вічні суперечки: дитячий садок, чи з мамою краще?

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

при тому шо вона говорила не про садочки а про слінги! і то було аж дуже категорично. і на багато рядків

а якби зайшла мова про садочки??

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

якщо жарт потрібно пояснювати, то це був невдалий жарт. ну або в співрозмовника щось не те з почуттям гумору. В обох випадках пояснювати не варта.

отака категоричність зазвичай означає, що рішення прийнято на рівні переконання, а не аргументів, однак чомусь є бажання підвести під то теоретичну базу і довести іншим, що вони не праві. А це виглядає здебільшого жалюгідно.

Я знову ж наведу приклад про щеплення. Для мене не робити щеплення давно вже світоглядне, а не аргументоване рішення. Я завжди кажу, я не роблю, бо не хочу шкробати, де не свербить. Але я не пропоную цю позицію як аргумент для інших, бо це не аргумент, це світогляд. Натомість іншим кажу - будь-яке Ваше рішення буде правильним, якщо воно Ваше, і базується на правдивій інформації. Далі моя функція зводиться лише до того, щоб вказати опонентові на фактичні помилки - все. А тут спостерігається інша ситуація. Люди прийняли світоглядне рішення - чудово, супер, прекрасно. Ви маєте супутню інформацію - ми вам дуже будемо за неї вдячні.
Але поважайте наше право на своє рішення - обгрунтоване чи світоглядне. А нам подають інформацію і пропонують зробити з неї один висновок - їхній або неправильний. І коли йде аргументація, котру спростувати просто неможливо, бо це не умовивід а фактаж, з яким більшість мають справу і лише одиниці - ні, а ще якась частина намагається його ігнорувати, у відповідь отримуємо недолугі "жарти".

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

цікавий спосіб вести бесіду

Я за те, щоб дати дитині зробити самостійний вибір – ходити в садок чи ні?
ходити у школу чи ні? якщо ходити у школу чи садок - в яку саме ходити (бо ж їх є багато і дуже різних).
Робити побутовий вибір дитина здатна достатньо осмислено вже у віці близько 3.5-4 років.

Моє особисте ставлення до садочків з дитинства було дуже негативне (тепер намагалась проаналізувати чому, але так і не знаю - батьки чи родичі таку думку не нав'язували, певно воно було сформоване просто завдяки певним особливостям мого розвитку та характеру). Але батьки мені дали шанс обирати, - я в садку була з ознайомчою метою 1 день, - сказала батькам, що мені не подобається, і так як батьки до мене завше дослухались, більше мене туди не водили жодного разу.
До школи мене віддали тоді, коли я захотіла, і в ту, котра мені сподобалась (хоча, пропонуючи мені кілька на вибір, вони все ж, все його певним чином обмежили).
Найважче було зробити вибір куди вступати - тут вони взагалі повністю відмежувались і не втручались ніяк - сказали дослівно - "Вибирай сама ВУЗ і факультет..."

Тож в моєму випадку мені повністю імпонує хороший і вдалий, на мою думку, власний приклад моїх батьків... За своє навчання та освіту, можливість власного вибору я їм щиро і безмежно вдячна.

Гелено, точно пам'ятаю, що то було не у ваших конкретно дописах, матиму час, - зацитую і наведу приклади "тимчасових незручностей і жертв" "домашників". Психологія і психосоматика нервово плаче в кутку

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Цікаво, а то коли?

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Я вважаю, що ходити в садок чи ні мають вирішувати батьки, бо дитина ще замала, щоб приймати таке рішення;
чи ходити в школу чи ні і яку - рішення приймається спільно з дитиною, дитині треба дати можливість походити в школу, якщо вона захоче, щоб знала що вибирає чи від чого відмовляється;
питання щодо ВУЗу (вступати чи ні, куди і т.п.) має вирішувати сама дитина, бо на той час вона вже доросла, а батьки можуть лише щось радити.

З іншого боку. А наскільки в нашому суспільстві взагалі прийнято враховувати бажання дитини щодо форми і змісту отримання освіти? Чи багато дітей мають вибір ходити чи не ходити в садок чи школу? В садок - так, мають, хоч небагато, а в школу мусять ходити майже всі за замовчуванням. Тут ніякого вибору нема. І ця відсутність вибору вкрай негативне явище, яке, одначе, нікого особливо не хвилює.

---------- Додано в 23:59 ---------- Попередній допис був написаний в 23:37 ----------

Ні, Уко, тут спостерігається, ситуація, коли батьки чиї діти ходять в садок, дуже упереджено сприймають інформацію, яка подається в цій темі і через цю упередженість, їхні висновки про опонентів і рівень дискусії нічого не варті.

Ви закриваєте очі і на факти, і на аргументи, і неадекватно сприймаєте навіть приклади чи жарти, бо всіляко виправдовуєте свій вибір. Нормальна людська реакція, до якої я ставлюся з розумінням, але конструктиву вона цій дискусії не додає. Тільки і всього.

А те, що кожен має право на свій вибір і на свою думку, розуміється за замовчуванням, хоча не раз було сказано і от знову я вам кажу - так, так, ви дійсно маєте право на іншу думку, і на інший вибір, і це право від вас ніхто і не відбирає. Може це вас трохи заспокоїть?

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

насправді якийсь трохи різний підхід і вікова дискримінація виходить - в 4 роки приймати рішення стосовно садка не може, але в 6-7 стосовно відвідин школи може?
є якісь вузькі вікові особливості? я цікавилась/трохи читала, але таких думок/висновків психологів чи педагогів не зустрічала (натомість багато з них говорить про осмислений вибір і можливість, ба навіть важливість вибору на сімейному рівні в 3.5-4 роки), - якщо маєте інфу, поділіться, будь ласка.

чому ж, багатьох хвилює. Нашій системі і суспільству (і на жаль, і, водночас, на щастя) ще до екстернату як до неба, але то вже в іншу тему.

в 5 років, я просто була дуже нестандартною дитиною... (Ясько, ми з вами в один день і рік народились, але школу, я підозрюю, напевно на 1 чи 2 роки швидше від вас закінчила).

я все пам'ятаю дуже добре і в деталях - тоді, в середині радянських 80-тих то виглядало на справжню авантюру чи провокацію - мій тато, реально не витримавши мого щоденного ниття та вмовляння "хочу до школииии!", таки повів мене (думаю, що більше "по приколу"), наприкінці серпня, до 4-ої школи (туди я хотіла найбільше - її і обрала, окрім неї мені пропонувалась ще 80-та та 28-ма). Набір вже, звісно, був завершений, але директор провів співбесіду, здивувався і вже "не по приколу" зарахував мене в перший клас. Його я закінчила і перейшла в другий клас дистанційно, але то вже інша історія

Зараз я можу довго обговорювати плюси і мінуси мого короткого дитинства, але то був мій і тільки мій вибір, про який, абсолютно чесно напишу - я жодного разу ще не пошкодувала, а зараз всіляко намагатимусь надати право вибору своїм дітям.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

У цьому питанні повністю погоджуюсь із Фіяною, а саме дати дитині можливість вибрати самій.
Це з власного досвіду.
В дитинстві я жодного дня і жодної години не була в садочку. Сприймала це як позбавлення чогось хорошого - усі дітки ходять, бавляться, а я ні. Я одиначка, тож спілкування з однолітками мені завжди було мало. Ділитися чимось теж не вміла - як це? Це ж усе мені) Правда, вдома мною займались, в 4 роки я вже читала, в 6 - була записана в бібліотеку. Але зараз, згадуючи той час, думаю, що на місці моєї мами було б мудро зводити мене хоча б раз в садочок "на екскурсію", щоб я не думала, що батьки позбавляють мене чогось дуже доброго.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Ну меня сводили. Мне как домашнему ребенку, который не привык, что им чужие люди командуют не понравилось категорически, заставляют спать, есть и тп. + еще и воспитательница агрессивная попалась - вобщем пару дней (если их пару было, а не один) мне хватило с головой. И кстати настороженное отношение к садику у меня до сих пор осталось.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Ну та діти мусять до школи ходити, не спа? Ну а саму маленьку дитину вдома не залишиш, може в Україні але не в закордонії. Ось і треба всіх зранку збудити, сніданком нагодувати, всім дати вбратись, припильнувати аби в процесі одягання колготи де не подерли або сандалі не вбрали замість чоботів, приготувати перекуску до школи щоб не були голодні... Ну а потім посадити всіх в машину і розвезти по садочках-школах.
Отже чоловік мій з нервових, тому половину того я готую з вечора а він вже зранку дітискам дає їсти, пильнує аби вбрались те що мама приготувала і садить всіх в машину і везе до школи і садочку. Зібрати четверо зранку це справді не для нервових чи роздратованих.

---------- Додано в 23:42 ---------- Попередній допис був написаний в 23:35 ----------

Може це й справді проблема дітей одинаків. Бо он я любила садок, і ходила туди з задоволенням. Моя сестра, хоч ніби і не одиначка, а садка не любила і постійно плакала за мамою. Але все ж була законопослушна то з садку не втікала а чемно трималась нянечки цілий день поки мама не прийде.
А он мій брат двойорідний, то це був жах. Він садочку ненавидів. Він сидів при вікні цілий день і казав - мама плийде і забеле. Нічого в садочку не їв. З садочку неодноразово втікав, що його потім всі шукали. Він одинак, то він дуже важко переживав садочок але поза садочком ним займалась моя бабця.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Я орієнтуюся, скажемо так, на вік 7 років як один з переломних моментів в життя дитини, коли відбуваєтсья зміна типу мислення і:

Ну і це все означає, що дитина після кризи 7-ми років зовсім інакше сприймає світ, правила, вміє критично мислити і робити власні висновки. Вікові межі кризи 7-ми років +/- 1 рік.

А в 3-4 роки дитина почуває себе як риба в воді, але в добре знайомому середовищі. Робити висновки про умови свого перебування в садку, в новому для неї середовищі і користі чи шкоди для себе дитина не може, вона в такому віці майже все сприймає як норму, до всього швидко звикає і вірить дорослим на слово, бо критичне мислення ще не сформоване. Так що я дуже сумніваюся, що в такому віці дитині варто давати приймати подібні рішення. До 7-ми років в дитини зовсім ще інше мислення і сприйняття себе в світі -власне дитяче, а от після 7-ми вже початок формування дорослого мислення.

---------- Додано в 06:19 ---------- Попередній допис був написаний в 06:18 ----------

А у випадку зі школою?

---------- Додано в 06:20 ---------- Попередній допис був написаний в 06:19 ----------

Якщо дитина в сім"ї одна, то справді спілкування може бракувати, тут я згідна.

---------- Додано в 06:22 ---------- Попередній допис був написаний в 06:20 ----------

Така сама історія в мого чоловіка - ходив в садок рік перед школою, так і не звик. До того більшість часу проводив в селі, там була свобода і своя компанія.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Отчасти может оно и так. Но имхо основная проблема была все таки в воспитательнице и ее подходе ко мне лично. Не было адаптации, было агрессивное перевоспитывание с места в карьер - в итоге была истерика у нее и у меня. Вполне возможно если бы она была адекватным человеком все могло и по другому сложиться.
Я вполне понимаю и согласна, что садик на самом деле нужен и полезен для огромного количества мам и детей, но в отношении своего ребенка я пока ничего однозначно сказать не могу даже в теории.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

В такому випадку, то звичайно. Я говорила про мій варіант - обоє дітей ше малі, в школу нам не треба, а садочок - то хіба я би сама собі "в нагрузку" придумала, бо возити і забирати ж мені (без машини)Тому я вибрала не придумувати собі поки проблем.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Читаю ваш допис і розумію, що це "слово в слово" написано про мене. Мене з малечку залишали вдома з бабусею, батьки працювали, з іншими дітками я майже не бавилась. І тепер згадую, наскільки важко мені було влитись в колектив в початкових класах школи. Тому вважаю, що відвідування дитячого садка потрібне дитині. Навіть, якщо мама не працює, то можна водити дитину в садочок до обіду, а потім забирати.
Я свого синочка планую теж віддавати в садочок. Я вже зараз бачу, як йому не вистачає спілкування з дітками: коли приходим на дитячий майданчик, він одразу біжить до дітей, а не до гойдалок.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

а я для себе зробила висновок, що більш важливою в питанні самостійності дитини період після кризи 3-ох років. Власне тоді завершується віддзеркалене сприйняття дитиною зовнішнього світу, дитина проходить перший і дуже важливий етап незалежності та самостійності, вона вже не сприймає себе як "я-мама-тато", а як "я-сама/сам" в контексті і сім'ї, і соціуму.

І власне тут можна побачити тонку грань між демократичним/ліберальним вихованням та гіперопікою/чи авторитарним вихованням.

Поясню чому –
Бо діти хочуть/потребують і деякі просто бунтують і вимагають самостійного прийняття побутових рішень близько 3 років.
І тому що не можна в одну лінійку ставити питання здоров’я та безпеки, в яких батьки звісно мають залишатись категоричними, та питання навчання і проводження вільного часу, до якого власне і відноситься садок.

Проблема батьків в тому, що вони сприймають дитину як малу і не здатну приймати рішення – Що робити? Як і з ким бавитись? Ходити в садок чи ні? Що одягнути? Що їсти?
(ясно що, коли надворі мороз, а дитина хоче одягнути шорти, то батьки мають пояснити дитині ситуацію-причини-наслідки і допомогти прийняти правильне рішення. Але, так само ясно, що батьки мали б максимально неупереджено розказати та познайомити дитину з опцією – ходити/не ходити в садок/гурток/підготовчу школу,тощо)

Дитина, котра познайомилась із садком, може прекрасно зробити свої висновки і сигналізувати про його сприйняття/несприйняття в різний спосіб –
- розповісти про свої висновки словами – подобається/не подобається, піду в садок/не піду;
- розповісти вчинками – вранці не прокидатись вчасно/не вдягатись/ максимально розтягувати час/ вередувати чи навіть влаштовувати істерики, що так чи інакше вказують на те, що дитина не хоче іти в садок, а отже їй там зле.
- і навіть коли дитина ніби і нічого не каже і не робить, вона може почати регулярно хворіти як психосоматичний наслідок несприйняття та неадаптації до садка.

Питання в тому чи батьки дослухаються до тих сигналів і зроблять висновки/дії чи проігнорують їх...
Але, знову ж таки, то буде питанням кожної індивідуальної ситуації і стандартних однакових рішень тут бути, імхо, не може.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

а чому б не зробити аналогічно і із садком? .

Як мама уже сташої дитини можу з впевненістю сказати, що і у 3 і 4 роки дитина покірно не сприймає все як данність. Принаймні у 4 роки дитина вже може чітко сформувати свою особисту думку , а не сліпо вірить дорослим. Скоріше такий варіант можливий, якщо до цього віку дитина справді крім мами-тата і звичної обстановки нічого дому не бачила. Тоді - так: тато з мамою єдині і беззаперечні авторитети, слова якийх сприймається як аксіома. Але чи це не є тим же обмеженням права дитини на власну ініціативу? 4- річна дитина- це абсолютна сформована особистість зі своїми вподобаннями і бажаннями.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Я розумію ваші добрі інтенції дати дитині вибір, і знаю що таке коли дитина справді нічого не каже але їй в садочку зле. Для прикладу, ми один раз віддали дітей в садок який був дешевший і дітей там годували, а не треба було давати свою їжу постійно, то в тому садку всім було зле крім Данила. Так вже якось йому щастило, що поки не пішов в державну школу не зіткнувся з проблемою занудної вчительки/виховательки. Так от, коли ми побачили як одну з дітей кусають постійно а інша плаче бо не хоче йти в садок, ми тому дали шанс на 5 місяців, але після ще одного покусання забрали дітей геть і перевели в дорожчий садок, хоч це для нас було більш накладно. Різниця була видна зразу. Всі діти віджили і були щасливі.

Коли ситуація заставляє то треба реагувати але я не погоджуюсь що певні вередування дитини, типу не хочу йти треба зразу сприймати за чисту монету. Треба подивитись на ситуацію не тільки з того що дитина хоче а й подивитись чи вона справді не хоче йти в садок бо там зле, чи вона просто вередує аби маніпулювати батьками. А це діти вміють чудово.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

... та гіпоопікою

Та без проблем -я ж не проти. Але рішення з садком - не побутове.

Вікові особливості.

Це щось новеньке в психології розвитку Я такого ще не чула

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Нас в сімї троє і ніхто в садочку не був ні одного дня. В нас працював батько, а мати опікувалась нами. Я не вважаю це поганим, бо спілувалась з дітьми свого віку спокійно - по сусідству були наші однолітки, які теж в садок не ходили.
От не знаю як буде з моєю дитиною - я поки в силу сімейних обставин ходжу на роботу 2 рази в тиждень, а синочок сидить з бабусею (мамі я повністю довіряю). Я не поти хорошого садочку - обставини в житті є різні і є різні діти. В нашій родині один малюк постійно хоче в садочок, навіть коли батьки вдома, а знаю таких, що місяцями в садочку ридають - от таких дуже жаль.

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Я вважаю, що якраз ходити в садок чи ні - треба вирішувати з дитиною, в першу чергу враховуючи думку дитини (в 3 роки дитина чудово знає, що для неї краще). Про те, що дозволити дитині не ходити в школу навіть не думаю Поки не бачу альтернативи.

А про ВУЗ - то дітей взагалі питати не треба, бо юнацька бунтарність, самостійність потім може боком вилізти. Якраз про вищу освіту мають думати батьки, бо від неї багато залежить, а розуму в 18 деколи менше ніж в 3 Ну це я напів жартую

 

Відповідь: Дитячий садок, чи з мамою краще?

Абсолютно не згідна! І це одна з проблем нашого суспільства! І кожен порядний двірник має ту "корочку" ВУЗу, бо тато і мама сильно хотіли і думали. Залежить що? Стабільна зарплатня щомісяця? Це точно нагадує гвинтики в системі...