Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Всім скептикам і таким хто пише що це неможливо, наприклад мені написали що неможливо щоб чоловік допомагав в приготуванні свят на кухні. Можливо. Все можливо. Питання чи ви собі збудуєте це щастя самі чи будете нарікати ціле життя а по суті нічого не зробите.
Чому я вірю що в Таски налагодились відносини, тому що я подивилась на її очі на знимці з форумівки і на попередні знимки, до того як тут почалась гаряча дискусія і поради що робити і як жити. У неї очі світяться зараз, значить є причина. Чи буде так надалі сама собі зробить або зіпсує, це вже її вибір але що є зміна то я навіть не сумніваюсь, хоча не мала привілеїв бути знайома чи з її чоловіком чи з нею.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Так, дуже слушно, є така закономірність, теж в житті спостерігаю.
Ця образа на маму/батьків за ігнорування своїх потреб або за емоційне дистанціювання (яке ще гірше за фізичне, бо емоційна близькість може передаватися і телефоном при неможливості бути поряд- я коли місяць лежала у лікарні, щодня з дитиною розмовляла перед тим як вона лягала спати, на теми які її хвилюють -у школі, в її житті, пестила її словами як не могла фізично, і відчуття близькості не переривалося).
Ці всі "покидання-віддавання" будуть потім виливатися не обов'язково у тиранію до жінки, але щось таке проявлятиметься: або моральне "мучительство" - тонше чи грубше, або взагалі "клініка".
Шкода що це все сам чоловік-тиран не розуміє, не усвідомлює.. треба неаби-яку працю над собою провести (і жінці, і чоловікові) щоб зрозуміти як вплинули травми дитинства на образ мислення і відчуття себе "жертвою" чи "тираном". Тут кожному є над чим попрацювати і виполоти ті всі неправильні бур"яни-установки, посадити нові на їх місці.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Я перепрошую, але гілка не називається "вірю-не вірю".
Попрошу надалі без оффтопів, по темі.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Не зрозуміла, в чому справа. Тут є заборонені теми? Чи є люди дописи яких не можна обговорювати? Чи можна писати тільки те, що подобається комусь одному (чи кільком)?

---------- Додано в 19:07 ---------- Попередній допис був написаний в 19:03 ----------

Не зрозуміла, що відбувається. Я була некоректна? В чому? Є люди, дописи яких обговорювати не можна? Чи обговорювати так, як подобається тільки їм?

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

ви читали дикунську конституцію?
пункт 1: вождь завжди правий.
пункт 2: якщо вождь неправий - див. пункт 1
нажаль...

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Це вже ближче до теми тиранії в сім"ях.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

[В][COLOR="Bluвотний"]Це справді дівочі посиденьки і більше нічого...втікати від тирана..обдумати своє станвище.. ніби і так не ясно.
Я за всю тему не почула жодної людини яка б могла надати реальну допомогу, ніби ні у кого нема розкладного ліжка чи фотеля чи дачі чи на худий кінець кухні, де людина могла б справді хоч на деякий час відійти від тирана і обдумати своє жалюгідне становище ?
Дівчатка у що ви тут бавитеся? Ви думаєте що побалакали порадили і виконали свою місію???
Якщо ви виключно можете надати тільки моральну підтримку ,тоді хоч допомогли би з адресатами, куди жінка могла б звернутися їх точний адрес,години роботи .

Я за весь топік не знайшла справжньої адреси психолога в справах насильства у сімї у Львові ..спогади про тирана це потрібно,щоб інші читали і вчилися, але чому не заключені сюди ті ж самі психологи чи священники та ті ж самі служби ,які працюють з такими знедоленими . Де вони всі, чому мовчать?... у всіх у них є е-мейли і модераторам можна було б запросити їх сюди, щоб отримати кваліфіковану допомогу, а не про те що Маруську Степан черговий раз побив і топік був би набагато актуальнішим.
Там на форумі одна з жінок захотіла зутрітися і обмінятися порадами ..так мовчанка ніби її не чують...Вже пройшло більше пів-року з останнього коментаря в цій темі..і ніхто не написав більше нічого-ніби чоловіки одночасно перестали бити своїх жінок ..Та це нескінченний потік таких повідомлень повинен був бути до сьогоднішнього дня...

Тому я вважаю що забирай свої чемодани і втікай не відомо куди -це халявні поради, яким ніхто так і не переймається тут серйозно.Я розумію що самі жертви скоріше всього люди, які не мали серйозних планів щодо себе, до своєї кар'єри, а захотіли поскоріше знайти простого сімейного щастя, але нічого не відбувається з нічого.
Розповідати можна багато, але якщо так себе зарулили, то відрулити це набагато важчий момент і до нього теж треба готуватися ,як морально так і матеріально, а не просто взяти і кудись втекти.
Якщо хтось буде зацікавлений моїми баченнями цієї справи я можу дати свій е-мейл і якщо ми знайдемо спільну точку зору, то неодмінно постараємося знайти як з цієї ситуаціїї вийти з найменшими синяками....але я можу конкретно допомогти двом –трьом від сили ,а я б хотіла щоб таких було побільше людей.
Чому релігійні організації не можуть в свої монастирях влаштувати такий приют де можна було б і зі священником поговорити і знати що від тебе не відвернуться і подадуть благодійний обід і допоможуть твоїм дітям?.
На різних континентах церква проводить і благодійний розпродаж речей і багато надає допомаги своїм громадянам ,а у нас вона якось закрито виглядає з незначними паростками благодійства. У що ми перетворилися…страшно подумати. Дівчата вдумливо аналізуйте за кого заміж ідете читайте різні статті , щодо відносин між чоловіком і жінкою. В тому числі ознайомлюйтесь з темами насильства і тираніїї.
Памятайте ! що держава не в стані вам допомогти належним чином , а відповідальності потім буде більше як за себе так і за ваших дітей.Я б не спішила виходити заміж без конкретної професїї.
З батьками почастіше спілкуйтеся.Можливо батьки затурбовані своїми справами ,але ви повинні перші знайти цей потрібний рівень спілкування щоб не залишатися в довгих мовчанках сам на сам зі своєю бідою.
Адже кожну проблему можна вирішити , достукайтесь до серця рідних, змініть своє становище на краще!.Не залишайтеся в біді сам на сам!.
Консультуйтеся, радьтеся, і двері вам відчинять.
Дуже вас всіх люблю і бажаю вам розуму і терпіння і всіх благ життєвих на які ви заслуговуєте.

[/COLOR][/B]

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

ну ваш допис великий, але корисної інформації в ньому не більше ніж в будь-якому іншому...
Так, було б добре написати контакти місць, куди можна звернутися.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

100 балів і то не тільки в цій темі)

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Звичайно. Це не гаряча лінія, не віртуальний прийом психологів та інших фахівців - це прості дівочі посиденьки. Тут лише розмови, різні (часами і недолугі) поради, тут початок, а далі вже людині вирішувати самій, що їй робити із власним життям.

Звідки ви знаєте, що зустріч не відбулася? На форумі існує таке поняття, як приватні повідомлення. Можливо жінкам із такими проблемами хочеться залишатися анонімними?

А звідки висновки, що вони мають бути присутні саме на цьому форумі? І чому ви думаєте, що такого плану фахівці не працюють в інших місцях?

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Чесно кажучи, так і не прочитала всі пости, але можу порадити от що.
За реальної кризової ситуації жінка з дитиною має змогу звернутися за допомогою до соціальних служб ( на Менделєєва чи в міську раду), де їй нададуть фахову юридичну та психологічну допомогу, а за реальної небезпеки для життя і здоров'я скерують до кризового центру (на Коновальця), де жінка, перебуваючи у нормальних умовах з дитиною, зможе вирішити всі проблеми з благовірним (майнові, особисті і т.д.) При цьому їй і надалі надаватимуть безкоштовну психологічну і юридичну допомогу. Отже, вибір завжди є.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

вже ж писали, просто легше вискочити як Марко з конопель і всіх навчити жити

наскільки я знаю то відбулася, але знову ж - легше вискочити ...

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Тікати подалі! Якщо подобається таке життя, то жити далі. Вихід завжди є.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Довго я собі не хотіла признаватися, але мій чоловік також тиран. І дуже вже то відчуваю, коли вагітна, бо психіка якась не та важко з тим боротися, та й чесно деколи хочеться побути слабкою жінкою, а не постійно бути готовою "відбивати його атаки". Чи бив? Навіть, не знаю як то сказати....так деколи рукою може стукнути, але більше словесні образи. І він ніколи, ніколи не вибачається. От вже два дні я реву і неможу себе ніяк в руки взяти, валерянка не допомагає, а так хотілося свята....

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Я зовсім не хочу образити, але просто цікаво, а перші дві вагітності ви це не відчували?
Просто якось дивно читати допис про чоловіка тирана і дивитись на вашу лінієчку
Я просто надіюсь, що ви трішки перебільшуєте...

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

та не дивно, а страшно...
Важко щось порадити... але знаю, що буває, що чоловік навіть і не помічає за собою, що щось погане робить, просто "в мене такий характер і все". Тоді потрібно йому пояснити, що він робить боляче, що поводитись так не годиться.
А от якщо справжня агресія - навіть не знаю.. "піти пожити до мами" - звучить просто, але чи то допоможе і взагалі, чи то правильно...

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

особисто знаю жінку, в якої чоловік дійсно тиран(словесні пиляння, рукоприкладство, ревнощі) і вона йому родила 4 дітей.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

це жахливо, шкода тих діток(

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Та то всім дивно, кого таке "щастя" обминуло.
Але я не берусь засуджувати жінок, які терплять отаке, тим більше вказувати на лінієчки, бо у кожного своє життя, в когось складне, в когось не дуже, комусь пофартило, когось доля б"є і випробовує звідусіль... тут можна писати до безкінечності. Поки жінка не зважить сама всі за і проти і поки не прийме рішення для самої себе, доти нічого не поміняється. Тай засуджувати не варто напевно, бо ми можемо лупитися в груди що тікали б від такого подалі, не народжували діток, але тільки припущення, категоричність, бо ми не знаємо як воно насправді і що думає та людина, чим керується і яка в неї ситуація загалом. Принаймі я себе порадником в такій темі не бачу, засуджувати, дивуватися теж не берусь, бо дякувати Богу з таким по житті не зіштовхувалась і не знаю що воно таке.
В такій темі більше хочеться бачити можливо якісь конкретні психологічні поради, чи історії жінок, які пережили щось схоже і що саме допомогло їм виплутатися з того багна. Думаю вони б були помічні і суттєвіші, аніж наші здивування.

 

Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити?

Те, що в таких родинах часто буває багато дітей, це також ознака тиранії з боку чоловіка. Я виключаю ті родини які глибоко-релігійні, бо там трошки інакше базуються відносини. Ну є, принаймі надія, що в таких родинах таки інакше.

Якщо жінка знаходиться в такій ситуації, значить вона сама себе туди поставила. Як би це жахливо не звучало, але вона своєю поведінкою показує, що десь тому чоловіку можна більше ніж би мало бути.

Вчора говорила з одним релігійним євреєм, то його двойорідна сестра, маючи декілька дітей вигнала чоловіка з дому бо він її вдарив. І вона сама виховувала тих дітей. Я б не сказала, що це дуже легко, але вона з ним розійшлась саме через те, що знала - вдарив один раз, вдарить і другий. І вона бачила, що та особа мінятись не збирається і нема там просвітку. Тож та жінка залишилась сама. Такий був її вибір.

Тепер щодо порад. Вона одна. Жінка повинна полюбити себе і перестати боятись чоловіка. Цього досягти дуже важко, але можливо. Сама вона цього не зробить, які б книжки вона не читала. Може перечитати цілу бібліотеку. Коли жінка живе в ситуації, де її не розуміють і нема підтримки, то книжки тоді як макулатура. Потрібне живе спілкування з особою яка пережила те саме і стала на шлях правидний. Я б радила звертатись в групу соціальної підтримки чи при церкві, чи де вони такі є в місті де вона живе.

Можливо все змінити, але на це потрібен час і сміливість.