Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми На цю тему можна говорити годинами ... . Тому маючи двох дітей намагаюся не робити різниці між ними. Хочу, щоб вони виросли рідними, і немали образи один на одного.
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Мені видається, що різниця завжди є хоча б через те, що всі діти різні))
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Мене тато більше любить,ніж мама.За братом(різниця в 3 роки)мама горою стоїть.Я брата свого дуже люблю.Він же не винен ,що робиться різниця?Хоча,мені одна людина казала:"Людина на руці має 5 пальців.Який не поріж-одинаково болить."Так я собі думаю,який же я палець?І чи є взагалі?
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми це здається пожиттєво такі права видаються І таке ставлення не дає дитині подорослішати, стати самостійною, відповідальною. (це принаймі те що я бачу)
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Мої батьки також зробили різницю між мною і сестрою... Сестра в них улюблена доця, а я - проблемна доця. Можливо і так, проблемна, але мені так завжди хотілося ласки і любові від батьків. Мені з самого дитинства "вбивали" в голову: "ти нікому не потрібна, ти невдаха, ти нічого не доб'єшся, ти у всьому винна сама"...Попри все це я старалася завжди виправдати себе перед ними, що я не така, я все зможу. Мені інколи так погано, хочеться втекти від них, з дому... та й ніхто напевне не помітить. Я не знаю, яка я буду мама, коли в мене буде ще одна дитинка, але я знаю напевне, що до такого я не доведу, і мої дітки не будуть обмежені в любові і спілкуванні.
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми В нашій сім'ї також робилася суттєва різниця між дітьми (дідо з мамою просто обожнювали мого брата, а баба - сестру, а мені казали: "ну, а ти йди до свого тата", якого я просто немала, тому що залишив, коли мені було десь 6 років, а брату з сестрою 3 і 1 відповідно).Знаєте, з самого дитинства відчувала себе недолюбленою. Я завжди була погана, якщо молодші щось зробили, то діставала по-повній, бо "сама винна", "недодивилася", "ти їх сама спровокувала", "мене нічого не цікавить, ти - старша!!!", в результаті кожен вечір засинала з плачем. Тато наш об"явився коли мені було 14-15 років, був важко хворий і нікому не потрібний. Я з ним жила з 17років, він завжди казав: "ти моя найлюбиміша дитина", і знаєте мене тоді боліло ще більше, але вже за брата і сестру, потім виявилося, що він взагалі налаштовує кожного з нас одне проти одного. - а це його ульблена фраза і тепер я розумію, що тато не однакого любить, а однаково байдужий. Зараз розумію, що таке дитинство дало мені поштовх в житі, зробило значно сильнішою, а брат - безвідповідальний "мамин синочок", на щастя, сестра досить таки самостійна, але дуже ревнує маму до брата.
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Так воно і є. Я колись також думала, що мама між мною і братом робить різницю, але тепер маючи двох діток розумію, що я дуже помилялася. Діти різні, проблеми/хвости різні і зауваження/теми "виховних годин" батьків до дітей також різні. Але це не любов, це процес виховування. Мені дуже бракувало в дитинстві , та й в старшому віці отого "люблю". Так хотілося чути, що батьки тішуться твоїм малим перемогам, або просто так. Якось не говорилося того. Любили, але не озвучували. Я ж намагаюся щодня своїм говорити "ЛЮБЛЮ, і дякую Богу, що ви у мене є", і не кожному окремо, а зразу обидвом, переважно після вечірньої спільної молитви. Стараюся не шушукатися з кожним окремо, а навіть "виховні години" проводити дуетом. Може це і не зовсім правильно, але я боюся, чесно, що хтось з них колись скаже "от, ти любила брата більше". Тому наразі РАЗОМ їсти/пити/гуляти/журити. Отак. Як то правильно виховувати тих дітисок? Щоб і ЛЮДЬМИ повиростали і образ на батьків не мали?
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Я не вірю, що нормальні, адекватні батьки, без видимих психічних порушень одну дитину любитимуть, а іншу ні. Інша справа, що діти різні, та й прояви любові у кожного різні. Окремим людям дуже важко проявляти любов в принципі, вони не вміють, не навчені (погодьтесь, серед покоління наших батьків, дідусів-бабусь дуже багато таких і то проблема), діти різні, і, можливо, з якоюсь дитиною ту любов проявляти легше, в силу характеру тої дитини. І, власне, ота різниця в любові (не в її проявах) , як на мене, більш надумана самими дітьми, вже хоча б тому, що діти в силу віку ще не вміють розрізнити оті прояви любові від любові як такої, а потім з часом вже хіба образа дається взнаки. Головне, аби зрозуміли то потім, навчилися проявляти любов своїм діточкам так, щоб ті не почувались обділеними. Бо направду не знаю чи є то й вимір любові, можна любити чи не любити, а вже більше чи менше, то вже якось штучно і неприродно.
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми І я до вас.... Нас вдома 3 сестри... Не скажу, щоб мама коли небудь робила між нами аж таку різницю... Ну нам старшим двом перепадало більше, бо дорослі... і мали б меншу чи то спинити, чи то навчити... але на те якось не дуже ображалися.. (а може то вже тепер більше з розумінням відносимось). Іноді старша сестра жаліється що те вічно "старша" її діставало... Трошки може більше жаліють меншу і досі ... ну я б сказала, що сама так само до неї відношуся, як ще до малої.. хоча у всіх трьох вже є сім'ї... і всі давно дорослі.. У нас батько зате до всіх однаково відносився - він все життя мріяв про сина... якого так і не має.... і якось до всіх йому особливо все рівно ... що колись було, що тепер... от він у нас саме та "дитина" - яка ревнує маму і досі до нас трьох... А в мого чоловіка цікава історія.. їх два брати, мій чоловік старший - завжди був дуже самостійним і безпроблемним. а от менший все був маминим синочком... (вже одружений, але ще досі мамин)... і мій чоловік теж досі до нього ставиться, як до малого і такого що потребує і допомоги і підказки...)))))) Але є тут ще один момент ... призналася мені свекруха..що дддддууууже хотіла донечку.. і як менший народився, і дізналася що то хлопчик - то не хотіла навіть глянути на нього.. була дуже розчарована... і може того, що все життя відчуває перед ним провину.. і загладжує вину, - того і любить його більше і жаліє і всіляко допомагає...
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми а батьки до мене з братом завжди ставилися рівноцінно) звісно мене більше з навчанням напрягали та й в восьмій год вдома як штик, але й обставини були різні.... хоча усвідомлюю наскільки це важко, сама зараз шалено переживаю щоб мої малі рівноцінно відчували нашу любов та турботу.. та розумію, що інколи це так важко, старший зараз трохи ревнує до молодшого... коли того колишу на руках - також хоче))) та колисати 28 кг на руках не так легко) спина ломиться і руки відвалюються, а пояснюєш, всерівно не розуміє)))) та нічого, надіюся з часом знайду золоту серединку)
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми це і про мене .. після смерті татуся стало ще болючіше та обідніше за таку різницю...
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Моя мама завжди дуже переживала за те, щоб сестра не почувалась гіршою від мене. Якби могла - дала би сестру в іншу школу, щоб їй ніхто не ставив у приклад мої успіхи. Завжди вчила її "не напрягатись", роздувала з її найменших проблем трагедії і всі в хаті мали тиждень ходити навшпиньки, щоб бідолашна дівчинка нормально пережила свої біди. Я люблю свою сестру, і розумію, чому мама боялась оцих всіх порівнянь. І абсолютно правильно сказав мені священик, з яким ми розмовляли про одну з ситуацій мама-сестра-я: "Це тобі урок для того, щоб ти не повторила помилок зі своїми дітьми". Перегин палки став відчуватись десь з моїх 10-12 років. Мої досягнення, перемоги в конкурсах, олімпіадах, абсолютно пропускались повз вуха, в кращому разі "ти маєш здібності, тобі то легко все дається". Після випуску з музичної школи мене неодноразово запрошували виступити зі своїми власними творами на звітних концертах. Звісно, це було приємно. Якось я запросила маму на такий концерт - і дуже пошкодувала. Бо мама сиділа з таким обличчям, наче крізь землю хотіла провалитись. Вдома було заборонено мене хвалити за успіхи. Натомість, сестру хвалили, і зараз "вона така молодець". А "молодець" по відношенню до мами хамить так, що дай дорогу. Я ж попри всі свої нюанси, хамства по відношенню до мами не дозволяю собі. Сестрі 22, живе з мамою, не заробляє. мама постійно її хвалить, яка це духовно розвинута особистість, яка вона доросла і т.д. І я абсолютно не проти того, що її хвалять (за винятком того, на роботу йти треба обовязково, і прикро, що мама обмежує себе в усьому і ледь не голодує, щоб дівчинка не поспішала). Ніхто ж не каже, що в усіх мають бути дипломи з відзнакою. Але можна ж було хоч слово добре мені сказати, коли я захистилась на відмінно. Не всі мусять заробляти з 15, а повністю забезпечувати себе з 17. Але тоді я досить розвантажила фінансово дуже бідну сім'ю батьків, і можна було теж про це мені сказати. Колись. хоча, колись ще не настало... Видно, я дуже не виправдала якихось маминих сподівань. Але, якщо ці сподівання втілені в сестрі, яка днями висиджує вдома, не має друзів, ні з ким не зустрічається, не має роботи, не може сходити без мами до лікаря, хамить мамі... ну тоді - я не проти того, що я не відповідаю цьому ідеалу... В іншій темі вже говоримо про користь і шкоду похвали. Я ЗА те, щоб хвалити, коли похвала не є неправдою. Бо шкоду людині може нанести, наприклад, коли захоплюватись її фігурою із зайвою вагою, при тому, що людина веде неправильний спосіб життя і вага далі збільшується. З цього боку мені трохи шкода сестру, бо в неї дуже непогана фігура, але на її вік ваги там забагато. Через банальне висиджування, роздування і заїдання "стресів". І постійне захоплення мами при відсутності інших поглядів на неї (бо ж друзів нема, тільки мамині подружки 55-60 років), НМСД, впливає негативно. Ну і останнє, що мене взагалі дуже напрягає. Мама і сестра, які обидві не працюють і ведуть суто домашній спосіб життя, активно займаються самолікуванням і приймають заспокійливі. Тобто, якщо про мене сусіди пустили чутки, що я їх обікрала, і я роками ходжу під перешіптування за спиною - це фігня, забий. А от якщо сестрі щось не так сказала керівничка дипломної роботи, якщо бабуся забубоніла по телефону - випий корвалол, випий то, випий то, не можна з таким стресом жити. І це у 22-то роки. Страшно подумати, що буде далі. Ледь стримуюсь, щоб не влізати з порадами, бо ж то не моє життя. Мама себе довго переконувала і нарешті переконала, що сестра - чуйна, а я - безсердечна. Тому я навіть стреси сприймаю легше. читаю - брєд якийсь получається. Но так і живемо... Маму люблю, і шкода її, бо вона заслуговує кращого ставлення, а не щоранкового "Відчепись!" на її "Сонечко, почисти зубки". Але вона не хоче нічого міняти, і це неодноразово казала мені прямим текстом. Тому, як говорить стародавнє мудре прислів'я, "Можна привести коня до водопою, але не можна змусити його напитись". І я не влізаю, тільки час від часу можу вказати сестрі, що не можна ж так поводитись. Але тоді в сестри стрес, будуть пити корвалол, мама знову буде принижуватись. Тож не робитиму ще гірше для неї... ---------- Додано в 14:36 ---------- Попередній допис був написаний в 14:32 ---------- так. Тато любив нас по-різному, але не більше-менше, а просто як різних людей, різних своїх дітей. Тато дуже хотів, щоб я досягала чогось в житті. Та більшості моїх досягнень він так і не побачив. Я б так хотіла - ні, не похвали і визнання від нього! А просто щоб він тішився за мене.
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Парочка співзалежних осів, яка одна одній поглиблюють залежність. Ви для них випад з їх реальності, тому таке сильне несприйняття Вас. Куда там вже говорити, про бачення Вас як особистості. Так, що нажаль, це хвороба яку вони самі обрали. У мене мама і сестра також такі. Вони на мене діють як восьминіг, і від їх удушаючої любові мені дуже зле. Чим менше з ними спілкуюсь, тим легше, але як тільки треба щось робити разом, то це просто АТАС!!! Мама і тато до сестри завше відносились краще, бо вона була "добра" дитина, а я завжди була проблемна дитина. Сестра завжди робила все так як батьки хотіли, а я створювала їм додаткові труднощі. Он тільки сестра мусіла йти заміж, бо позор для родини, але всеодно він був добрий, а я вийшла вже в зрілому віці але за "не такого" чоловіка. Він для сестри і надалі не такий, і для мами. А для мене він чудовий! Мама нераз нарікає на сестру, але якби б треба було ополчитись проти мене або мого чоловіка, то вони б мобілізувались в секунді. Коли нема ворога з яким можна воювати, життя якесь нецікаве. Моїй мамі стало нецікаво, бо коли вона питається - ну як там у вас з Андрієм, я відповідаю, що все добре, її це радше засмучує. Он би кісточки помити, повчити життю непутьову доньку, яка нікого ніколи не хотіла слухати. Погана я донька, бо накреслила рамці, за які мамі зась.
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Я чесно не могла собі уявити що реально таке може писати молода мама... Чи то в "шок" треба було!? Прочитала на бебіплані: Якою ж "іншою" має бути така любов? Чому діток народжують такі невдячні створіння??
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми не знаю, який вік тут дитиники, але у цьому дописі я просто побачила жінку, яка наразі потребує допомоги психолога. Так часто проявляється і затягнута післяродова депресія ( власне класична післяродова депресія). Думаю. що після роботи з психологом все стало б по іншому. Ця жінка не є поганою матір ю. Просто людиною, мамою, якій потрібна зараз допомога.
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Може й так...дійсно не мені судити. Просто читаю це - і чесно хочеться когось придушити. То, певно у мене депресія вже починається Саме цікаве, що зараз ця дівчина днову вагітна...і знову вроді дівчинкою (власне там вся "проблема" у статі - вона не хотіла дівчинки).
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми або і просто з часом і роботою над собою. Співчуваю їй, тій жінці. так, то жорсткі слова. Але часом в депресії і не таке бовкнеш.
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми Погоджуюсь з попередными дописами - проблеми в мами, нажаль Сподiваюсь, вона вирiшить iх. Я колись прочитала жахливiшi речi - одна "мама" зiзналась, що не любить свою дитину. I купа (!) жiнок писали, що багато хто так живе, без любовi до дiтей, просто не всi можуть зiзнатись в тому iншим. Менi просто не вiрилось, що стiльки жiнок не любить своiх дiтей. I зараз в головы це н вкладаэться Стосовно того, що можна наговорити. Подруга дуууже хотiла сина, про дiвчинку навiть розмовляти не бажала. На якомусь з узi таки взнали стать дитини - дiвчинка - то був капець. Вона до кiнця вагiтносты ридала, казала страшны речi, що залишть ii в пологовому, дослiвно навiть не хочу писати всi фрази.... Я була в шоцi, бо це подруга, яку я давно знаю, яка абсолютно нормальна, розумна, вiдповiдальна, любляча,..От так "накрило". Але це все пiд впливами гормонiв, бо як тiльки вона народила, то все стало на своi мiсця, вона зацiловувала свою доню А тепер вже двох донь)
Відповідь: Батьки роблять різницю між дітьми і мені теж. в неї точно депресія, плюс напевно, гормони бо знов вагітна...не схоже, щоб була якась дійсно неадекватна чи погана... просто реально потрібна допомога їй...
