Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Сьогодні важкий день......був......добре, що він майже скінчився. З самого ранку їздила до слідчої, яка веде справу про наш викрадений візочок. Просиділа там майже годину дивлячись телевізор і слухаючи, як її пальці строчать по клавіатурі те, що я розказала і написала дільничому. Задавала мені ті самі запитяння, на які вже там були написані відповіді, хоча я її теж розумію, напевне це процедура така. Довелось мені побачити тих крадіїв-я була шокована. Сімейна пара, жінка 1979 року народження. Вигляд у них...точніше вигляду вони зовсім немають, забуті долею люди, які пропили все на світі і себе також. Раніше вже судимі. Мені навіть на декілька хвилин стало їх шкода. Але коли я дізналась, що вони мають трьох дітей-11 років, 9 і 8 років, і що діти живуть при церкві, адже там де проживає ця парочка, зовсім немає умов для життя і вони не спроможні їх проодувати. В тут мить, коли мені це розказали, жалість до них одразу зникла, навіть хотілось придушити їх. Не можу зрозуміти, чому люди стають на такий шлях, що їх змушує? Для чого плодити тих дітей, які потім просто напросто обездолені і не відомо який у них буде життєвий шлях, адже що хорошого вони бачили у своєму житті. У мене сльози навернулись на очі, як про них подумала. Слідча побачивши мою реакцію, сказала, що не буде мені розказувати про те, що таких дітей і "сімей" тисячі і що їм вже нічим не допомогти. Лише одинці мають силу волі схаменутись і почати життя наново. Решта навіть не думає про таке і не спрможна думати. Виходячи з міліції одразу починають красти. Звичайно в дечому винна наша держава-ніяких соціальних забезпечень, безкоштовних реабілітаційних центрів тощо. Дуже сумно.....особливо від того, що ти не здатен нічого вдіяти.(((
Ще з синочком були у поліклініці. Мали зробити мазки і забрати нашу карточку до садочку. Виявилось, що карточку вони ще не заповнили і завідуюча її не може підписати, адже вони загубили нашу картку профілактичних щеплень. Головне так спокійно про це меніговорять і дивляться на мене, чекаючи, що я їм скажу де вона. Нам у понеділок вже потрібно принести віс документи до садочку. Мазки теж не змогли зробити, тому що медсестра яка їх робить пішла до дому не досидівши весь свій час. Дурдом якийсь.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Оль, а ти в якому ввірі була? на дністровський?
Чого питаю, бо мені дивно що щоб вписати дитину ти відстояла цілу чергу.
Я минулого року підійшла в окремий кабінет( той що при вході одразу прямо) і в мене без всяких черг взяли документи.( дала правда пару рублів щоб мені оперативно то зробили за пару днів)

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Вважаю таку дату для жінки просто прекрасною:smile: Мені до такої гарної дати ще два роки... А я сьогодні прийшла з дня Народження весела як слон. Так гарно було, зустрілася з своїми улюбленими подруженьками, наговорилися і танці влаштували:radist: Правда все це на жаль для мене тривало не довго, бо заскучала я за своїм малечою і поїхала додому. І все ж врочистість для мене відбулася і це мене дуже тішить.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А ми провели весь день із донечкою вдома, покупалися і дивилися телевізор

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А ми з чоловіком вже встигли з"їздити в медінститут на повторний огляд після проколів від гаймориту, все нормально,

лише тріщина (після одного з проколів) не повністю зажила, але на це потрібен час.

Ще проїхалися по магазинах, прикупилися трішки. Чоловік поїхав на роботу, а я забиру малу з садочка і почнеться проза...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

я вчора погуляла на всі 100. прийшли подружки до мене, надарували квітів. показую :

посиділи до темної ніченьки і наспівались, і насміялись! а от нині голівонька бо-бо. але є плани поїхати в "Ашан" на закупи. Певно так і зроблю,бо працювати не хочу.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

як я Вас розумію!:y: сама хочу червоні - вишнева дублянка вже 2й рік, а чоботи з моїм розміром, підйомом і щоб не на каблуку...не куплю ніяк - нема!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я вчора такий шок пережила...
Після роботи зайшла малу від своїх забрати. Мала на ліжку сиділа, і захотілося їй "розслабитися". Лягла, ноги за голову закинула (див. Маленькі чуда). Ну, і дідо її полоскотав за ноги. Яна дригнула ногами, кувиркнулася - бумс з дивана головою об підлогу! Я як почула той "бумс" - аж мені серце стало. Бідна дитина розплакалася... Добре, що невисоко і товстий килим був. Я її втішила, мокру хустинку приклала... Слава Богу, обійшлося, не струс, не блювала і голова не крутилася. Через 5 хвилин відійшла. Але як згадую той звук від удару голови об підлогу - аж кров в жилах холоне...

... Чи то няню якусь найняти, чи що. Вже боюся малу там залишати. Раз дідо малу взяв на плечі, встав у дверному пройомі і підстрибнув. Ну, ясно, бумкнув малою об одвірок, само собою, тім"ячком. Ще й на мене накричав, щоб я не кіпішувала, бо то, відітє лі, нічого страшного. А колись дуріли - пальцем в око попав дитині. Мама раз котлету дала і каже: мені здається, що котлета напівсира, щоб живіт дитину не болів... Або чай хотіла дати "з косточкою" - гризти шматок цукру-рафінаду і запивати його чаєм...
От пишу і на нєрвний сміх пробило.
Зараз муж подумає - всьо, клініка.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Я б вам радила все таки дитини дійсно там не залишати, бо маю теж таких "прекрасних" родичів що чуть з малим біди не витворили ... Не ризикуйте.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

В тому самому! Тільки там без черги не пропустили би ні в один кабінет! Може то вчора день такий дурнуватий був! В мене мала вже була вклеєна, але пройшло вже 3 роки і то треба ще раз вклеювати, так я дурепа не знала! Зробила по новій дозвіл від чоловіка, сплатила держ. мито і послуги ВВІР, а виявилось мені цього всього не треба було! Так я це взнала прямо в кабінеті, із-за дурної голови викинула на вітер 130 грн. і купу нервів!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а я таак спати хочу!!!

Мацьопа, ріспект і уважуха за вчорашнє! Ти справжня господиня!

А роботи тааак багато!...мій муж вчора умудрився десь посіяти 200 грн - не то в таксі, не то надворі...Зранку звинуватив мою кицьку, що та храпіла всю ніч і не давала йому спати. Я сміюсь, що то він сам храпів і йому то наснилось ,що кицька ТАК голосно храпіла...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Гарний вчора був вечір))) Мені дали спокійно прийняти ванну, що буває вкрай рідко, перед тим я знову сувала по хаті меблі (люблю це діло дуже) і ми подивились з чоловіком фільм. На душі гарно було і я спокійно заснула
А у нас сьогодні також гарний день) Збігала зранку помагазинах, погуляли з синочком а зараз печу два різних види кексиків

в відповідній темі покажу фото

. Вже встигла їх посмакувати і вийшли ну дуже смачнючі. А ще я вирішила на днях подрукувати фотографії ще починаючи з минулого нового року. Там і робота і моя вагітність і все-все аж по сьогодні. Тому чекаю кур"єра, щоб подивитись фотографії, позапихувати в рамоки сичкові фотографії і взагалі отримати масу задоволення від перегляду. Бо всетаки на ком"ютері це зовсім інше)))

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Я теж вчора забрала фотографії де ми з коханим.Так цікаво їх переглядати було.Деяким фото вже десь 2 роки,і так цікаво було порівнювати які ми були 2-3 роки тому,а які теперЄдине,що на деяких роздрукованих фото в коханого лише пів голови

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ой, бачу не в одної мене ці два останні дні то якийсь дурдом…
Хожу злюща, просто рву і мечу!!! Хоть і толку з моїх нервів ноль, але все одно ніяк вспокоїтись не можу
Ітак: понеділок- екзамен мав бути на 3 год, почався в пів 5. ну нічо, написали. Кажуть завтра на 1 приходьте за результатами… годину в черзі до деканату за своїм дурнуватим талоном-неявкою і всьо- «сьогодні більше не видаєм»…вздихаю, вихожу…
Вівторок- на 1 приходим за результатами, дізнаємось їх в пів 3…ше півгодини в черзі за талоном і ура- отримую його..ше 15 хв чекаю завкафедри щоб його підписати, дізнаюсь шо перездача завтра на 12..
Середа- прихожу нарешті здавати то право. Нудить, ноги підкошуються, шось читати вже нема сил…2 години в черзі і той …. заявляє,шо він приймає тільки до 2- «приходьте завтра на 3»…

Нє, ну в мене реально нема слів…це просто знущання якесь…чи як ти викладач, то тобі все дозволено??? Такої неповаги, хамства і лицемірства я ще не бачила…я вже 2 раз переношу роботу через його грьобаний залік…фу, блін, мене аж тріпає від нервів!!!!

Треба шось випити і заспокоїтись, бо не хватить мене закінчити то навчання…

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

У мене інколи таке ж буває... Цьогорічна залікова сесія добре нерви потріпала, особливо один викладач, який спокійненько собі всіх відправляв, бо він то до лікаря має йти, бо у нього "sore throat" (передаю мовою оригіналу; тобто біль у горлі), то у нього ще якісь справи, тільки не до нас. В кінці-кінців він нас опитав, але як же ж то довго було, а деякі викладачі навпаки дуже лояльно до нас поставились - тобто залік "автоматом". Ех, світ не без добрих людей!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

так підсумки дня:
закінчилася сьогодні моя остання сесія, тішуся почуваюся сьогодні дуже добре, бо вчора думала, що не витримаю, а сьогодні поприбирала усюди, заглянула в усі кути, помила все, доробляю їсточки, ще маю наважитися попрасувати гору одягу, постіль, зробила досягення - не лягла на обідній сон , зате зараз ляжу напевно о 20 00

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А у нас сніжна заметіль. Я тільки но трошки помирилась з чоловіком, хотіла спокійно поговорити а його знову нема. Не ночує вдома. Не люблю снігопадів через які нема чоловіка вдома, хай я з ним не спілкуюсь, нехай він гнівається але все ж знаю що десь там в іншій кімнаті на дивані сопе. А так...
Переїжджаю... он тільки куда? В Канаду ні, там того снігу забагато, хіба в Ванкувер. Там гарно. Син ковтаючи другу книжку за вечір запропонував їхати в Канаду на Північний Полюс, щоб подивитись на Північне Сяйво. А мені і тут снігу досить, то тільки він у мене любитель-географ-метеоролог.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

І не кажіть…провчитись 3 з половиною роки майже на відмінно, щоб отримати талон за якийсь абсолютно непотрібний залік…просто абсурд!
Вчора, після трьох чашок чаю і половини плитки чорного гіркого шоколаду, я таки взяла себе в руки, бо не хотіла виливати поганий настрій на свою ученицю..позаймались гарно, якось вдалось їй мене втішити і навіть розсмішити…мабуть тому, що вона ще зовсім дитина, і їй неможливо протистояти
Ввечері забила на все і в пів 10!!!! заснула з музикою в вухах..
Що зараз робити не знаю..логічно було б ще щось почитати, але чесно мене вже верне від тих термінів і понять…
Прадалженіє слєдуєт…

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Такий мала файний настрій, але щойно подзвонили і сказали, що будуть- нам відключати телефон, бо ми його переносимо...(телефон та інтернет разом в нас). Там ще жити ми не будем, бо треба робити ремонт...А як я буду без комп'ютера, без ДП...???
Може хтось порадить безпровідний та безлімітний інтернет...!!!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

В нас переважно так є, що на то, що є непотрібним - викладачі звертають увагу і так мучать, що то жах! Я не уявляю, для чого ми здаємо заліки так, ніби це екзамени: заходимо в аудиторію, викладач дає питання, а то і багато і ми ,без підготовки, маємо все це відповідати. Мало того, що в деяких вузах ставлять екзамени автоматом, по модулях, а в нас навіть заліки не хочуть, хіба одиниці це роблять.