Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

моя бабця каже, що насправді дітям значно важче встояти і стояти, ніж дорослим

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

дійсно погоджуюсь, що не завжди люди поводяться і мислять адекватно. І часто це є наслідком дії якихось інших причин: озлобленості через фінансові клопоти, постіними хворобами, напруженою ситуацією в сім'ї. А ситуація в маршрутці, навіть незначна, може стати таким собі каталізатором. Я теж була часто свідком в транспорті, коли в переповненій маршрутці люди з абсолютно незначної речі роблять страшний скандал - на ногу наступили, сумкою штовхнули. Не йдеться тільки про людей похилого віку, а про всіх. Хоча за моїми спостереженнями ті самі бабусі чи дідусі чомусь частіше схильні до конфліктів.
В моєму сприйнятті транспорт давно не є місцем де можна думати хоч про якийсь комфорт, це просто засіб дістатись туди куди треба доїхати.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Я так і написала. У Вас неповна цитата вийшла. В мене там ще знак питання і продовження:

А діткам - легко? Вони ж маленькі, маршрутка хитається, вчепитися нема за що, а в тих, хто зі школи чи в школу - портфелі важкі. Мені їх шкода, їм ще рости, жити.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

ну таки везуча я,бо чесно,ні разу до мене старша людина по-хамськи не відносилася.Я вірю,що є різні випадки,сумно...Колись також було багато невихованих і не культурних людей..

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

все правильно)) але Ваші аргументи - одна сторона медалі. А моя бабця каже ще з точки зору медичної і мабуть, психологічної... діткам впринципі важко довго стояти - будь-де :gamer::dance2:

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Не врахувала! Дітки ще й не розуміють, що таке терпіти і чому, і час не можуть розрахувати від зупинки до зупинки - на те вони й діти. Тому для них переїзд, ще й у переповненій маршрутці набагато важчий.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

угу... але є АЛЕ... дітки тому й дітки, що маленькі. Чому я повинна стояти (не говорячи вже й про старших/вагітних/інвалідів і тд і тп), якщо дитинка собі сидить на окремому місці?
1. Абсолютно нормально розумію і поважаю, коли мама сидить а поряд на одному крслі двоє діток, ну двох-трьох на коліна не візьмеш, особливо взимку чи з торбами.
2. Абсолютно нормально сприймаю, коли маршрутка пуста, і дитинка собі вільно сидить біля мами/тата на окремому місці.

Але я не розумію, чому не взяти дитину на коліна, коли купа людей не має де сісти.... Я діток люблю, але виховувати з них "пупів землі" вважаю вчинком, який призводить до наслідків, які спостерігаємо і обговорюємо в даній темі.

Я була дуже "любима" внучка/дитина, АЛЕ мене зАВЖДИ брали на руки, ніколи бабця не стояла, а я собі сиджу... тільки у випадку, якщо транспорт вільний і є місця.

(так само як зі скаканням в квартирі - ми на третьому поерсі живем, то нам скакати не дозволяли, бо "під низом живуть люди", а коли переїхали на перший поверх - ніхто нам ніц не говорив)

2.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

прикол в тому, що й "втоди" заміж брали не тільки з цієї причини

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

абсолютно згідна, що з повагою потрібно відноситись до людей будь-якого віку. як молодь/діти, так і старші люди бувають наглі/хамовиті/просто не виховані, і власне відношення відповідно формується до таких людей. про транспорт, старалась завжди уступати місце старшим людям/івалідам/вагітним, по ситуації тим, кому дійсно важко або небезпечно стояти у транспорті. коли була вагітна, практично ніколи місця мені не уступали , одного разу дууууже приємно здивувала бабуся направду похилого віку. заходжу я в маршрутку, з поліклініки верталась, людей не багато, але сидячі всі зайняті. мені їхати три зупинки, тому стала біля водія, тут підбігає до мене бабця старенька, худенька. "дитинцьо, йди сідай, бо то маршрутка, тобі стояти не можна, бо можеш сі вдарити...." я кажу, мені не далечко, людей мало постою, дякую. "дитинцьо йди сідай, бо я не можу сі дивити як ти стоїш, мене серце за тебе болит, а як маршрутка сі шарпне, ти сі вдариш, не переживу. маю невістку вагітну, йди сідай і пожалій мене стару". я звичайно сіла, бабця щось мені розказувала дорогою, а всі мужики здорові молоді в маршрутці повідвертались і ніхто тій бабуся місця не вступив. ще мала приємний випадок, коли возила малого маршруткою№85 в садок , хто користується тим маршрутом знає, що робиться вранці і ввечері. випадало нам кілька разів зустрічати одного дідуся, він в лікарню на процедури їздив, сідав на кінцевій біля дверей і кожного разу як ми "запихались" одразу забирав малого до себе на руки. всю дорогу піклувався про нього як про рідного внука. була холодна осінь дитина навдягана, одразу розщіпав курточку, шапочку знімав, слідкував, щоб не дуло. малий дрімав дорогою, то дідусь його напівлежачого тримав ще й казки розказував. ви навіть не уявляєте як я була вдячна цій людині, бо направду це була мука. у даних випадках навіть не виникає питання поваги до цих людей, а тим паче зважаючи на їх вік. абсолютно згідна, що кожна людина своїм ставленням забезпечує ставлення оточуючих до себе. знову ж таки, везу малого(тоді 2,5р) в садок трамваєм. людей тьма, якось запхались. стою, намагаюсь заступити малого від наповпу, щоб не задавили, тут "бабулька"(років 55-60) розмальована як писанка, щоки пашать, "кровз молоком", біля якої я стою, ледь витримуючи тиск половини вагона, "чого ви наді мною нависли, причоску зіпсуєте, навіть посидіти нормально не можна, ще й дитина по ногах топче". отут "Остапа понесло", хоча переважно на таке не реагую. потім жіночка вже й не рада було, що почала розмову, бо вислухала не лише від мене. хіба можна з повагою до такої людини відноситись, яка всіх "в носі" має, бо йї тре і нехай весь світ почекає. от тільки до всіх незнайомих чи старших від мене по віку завжди звертаюсь на ви, не залежно від ситуації. малий бачу сам добре орієнтується як і коли себе вести, інколи виправляю, підказую як краще.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Ооо, розмальовані бабусі - то є окремий вид ))

Навернулася якось осінню зі сходів, розтягнула ногу, ходила в бинті. Так вийшло, що мусила в вихідний день прохатися в центр. Коли поверталася додому, подумала, що порятунок потопаючих є справа самих потопаючих і пішла на кінцеву 50 маршруту.
Сіла, їду. Народу стає все більше. Відчуваю, як торбинка однієї пергідрольної бабці ніжно шаркає по моїй фізіономії. Ну але терплю - народу багато, думаю, куди ж вона дінеться.
За бабусею, як на біду, стояло кілька молодих хлопців. Тут маршрутка повертає і хлопці, за всіма законами фізики, злегка креняться на мадам. Мадам отверзає уста і починає цікавитися, якого чоловічого репродуктивно-копулятивного органа якісь нащадки самиці виду Собака свійський на неї падають. Хлопець пробує щось пояснити і вибачитися, але мадам відгризається, при цьому видаючи перли типу "ти шо зі мною так нечемно говориш, я з тобою не спала!" :8: Тут я не витримую і ляпаю "Прошу пані, Ви мені скоро взагалі на голову вилізете, однак я ж не репетую на цілу маршрутку". Щооо тут почалося... Мене затаврували як ненависника всіх пенсіонерів, юзерів пергідролю і власників великих торбинок, виявили мою кричущу неввічливість і належність до потаємного ордену Хамської Молоді і ще багато чого. На свою репліку про те, що я б встала, якби не мала купи бинтів на недолікованій нозі, почула повний бюлетень здоров"я шановної пані включно з такими екзотичними, як геморой і ентероколіт.
На жаль, треба було виходити і я мусила перервати такий цікавий атракціон. Вишкутильгала з маршрутки (якась така паскудна була травма, що тяжко було стояти і спускатися вниз по сходах, піднімалася нормально, ходила не дуже, але більш-менш терпимо). Пані гордо всілася на моє місце, а я подумала, як воістину мало людям іноді треба для щастя...

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

відразу уявила собі освободітєльніцу з вискубаними начисто і намальованими в іншому місці бровами, рожевою помадою, зеленими тінями з під яких видаються довжелезні стрєлки і з фіолєтовими кучерями

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Ну більшість освободітєльніц чомусь так і виглядає ))

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Розповім вам мої спостереження стосовно "старих і слабих". Кожного року на Йордан в церкві коли воду набирають знайдеться кілька бабаусь, які приходять з шестилітровими бідонами і вперто пропихаються до самого колодязя. Найкумедніше, що кожнісінького року котрась з гурту "шестилітровців" зачерпає воду і кричить на все подвір'я "Йой людоньки, то певно води всім не стане". Відповідно тут починається така колотнеча, бо дехто дійсно думають, що води не вистачить. Однак жодного разу ще не було, щоб води не вистачило, всі набирали і ще залишалось.
Зовсім не вказую на невихованість чи щось подібне. Просто дивуюсь, для чого таке казати? Там ж мирно стоять інші бабусі, мами з дітками і та маса народу, яка ломиться до води після таких слів, явно позитиву в святковий день не додає.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

гггг... я нову манеру собі взяла тепер... чемненько уступаю місце старшим, але прошу їх у відповідь взяти тримати мій ноут чи важку сумку люблю компроміси

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Виховувати дитину в повазі до людей і до своєї гідності - однозначно.
Притримати двері, привітатися з сусідами, бути вічливим, поступитися місцем старенькій людині, не смітити на вулиці - хіба існують інші норми поведінки?

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Фурор теж може приносити радість...

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

і як ви пропонуєте виховувати в дитині це? Повага не виховується, повага переймається. Якщо Ви зневажливо ставитеся до старших, то Ваша дитина незважаючи на усі виховні моменти так само зневажливо ставитиметься до них. Якщо ж Ви її проявляєте, то не потрібно ніякого спеціального виховання, дитина просто перейме від Вас манеру поведінки зі старшими і автоматично буде поважати їх.

існують, і серед них є багато таких, які б Вам однозначно не сподобалися. Але вони існують і Ваша дитина бачитиме це кожного дня: людей що викидають сміття де попало, людей що є грубими і принижують інших, дитина має знати про це, таке життя, таке суспільство в якому ми живемо. Але лише Ваша манера поведінки та стиль є визначальними у цьому плані (доки Ви є авторитетом для дитини) і його перейматиме Ваша дитина як основу. Про все інше просто треба дитині пояснити і навчити ставитися зі співчуттям до грубих і невихованих людей.

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

Трохи смішно читати У Вас, мабуть, дуже маленьки ще діти, або Ви - вчитель
Я ж це саме сказала іншими словами
І, дозвльте з Вами все ж таки не погодитись
Виховується дитина, а не тільки вбирає з оточення.
Ви ж кажете півторарічній дитинці "Не кидай папірець на землю!" Чи чекаєте, поки дитя підросте і усвідомить? А до того часу що?
І поступаючись місцем в автобусі літній пані, Ви, скоріше за все, отримаєте в своєї дитини запитання "Мамо, а чого ти встала?"
Ви читаете дитині казки і оповідання, наголошуючи на правилні чи не правильні вчинки героїв Я це називаю вихованням, а Ви?
Саме собою і власна поведінка також
І "інші норми поведінки" - про які Ви цитуєте, на мій погляд, нормами не є

 

Відповідь: Повага до старших, інші безапеляційні речі та виховання

в мене двоє дітей 3 і 8 років і я займаюсь раннім розвитком діток і маю щодня приклади поведінки, стосунків і "виховання"

Процес виховання - це не містика відірвана від життя. І власне оточення має першочергове значення. В сукупності звичок, прикладів, оточення ми отримуємо те, що називається виховання. І скільки б Ви не пояснювали 5-ти річній дитині що треба уступати місце дорослим, вона кожного разу запитуватиме Вас "Чому?" Діти не розуміють абстрактних понять, все має бути чітко і однозначно. А вагітні, а людина якій зле, зламана рука, важкі речі, ще менша дитина за Вашу - в житті деталей більше ніж Ви зможете їх охопити. Тому не треба прикриватися містичними словами "виховання", "дисципліна", треба бути просто нормальними людьми і тоді Ваші діти також будуть такими. і жодне виховання не допоможе, якщо дитина має інше оточення, яке не відповідає "нормам"

на мій також вони не є, але для когось це норма, бо його так "виховували"/"не виховували" тобто такий приклад як Ви показуєте своїй дитині вони не отримували і їхня мама не заморочувалася. Але ж такі люди є. Чия вина в цьому? Ми можемо щось зробити? Ми формуємо норми і правила поведінки, ми показуємо приклад дітям і робимо їм певну поведінку звичною, і повторюся ще раз - це все в сукупності і є вихованням. Жодні слова і жодна демагогія не замінить цього бо діти в силу свого розвитку до певного віку не розуміють значення таких абстрактних понять як "повага до старших", "охорона довкілля" тощо. І це найбільш поширена помилка і причина частих конфліктів між батьками і дітьми: "пояснюю, виховую, а воно робить по своєму". Час, терпіння, приклад і звичка але не вирвані з контексту а в процесі самого життя.