Відповідь: Емоційне вигорання От і я як в судах наговорюсь...вдома як риба....Але мої вже звикли Тому я теж люблю відпочивати інколи на самоті Завтра якраз такий день і буде- бо маю 5 суд. справ(повідкладала бо була з малою в лікарні, тепер мушу все наздогнати)...Завтра ":khomyak:заженусь"
Відповідь: Емоційне вигорання Зазвичай я перший рік на усіх своїх роботах була дуже активна. Море енергії, купа нових ідей, рвучкість і наполегливість. Потім починався спад. Його я пов’язувала з тим, що по "нагорі" (байдуже, на високій "горі" чи неподалік) обов’язково знаходився хтось песимістичний/економний/заздрісний, який рубав "під корінь" починання та наміри. Тіпа "Та нє, то нам не треба, та нє, то не для нас..." і т.д. Починалось думатись :"А й справді, а мені нашо? Чи не легше сидіти в моніторі, вдаючи бурхливу роботу?" Тим паче, з/п була фіксована...ан нєт, з’являлась невдоволеність собою, місцем праці, здавалось, що, можливо, десь мене б більш цінували, я б більш розвинулась... Періодично "в гості" приходили думки про омріяне покладання заяви на стіл Біг Босу. Розуміла, що це не exit, бо за умови наявності нової роботи, швидше за усе, все відбувалось би за добре знайомою схемою "ентузіазм-згасання-нехіть-заява". Що допомагало? Перегляд оголошень про роботу і похід на співбесіду. Запитання на кшталт :"Ах, у вас дитинка? А ви знаєте, що ми лікарняні не заохочуємо і не оплачуємо? І що зазвичай хворіємо на роботі? І що у нас дресс-код - костюмчики і піджачки, білі блузочки етеце? І що робочий день у нас - ненормований, і що по вихідних ми також часто працюємо?" здОрово протвережували! Радісна така верталась у свій рідний офіс, де всі такі домашні, приязні, у затрапезних джинсах і светриках, де можна спокійно почати робочий день з "Однокласників" і кавки, відпроситись інколи з роботи, і мило потриндіти з директором... Зараз я у декреті, ще рік можу у ньому бути. За цей час всіх наших розігнали, бо змінився власник. І вертатись фактично нема куди.Згадую той час, коли начебто "вигорала", і думаю - ех, вернули б те все...!
Відповідь: Емоційне вигорання Читаю Ваші дописи і бачу в них себе, працюю за спеціальністю вже майже 6 років, за цей час міняла місце роботи 3 рази, замітила, що після двох років роботи на одному місці починається спад енергії, сил. Але зараз у мене таке виснаження чи як його назвати, аж на душі важко. Хочеться не просто зміни місця роботи, а якихось кардинальних змін в житті. Може це через те, що сонечко не світить і кругом все таке сіре. Замітила, що останнім часом навіть в одязі не можу дивитись на сірий колір, хочеться чогось жовтого, червоного.
Відповідь: Емоційне вигорання Я на цій роботі лишень кілька місяців а мене вже від неї трусить і більше не хочу її робити. По-перше не бачу перспективи а по-друге мене дратує мій начальник, у мене таке відчуття що він мене відсунув на якийсь другий план. А вчора мені заявив що я вперта, цікаво в чому що відстоюю свою думку? Напевне. Он сиджу і в середині мене трусить не можу переключитись. І його тон до мене якийсь такий зверхній і НЕНАВИДЖУ мікро-менеджмент, коли тебе що-хвилини перевіряють як малу дитину. Я зла і відійти не можу ніяк. Вчора взяла вихідний бо думала що переключусь а нині повернулась і ще гірше. Якесь так жахливе відчуття. Може я роблю щось не те що треба? Он вчора питалась мене мама що я хочу надалі робити а я не знаю... не цікавить мене якось кар’єра в компютерах, не йде воно мені. Тобто якщо я захочу то можу робити її добре і без проблем а душа не лежить, не манить мене щодня щось робити з тими компютерами. Відразу маю страшну.
Відповідь: Емоційне вигорання А на моїй роботі ні перспективи карєрного росту, ні зарплати хача б "нормальної", тільки "гнучкий" графік і начальство, як зарплата. Щодня на автоматі йду, є щось робити - роблю, нема - не роблю. Хочеться самореалізації як спеціаліста, або втікти кудись,де дідько каже "добраніч"...
Відповідь: Емоційне вигорання В мене зараз страшенна депресія через роботу виникла. Робота набридла страшенно, в понеділок іду як на каторгу, чекаю пошвидше б настав кінець тижня. Ранком прихожу і чекаю кінця дня, після обіду вже починаю постійно на годинник поглядати - скільки ще лишилось. Зрозуміла, що так не зможе довго продовжуватись, потрібно щось міняти. Бо стала останнім часом якась похмура постійно, ловлю себе на тому, що рідко посміхаюсь.
Відповідь: Емоційне вигорання Все як про мене написано, тільки відпустка більша і з лікарняними нема проблем. А останнім часом взагалі нічого не хочеться робити навіть вдома, вже би пошвидше літо, або хоча б весна, а то ця сірість і похмурість просто "вбивають".
Відповідь: Емоційне вигорання Дівчата, а в мене не так емоційне вигорання, як перегорання. Як завагітніла - працювати ВЗАГАЛІ не можу!!! Думаю лише про маля! Ще якби то робота була "на автоматі", а я модельєр- на автоматі не вийде, тре придумувати. Як заставити себе працювати??
Відповідь: Емоційне вигорання У мене аналогічна річ!!! Пам*ятаю,як прийшла працювати на теперішнє місце роботи - то щасливішої людини неможливо було знайти!!! Я готова була працювати у свої зміни,у чужі, заміняти всіх і вся!!!! Пройшло 2,5 роки і що тепер...? Що сталось зі мною тепер??? Не можу сказати,що йду як на каторгу,бо все-таки кожен день у нас не подібний на інший, але все ж "не те пальто" Частіше ловлю себе на думці,що хочеться сачканути і тішуся, коли бачу у графіку,що менше днів працюю. Судячи з усіх дописів - таки зимовий депреснячок охопив усіх.... і всі морально "підвтомилися". Лише надія на те,що з приходом теплого сонечка ми всі оживемо, підтримує хоч якийсь настрій!!!
Відповідь: Емоційне вигорання Дорогенька APELSYN! вагітність - це класний поштовх для нових ідей!(як на мене). Якщо ви не можете працювати через раннішню нудоту чи інші фізіологічні "іздєржкі" вагітності, то одне:8: А якщо ви думаєте про маля - уявляйте в що ви його (її) би одягнули, в чому б хотіли самі бути одягненою на різних термінах вагітності. Не знаю чи ви вже мали досвід вагітності і її "наслідки", а я ,наприклад згадуючи свою першу вагітність (2000рік) просто впадаю в транс: спочатку мамині спідниці, потім свекрушині(вона повніша), штани невідомо де защіпати(під животом - спадають, на животі - тиснуть, над животом - не натягнеш) про блузочки-светерки взагалі мовчу.Потім в 2007 нарила на секонді джинсики- бедрівки в широким поясом-резинкою, всю вагітність проходила , до дір затаскала, а як викидала, аж плакала. А практичність дитячих речей - це окрема тема! Ой, мене щось понесло...
Відповідь: Емоційне вигорання Не переживайте, просто Ви ще тільки привикаєте до нового стану -це перші 4місяці поки не почуєте як маля рухається, а далі -відкриється друге дихання. Я на 6місяці вагітності почала малювати, хоча перед тим не було таких нахилів і після також не малюю, а коли родила -на одному диханні зістряпала дипломну....Слухайтесь Себе! Цей період може стати проривом вперед у всьому
Відповідь: Емоційне вигорання а ви розслабтесь, отримуйте задоволення своїм станом, не зчуєтесь як прийдеться у декрет йти)
Відповідь: Емоційне вигорання Знайома картина я через точнісінько таке ж проходила! То напевне періоди такі є і у всіх по різному, та по собі скажу що ту байдужість до тепер приходиться іноді проганяти! Колись ночі працювала у своїй майстерні і мені це подобалось, а то в один момент рукою забрало. Тепер малий не дозволяє та по можливості залишаю на вечір чоловіку і повертаюсь в русло! Хоча все ж це вже не те: колись менше обов'язків було, сам коли що хотів тоді те і робив все по іншому... та у всьому потрібно шукати позитив, завжди так не буде!
Відповідь: Емоційне вигорання А в мене також було"емоційне вигорання".Працювала на одній роботі більше 5-ти років в останні два роки все пішло у зворотньому напрямку...великим демотиватором було зменшення заробітньої плати...але всі ці події призвели до того що я знайшла іншу роботу ,змінила професію ....хоча через відсутність відпустки...депресії також час від часу наступають..
Відповідь: Емоційне вигорання А в мене от емоційне вигорання від того що я постійно при дитині. Ні, я дуже люблю своє малятко, просто в мене дах їде від однакового сценарію щодня: в 9 підйом, до 7-8 все з дитиною, в 8 маю трохи часу на справи, бо чоловік має час потримати дитину... Потім вкладаю спати і вирубаюсь. І знову зранку те саме. Я б вже навіть на роботу пішла, але ще рано малого лишати комусь, то і не горять родичі бажанням сидіти з онуком, бо він для них заактивний. Скоро дах поїде. Десь би втекти хоч на пару днів. Чесно, знімаю капелюха перед тими мамами, які без допомоги по кілька декрретів підряд сидять з дітьми. Оце самокнтроль) З весни буду на пару годин лишати дитину в тітки, а сама іти в майсерню, щось робити, бо інакше дах тю-тю. Головне щоб тітка погодилась
Відповідь: Емоційне вигорання А я навпаки мрію про декретну відпустку....щоб відпочити від активності..
Відповідь: Емоційне вигорання а в мене емоційне вигорання, коли все на голову валиться... і претензій багато до мене...ррр як я цього не люблю... в такі моменти я просто закриваюсь в собі, і чекаю, поки пройде.
Відповідь: Емоційне вигорання А у мене як тільки починається на роботі емоційне вигорання - втікаю в декрет...... так в мене появилося вже двоє діток.... Після перебування в декреті рік-півтора знову ду-у-уже хочу працювати, навіть на тому самому місці, звідки втікала. І так по колку.
Відповідь: Емоційне вигорання У мене теж таке було: вдаштувалась на роботу, було дуже складно, але і дуже цікаво. Викладалась на повну катушку 2 місяці, але потім як відрізало. Бо зрозуміла, що мої обов"язки має виконувати людини 2-3, а мене замість оцінити почали "нижче плінтуса" опускати. Я просто пішла звідти. Спершу картала себе, що не змогла зпрацюватись, але потім зрозуміла, що все правильно зробила. А ще у мене емоційне виснаження з"являється тоді, коли я не бачу результату своєї роботи, фінансового в тому числі. Руки опускаються і дуже важко примусити себе щось робити. Є бажання лягти на землю та дивитись в небо, але совість не дозволяє, тож продовжую завжди робити звичні справи по інерції, автоматично. Аж поки раптом не настає "біла смуга", що заряджає мене своєю енергією.
