Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Народ, хто знає, як там Ромчик KvVitkи? Дзвонити їй не хочу, бо боюсь невчасно, а що там з малям?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

І я хотіла це спитати,не знала,де написати....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

я нині герой-господинька перемила гору посуду, перепрала гору одягу, занесла чоботи на розтяжку, занесла джинси Коханого на ремонт і одні вже забрала, занесла нарешті гроші в одне місце, ну словом, тішуся)) ще роботи багато, але все-рівно, привела трішки хату до порядку і організаційні питання, а то 10 годин щодня 2 тижні - і мене ні на що не вистачало((

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Чоловік мене нині "втішив",шо весь наступний тиждень буде дуууже далеко від нас((( Мені вже ні свят тих не хочеться...не знаю як дам раду з двома дітьми без його допомоги...та й не розлучалися ми ше так надовго...думаю як той тиждень пережити

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а що в них сталось?

Вже почитала, пишіть,якщо хтось щось знає. Страшно

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

То таке приємне відчуття, коли є поруч з тобою хтось такий, що вміє із прози зробити врочистість. То така теплота розливається і робиться такий настрій, що хочеться скакати і сміятись.
Я сьогодні ввечері вийшла гуляти з малим, а Галюся Карапуз вибігла до мене на 5 хв. і принесла мені гарячу каву з молоком і свіженькі кексики власного виробництва! Така смакота!!!!
То вона мені ніби-то за диск з фільмом "Елки", але я ж то знаю, що у неї просто добре серце, бо недавно мені за "просто так" свіженьку, ще гарячу булочку винесла, щоб мені гуляти було не сумно!І я тепер, мабуть, завжди буду гуляти під її брамою гг. А що робити? Все. Мене вже там прикормили.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Хотіла йти плакатись в жилєтку, та все ж вирішила, що треба у всьому шукати позитив…хоча де він тут, сама не знаю…
Всю ніч вчилась, пішла подрімати в пів 5, встала в 7 - зараз запросто би перемогла в «Міс синяки під очима»:biggrin:
Найгірше те, що на фоні того всього, так і не зникає той тягучий біль внизу живота і в попереку (писала в відповідній темі)…це явно не від критичних днів…до лікаря боюсь іти
Екзамен о 2 год…зараз маю впхати в свою голову ще купу інформації, та сумніваюсь, що мені це вдасться…одним словом, тримайте за мене кулачки, будь-лаааааасочка!!!!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Не переживай, то спочатку важко, але скоро привикається. Я, як "жінка командіровочника" зі стажем вже привикла, і по тиждень, і по два. Є навіть свої плюси - менше їсти варити і прибирати - дивимося з Яркою мультики.

Ось тут написала:

http://www.posydenky.com/showthread.php?t=44411&page=376

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ромчику сьогодні вже краще,каже Віка,що вже "стає схожим сам на себе",
чекають на результати аналізів,якщо будуть в нормі(а я дуже сподіваюсь,що будуть),
то їх відпустять додому.Вчора Ромашка майже цілий день пролежав під капельницею,
змушені були дуже довго і повільно капати,щоб не надто напружувати маленьке серденько.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ще нам по секрету напишіть, де та брама, мо погуляємо

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Розкажу про звичайний прозовий день нещасного представника компанії,коли нельотна погода.

Мою розповідь, звичайно, можна віднести і до теми "рагулі" і "в жилєтку" і просто "італізовані сеньйори з України":ireful: і до теми "слабка стать -чоловіки"

Ще позавчора подзвонив мені шеф і порадував,що через туман наш літачок не сів у Львові, а сів у Франківську (наш літак ввечері прилітає, ночує тут і вранці вилітає назад)і урочисто повідомив,що він із ще одним працівником їде у Франківськ,щоб відправити літак,а я маю всім (55 пасажирів) мило посміхатись і казати,що виліт затримується... Добре, ну що ж робити, то моя робота:confused: Так ось, о 5 ранку ми мали за графіком починати реєстрацію. Румуни наші пишуть "почекайте"...добре, чекали годину-дві - ніхто-нічого. І людям ми з власної ініціативи нічого не можемо сказати,бо потім скажуть "а ви ж казали!!"і так і відкладали той виліт з години на годину, а потім шеф дзвонить і каже,що чув краєм вуха,що літак у Львів не полетить,бо не зможе там сісти, а полетить прямо в Румунію. Ми так і сказали пасажирам... І тут почалось!!!!!!!! Дівчата, ви знаєте, так було образливо за ту нашу націю,що аж плакати хотілось...Нам рота розкрити не дають, навіть,якщо ми встигали по слову вставити,то нас навіть не хотіли чути. Це був просто жах!!!!!!!!!!!!!! Кричить жіночка як ненормальна,їй аж очі вилазять,вона аж червоніє і синіє від того крику,а вислухати не хоче! Я пояснюю,що у випадку,коли погода нельотна наша компанія і багато інших забезпечують ЛИШЕ перебронювання безкоштовне на найближчий виліт ЛИШЕ нашої компанії або повне повернення коштів і сертифікат,що засвідчує,що виліт не відбувся через погодні умови. А воно ж не чує(тут прошу вибачення,але таких жінок ВОНА важко назвати), воно далі стоїть репетує,що їй робити, чому її не попередили,

хоча напарник казав,що особисто з нею розмовляв і казав,що можливо вилетіти з Франківська

, воно нашле адвокатів і т.д. Люди!!! Соромно!!!! Я собі уявила її в Італії і яке враження складається в італійців про українців Певна річ, коли хтось один є такий у стаді...то всі решта теж починають набиратись такого ж настрою і починають і собі кричати.... Словом,я такого шоку і нервового стресу не отримувала вже давно

навіть їсти не хотіла і так цілий день просиділа без крихти в роті в лише в третій годині дня змогла вийти в туалет,вибачте за інтимні подробиці...

.... Вони кричали,що то ми (я і моя напарниця!) не хочемо дати їм літак(ми ж з нею олігархи,маємо кожна по одному і не хочемо їх дати:cesoredВони кричали,щоб ми! постидались перед іноземцями за такі речі:shok::eek::eek:

а іноземці тим часом спокійно підійшли до нас, висловили свої побажання і пішли - ось і все -цивілізовано, тихо і культурно

які речі???? Та я виконую вказівки з Румунії, я роблю свою роботу і більшого я дати не можу!!!! Так вони почали кричати,що ми тут сидимо за їх рахунок жируємо, морди втупили в комп*ютери і нічого не хочемо зробити,що ми такі-сякі (тут треба вживати лише пі-пі-пі)...Дівчата, страшно... страшно за те,що з таким "контингентом" ми ніколи не станемо цивілізованою культурною нацією...ніколи... я ледве стримувалась,щоб не нахамити і доробити свою роботу докінця... Найбільше стало противно і образливо,коли та "активістка" почала при нас дзвонити в Румунію і виясняти, чому відмінений рейс.. І, о чудо! куди й подівся наглий тон, неймовірний крик і шалені очі!!!!!! Вона ж в Румунію дзвонить, вона вже італійською розмовляє..там вже треба культурно говорити..:ireful::ireful::ireful::ireful: Чесно,найбільше хотілось в той момент дати в морду (вибачте за грубість) На Україні ти собі дозволяєш таке витворяти,а там - ні,бо то закордон!!!!!!!!!! (блін аж теліпає ще й досі) Так що...сумно...сумно,що в нас люди настільки неадекватні... Я все розумію, так в них робота горить, всім треба летіти,але ж якщо погода не дозволяє..то хто в тому винен????? чому робити винними абсолютно непричетних до того людей,які тобі ж намагаються допомогти і тебе вислухати????? Словом,я ще й досі в шоці... Ось така у мене робоча проза....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

не всі такі. Зазвичай італійці навіть дуже хорошої думки про наших жінок Дуже їх люблять,цінують і поважають,більше,ніж власна держава.
А у вашій ситуації,звичайно,уявляю,як вам було.Найгірше,що люди не розуміють,що саме ви тут ні при чому.Ваше завдання лиш повідомити.От я тільки не розумію,а чому та фірма не дала автобусу,щоб завезсти людей до Франківська на літак? Я рік тому літала до ДОртмунда Візейром.Був сильний туман і в Дортмунді ми не змогли приземлитися,приземлилися в Кьольні.Ще дві години чекали,може розсіється туман,але ж ні.І нам сказали,щоб ми на аеропорті зачекали і нам подадуть автобус,який нас завезе в Дортмунд в аеропорт.За автобус платила фірма,бо вони нас мали доставити в Дортмунд,їм не вийшло,через погодні умови,так,але ж чомусь нас таки довезли?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

наварила їсти, почистила взуття, наскладала купу прасОвання, випила чай.....біль все сильніший і сильніший.....а ще кексики і попрасувати....добре,що хоч муж вдома...
а ще маю одне важливе завдання на сьогодні-завтра - вивчити з Любіком "засівалку", як він каже....вперше планує хлопець "сіяти"

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Вибачайте, але я свої точки не здаю...А то ше мені "лавочку" прикриють.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Вони дали автобус для того, щоб доставити пасажирів позавчора з Франківська до Львова. Це - без питань. А вчора планували,що літак вилетить з Франківська підбере львівських пасажирів і полетить далі... Але погода не дала можливості зробити все це вчасно. А так,як в нас "хаб"

тобто звідусь злітаються люди в Румунію,а потім хто-куди: Італія, Німеччина, Греція.

то щоб не затримувати виліт тисячам пасажирів, мусіли "пожертвувати" нашими. Інакше тисячі людей повтрачали би стиковки і тоді був би грандіозніший шкандаль

А на рахунок жінок, то теж знаю,що не всі такі, але "ТАКІ" екземпляри просто вражають!!!!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а я знаю де та точка))))

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

от-от, в Італії вона себе поводить вкрай інакше. Таких людей втихомирити можна (якщо можна) тільки так само - відкрити рота ширше, крикнути голосніше і більшеповерховим матом.Та по роду служби Ви б могли, певно, роботи позбутися...щиро співчуваю.

Це треба психологічний тренінг, як поводитися з клієнтом, який дозволяє собі неадекватну поведінку.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

тсс...є ж ПП.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А чи варто опускатися до її рівня? Я думаю,що ні....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

та дам….я здала екзамен і вижила!!!!!!!!:wacko1: І навіть не вирубилась там після безсонної ночі)) правда трохи «потупила» щодо очевидних речей, але то таке
і головне, що тепер можу спокійно сидіти на посиденьках без докорів сумління, що я трачу час, тоді як мала би вчитись
всьо, маю чистий спокій до наступного тижня- УРА!