Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ми ходим в школу Малюк і на розвиваючу гімнастику то там з батьками. З вересня перейдем в Гармонію, надіюсь, то там вже заняття без батьків. То діти після 3 років. Але в нашу групу недавно ходив хлочик, якому поза три, і з Гармонії перевели сюди бо без мами не хоче бути, але притому ходить в садок. Потім вони лишили гурток бо малому важко поєднвати з садком. На майданчику звісно я маю бути поруч, паски з ним ліпити, в компанії теж мама має бути поруч, він сам не бавиться з дітками. А те що писали, що дитині ігри можна придумати різні для самостійності то я вкурсі. Він і воду лиє і місить тісто і всякі експерименти проводить, але я маю бути в полі його зору. Побаччим, як воно далі буде. А в хаті в мене прибрано по мірі можливості, завжди наварено, посуд помитий, то ж щось я все таки встигаю зробити. Але то добре, що я вчора виговорилась, просто вчора якась дуже зла була. Сьогодні легше стало і простіше на всьо дивлюсь чомусь і малий лялічка сьогодні. Разом все поробили, грались, гуляли, гостей приймали. Напевно відчуває, що мама заспокоїлась. Але попривсе цілий день і кожен день гратись то мене вже трохи нервує, чесне слово. Ну коли він сам буде гратись, а? Свекруха казала, що чоловік такий був, йому завжди скучно було. він і зараз такий, йому подавай шоу, видовищ. От і малого питаю, чому ти сам не граєшся? йому скучно, не хочу сам...і шо тут поробиш? гратись і гратись)))) ---------- Додано в 00:23 ---------- Попередній допис був написаний в 00:14 ---------- я не відчуваюсь поганою, просто занадто опікувала, опікую. І писали, що щось упущене в виховані значить, я би радо хотіла почути,що то саме, щоб виправити. Якщо одним з того є варіант, що треба було дитину вчити з іншими бути, повірте, я б ним скористалась. Я постійно дивилась, щоб десь не заліз , не впав звідкілясь, і так далі. Як поначитувалась які нещасні випадки бувають, загалом просто несподівані дурнуваті випадки з трагічним закінченням то старалась, щоб наіть на пірїнку не ставав зайвий раз. Зараз вже нема того, але він звик, що мама є і мама ту пірїнку здує. Чоловік мене винить, що він з характером, каже треба було ремнем бити, коли я хтів, а ти захищала. А я книги читала, де пишуть, що не можна бити, треба говорити, пояснювати..то не розумію..хто з нас правий з чоловіком... І мені цікаво чи я тут тільки одна така мама від якої дитина накрок не відходить? бо напевно одна, бо ніхто так не жаліється, як я))). Щодо порад виховання радо ппочитаю любу відповідь
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ні ви не одні такі,в нас тоже така ситуація,малий настільки привик,щоб я була поруч,що всі навіть сміються і кажуть,що родити поїдемо разом.Але я розумію що це моя вина.Коли він був менший то я тоже ходила по п"ятам,щоб не вдарився,щоб не впав(в нас в сестри малий впав з ліжечка і наслідок-епілепсія),чоловік тоже каже що треба більше наказувати,а в мене малий за 4 роки практично не битий,я не бачу в тому потреби,на вулиці коли бачу як мами б"ють дітей мені хочеться плакати.Але я не можу сказати що він вже такий маминий синочок,вже пів року ходить в садік,але мама має бути на виду,в нього просто тоже привичка,я на роботу не ходжу,живемо з чоловіком окремо від батьків,малий цілий час зі мною,хоча розумію,якби жили разом,то малий був би менше привязаний до мене
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Як я довела чоловіку (і собі теж) як можна вирішити проблему без фіз. покарання. В нас була проблема - малий крутив газові краники. Що я тільки не робила - і сварила, і по попі пару раз получив. Ноль реакції, ще й чимось швирявся у відповідь. Одного разу мила посуд, а він знову біля плити крутиться. Тоді кажу до дитини: "якщо будеш і далі крутити то вижену тебе з кухні". Вигнала і двері закрила, а сама продовжила посуд мити. Поплакав (так мені його шкода було), через хвилинку впустила назад. НАступного дня все повторилося. Тільки вивела з кухні на трошки довший час. З того часу газові краники більше не крутить. Тепер стосовно привязаності. Ви занадто оберігаєте свою дитину Думки матеріалізуються. Особисто я зразу дала собі установку, що з моєю дитиною завжди все буде добре. Він всюди лазить і досить обережно поводиться. Все рівно дитину від всього не вбережеш. А нещасні випадки бувають там, де зовсім і не очікуєш.Так що менше думайте про це. Мені здається, що вам потрібно міняти свої відносини з дитиною. Поміняти свій розпорядок дня і до будь-якої домашньої роботи залучати дитину. Дати в руки тряпку, пилосос, поливати квіти (ми все це робимо разом), розвішувати випрану білизну (мій витягає з машинки, розвішує колготи на батареї). Обов"язково виділити час на дитину (н-д два рази по пів години) - виключити все, і комп і телефон і тільки ви вдвох бавитеся, читаєте, малюєте. Мама не зобов"язана цілодобово бавитись з дитиною. І обов"язково виділити час на себе. Хоча б щоб попити каву, для початку. Мій малий іноді любить мене з-за столу тягнути кудись. Пояснюю, що їм, і коли закінчу і помию тарілку, тоді піду разом з ним. На початках були істерики але я спокійно продовжувала їсти. Тепер може розвернутись і піти або чекати поряд. І ще коли мій наприклад дивиться мультик, то іноді хоче, щоб я була поруч. Я тоді сижу і вишиваю або іноді в нет заглядаю. Якщо ваш хоче в таких випадках вашу присутність то можете запропонувати подивитись з ним один мультик, а далі занятись своєю справою. Дати вибір: або дивись далі сам або приходь мені допомагати. Ну якось так все поставити, щоб дитина звикала до того, що мама має право на свій особистий час і простір. Скоріш за все, що малий буде плакати і тиснути на вашу жалість, але мені здається, якщо ви впевнено будете дотримуватись своє лінії поведінки то він швидко заспокоїться і прийме ваші правила. І ше, може спробуйте якісь методи заохочення (суперняні закордонної надивилась), типу збирати наклейки за гарну поведінку/виконане завдання і т.д. і отримувати за них призи. І поступово долучайте чоловіка, щоб підтримав вас "мама відпочиває,а ми з тобою побавимось, мама пішла в перукарню, а ми з тобою погуляєм" і т.д.Ну і ще якщо ваша свекруха згідна побути з дитиною то обов"язково тим користуйтеся.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Мені здається, що оті всі "пріоритети" ми копіюємо ще з самого дитинства, керуючись досвідом наших батьків. Я, до прикладу, росла в родині, де було декілька машин, мама і тато в мене працювали, їздили ми на відпочинок закордон 1-2 рази на рік, в нас с братом в обох були репетитори з іноземних мов, найкраще харчування і одяг. Відповідно, я звикла до такого життя в родині і вважаю саме таке фінансове становище "нормальним" тепер вже для власної родини. Це банальна звичка, яку виховали в мене батьки. Але я не кажу, що то для всіх є так. Людей багато,всі різні і в кожного свій шлях. Але всі ми діти своїх батьків.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ото що Ви описали про себе, то так само і внас з малим. Перем,вішаєм, розвішуєм, місим все разом. Колись теж каву пити і їсти не давав, я теж писала про це, і мультики разом дивимся, я читаю журнал, а він дивиться, але щоб я пішла наприклад в іншу кімнату речі складати чи підлогу мити поки дивиться - важкувато. То все таке, терпимо...але він всіма своїми РІЗНИМИ іграшками сам не бавиться. От Зоряни малий чи куми, самі бавляться, то гараж будує, то машинками ігри придумує, то кумина касою грається, на мольберті малює..а мій нє, мама ти, а я буду дивитись. Думаю у нього фантазії мало, як і в мене - то передалось. Своє дитинство чесно не памятаю щодо того, як я гралась, садочок і той не памятаю (цікаво чому), але ходила з 1,1 р. Вчора правда малий каже: мама, ми зоопарк складем і ти підеш щось робити, бо в тебе теж трохи роботи є? (напевно моє прохання запамяталось), я кажу, так синок, тіки посуд помию, а ти доти побудуй хатку левам. Може дорослішає? Сьоні пішов з татом в Стрийський парк, я доти прибираю, готую (для мене то теж свого роду відпочинок).
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Я теж так думаю... До прикладу, я все своє дитинство провела з няньою. В мами була робота і хоббі Хор з яким вона з татом весь час їздила на гастролі, в бабці теж купа роботи причому пов2язаної з роз"їздами.І зовсім не було в мене ніяких страждань типу- хочу сидіти в мами під спідницею)))Мені подобався їх стиль і ритм життя. Тепер бачу по своїх дітях, що їм теж комфортно бути на рівні, самим розвиватись і що до них прислухаються. Якщо чесно, то змалечку вони розуміли, що мама має час на себе, чи хоче піти з татом кудись без них, чи навіть як захворіла, то не треба скакати мамі по голові, а можна лягти поряд і подивитись мультик чи помалювати. Хоча це все залежить від характеру, генетики і т.д. а хто малий по гороскопу?
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою він родився 20 березня в 10 вечора, це ще Риба, а за 2 години вступив в силу Овен. Моя мама пішла працювати, як мене в садок дали, нас баба водила (інколи мама) і забирала баба. Шо і як було(мої потреби в мамі) не памятаю, тіки мама в мене строга була.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Хм, переважно така поведінка притаманна Левам в дитинстві.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою він значить в душі Лев)))) все буде добре, головне аби здоровий. Буду читати поради, літературу, привчати самому гратись, бабау в процес візьму..та й на роботу скоро
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою А от в мене з дитинства самі психологічні "травми". Думаю, брак не маминої турботи, а незнання що і як дитині пояснити. кажем так, я погано пам"ятаюдитинство, але точно пам"ятаю, що мама там участі не приймала. Ну відповідно зараз в мене якась чи то образа на маму, чи просто неможливість порозумітися. Наче мама, але геть не близька людина. Тепер в мене це гіпертрофувалось в дитину: боюсь на крок відпустити, щоб часом не забракло йому "мами". Знаю, що зле роблю, стараюсь виправитися, але туго це іде все. Єдине, що тішить, він дуже любить гучні компанії і людей. Якщо грається з моєю двоюрідною сестрою і її сусідкою з сестрами, то може про мене не згадувати і години 3, поки їсти не захоче, або поки не попаду в поле зору. Як попаду - хниче і "ціцяє". Ну але це нормально для його віку. Тому, думаю в садку йому сподобається, або принаймні в розвиваючих гуртках. От, щоб не повторювати помилки мами, буду старатися прислухатися до дитини, що йому треба, щоб часом не упустити його потреб за своїми амбіціями. Бо буде замкнене коло: мене недолюбили, я перелюбила, мої діти знову ж таки ненавидітимуть гіперопіку і так далі... Треба себе опанувати і шукати середину, щоб і нам і вам)))
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою А що говорити, коли моя мама залишила мене з бабцею в селі, коли мені було лиш вісім місяців. І так я жила до шести років. Замість слова "маму хочу" було "бабу хочу" і їсти до баби, і пити до баби, і вдарилася - все до баби. Маму бачила раз на два тижні і до неї відносилась лиш як до дуже красивого явління і навіть трохи побоювалась, встидалась. Справжньою травмою для мене було, коли мама мене забрала до Львова назавжди. І хоч тоді мені було лиш шість років, але той страшний душевний стан до цих пір пам"ятаю. Я сумувала за бабусею скрізь і всюди, мені баба снилася, я вночі з нею розмовляла, а коли прокидалася дуже сильно плакала. І саме головне у мене було страшенне зло на маму і я майже її ненавиділа за те, що вона відірвала мене від теплих бабусиних рук. Найголовніше те, що все це до тепер відображається на наших стосунках з мамою. І хоч на вигляд ці стосунки ідеальні, але все таки оте головне почуття я відчуваю до бабусі, а не до мами. ---------- Додано в 13:40 ---------- Попередній допис був написаний в 13:31 ---------- Можливо через це свою дитину я в дуже рідкісних випадках залишаю з бабусями і то на годинку-дві. Маю якийсь підсвідомий страх розірвати сполучення мама-дитина.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Думаю, саме так. діти всі різні і деякі дійсно потребують мами постійно біля себе, до певного віку, напевно той вік ще не прийшов просто. А те, як ви ставитесь до тої постійної присутності дитини - це вже треба розбиратись з вашими мухами в голові. Бо насправді це не є чимось ненормальним, поки ми до того не починаємо так ставитись. Десь читала, що якщо мама дочку мало на руках носила, старалась зразу ж робити її самостійною і т.д., то потім її дочка до своїх дітей теж не може дуже по-іншому відноситись. Тобто ніби розумом і розуміє, що треба на руках носити, годувати і все решта, але от все в середині ніби бунтує і не дає спокою, що щзось не так. Може у вас така ситуація?
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ми з мамою різні, вона з характером, а я добра вся в тата)))Ні, малий мені не заважає, мені цікаво з ним, адже він мій, кого ж мені любити, як не його??? (по ідеї він мав бути не один, але так сталося, двоє братиків чи то сестричок з нами нема). Я напевно просто втомилась трохи за 3 роки, але он вже 3 години сама балдю вдома. Пишу мужу коли вже будете? каже йдемо вже. (Мушу сидіти сьоні вдома, бо маю вушний чи то лицевий неврит)
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Показати, що є його територія, а є мамина, є його час, а є мамин, є його бажання, але й мамині ніде не пропали. Оцього розмежування, здається, вам і бракує з малим. Як навчитеся обоє, що мама теж має права і мама не є мебель, то ситуація зміниться. ЯК то зробити - то вже тобі краще видно має бути, бо то твоя дитина. Без конкретної ситуації та знання вас обох у лице я би не бралася давати конкретні методи.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Повністю підтримую цю думку, моя Іра до січня цього року мені ніколи не давала навіть поїсти, і це було повязано з тим що вона сама їсть жахливо і кілька хвидин, відповідно не розуміє такої потреби в інших, і бавитись і мультики тільки з мамою або з нянею чи потім з бабою, і все ми робили дома завжди разом, і нічим сама більше 30 секунд не бавилась, і лишалась вона без мене на 5 годин спокійно, і я думала на фоні інших діток що в нас також купа проблем я того не витримаю якось, але прийшов час і вона стала ставати самостійною, мені так дивно за таким спостерігати, і в ті 5-10 хв коли моє дитя гарно сама бавиться і щось вигадує мені тепер її бракує, але я себе тримаю в руках, нам все потрібно те чого нема
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Тут писали про "загнану маму" із 6-місячною дитиною. У мене малий має 6 місяців, але загнаною я не почуваюся анітрохи. Це при тому, що не маю помочі ні від кого. Романові залишилося дуже мало часу на завершення роботи, то він працює і в інституті, і вдома, коли лиш може. Відповідно я цілий день сама з малим. Іноді аж до пізнього вечора. І поїсти встигаю, і рано чай можу попити. При тому, що він рідко спить більше як 30 хвилин. Хіба я з ним ляжу, тоді 3 години буде спати. Поки не сидів, то було трохи важче, але килимок із забавками рятував. Дитина собі лежала й смикала забавки, поки я могла попити чаю, чи поїсти. Або й поскладати речі. Відколи почав сидіти, ще легше стало (важко далі, бо таки самій завжди важко, але не трагічно). Посаджу, покладу забавки перед ним і за 10 хвилин встигаю дуже багато (аж сама собі дивуюся). :xaxa: Якщо ж він бачить, що я поруч є і п'ю чай, то взагалі буде спокійно чекати хвилин 20. Єдиний час, коли є поміч із ним - це недільна Літургія. Тоді парохіяни його по руках розбирають, навіть називають "парохіяльним малюком". Але то важко поміччю називати, бо я в той час проваджу спів, роздаю ноти, читаю Апостола, проводжу катехизм для дітей тощо. Що цікаво. Дитина дуже спокійна. Навіть не плаче, коли їсти хоче. Він настільки звик, що я дбаю, що я відчуваю, коли й що потрібно, що тільки про потребу в туалет сходити сповіщає. А поза тим - просто чекає й подає тільки тихі знаки.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Та це просто він в мене вдався. Я також нічого не вимагала ніколи, і надалі не вимагаю а лишень чекаю коли звернуть на мене увагу, і часами подаю знаки що я тут, аби часом не забули. ---------- Додано в 15:43 ---------- Попередній допис був написаний в 15:40 ---------- Нічого нема трагічного! Тай не треба собі забивати голови дурницями на кшталт наварити перве, друге і кампот, вилизати хату до блиску постійно. Я багато на що закриваю очі, бо не все є категорично потрібно власне в тій хвилині.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Ну, та мені закрити очі не проблема, але чоловіки таки люблять, аби хата виглядала гарно. Ну, то я знайшла компроміс: вітальня та їдальня мають бути прибрані завжи, кухня - принаймні раз на тиждень блищати, ну або раз на два (як є що добре поїсти, то хто там дитивиться на кухню:xaxa, а спальня - то вже коли та як вийде. І працює.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Мій всюди заглядає Він їсти не буде якщо на кухні не прибрано. Ми разом прибираємо раз на тиждень в суботу зранку поки діти в школі.
