Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Улюблений...Скльки б раз не дивилась - плачу.....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Кепсько...Вчора вже вивезли меблі, вдома- армагедон! Не знаю- за що братись, що робити...речі збирати? ...іграшки треба ще всі перебрати (їх є пів балкону) та і їсти треба щось зварити... ще до повного щастя- голова болить...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

І в мене сьогодні ВЕЛИЧЕЗНА врочистість, в мого старшого синочка ДН. 11років. Ми зраня з меншим надували кульки для сюрпризу, але іменинник нас застукав на гарячому, тому не дуже той сюрприз вдався, але він все одно тішився.
Люди, пустий світ без дітей. Яке то щастя цілувати голову не згинаючись, 156см золота. Обнімала, цілувала, казала, як пишаюся ним, а він у відповідь "Хочу бути для тебе добрим сином" Щаслива! І плачу від щастя.
Поможи мені, Боже, виростити добрих людей.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ото погуділа я в кінці минулого тижня з своїми на корпоративі. Скучила вже за такими вилазками, за народом скучила...весело було. Хоча і бачу всіх дуже часто "по оттдєльності", але отак, разом, давно не збирались. І чого людині треба для повного щастя? - 5-6 годин в компанії старих друзів...ех...почастіше б...як ранішегубу розкатала
Так от, досі хочу причмелена...толі погода, толі свято вдалось...не наю.
Сьогодні з"їздили на Сихів до дохтора, зустрілись з Іринкою-Еспозкою, забрали наш сувенірчик, з маклерами здибались (епопея продовжується, коли ж то скінчитьсі).
От так от. А ще накупила си ниток, буду вишивати рушник, кажуть нерви заспокоює.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

гг..і я вчора купила і почала новий процес...теж щоб нерви заспокоювати...ото дві невістки нєрвні попалися...

п.с. а що з маклерами знову

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Йой, і я б хотіла...Але мені дня мало, хіба вночі...
Молодці дівчата! Файну справу вибрали для заспокоєння...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

...та...разборки.
Хто за яку квартиру має платити комунальні. Тай приватного підприємця тре зняти з племяшки, вони обіцялись тим занятись. Кажуть люди - не простий то процес...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ой, а як вже я за отим всім заскучила це просто катастрофаЄдині вилазки в люди це прогулянка з візочком, або в поліклініку з малим, або до батьків на якісь там свята. Але от сьогодні накінецьто буде вийняток. Зараз має приїхати моя мама щоб залишитися з малим (доречі вперше сам на сам) , а я до коліжанки на день Народження. І мій час хоч на якусь врочистість наступив нарешті. Але от переживаю як то воно буде і чи справиться мама з моїм маленьким бешкетником. А він сьогодні взагалі щось не в гуморі. Такі прикурки мені зранку влаштував що я вже й сама була розплакалася.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Сьогодні іду до племінниці Тетянки на іменини. Купила їй килимок з фломастером, який малює водою, а через 10 хв малюнок зникає. Така собі забавка, якраз для малої підійде, бо замучилися відмивати усе від фломастерів та фарб.
Ще купила пишну сукню в Антошці, як для маленької принцесси.
І дитячу Біблію. Тиждень тому питала у неї самої, що подарувати, то у відповідь почула: "Mary and little Jesus". То потім сестра пояснила, що то з ними в Хелен Дорон бавилися, розповідали про Різдво Христове, то вона дуже захотіла Біблію.
Всі дитяч бажання повинні здійснюватися!
Зараз на роботі сиджу...Вже не можу дочекатися вечора. Сістер казала, що буде шашлик...мм....а на солодке - тірамісу і бейліз!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а я йду до братової ,теж Тані, то вона пообіцяла тірамісу і якесь м'яско .

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

от халявщиця))))))))))))))))))

А мій Артем вже спить третю годину....То для нього рекордний час (завжди максимум півтори годинки).... І будити шкода))) Потім буде пів ночі товктися, спати не давати...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

в мене шось незрозуміле..післязавтра моє день народження...30 років..ото не знаю радіти чи сумувати
якось нічого не міняється,не важно скільки років,але цифра сама лякає )

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ей, ви шо! В 30-ть все тільки починається. Моєму чоловікові в березні, а мені в травні - 34, а я сьогодні лежу і думаю, Боже, які ми ще молоді... Радіти, радіти і ще раз радіти. Прекрасний вік, прекрасна пора.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

....
памятається як колись рахувалося-скоріше б 18,19,20....хоча свій розум в той вік я б зараз мати не хотіла б але от енергію і натхнення хтілося би повернути. хочу собі після "30" поставити якусь мету- хочу опанувати гру на гітарі і танець живота,постигнути ази йоги і можливо перейти на сироїдіння

а так у нас все ок...Софія ,слава Богу,уже відійшла від отруєєня,знову гасає про хаті, шкоднічає і помагає "прибирати" бабці на кухніяк то прекрасно,коли дитина здорова-то найбільша урочистість

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

+100
я теж тішусь,що моя виздоровлює! Правда має зараз якісь проблеми зі сном: не хоче в обід спати(тобто,день може спати,а на другий вже ні),і ніяк не вложиш.І встає не пізно,але шо то таке-не знаю.Надіюсь,що пройде! От зараз так вже нила,що мусіла положити вже наніч(19.30)
Багато хто пише за тірамісу...мама моя сьогодні робила...на смак добре,але на вигляд не таке вийшло.Чи може то "перший блін комом" як то кажуть

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

пройде..в нас таке саме було приблизно місяць-два тому.то спить,то не вкладеш..а потім якось все внормувалося і годину вдень точно спить,деколи і більше

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ми теж поторху приходимо до себе...а ось тортика за Тетяни не могла зїсти...антибіотики смак перебили..їм квашені помідори і пю їх розсіл...торта нікусочка не спробувала...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

100%!!!!
Сьогодні щось не до урочистостей...Діанка не в гуморі, певно не з тої ноги встала...
Трошки піднімали собі настрій - ходили з garbuzyk і її синочком фоткатися у парк
Правда, потім діткам надоїло і вони почали капризувати, але спогади того вартують - фотки вдалися на славу!
А ще в мене вчора була врочистість - мені купили чоботи! Ой, (то напевно у вихвалялки, але)такі файні!!!Червоні, на шпильці на каучуковій підошві...
В житті нічого червоного не носила! А чоботи треба було на роботу, от і довелося...Але мені сподобалося носити червонеТреба ще буде якось і сумочку прикупити, або хустинку в тон

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Як то добре прийти з роботи додому Після тих всіх бабахкань барабанів,шумів,прийти додому і випити гарячого чаю з імбирем-і нічого більше не треба....
До речі ще раз запрошую на концерт наш (Мучачу особисто )
Має бути файний концерт.Все-таки ріднішого композитора за нашого Скорика у нас нема.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ох, яка ж я сьогодні зла!!!!! Їздила з подружкою в ВВІР. То просто капец! Прийшли ми десь в 10.45, народу вагон! Ми чемно зайняли чергу, при чому в трьох спитали перед нами і пішли в приватбанк заплатити мито за вклеєння дітей в паспорти. Там народу також було навалом, вистояли чергу і тут якась жіночка похилого віку (така з вищіпаними бровами, синіми тєнями і бабетою на голові) починає пхатись якраз перед нами в чергу, я їй зробила зауваження, на що вона мені сказала, що вона ЖЕНЩІНА, а хто я така вона не знає.....ну ладно, я думала на тому хамство закінчиться - ага!!!!! Приходим ми в ВВІР, терпеливо сидимо в тій чержищі і тут починаються якісь незрозумілі "двіженія", бо хтось з черги пішов і деякі не могли розібратись хто за ким, до обіду залишалось десь 20 хвилин і вирішили скласти список тих, хто залишився. Я встала за тим дядьком, за яким ми займали чергу і тут якесь БИДЛО (бо інакше не назву) 2-метрове і грубе починає мене відпихати і лізти переді мною, а коли мене відпихнуло, написало себе і ше й мене тримало і зазивало інших писатись. ВСЕ! Я не витримала! Я питаю нащо я тут сиділа цілий день, а він мені каже, що треба було тримати чергу, а не ходити по банках!Той дядько, що був перед нами кричить йому, що ми дійсно за ним були, а там ноль реакції, то я взяла ручку, викреслила його, вписала себе і подружку і сказала, що він зайде переді мною через мій труп! Ладно, на обід вони всіх з приміщення виганяють і запускають аж в 15 год. (ще ніде не бачила, щоб в державних установах обід був 2 години!!!!) Приходим ми в 15 год. (ми були 3-ті в черзі), а там черга в два рази більша і ті, що прийшли після обіду, думають, що вони самі мудрі і хто перший зайде, буде йому щастя! кароче сцепилась я ще з одною дурою, яка назвала мене істеричкою, ну але я вже не витримала того всього! Отакі в нас люди і тому не дивно, що в нас така держава! Я в ШОЦІ! В кабінеті ми з подружкою двоє були рівно 3 хвилини, зато потратили цілий день і купу нервів! Краще я буду робити "по-блату", але так собі псувати здоров"я я більше не хочу!