Відповідь: Сім'я і/чи кар'єра? Нащо жінкам розум? Одні - можуть і досить вдало, інші можуть - але страждає або сім"я, або робота, інші не можуть взагалі нічого - ні організувати сім"ю, ні досягти успіхів у праці... Немає унікальних рецептів! І як пише, Gentle, у вас багато вже є, отже, ви можете і далі бути "в течії", просто зараз така собі пауза. Затишок перед бурею
Відповідь: Сім'я і/чи кар'єра? Нащо жінкам розум? А чому б і не співставити одне з іншим? Наприклад, у мене ситуація , на 2 курсі аспірантури родила синочка, академки не брала. Паралельно пишу дисертацію( поночах) і виховую синочка. Не скажу, що легко, зате потерплю і через пів-року і синочок підросте і захищуся. Цілком підтримую. ---------- Додано в 23:16 ---------- Попередній допис був написаний в 23:15 ---------- Присіли, для того, щоб підстрибнути вище і дальше.
Відповідь: Сім'я чи робота? Категорично не погоджуюсь. Сім'я і робота цілком можуть існувати разом. Не треба отих "присвячувань себе сім'ї". Потім будете шкодувати, що не реалізувались як особистість. Жінка - це не тільки домогосподарка і мама, це ще і особистість, яка має право на цікаву роботу чи наукові дослідження чи будь-що ще окрім дітей і чоловіка. Чому чоловік не "присвячує себе сім'ї" і не сидить цілими днями вдома з дітьми?Невже справа лише в грошах?
Відповідь: Сім'я чи робота? неправда чому? а що Вам заважає поруч з дітьми? поміняйте ставлення до себе, бо потім може бути жаль за чимось, що не зробили. Як каже Ука, вибирати "із таво что било", це граничить із самоламанням. Жінка стає матір'ю, і це не означає, що вона перестає бути жінкою, професіоналом чи що вона перетворюється на кухарку-доморобітницю-прибиральницю. Це хибний шлях. ІМХО.
Відповідь: Сім'я чи робота? не тільки Ваше ІМХО, але й моє теж. ввечері - я мама, кухарка, домробітниця вдень - жінка, професіонал, досвідчений співробітник, співрозмовник. Якщо можна щось поєднати і знайти компроміс - я ЗА!
Відповідь: Сім'я чи робота? masaryk, а може Ви просто втратили інтерес до наукової роботи? Бо, відверто кажучи, п'ятирічна дитина не виглядає великою перешкодою в написанні статтей чи веденні кількох лекцій в тиждень. Та й трирічну певно можна залишати на пару годин в день. А тут 7 років перерви, і якось Ви так сумно пишете про те, що "були" розумною... Мені здається, що успішно поєднати роботу і сім'ю можливо, якщо робота приносить позитив і задоволення. Якщо хочеться повертатися і робити свою справу, то діти не можуть бути перешкодою. Чого Вам і бажаю А те, що тут писали про жертвування... :confused: Жертви не бувають щасливими. Якщо бути домогосподаркою для того, щоб чоловік був годований і діти вимиті, бо так треба, а як при тому почувається жінка - то другорядне, то гріш ціна таким жертвам. Ніхто їх не оцінить. Якщо ж відмова від кар'єри спричинена бажанням бути з дитиною, з сім'єю, просто любити своїх рідних і присвячувати їм час,(і не робити мученицький вигляд перед кожним варінням борщу, бо жорстоке життя поставило коло плити і не дає можливості піти на роботу ггг, пам'ятаю такі речі зі свого дитинства, почуваєш себе кісткою в чийомусь горлі), то й питання такі ставитися не будуть.
Відповідь: Сім'я чи робота? я згідна...але чомусь мій чоловік не пропустить жодного моменту аби не сказати мені,що я вже все забула,що нікому такий працівник не треба і т.д і т.п....Обідно до неможливості,вже навіть онлайн тест проходила,щоб перевірити рівень знань мови,думала,може справді за 3 роки забулося,але результат був 98 зі 100, думаю,що це не погано...Бракує лише живого спілкування,а теорія залишилась в голові.але от з кожним разом впевнююсь що підтримка сім'ї-дуже важлива,бо я її не маю, і відчуваю себе повним нулем...
Відповідь: Сім'я чи робота? Ображаючи вас, він і себе ображає - бо сам вас вибрав, живе з вами і мав би підтримати! Честі йому така поведінка не робить А ви не нуль, перестаньте, забудьте і більше так себе не називайте, бо показати за три роки такий результат, хай і у тестуванні - це супер!!! Запропонуйте чоловікові той тест пройти - скільки він балів отримає.
Відповідь: Сім'я чи робота? він його не пройде,бо не має вищої освіти,та і мови не знає,але,тим не менше я йому цим ніразу не протикнула,навпаки намагаюсь його підтримати.
Відповідь: Сім'я чи робота? Ви дійсно молодець!:bazar::y: А муж нехай бере з вас приклад "непритикання" і підтримки Ви цікавилися, що спонукає його таке казати? Чому він робить висновки, що ви все забули і ніц не вмієте?
Відповідь: Сім'я чи робота? У мене, думаю, двома роками декретного "відпочинку" не обійдеться. Розраховую на значно довший термін. На роботу, звичайно, вийти можна - гроші ж треба, але до серйозної науки точно не дійде. Можна, звичайно, по одній статті в рік для звіту про наукову роботу ночами писати і якось пройти черговий конкурс на заміщення посади... Але серйозна наука з грантами, монографіями і поїздками закордон вимагає повної віддачі. То мабуть коли діти в школу підуть і то невпевнена. Думаю жінка з малими дітьми може щось дійсно зробити лише за колосальної підтримки сім'ї (знаю випадки бабусь турботливих, що з дітьми по пів дня сидять). Або зупинитись на одній дитині... Але як на мене, то Бог це має вирішувати. На студенток з дітьми взагалі жаль дивитись - і не вчаться добре, і діти без мами ростуть. Думаю, дівчат, як правило, посилають вчитися, щоб мали запасний варіант: на випадок, як заміж не вийдуть, чи як чоловік кине, щоб якось дали собі раду в житті. Можу точно сказати одне - мої здобутки дали мені чудову роботу, якою я на всі 100 задоволена. Правда, ця робота передбачає постійне удосконалення та зростання, яке от саме зараз я не дуже можу забезпечити.
Відповідь: Сім'я чи робота? Отут я маю зовсім інші приклади - половина моїх одногрупниць народили дітей під час навчання - і дітки вже підросли, і диплом отримали, і все в них добре - нестачі матиринської любові чи турботи не спостерігалось... Цікаво, яких дівчат? всіх? і хто їх посилає? я вчилася і працюю, бо не вважаю, що основне призначення жінки - сидіти на кухні і бавити дітей, я маю щось в голові (мабуть) і не вважаю свої здобутки "запасним варіантом", а ще однією, важливою частиною мого життя. Зараз я теж вагітна, але не припиняю працювати і думаю, що мій розвиток після народження не закінчиться. Звичайно, я розумію, що буде дуже важко, але разом з тим не втрачаю віри, що зможу. Спостерігаю багато прикладів чарівних жінок, що все встигли і ці приклади дають мені натхнення та надію! І ще маю одну суб`єктивну думку - у них вийшло, бо вони не ставились до жодної із сфер свого життя із фанатизмом, а розглядали себе "в комплексі" - як маму, науковця/професіонала, красиву жінку, дружину і мали велике бажання (!) бути такими як є!
Відповідь: Сім'я чи робота? Масарик, ви зациклились трішки. Переключіться, бо потім буде тільки ще важче. Насправді жодна жінка не машина, і в одному зі своїх дописів, Ліля Романова написала, як її чоловік вважає, що сім'я щаслива - коли жінка щаслива. І це насправді так і є. Одна жінка завжди буде "трохи загнана", а сім'я це ж двоє, а значить є якийсь розподіл обов'язків тощо. Ненормально тягнути все самій, або навпаки "думати, що крім хати ніц не треба". Є такі, яким класно власне вдома. Це такий темперамент і така потреба. Раз Вас це не влаштовує - це не Ваш шлях. Шукайте свій, він десь поруч
Відповідь: Сім'я чи робота? Bogdankа це не Ваш шлях. Шукайте свій, він десь поруч Та я шукаю. Тому й пишу. Можливо трохи провокативно, загострюючи увагу на негативі, але так краще видно позитивні сторони ситуації. Колись, коли я тільки починала свою наукову кар'єру, мій свекор, успішний шанований чоловік, коли я жалілась часом, казав мені жартома: "Нащо то тобі, купимо тобі корову, свиней, кур, будеш мати господарку, і не перейматимешся дурницями". Тоді я розуміла що те, про що він говорить не моє. Все ставало на свої місця. Мій шлях - поєднати роботу і кар'єру, Шукаю спосіб. Якщо я знайду, то зможу і своїм студенткам-розумницям помогти - бо дійсно шкода мені декого з них.
Відповідь: Сім'я чи робота? З тими, яких посилають вчитися, справді так і є. З тими, які хочуть вчитися самі і мають мету у житті, все інакше. Якраз їм і вдається поєднати сім"ю та роботу, не здаючись виключно на милість чоловіка і не розглядаючи роботу як запасний варіант, коли чоловік кине
Відповідь: Сім'я чи робота? Прошу вибачення, але ви себе недооцінюєте. Одна стаття в рік для ваших знань - це мізер. Якщо немає бажання, то й одну тяжко написати. Пам*ятаю себе, як першу статтю писала - рівно 9 місяців, зате тепер значно і значно швидше. То виходить що ми вчимося тільки заради запасного варіанту??? Жінка повинна бути самостійною і незалежною. І ніяких запасних варіантів. І тоді подивимось чи залишить таку жінку чоловік? Та й навіть якщо і так - то що картати себе за те, що забагато приділяла уваги карєрі?
Відповідь: Сім'я чи робота? Ну, знаєте, статті різні бувають... У мене їх опублікованих у фахових виданнях близько 20... Тому для мене справа давно не у кількості Я над монографією працюю. Якраз з самооцінкою у мене, думаю, все гаразд. Просто для звіту, щоб графу заповнити достатньо одної Але я не вважаю, що основне призначення жінки робити кар'єру, до речі чоловіка також. Кожен має залишити слід і зробити внесок. Ростити і виховувати дітей, допомагати ближньому - тим же своїм студентам. Це для мене і означає жити. А допомогти можна коли знаєш як. Тому я в пошуках. Шукаю істину, істинні принципи. які діють у всесвіті. Вони існують і ти можеш лише виявити їх і діяти відповідно до них, бо обійти їх не вдасться, просто розіб'єшся. Незалежність (тут йдеться, очевидно, про матеріальну) - це ілюзія. Насправді залежні всі. Тому не варто цього боятись. А незалежність - це відчуття у душі.
Відповідь: Сім'я чи робота? У мене їх трішки меньше - 11. Справа не в кількостях, справа у великому бажанні, щось писати, творити і т.д. А що стосується, як ви написали "самооцінки", то я мала на увазі трошки інше. тобто при ваших досягненнях (статтях, монографії), ви можете значно більше , тільки ви "прибіднюєтесь". Це я мала на увазі і не хотіла вас образити. Як не секрет, ви йдете на докторську ? Якщо це жінці приносить задоволення і від цього позитивного середовища "заряджається" сім*я, то чому б ні? Зробити внесок у що? куди? Як на мене, необхідно починати з себе, вкласти все можливе у себе, тоді ти починаєш міняти своє середовище і суспільство загалом. Та й навіть, якщо вдастся їх обійти, а ти негативно налаштований, все рівно розіб*єшся. Залежні від чого ? Що ви мали на увазі? ---------- Додано в 22:56 ---------- Попередній допис був написаний в 22:05 ---------- От ніколи не погоджусь з цим. Чоловік і жінка, обоє є батьками своїх найдорожчих діточок, то чому весь тягар повинен лягати на матір? Батько дитини зобовянаний помагати у всьому. Я не ділю роботу на одного чи другого, але допомогти, навіть і підмінити можна, якщо в цьому є необхідність. Та якби жінка, виховуєчи до 2-3-х річного віку, кожної (майже кожної) ночі ставала до дитини, то напевне загнулась би. Без підтримки чоловіка тут ніяк. У вихованні те саме, батько має бути для дітей авторитетом(який би він не був -цей батько) і ідеалом.
Відповідь: Сім'я чи робота? Мені здається, що ви просто дуже сильно заплуталися. Вам треба визначитися, чого ви справді хочете і як це поєднати. Не жалійте себе, любіть себе ! і йдіть до своєї мети - бо дорога відкрита тому, хто знає, куди йде.
