Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? 100000% правда. На собі переконалась неодноразово. Я буду виховувати свою дитину а тут або мама або тато сидять і бубняк збоку - Марія, іди подивись до дитини! Ти ними зовсім не займаєся! Або ще краще - іди сюда! роби те що я сказала! вже! скільки тебе можна кликати! Таке зло бере що хочеться чимось важким запустити. Прошу Бога о якесь вирішення тої проблеми, бо бачу що і з чоловіком гаркаємось лише через те що живемо з мамою, бо коли її нема у нас тишина і спокій і всі питання вирішуються мирно. А так, то його мучить ситуація і він шукає сварок на рівному місці, навтіь там де нема до чого причепитись він буде чіплятись бо його загальна ситуація гнітить. Я вже нераз не витримую постійних шантажів від чоловіка що він зі мною розведеться, а від мами що ми їй знищили хату, хоч хата на є її але вона постійно нам повторює що ми там не господарі що он як будемо мати своє то там собі будемо командувати. І як тут не хотіти втекти від добрих батьків подальше?
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Це ви просто молодці такі! Але я б не змогла так ні на своїй, ні на чужій кухні. Це напевно ще залежить від близькості між родичами, від уміння уступати. Хороше виховання і взаємоповага, подібність поглядів - все це важливо. Хоча .... Я тут згадала один фактик, про який забула після стількох років на своїй кухні: я жила в чоловікових батьків ще до одруження десь так 9 місяців. То на кухню я завжди ходила після 7 год. вечора, коли там вже нікого не було і готувала, скільки влізе. Але то була їхня кухня і ми не конфліктували, все було за правилами батьків. До всього звикаєш. І ще згадала: в нас там була в холодильнику окрема виділена поличка, і всі продукти були теж окремі. Бо сварки там, де все загальне . Тобто з самого початку було поставлено так: ми живемо у них, а не з ними. Квартира їхня, тому вони вирішують, що, де, коли... Зате, коли чоловіків тато в гості приходить, то я - головна. Ніяких поплескувань по плечу і т. п.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я також. Дякувати Богу що моя мама хоч там не пхається бо в житті ніколи не варила нічого.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? підтримую і знаю як це на практиці. Ми з чоловіком одружені 5 років, живемо поряд з батьками - 5 хвилин ходьби. Вони дуже часто нас виручають з дітками, при тому що мама працює і має не так аж багато часу. але жити разом.... треба мати велику витримку, толерантність, і взагалі - навіть найкращі батьки в конфліктних ситуаціях підтримують одну із сторін (переважно свою "рідну"). Окрім цього спільне проживання з батьками це переважно відсутність відокремленої сімї, усунення або самоусунення тата від виховання дітей, підривання авторитету мами і тата"люблячими" бабцею і дідом, які згідні все віддати коханим внучатам.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я теж волію жити окремо від батьків. Ми 2 роки назад, коли робили ремонт у новій квартирі, а попередню продали, жили рік у моєї мами. До слова, моя мама досить спокійна і розуміюча людина, але всеодно я вже мріяла переїхати в окреме житло. Як би не було, то її хата і ми не могли собі розслабитись, як до того звикли. Плюс вона з хороших намірів постійно пхалась до нас з порадами, вказівками. Я вже від такого відвикла і мені було важко . То була сама основна наша проблема, бо мала при першому покаранні бігла жалітись до бабусі, яка їй все дозволяла і жаліла. Ще хочу добавити, що маю коліжанку, яка з чоловіком і малим живуть з батьками і досить гарно вживаються. Вона каже, що не хотіла би жити окремо, бо їй дуже зручно жити так, як є. Але з того , що я бачила, батьки зовсім до них пхаються і прислухаються до їхньої думки. Тому то напевно ще залежить від характеру людей, як вони вживаються .
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Чому я проти спільного життя. Бо ось момент сьогодення. Зранку чоловік поступив так як йому захотілось, хоч то і не було надто розумне рішення але моя мама то все бачила. І коли ми снідали разом, а чоловіка в цей момент не було вдома, вона собі дозволяла на нього наговорювати і скільки я не спиняла її вона все говорила і говорила. А потім так єхидно запиталась, а ви що вже помирились. А я їй кажу а ми хіба сварились? Доброзичливість непотрібна. Батькам не треба бачити ваших відносин. Ви собі самі зможете розібратись в тому що вам треба а доброта батьків часами просто не знає меж.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? живемо з моєю мамою, в наші відносини вона не пхається, але деколи таке вчудить, що хоч стій хоч падай. Ненароком помітила, що вона стєльки з чобіт сушить і мікрохвильовці, мені аж мову відняло. Може в 2-3 ночі почати мити посуду, або мити підлогу. Добре що маємо лише чисто побутові непорозуміння, а якби ще пхалась у стосунки, то взагалі був би жах.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я теж такої думки, бо старші люблять дуже перебільшувати ситуацію, "накручувати" ситуацію на гірше. Моя мама любить панікувати по дрібницях, тому я нічого їй стараюсь не розповідати, щоб сама не нервувалась і мене не дратувала повчаннями. А тим парам, у кого свекруха чи теща не любить зятя чи невістку , а мешкають разом, я взагаі щиро співчуваю. Моя мама все життя була за невістку і так її вже та свекруха гризла, що на ній лиця не було. А я щей попадала під роздачу,бо я її дитина. То за любу дрібницю були скандали...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? На даний момент я з чоловіком проживаю у своїх батьків і можу твердо сказати що життя з батьками після одруження можливе.Батьки ніколи не лізуть у наші стосунки і стараються зробити все для того щоб нам було добре.Холодильник у нас спільний,готує їсти в більшості мама (я постійно на роботі).А коли ми піднімаємо тему що скоро придбаємо собі нове житло, то мама цього дуже не хоче.Вже дуже їй хочеться щоб її доня жила з нею і зробить все, щоб ми були щасливі.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Вам пощастило!Маєте можливість бути біля СВОЄЇ мами. У мене все по-іншому, абсолютно все не так. Ми в чоловікових батьків. У нас будинок. Але і на 200 кв. метрах не можу знайти собі місця. Вона завжди пхається всюди - і телефон підслуховує і позаочі говорить те, що не відповідає дійсності. Спочатку,коли ми тіьки одружилися, говорила, що син і сякий, і такий... Я їй дала зрозуміти, що завжди буду за чоловіком, а якщо він буде не правий, то просто промовчу. Потім наговорювала на свого чоловіка і на всю його родину, Тут я показала свою байдужість до цього питання і абсолютний нейтралітет. Вона побачила, що я їй не коппанйонка, тоді взялася за мене...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ні в якому разі з батьками, інакше рано чи пізно стосунки будуть критичні не лише з батьками, але і з чоловіком. Ми з чоловіком знімаємо квартиру, тяжко інколи з фінансової сторони, але я завжди спокійна за нашу маленьку сім"ю. Могли б жити з моєю мамою, але як тільки моя мама зустрічається з чоловіком - вона тут же шукає в ньому недоліки, прислухається до кожного слова, слідкує за мімікою і як тільки їй здастся щось підозрілим зразу починає говорити що в ньому не так, що він не так сказав, не так подивився, не так посміхнувся іт.д.. Ну а коли чоловіка нема - мама береться до мене: чому там в умивальнику дві тарілки не помиті, ой а у вас тут порохи трохи є і чого тут твого чоловіка штани стоять іт.д.. А чоловікова мама, хоч і не пхається в наші стосунки, зате командир що треба. Дуже розумна жінка, але має все буде так як вона сказала, без обговорення і коментарів, хоча я ї поважаю, люблю, але не маєм ми з чоловіком намірів жити з мамою його разом. Хіба в крайній, критичній ситуації..Надіюсь такої не буде. ))
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Живемо ми з моєю мамою. Рік тому переїхали з 2 на 3-кімнатну квартиру. Тут принаймі кухні більша і малій є де погасати. Дуже хочу своє окреме житло, просто мрію...але наразі фінансової можливості немає. Жити з мамою звичайно можна, але іноді хочеться висказати все , що накипіло. А накипає багато і часто. Тільки мала починає плакати вона вже летить з криком , що ти з дитиною робиш, чого вона весь час плаче...Пояснюю, що та дитина взяла моду всього добиватися плачем, дякуючи люблячим бабусям, вона каже ну то дай їй те що хоче, або, чоловіка мого аж трафляє ця фраза "Вікуся, йдем подивимось з бабою телевізор". Скільки просимо не сади її перед ним, не доходить, "ну всі ж дивляться, і ти дивилась, і нічо..."
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? На мою думку чим родичі дальше живуть, тим кращі з ними стосунки Бо рідше з ними спілкуєшся, бачишся
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Привіт, ми живемо самі, але деколи моя мама приїджає і живе з нами, це деколи буває дуже......., тому я зате щоб жити окремо, хоча самим жити трошки важко і з дитиною нема з ким посидіти коли дуже треба
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Живемо наразі з моїми батьками, спочатку було важко, зараз вже трохи вжилися....але всерівно мрію про окреме житло!рахую що молода сімя повинна жити тільки окремо!!!! Підтримую вас!!!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я така зла, що нема ради. Зараз живем з моїи батьками, бо на зйомній хаті де ми жили, для дитини взимку погані умови і фінансово накладно. Батьки самі запросили пожити з ними. Але вчора мене вже вкурвило все це. Мої батьки постійно мають кусь справу до нашого сімейного життя: чоловік мій не такий, я не така, все не так і не те... Ну я ще півбіди, най говорять. А от постійне капання мені на мозок чоловіком це вже мене дістало. Що от він посуд не миє сво*** така, от не прибирає, дитину не бавить, мене зацькував, зробив з мене домогосподарку тупу і нещасну. То фігня, що мені добре і я не скаржусь, що ми не сваримось, що вирішуємо між собою що хто робить, що працює і заробляє більше за всіх разом в родині взятих, то фігня, от ВОНИ вирішили і все. І кожен день десь та й колупнуть. Я от стою на кухні, і роблю собі канапку, ну і чоловіку вирішила зробити приємне. А мені: нащо ти йому то робиш і несеш?!! Най сам робить! Або мию посуд, а мені: ну раз ти хочеш бути сірою тупою домогосподаркою то будь, але ми ж думали ти мудріша... От чоловік такий сякий, от мій тато посуд за собою миє, а мій ні, і так далі по тексту... Коли ми вже в лоб спитали в мами, що ж має робити жінка, якщо чоловік і працює, і аосуд миє, і проибиає і дітей бавить, то вона сказала, що жінка для КРАСИ. Ну от нормально... І НАВІЩО це все. Я сотий раз говорю, що мені добре, і не перепрацьовую, як хотіла так і є, а мене сотий раз клюють. І коли я говорю що так робити не можна, бо якщо вони мене накручуватимуть, то це призведе до конфліктів в моїй родині і може витекти в розлучення, як в багатьох моїх подруг, де мами "попрацювали". Ні, не діє. Ну ЯК пояснити? Може до психоаналітика відправити батьків, щоб пояснив що лізти в чуже життя не можна, тим більше, як не прость, тим більше, як всі щасливі. Мене вже дістали оті колупання. Таке враження що вони ніяк змиритися не можуть, що я вже не їх доця, а самаостійна мама з своєю родиною. Треба значить зробити з мене "розлучену" їх доцю з дитиною. Бо ж як так, не я в"ю з чоловіка мотузки, а він з мене. І фігня, що в родині ніхто не має ні з кого ніщо вити, от я така мямля. З"їхати то ми з"їдемо, але коли потепліє, інакше ніяк.... А зараз що робити... От просто істерика в мене, на дитині зриваюсь, бо щодня мене дурою висвітлюють, бо всі знайомі батьків, як чують мою "трагічну" історяію, що чоловік мені по господарству не помагає, а лише працює, мені дико співчувають, бо ні в кого такого нема, одна я така бідася.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Підтримую вас і щодо стосунків, і бачу, що ситуація з мамами (принаймні з однією) у нас схожа. МИ одразу по весіллі, дяка Богові, знайшли будинок і майже 8 місяців жили окремо. Чудесний час. ЯК би там не було: і хатинка старенька, і мишки ганяли, що мусили кицьку привезти, і опалення не дуже, бо старий котел.... коротше, проблем було, але то був справді чудовий період. Зараз уже другий місяць живемо із батьками чоловіка, бо маю скоро народити, то вирішили переїхати (після довгих вмовлянь і моїх і його родичів. Та й чоловікові для роботи так набагато краще). Не скажу, що ми сваримося чи що є якісь прямі втручання в наші стосунки, але мама авторитарна, шо капці.... Все має бути по її. Вона не працює ніде, тому її дім - її гніздо і вона там командир... Мене-то любить, але інколи це виливається в гіперопіку.. Сподіваюся, як народиться малеча, то вона не буде активно все радити і "допомагати", хоча любить таке. З іншого боку, шкода її - бо бачу, що зациклилась на сім"ї і не має іншого якогось кола спілкування, щоби десь чи розважитись, чи обстановку просто змінити... Опікується домашніми, як квочка курчатами.... Висновок у мене один. З батьками, може, й можна, але окремо точно краще!!!!!!!!
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ви знаєте, то напевно єдиний ваш вихід з ситуаціі. Я не думаю, що ви перевиховаєте старших, тим баче, коли вони думають, що чинять правильно і для вашого блага. Можна звичайно спокійно поговорити з ними, але боюсь ,щоб ви не пересварились. Потерпіть, а потім переїдете. Терпіння вам..
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? у моєї мами аналогічна думка, побувши в нас трохи, вона з пророчим виглядом обличчя оголосила, що не сваримося ми з ним і живемо мирно лише через те, що я до нього не чіпляюсь і дала йому забагато свободи (займатися своїми захопленнями)))
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А мені так свекруха говорить. Бо я забагато дозволяю, бо не сварю, бо не заставляю то і то робити, бо посуди не миє, бо хату не прибирає, бо мене з собою на якісь зустрічі (ділові!) не бере, і ще багато такого, що він, коли жив з батьками, ніколи не робив, але тепер мус робити, бо мені (на її думку) дуже важко)))) Я уявити не можу, як би це все відбувалось, якби ми були під одним дахом...
