Відповідь: Ми і наші мами і я до вас. кілька днів назад було мені так боляче. Так мене мама на рівному місці образила, що не могла я більше доби заспокоїтись. Дуже хотілось комусь пожалітись, оскільки не сила було з тим упоратись, але стрималась. а вчора мама зателефонувала, плакала та вибачалась... це чи не вперше... я шокована, теж розплакалась... зараз ніби усе добре, надіюсь так і буде. АЛЕ скільки для цього треба було пройти?? для того, щоб вона потроху почала усвідомлювати, що я уже доросла і що слова дуже сильно ранять... а ми ж самі рідні, а так поводимось... ми і з"їзжались, і роз"їзжались - нічого не змінювалось. Аж ось ми переїхали до свекрів. Спершу не змінювалось нічого, а зараз, 5 місяців як ми тут, почались зміни. Видно потрібні були такі радикальні зміни для усвідомлення?? Невже "меншою кров"ю" ніяк?
Відповідь: Ми і наші мами У мене найкраща у світі мама, яка вважає себе найкращою у світі бабусею. Якщо наші думки на виховання не співпадали, то теж були образи і сльози, бо "не цінуємо". Реальний результат принесла сварка, у якій я сказала, що ми батьки і будемо виховувати так, як вважаємо правильним. Мама не розмовляла зі мною 2 дні, потім зрозуміла. Тепер, якщо t у стосунках зашкалює, кажу те саме, але вже без нервів :"Мамочка, ти ж знаєш, яка я вперта. Все одно зроблю по-своєму, то нащо будемо псувати одна одній нерви?" Дівчата, це реально працює! Мама на ці слова вже не злиться, хіба скаже :"ти така, як твій тато" Але то вже можна пережити
Відповідь: Ми і наші мами А моя мама мене взлостила вчора, бо вже тиждень мені жаліється що її болить сечовий і сильні болі коли йде в туалет, і ходить часто. Я їй запропонувала або вигріватись або прийняти курс антибіотиків - вона відмовилась. А вчора я приходжу і питаю як в неї справи а вона мені каже що ходить в туалет кров’ю. Я їй кажу що негайно треба їхати до лікаря, а вона - я в лікарню не піду і крапка. Ледве вмовила її щоб пішла сьогодні зранку з моїм чоловіком до лікарки, а на ранок приходжу і питаю чи їде а вона - вже все перестало я ніде не поїду. Думала що затовчу її на місці. Деж так можна.
Відповідь: Ми і наші мами З допису получається шо ми самі переживаємо дуже щоб не бути для дітей тими хто ляпає дурню, в той час самі вважаємо що наші батьки ляпають дурню. А в житті часто все вертається.
Відповідь: Ми і наші мами Ну... знаєте, особисто я тільки за, щоб в 20-30 років моя дитина мала свою власну думку, якщо та думка навіть і буде відмінна від моєї (ну принаймі, сподіваюсь, що так буде за тих 20-30 років ). Але в 2-3 роки і навіть в 12-13 дитина не має сумніватись в авторитеті батьків, хоча б задля її власної безпеки як мінімум, ІМХО.
Відповідь: Ми і наші мами Давненько перечиту цю темку - все якось не наважувалася написати, але з"явилася притичка. kolobok , у нас схожі мами І Ви свою не образили, не виніть себе! Постарайтеся простіше дивиися на речі Хоч, розумію, що це тяжко, та све таки, попробуйте! Але моя проблема в тому, що я свою навчила, що слухаю її практично у всьому і тепер про це жалію... Змалку я була "маленькою НічогоНеРозуміючою" дитиною, якій треба казати що робити і як. Будь яка самодіяльність супроводжувалася почаннями типу "ти завжди мене відштовхуєш", або "ну чого ти не хочеш зробити так як я кажу? Ну послухай! Я ж добре кажу!!" Сьогодні теж. Ішли знайому вітати з днем народження. Я взяла з собою кульочок з косметикою на прохання іменинниці. Зустрівши з мамою вислухала мораль на тему: "ти що, не бачиш як ти виглядаєш? З торбами як баба базарна! Нарядилася, а кулька нащо тобі? Не маєш вигляду!! Ті, хто носять такі шуби, кульки за собою не тягають... ..." Пояснення виявились марні. Після привітання пішли ще по мгазинах, Миколая шукати. Зайшли у взуттєвий. Ліпше би не заходили. Почали сперечатись за чоботи, а скінчили за те, як я її не слухаю і постійно з нею підсвідомо воюю!! Вона нав"язує мені практично все! Починаючи від того, що я маю готувати і як розподіляти фінанси, закінчуючи тим, що я не маю своєї думки, або якщо маю, то ліпше би не мала - така вона занижена! Розумію, що сама виновата і треба було зразу якось проявляти самостійність, а не тепер махати руками, але тепер образити я можу будь якою фразою, навіть сказавши, що мені подобається не те, що їй Ні, вона не погана, вона хороша! Але ми з нею дуже-дуже різні і деколи так тяжко поладнати! Єдине, що мені у ній подобається то те, що вона глобально не лізе до нас! (не шастає по шафах, по холодильнику, не вказує коли прасувати і коли готувати і майже не вказує як виховувати Діанку, хоч деколи може напхати хлібом перед обідом, але то таке) От таких характер у моєї мами...тяжкий і не зрозумілий. І що мені тепер із ним робити, аби її не образити і зберегти свою позицію? Бо як каже мій муж деколи, що він з нею одружився, а не зі мною Вона намагається ніби мене розуміти, але каже, що таку як я (із заниженою самооцінкою і зАгнану) тяжко зрозуміти...Я десь щось пропустила, але що - не розумію...
Відповідь: Ми і наші мами Звичайно мамі краще того не казати - але то певно трошки її вина, що в вас занижена самооцінка і ви загнана, бо ж якщо постійно говорити, що ти нічого не знаєш і не розумієш і роби так як я кажу, ну то така дитина потім виросте. (Знаю, бо сама таке маю, сьогодні ходили вибирати племінникам Миколая, ліпше б не ходили....). Мусите відстоювати свою думку...
Відповідь: Ми і наші мами "Мусите відстоювати свою думку.." Я так і роблю! Ходили до тих же знайомих Миколая носили. Я себе заставила вести себе природньо, чого б це мені не коштувало! Мама сиділа спочатку очима завертала чуть не на кожне моє слово, потім заспокоїлася... Сьогодні мали нагоду поговорити. Каже, що у неї такі стереотипи, що бажає мені якнайкращого і хоче аби я була "панська", і "пухнаста"! І то що вона на все скептично дивиться, то тому, що втомлена життям і спілкуванням і я можу займатися всім тим, що приносить мені задоволення,і щоб я не брала з неї приклад... Але я думаю, що то просто порив откровення і завтра вона зовсім інше буде казати, але сьогодні я рада, що вона поступилася і принаймні постаралася бачити мене дорослою "дівчинкою"! Я продовжуватиму відстоювати свою думку м"яко і не нав"язливо - "авось подіє?" Чого і раджу всім дівчатам, яким важко справитися з важким маминим характером - осонвне м"яко і непомітно - тоді можливо наші мами зрозуміють, що ми дорослі і відповідальні!
Відповідь: Ми і наші мами Це прямо паралель з моєю мамою. Однозначно, що ваша мама за вчорашній день не змінилась докорінно, але ви плавно привчаєте її до того, що виросли з пелюшок. Я до сих пір потихенько розширюю границі своєї самостійності. Головне, . Можна, конешно, і шкандаль влаштувати, але лагідні методи теж добре діють, просто треба більше часу.
Відповідь: Ми і наші мами Це просто жах! Якщо ви не поважаєте себе - то поважайте і пожалійте своїх дітей! погано казали. А взагалі треба не казати - а випровадити за двері з тою сигаретою в зубах. На кожній пачці сигарет написано "Куріння може викликати рак". Вам мало? Якщо це мамина квартира - то інша ситуація (щойно прийшла думка в голову: коли Ваша мама курить - виходьте всі з квартири - нехай накуриться), але як я зрозуміла - ви живете окремо, і це ваша квартира. Якщо ви це терпите - значить вас це влаштовує.
Відповідь: Ми і наші мами Он скажіть чи то у мене бзіки, чи таки мною було знехтувано трошки? Моя мама на мене напала і казала що я не мала права ображатись... але почну з початку. Річ у тім що на Йордан моя бабця святкує свої уродини. Вона вже старша особа і сама нічого не може приготувати отже завжди я і моя мама готували їй гостину. Цього разу моя тета сказала що вона хоче приєднати свої уродини до цього свята і я погодилась. Ми мали здзвонитись і обговорити хто за що буде відповідати, адже забава буде в мене в хаті. А ще я додала що в день коли ми святкуватимемо виповнюється 12 років з дня нашого весілля в Тернополі. Отже ми мали говорити про те що будемо робити. Ми не бачились декілька тижнів і ніхто не дзвонив, отже я зрозуміла що все лежить на мені і я вже почала помаленько думати над тим що робити. І ось вчора дзвонить моя тета і ставить мене перед фактом що вона вже все зробила і купила, і що я нічого не роблю хіба би мені дуже хотілось то щоб я зробила пампухи. Я їй на це відповіла, а то ви б хоч зі мною порадились... а вона мені, он я тобі і дзвоню щоб сказати, що я вже все вирішила. Ну я їй на то відгавкнула - Дякую! Мене це дуже образило, чомусь. Чоловік і мама на мене насварили і накричали що я б мала тішитись що мені не треба нічого робити а я ображаюсь що мене ставлять перед фактом. А я кажу, але ж я також може хотіла щось зробити... а вони на мене накинулись, що мол а тобі нема що святкувати і сиди тихо. Я загнівалась!
Відповідь: Ми і наші мами у нас завжди мами говорять що ти маєш відчувати: "не ображайся!", "Не нервуйся". А якщо це мене ображає? Це Ваші відчуття і вони самі правильні! Можливо вони хотіли зробити накраще, знаєте як кажуть "Сюрприз!", а можливо просто хотіли поствити себе вище, тобто командирами. Вам видніше як було насправді. ??? от про це я і говорю. Наші мами усі такі. Але треба твердо відстоювати свої позиції - а саме головне інформувати про них інших. Може вони не були в курсі, що ви у своїй хаті господиня? Просто твердо скажіть, щоб наступного разу враховували Вашу думку.
Відповідь: Ми і наші мами Якось їм то не помістилось у голові, що я також можу свою думку мати. Бо вони мені краще роблять, а я не розумію своєї вигоди. Мдям... справді не розумію.
Відповідь: Ми і наші мами Деколи підходить варіант шкандаль і тільки шкандаль, бо на лагідні методи не звертають увагу. Тепер мене без особливої причини ніхто не додзьобує.
Відповідь: Ми і наші мами Стосунки змого боку не змінилися,а ось у мами до мене змінилися,вона стала більш лояльною)
Відповідь: Ми і наші мами Ночувала у мене моя мама.... І тепер в мене море вражень,щоб дописати в тему Я звикла,що встаю за 15-20 хв раніше за дітей,щоб в ТИШІ попити кави і просто посидіти в ТиШІ тих пару хвилин... Прокинулась сьогодні зі мною моя мама Поки закипів чайник я разів зо три почула "чому той чайник не кипить", папироска в зубах - і повна кухня диму (хоча неодноразово просила її,щоб курила на коридорі чи, хоча б, відкривала вікно), ну і, звичайно, включений "колгоспник"(радіо),щоб чули не тільки ми, а ще й сусіди (вдруг вони проспали і їх треба розбудити). але це були лише цвіточки... Найцікавіше почалось,коли прокинувся Макс..."Сімочка, одягай штанішки,я тобі їх на батареї нагріла, які тобі дати носочки, яку маєчку подати...." і т.д. Здоровий пацан 10 років, а вона йому штанішки на батареї гріє!!! І кожен крок, поки збирався Максим, коментувався і найвищий хіт був, коли вона почала шукати кульочок,щоб загорнути пензлика для малювання:khomyak: Для чого, люди, поясніть мені, брати величезний кульочок,щоб загорнути того пензлика???? Невже просто покласти його в пенал - недостатньо?! Далі було ще цікавіше Зібрався Максим вже виходити..."Сімочка щасливо тобі, ні пуху, ні пера; тримайся там.." і ще купа фраз,якими супроводжують солдат на війну,а не в школу:wacko1: а потім ще й перехрестила його вслід. далі розбудили меншу... Та сама історія:коментування кожного кроку і кожної дії, ні на секунду рот не закривається, шум від колгоспника, шум від мами, від малої... - коротше, ранок удався!:ireful: Заплітаю малу,а вона каже,що "ось вона в тебе чемно сидить, а мені не виходить її заплести"...за секунду - "о, а чого ти так криво її заплітаєш, треба рівніше"...:wacko1::ireful: Нє..... як добре,що ми живемо окремо... А то таких ранків я б не витримала і тиждень!!!! Лякає одне, невже я в 55 років буду така сама???? п.с. О! Щойно знайшла попраний пакетик від молока:khomyak::khomyak::khomyak: І як то переконати,що мені їх НЕ ТРЕБА?!!!:confused:
Відповідь: Ми і наші мами Я вже чоловіка попередила: якшо я буду така сама (як моя мама) - добий мене
Відповідь: Ми і наші мами У мене з мамою теплі родинні стосунки,але теж інколи дістає її те повчання-буркотіння,як то має щось робитися,ніби якусь дію я роблю уперше,особливо дратує,коли доводиться комусь допомагати накривати стола для якогось свята.А мама цокотить біля вуха:"-А чому це так,а це так,та потім сама собі відповідає,ти ж знаєш краще за мене.як то робити",та це можна пережити і заплющити очі на такі дрібниці.Для мами я дитина,і немає значення ,скільки мені років,і що я вже доросла,та маю своїх діток,вона хоче від чогось застерегти,порадити,пожурити,але робить із розумінням.Зараз я її краще розумію у такому плані,бо у самої синулі 17років і він вважає себе дорослим і мої поради спримає як "ТУПЕ ПОВЧАННЯ".ТА мама є мамою і ті її "МУХИ" хоч і є надоїдливими інколи,але найдорожчими,бо ніхто так не зрозуміє,не пошкодує,не пригорне до себе як МАМА.
Відповідь: Ми і наші мами Я так весь час моїм дітям кажу Поки що вони це сприймають як жарт. Але хто знає,як це обернеться до мене в майбутньому
