Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

День видався "спекотним". Прийшлось об"їздити пів Львова без толку в пошуках нового візочка для дитини. Приїхала нервова, змучена і засмучена. Тут телефонує коліжанка і напрошується в гості. З коліжанкою погомоніти по душах не дозволив мій малюк і в результаті вся увага була прикована до його персони:dance:. Подружка пішла додому кинувши з порогу фразу "ннііііі, я ще не хочу дітей..."))) Чоловік мій в нічну на роботі. Ненавиджу той один з трьох тижнів коли він працює внічну. Отака то вийшла проза. Тепер доварюю зупу і чекаю поки проснеться моє маля щоб знову вкласти його спати.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Обіцяла я собі і вам, один раз у тиждень, ходити у кіно з подружкою . Обіцяла, то треба виконувати. Завтра іду, чоловік за няньку . Усі смайлики у мене, не того роду.
Спекла, щойно, таке чудо,

а у рецепті пише, що треба його добу тримати у холодильнику, а потім їсти. Як подумаю, котра ж то година буде, коли пройде доба , то хочу його вже їсти...

---------- Додано в 00:40 ---------- Попередній допис був написаний в 00:27 ----------

З карми

Дівчатка, якщо буде смачний (завтра спробую), то обов"язково напишу рецепт у відповідній темі :smile:.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Бувають моменти в житті, коли хочеться…
…Йти вулицею й усміхатись незнайомим, йти і усміхатися своєму відображенню у вітринах магазинів, у вікнах звичайнісіньких квартир, у затемнених скельцях шикарних і стареньких авто. Хочеться жити, хочеться сказати чужому серйозному і трошки злому дядькові, що таким бути не можна і, взагалі, немає потреби бути таким. Що, якщо трішки по іншому на все подивитися, то люди стануть не такі вже й надокучливі, а речі, що дражнили, і часто тріпали нерви, зовсім тебе не зачіпають. І чого злитись через такі дрібниці?
…Йти і не знати куди і для чого, не бачити навколо себе нікого, особливо заклопотаних тітоньок, які з покупками тьопають додому, щоб із вмісту тих пакетиків приготувати домашнім їжу. І бувають навіть такі моменти, коли йдеш і злишся навіть на тих домашніх, до яких йде тітонька, щоб приготувати їм їсти. А, може, не з такою метою вона до них йде, але яка різниця. Це вже не має значення, тому що ти йдеш і злишся на все що бачиш і не хочеш бачити, що не бачиш, але знаєш, що воно є.
…Не йти нікуди, забитись в тупий куточок крайньої кімнати, залишитись на самоті з самим собою, поговорити із своїми думками, розумними і не дуже, допустимими і тими, яких допускати би зовсім не хотілося. Але нам не властиво ставити шлагбаум у своєму мозку, який би, виконуючи функції фільтрації, одних пропускав, а інших завертав назад.
…Не йти, не рухатись, не шевелитись, завмерти, наче камінь, і дивитись, слухати або не слухати, дивитись як світ йде біля тебе, пропливає, наче дорога за вікнами їдучого авто.
…Йти і не йти, жити і не жити – розчинитись в просторі, у всіх відомих ученим чотирьох вимірах, у часі, і ще у всьому, в чому тільки можна розчинитись, стати меншим від порошинки, і навіть не порошинкою, бо вона вже, мабуть, не зможе розчепитись на ще менше. А тобі потрібно розчинитись, як капля чорнила у морі, ні, не в морі, в океані. Щоб було певніше, загубитись як один маленький камінчик на безмежному морському дні, як звичайнісінький китаєць у натовпі таких же.
…Хочеться, хочеться і ще раз хочеться кохати!!! Кохатися! Кричати від того, що хочеться! Кричати від того, що кохаєш і просто репетувати від того, що є коханою! За тим криком приховуються незбагненні емоції і міркування нашої душі, за ним ховаються побутові життєві проблеми і, на кінець, за ним ховається і зникає у потемках пам'ять про все і про всіх, про те, що знаходиться за межами кімнати кохання.
Отак наше життя і складається з таких моментів…

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Проза. Хворію далі, але вже мені вже краще.
І маю трохи врочистості, мамочки мене зрозуміють. Мої діти сплять вже годину, я не пам"ятаю,коли так тихо було.
За той час повимивала всю кухню. В Оленки зараз такий період вивчання. З нею на руках нічого не можу робити. Крутиться на всі боки. Вчора підійшла до вікна з нею сніг показати Яринці, так вона всі вазонки обскубала. Хотіла почепити магніти на холодильник, а вона клітку з папугою скинула (він у нас за холодильником на тумбочці). А на 2хв. лишу, одразу крик. От так і живем

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Я приволоклась додому…шось так втомилась шо капець…
вела сьодні урок у свого 8-а, пояснювала суперважку тему з граматики, то після уроку вийшла як перемелений лимон…остаточно переконалась, що в школі працювати не хочу…
в центрі пройшлись з подружкою по ДЦ, незаплановано купила собі туш, про яку давно мріяла за класною знижкою, так що це позитив
а зараз сіла і не маю сили встати…а ввечері маю ще заняття з своєю ученицею..мда..

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я сьогодні стільки собі запланувала, а тут така головна біль почалась, що не можливо з ліжка голову підняти. І чим ближче до вечора тим більше болить. Вже не знаю як боротися з тією мігренню. Малого плач для мене, те саме якби по голові хтось молотком лупить. Але то певно в жилєтку((( Добре, що синочок чемний-спить) Але усе на мені. Мушу встати і робити. Мама на роботі, та й немає вона сил ввечері їсти готувати чи ще щось робити. Чекаю вже вечора, щоб чоловік прийшов, трошки допоміг. Але то все суцільна проза...
А завтра готуюсь до врочистості, приготувала для коханого чоловіка маленький подаруночок. А ще хочу зготувати романтичний десерт-сюрприз))Буду його вітати-розважати

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я таке вчудила, мамадарагая!!!

мені принесли в пригощення плящину файнющого коньяку. І я мантелепа налила собі його до кави. Сп"яніла капець. Сиджу і так мені файно, і так вже хочеться весни, що хоч бери і хухай на сніг, щоб розтопився.

Може хто хоче тепла, то я на розливі на Героїв УПА

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

я би підкотила, та гараж снігом замело
так скоро не розпорпаю

а в мене одна проза еххх.. віз прання (відповідно й прасування), вариво, уроки-памперси...
весни би...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Я вже спробувала!!! СМАКОТА!!!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ой, а я взагалі коньяк обожнюю. Тільки більше так, ніж в каву.

та як підкочу то як же назад поїду

А у мене нині ВІДГУЛ, шеф у відрядженні і ми з напарницею сачкуємо через день. Зранку чоловіка відправила і спатки, і так до обіду. Трохи посиділа в неті, помила посуд, помила нарешті холодильник, тепер їсточки варю і буду зараз коханого з роботи зустрічати.
О така в мене проза-врочистість.

про це мрію.................

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А ми вчора купили малій суконочку на виступ з бальних танців. Ми до того ніяк не могли знайти підходящу. То не було розміру, то фасон їй не пасував. А тут поїхали і купили саме те, про що вона мріяла. То вже тій радості не було меж:radist: Вже не дочекається тих змагань, щоб її одягнути

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я сиджу вдома, відпочиваю. Сьогодні на пари не їздила, вирішила зробити собі вихідний. Вчора їхала до Львова, то так мені зле було, так нудило, що я виповзла з тої маршрутки ледве жива:8: Думала, що не встою на ногах. Але пройшлася по Львові, купила собі гарненькі чобітки в "Монарху" за 50% знижки і стало мені легше
Сьогодні ніц не роблю Зараз буду вишивати

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я зла.Отак.Все почалося з того,як я зайшла в маршрутку до Брюхович і почула слова від водія-"Заберіть звідси свій чемодан" і "з тим чемоданом тре в таксі їздити".Я йому виговорила все,що думала..А самій так гидко стало на душі,хотілося розплакатися...Чому я маю комусь доказувати,що це є музичний інструмент?Що це є моя професія,як і в будь-якої якої іншої людини. І взагалі,що ми робимо,для кого?тут то нікому не потрібно..Тебе мають за якогось дурня з чемоданом
Доїхала,взяла на пошті квитанції на оплату вивозу сміття.І тут й ледь не вибухла-там борг за 2 місяці,за які я заплатила минулого місяця і плюс за цей.Мене просто аж перекинуол.Ми ітак платим не знати за що,бо нас зобов'язали то робити,але ніхто нам не ставив ніякого контейнера,а тут ще й такі приколи з квитанціями.Коротче ледь додзвонилася я на ту фірму,виговорила ще їм все,а в них просто якісь певно неполадки,бо з 22ого січня їм ще наші проплати не дойшли...
А так гарно день починався....

---------- Додано в 19:04 ---------- Попередній допис був написаний в 17:55 ----------

Мій поганий день на тому не завершився.Пропала вода..Додзвонитися в академію вже неможливо.Значить на сьогодні то вже з кінцями...Життя прекрасне..Нічого не скажеш...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я нині розбила 2 тарілки. і то не разом, а окремо. що би то значило...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

як що-подвійне щастя,однозначно!)))...
...моя сьогодніша проза значно приємніша за вчорашню-тиск трошки внормувався,кровотеча з носа припинилася,завтра вже збираюсь на роботу,сподіваюсь,що все найгірше вже позаду

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

і я розбила банку з кукурудзяною крупою, яка звісно ж розлетілася на цілу кухню. ледве повимітала. а баночка така гарненька з набору.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

врочистість-
1.сьогодні зустрічали з пологового olenu з лялею потримала крихітку на руках, я вже й забула,що дітки такі мацьопкі бувають
Домчик в порівнняні вже дорослий хлопець і поводиться вже не як найменший в родині, поважно ходить біля всього чого може і гонорово з усіма говорить бе-ба-ба-бе-ба-бу (вчора з татом хв 40 розмовляв,записали відео)
2. по дорозі додому влаштували "свою романтІку" -лате на парковці Макдональдз. файно так нікуди не спішити...
3. чоловік вперше вклав синочка спати сам (я в той час зробила маску на обличчя)
4. вишиваююю
проза- за святковим обідом забула про візит до ортодонта, провтикала,перенесли на наступний тиждень...
-чоловік кожну годину повідомляє мене про свої майбутні поїздки... зла я, не тішусть тому
настрій незрозумілий...змерзла в ноги, хочу весни...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Мала встати в 8, а прокинулась в 7.20..і чого питається…був шанс поспати…але нічого, я люблю прокидатись раніше будильника та й взагалі вставати рано посеред тижня, тоді з’являється враження ніби тепер ти маєш ще купу часу..ось чому, я вже на посиденьках
Сьогодні знов маєм один урок і заради цього знов треба пертись на Патона…радує те, що змогла домовитись з своєю манікюрницею на сьогодні і на зручний мені час- буду приводити нігті в порядок…
А ще в п’ятницю зранку приїжджає коханий- це моя найбільша врочистість!!!
Тому мушу бути гарна

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Проза..проза..Подзвонила в академію..Сказали-якщо нині зроблять,то може завтра вода буде...Логіки не зрозуміла.....Але води нема і то є не дуже втішно..

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

В мене сьогодні суцільна "врочистість". В чоловіка день народження. Він гарненько вирядився, напарфумився так, що я чуть не впала... досі нудить і пішов. Машину в нього ввечері тато забере можу тільки собі уявити, коли і яке воно сьогодні (завтра, напевно) прилізе
В тому всьому є плюс. Цілий вечір телевізор тільки мій!!! УРА!!!