Хто кого перетягне?

Відповідь: Хто кого перетягне?

Если бы было так, как вы говорите, то откуда тогда такое претензионное название темы? Зачем он вообще пытается перетягивать? Нет, только подальше...

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Я взагалі тут шос не уторопав він шо нібе перетягувати рішиу чи кого, тобто я прошу поясніть мені яка друга сторона медалі?

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Це так, але детина не є власністю батьків. Детина особа, індивідуальність, яка має право на на вибір та рознобічніший розвиток. Батько чи мати можуть любити свого сина або доньку, але нiколи не стануть їх вчителями, бо відносини можду дітьми i батьками будуються на емоції, об'єктивність оцінок втрачається. Без цієї об'єктивності практично неможливо встановити і підтримувати повний контроль над процесом навчання, керівництво, який зробить дитину потрібною й шановною людиною у суспільстві. Є давня мудрість: «Батьки можуть народжувати дітей, але не мети їхнього життя».

Батьки моєї учениці вселяють їй думку, що гроши є злом, але з іншого боку, вона постійно чує, що ційого зла бракує. З іншого боку, вони вважали грошову премію "непедагогичностью", з іншого, вони не проти погоні дочки за оцінками. Їхня донька вважає, що батьки можуть їй дати будь-яку суму, якщо вона попросить. Мені здається вони просто перетворюють її на споживача. Звідси в неї і ставлення до людей як до речей: покористувався вчителем та викинув через непотрібність. Оскільки батьки не помічають, як ставляться до дитині як до речі задля досягнення власних цілей. Їх не хвилює щастя дитини, їх хвилює власний престиж у очах оточуючих людей.

А грошова нагорода зароблена її працею! Є різниця? Батьки цю працю не схвалили, відправили приз мені, а дитини сказали, аби більше ні від когось грошей не брала. Нарешті, батьки не можуть знати усіх достоїнств своїх дітей, неспроможні їх оцінити. Їх можуть побачити тільки фахівці у певної галузі знань. Чи не згоднi?

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Правильно зрозуміли мої мотиви. Саме це мені приносить радість: почуватися творцем, художником. (У Т.Шевченка є таке твір). Головне щоб було відчуття значимості у житті і корисності діяльності.

Наповнити шлунок, спариться, жити за Дарвіним - це первинні потреби (за Маслоу), вони є й в тварин. Людина - мисляча тростина, як казав Паскаль, людина - це істота духовна. У тварин, на мою думку, немає прагнення до самореалізації чи самоактуалізації. Це високий рівень ейфорії. Це краще сексу, це найвищий пік.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Це риторичне запитання: Навіщо? А сенс? Я хочу, щоб батьки та вчителі гребли би до одного берега, а не змагалися в перетягуванні каната. Я охоче вірю, що є дуже розумни батькі, але всі знати неможливо, та в деяких вже немає часу навіть поговорити зі дитиною. Батьки лише крізь рік дізналися, що вона премію заробила!!! Шо це означає? Контакт з дитиною? Вона не порадувала батьків своїми досягненнями (вони не дуже цікавилися її успіхами, повинен вам сказати), але видала: "Вчитель ще менi грошей давав!" Розумієте? Не вона отримала нагороду, а я давав!!! Тобто в неї відсутня радість від досягнення мети. Вона зi мною ділиться: "Я стільки працюю, а результату не бачу. Я дуже хочу бачити результат своєї роботи!" Це була оцінка моєї роботи, до речі.

Мені тут запропонували завести власнусімi'ю і таке інше. Рано чи пізно я так зроблю. Але це як запропонувати людині: ви не працюйте, ви за зарплатою лише приходьте і займайтеся сімейними справами. А навчанням нехай батьки займаються, наймають репетиторів, самі сідають за підручники... Тоді виникає запитання: навіщо вчителя, навіщо школи, якщо вчителю радять займатися іншими справами, а не навчанням і вихованням?

Ось уривок із відредагованої версії:
Мені у вічі попався такий рядок: "Саме поняття чужої дитини для справжнього вчителя не існує". Я теж так вважав, але... "

Немає чужих дітей. Вони є частиною нашого суспільства. Якщо супiльства (це не тiльки батьки) відсидиться, усуне себе від виховання, поклавши усі на батьків, це суспільство отримає такi ляпас, що страшно уявити. :padonak: :cowboy: Цей ляпас отримають все: хто їх виховував й ті, хто відсиджувався.

Вже баналную фразу повторюю: Діти - насіння майбутнього. What you do comes back to you. Що посієш, то й пожнеш.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

І все-таки, ви перейшли кордони дозволеного.. Бо в першу чергу авторитет всеж-таки батьки, бо їм нести відповідальність за долю своєї дитини... Ви могли тільки допомогти, але не нав'язати своє бачення всупереч їх волі. Я, наприклад, терпіть не можу коли дітей затаскують у всілякі релігійні секти, бо вважаю, що то не їх обдуманий вибір. Але ніколи й не кинусь "рятувати" звідти чужу дитину, тим паче, коли це вибір їх сім'ї. Зрозумійте, що у кожного вчителя є межа дозволеного впливу. Не ображайтесь, але так й сталінського максималізму дійти легко... "Дітей виховувати у дитячих будинках, а батьків репресувати, щоб не заважали вихованню: НАСТОЯЩЕГО СОВЕТСКОГО ЧЕЛОВЕКА!"

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Учитель-чоловiк автоматично потрапляє у групи ризику й стає жертвою
кривотлумачень. Все тому, що ми звикли до того, що правлять шкільним
балом жiнки, перетворюючи хлопчиків в дівчаток, а дівчаток, відповідно, в якихось хлопчиків в спідницях.

Важлива була реакція батьків на ситуацію. Отже оцінка була негативна.

Така проблема існує в усьому світі. Усі хочуть стати успішними, але успішних і талановитих ненавидять. Через це я став давати їй індивідуальні заняття. У класі ж намагався не виділяти, хоча все, можливо, не виходило. Якщо учень добре знає предмет, це неможливо сховати.

Спочатку мати була двома руками за похвалу, потім стала мене дорікати у цьому, що я занадто багато уваги приділяю її дочки на уроці.
Навіть навпаки, її частіше лаяв і робив це свідомо, щоб врівноважити її успіхи і не викликати заздрості в інших.

Ось де приховується гендернa дискримінація: :feminist: якщо жінка проводжає, ніяких нарікань із боку батьків, але чоловік викликає підозру. Це засоби інформації демонізували чоловіка, зробили його джерелом всіх нещасть землі. Я бачу зворотний процес: агресивніше зараз поводять жінки, побиття і бійки устраиват дівчинки, причому - дуже жорстоко. Бійки між хлопчиками проходять за правилами, дівчинки ж не поважають ніяких правил! Тільки від своєї кращої учиницы можна почути: "Геть од мене - 10 метрів, швидко!" Нехай вона так своїм хлопцем командує. Їм читають права, але про повагу та обов'язки забувають прочитати. Ось вони й експериментують.

Чи давали клятву вірності учні Христа? Ні, клятви я - не пригадаю, але вони зрадили й зреклися нього. Моя учениця зреклася мене, зреклася мого предмета. Вона взагалі не вчити мій предмет. Вона йде до саморуйнування, щоб заподіяти мені біль. "Ви витратили на мені 7 років, отож це для вас буде покарання: я не буду і не хочу знати ваш предмет. (це я эктраполирую, звісно).

на правах заступника батьків = in loco parentis.
Тепер мені батьки кажуть, що вони хотіли, щоб я вчив лише англійської мови, а не говорив їй про проблеми й як вирішувати проблеми. Але мова є засібом спілкування, вона не може існувати поза суспільством і поза проблеми. Навіть навчальні тексти складаються з огляду на проблеми: наркоманія, алкоголізм, меркантильність, сімейні конфлікти, жорстокість до тварин.

Ні, якщо мої методи були урозріз із методами батьків. Колі я не погоджувався з батьками, я шукав діалог із батьками. Але позиція батьків: ми маємо свої проблеми, ви - свої. Не стосуйтеся наших проблем.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Згоден.
Вона опинилася під пресингом обабіч і вибрала батьків. Що ж до причин конфлікту (треба будо би у розділ конфліктології , в мене дві версії: 1) батькам (мамі) не сподобалася моя роль вихователя і вона вирішила швидше повернути дочку проти мене, важко це визначити, коли людина живе за Карнегі 2)(друга) її дочка захопилася авторитетом вчителя і багато говорила вдома (потішимо своє самолюбство), що теж викликало гнів батьків. Справді, дуже гарні довірчі були стосунки. Вона дарувала мені подарунки і, навіть, сказала, що неодмінно приведе своїх дітей вчитися до мене. Чи, можливо це були не були од щирого серця?
Я лише будую здогади, оскільки діалогу не було ні з ученицею, ні з батьками. Розлучилися з батьками в натягнутих відносинах. Раніше ходили у гості! Мені хто б потрудився пояснити причину розриву відносин? Нi! Учениця сказала, що я на її давив, тому вона кінула. Мама... завжди намагається обійти гострі кути, тому од неї правди не одержиш. Але таке зі мною уперше відбулося за багато років ... чесно кажучи... я - не у захопленні.

3) Чи, можливо її мати, справді хвилювалася про мене й їй здалося, що я захопився. Якось вона сказала, що в мені буде психологічна
травма, коли її донька вийде заміж. Звісно, кілька років... привязываешься до учнів, але не стільки, щоб кидатися під поїзд. :p

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Шановний а Ви не жінка?часом

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Ні-ні! Боронь Бог! До речі, я повідомляв про інший нік. Там нік нагадував ім'я мого учня, а в мене мурахи повзуть (червоні, кусючі) по спині, коли чую це. Нікого в игнор заносити я - не збираюся. Мені важлива думка усіх і кожного.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Прикольний хід мислення творчій, та якби розділений на дві частини - п.ГРоманюк та інші. На мій погляд тре побажати п ГРоманюку не паритись та найти таку учиницю чи ученика, які перенімали спокійно без нервіу, знання мастера, і продовжили вчення у тіж же послідовності......п ГРоманюк яку мову ви читаєте не китайську часом?

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Хіба це була погана мета? Аналогічну мету ставить релігія: виховання нової людини... чи виховання законослухняного громадянина у країнах європейської моделі розвитку. Не хочу йти у політику (хоча виховання безпосередньо стосується політики і сутички інтересів сім'ї та суспільства неминучі, необхідно ці протиріччя вирішувати) але, якщо ми співставимо вимоги щодо радянської людини й нової людині, ми знайдемо багато спільного.

Інша річ, які способи використовувалися для досягнення цієї мети (через придушення індивідуальності чи розвиток індивідуальності). Коли суспільство звільнилося від ярма тоталітаризму, "передова" частина суспільства вирішила звільнитися й від іншого "ярма", від будь-яких обмежень, включаючи моральні норми. Свобода стала асоціюватися зі свободою від відповідальності, свободою від обов''язків, стали розмивати кордони між добром і злом. Сім''ю кинули! Багато людей змушені були вести бізнес, замість виховання власних дітей. Занадто багато обов''язків поклали на сім''ю. Сьогодні суспільство пожинає плоди такої політики. Жінки їдуть працювати у Італію куховарками (це ще нічого), залишають дітей чоловіку. Чоловік, залишившись один, має більше шансів перетворитися на алкоголіка чи наркомана, діти потрапляють у притулок чи у європейські борделі.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Цель не оправдывает средства...

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

вони підтримали свою дитину, що тут дивного.

Проблема існує, від цього не дітись, але якраз індивідуальні заняття і додають в цій ситуації двозначності. Це різні речі - коли дитини добре знає, і її не люблять за розум чи талант, і інша справа коли дитина є "любимчиком" викладача. Та й різні діти по різному реагують, для неї думка, несприйняття класу могла бути занадто важливою, і в такому віці це природньо.

Це було безпідставно?

Це не дискримінація, це продиктований життям страх, цілком природний до речі.

Скажу ще раз - судячи з її реакції ви її чимось насторожили. Не кажу що навмисно щось зробили, чи не коректно повели. Просто ви могли поводитись з нею, як скажімо з дитиною 10-13 років, а в 17 років дівчата вже починають реагувати на речі такі як - занадто близько сів чи підійшов, по дружньому за плечі обняв, двозначно пожартував, просто занадто навязливо висловив точку зору і т.п. Це сприймається як певного роду агресі чи тиск.

Взагалі некоректне порівняння, нема слів.

При живих батьках ? сміливо. тим більше вас на це не уповноважували.

Ви перейшли межу, і цим все сказано. Нема чого тепер дивуватись реакцією батьків. Зробіть з цього правильні висновки і не переймайтесь.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Але виховання завжди відбувається в межах сім"ї.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Я не хочу такого учителя своим детям...Так воспитывать можно только своего ребенка.. А вообще-то, то благими намерениями вымощена дорога в АД..

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Про частини можна пояснити? Ви вважаєте, що думка п. ГРоманюка протистоїть іншим?

Майже вгадали. Китайської культурою я захоплююся і мову вивчаю. Можливо, це накладає відбиток. Так, за східною традицією вчитель (shifu) шановна людина. яка має рівни правi з батьками. Батьки займаються своїми справами, а вчитель вихованням та навчанням. Такi розподіл обов'язків дозволяє найефективніше використовувати знання людей.

Мені тоді здавалося, що я знайшов такого учня, вірніше, ученицю й можна передати знання, що вона понесе їх далі. Хотілося її, підсвідомо, утримати, хоча б ще рік. Але, певне, я помилився. Якось я проводжав її додому і вона сказал мені, що ні хоче бути чиєсь помилкою. Мені дуже шкода, що минулого не повернути. Стільки витрачено часу, вкладено праці. Вона сказала, що незамінних людей немає. Не згодний я із її позицією. Як геніїв нам Бог посилає раз у кілька століть, то є такі учні, які послані Богом. Проблема й криється в тому, що ніким замінити.

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Теперь хоть понятно, но у нас ведь другая культура, поэтому такие отношения здесь вряд ли приемлемы. Вы попытались занять то место, которое в нашей культуре принадлежит родителям дедушкам и бабушкам.. Вас стало "слишком много"..

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Гіпотетично, от скажімо у вас буде своя дитина. Ви для неї теж будете shifu шукати, і самі займатись своїми справами? чи будете передати своїй дитині знання, щоб вона понесла їх далі?

А взагалі то ви полізли в чужий монастир.......

 

Відповідь: Хто кого перетягне?

Резанули по живому. Тоже самое сказала мне и моя бывшая ученица: хочу изучать язык, но не с вами.

Теж саме мені сказала моя колишня учениця: хочу вивчати мову, але не з вами. До якогось моменту вона говорила зовсім інше. Транформации сталися дуже швидко.