Ефект "шпильки"

Відповідь: Ефект "шпильки"

Дівчата, я вже раніше казала, що в одній такій "слизькій темі" пройшла практично повний шлях з одного боку барикад на інший і в ложу суддів - від агресивного заперечення, через сумнів, захоплене неофітство і до критичного скептицизму. Відтак набула трохи досвіду, котрий більш-менш успішно (більше менше чи менше більше - судити Вам) використовую в темі щеплень.

Згодом (як відісплюся, бо трохи був завал і з роботою і зі здоров'ям) трошки напишу детальніше про деякі прийоми, які я використовую. Наголошую, я не психолог, не НЛПіст, навіть літератури ніякої не читала на цю тему. Виключно власний гіркий проте корисний досвід.

Але в основі лежить єдиний принцип: якщо хочеш, щоб Тебе почули, читай власні дописи очима опонента. Це правило, від котрого тільки відступаєш, Тебе відразу перестають сприймати. Навіть не розуміти, а саме сприймати.
Це звісно стосується спірних гілок, коли просто балакаємо, волію бути сама собою

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

Гдє, гдє... На Днє Нарождєнія
Там емоційне вигорання наступає дуже швидко і стає наплювати чи дитячий садок краще чи з мамою, чи школа краще чи репетитор, чи мама краща чи погуляти з друзями.
І хоч в десять садків можна здати чи сидіти все життя самій з дитиною до 16 років, в кінцевому результаті це нічого не змінить.

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

Та чого ж вірю, що так і казав - тон визначальний.

Але чи говорив він про нюанси віртуального спілкування, чи лише про живе? Бо є відмінності, є нюанси. Ми ж не в реалі говоримо з вами, що ви мій тон добре чуєте

Ну, і про провідних психологів. В темі про садок, мої опоненти можна сказати плюють на думки провідних психологів про розвиток дитини. Так що... то таке... не дуже люблять тут такі агрументи

Та які там шпильки в тому дописі... Звичайна відмазка, бо втома, втома і ще раз емоційна втома від цих розборок.

Джерело.

Хоча мене ця стратегія не раз підводила, але щось в ній є

Та мені до вашого рівня ще колоти і колоти, колоти і колоти

Уко, а що заважало тим 10-15 людям, які подякували за ваш допис з помилковим висновком про мій приклад, розібратися в моєму дописі самостійно?

Бо в даному випадку справа не в тому, що ви помилилися (з ким не буває, не питання), а в тому, що 10 чи 15 людей підтримали ваш допис. От це цікаво: чому? Невже всі 10-15 одночасно не дочитали, що я пишу? А написано було чітко. Та ні. Просто ніхто і не читає - вже є думка сформована наперед. "Всє пабєжалі, я пабєжал". От вам і дискусія.

І коли це не один раз повторюється, то я починаю це висміювати. Ну бо це смішно, нє? Не з першого ж допису я сміюся, а довго щось пояснюю, не звертаю уваги на шпильки в мій бік, яких ще більше, ніж з мого боку (бо якщо є кілька опонентів, то я ж не можу всіх переговорити)

---------- Додано в 23:26 ---------- Попередній допис був написаний в 23:24 ----------

Описка. Мало бути "ДП"

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

Ги...
А "з першого допису" теж можна сміятися.
І звертати увагу на шпильки можна (і нужно!).
Бо якщо шпильок багато - варто замислитися.

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

а ви ваажаєте , що можна дискутувати на певні теми - без жодних знань? типу - зі знаннями " від стелі", " чи одна баба сказала"?

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

О, я знала, що п.Віктор неспроста закалатав тему "Які у вас стелі":xaxa:.
Логіка в мене, канєшно, желєзна....

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

абсолютно ніщо
просто, коли людина проти себе когось налаштовує, то хтось навряд чи помічає в 28-му дописі логіку. Мабуть це в деякій мірі нормально.
тому дивно, що Ви пробуєте шукати логіку в цьому

Ви задали тон цій дискусії і Ви налаштували проти себе ту більшість, котра мала б бути Вашою аудиторією.
Адже, якщо я прихильник чогось, і хочу донести свою думку так, щоб показати комусь, що моя думка має право на існування, як альтернативна традиційній наприклад, то я подаю інформацію так, не щоб вона була почутою лиш моїми прибічниками, які на момент ведення дискусії уже і так визначились, а так, щоб опонент задумався над можливим вибором, і до вибору додав альтернативним варіантом той, який обрала я. В інакшому випадку той, хто веде дискусію лишень самостверджується в лідерстві для себе, тобто чи може справді бути лідером.
У Вашому випадку, на мою думку, присутня дуже велика доля самоствердження.

що повинні включати на Вашу думку? повагу до співрозмовника? чи неповагу? можливість існування протилежної думки від Вашої? чи одну єдиноправильну, Вашу?

В темі про дитячий садок, Ваші опоненти стверджують, що думки психологів варто брати до уваги, аналізувати, приймати для себе відповідні, не всі, звичайно, бо всі теорії ніколи не потрібні і робити власний висновок, для себе, для своєї сім'ї, для своїх потреб, згідно свого бачення і свого світогляду.

Я фотографую не тому, що це модно і це багато людей робить, а тому, що мені особисто це подобається.
Я не працюю в медицині, не тому, що я поганий лікар була би, а тому, що я ніколи не відчувала в цьому потреби. Так, подарувала мамі і собі диплом, але це зовсім інша історія. Я не працюю медиком, бо я з двох освіт вибрала ту, яка мене більше цікавить і я маркетолог, роблю те, що мені подобається, що я розумію, розділяю, люблю.
Я виховую свою дитину так, як мені особисто це подобається, так як це підходить моїй сім'ї, моїй дитині, бо це моя історія.
До чого я це? До того, що в центрі дискусії - людина. Дитина. Але ж не окремо від мами чи сім'ї. Тобто - СІМ'Я (в центрі дискусії теми про те, що ж краще..?)
Завжди стверджую і стверджуватиму, що в центрі будь-чого, будь-якої проблеми в світі стоїть індивідуум, людина. І кожна людина різна. Тому потребує різного. Оскільки різні люди, маючи різні світогляди і різні потреби в тій чи іншій ситуації, приймають різні рішення в їх вирішенні, то мабуть дещо утопічно, показуючи будь-якої величини аудиторії щось нетрадиційне (тобто немасове) як альтернативу традиції (неважливо мудрій чи не зовсім) зневажати ту традицію. Навіть якщо не зовсім прямо, то ж диму без вогню не буває, тому зневага була. А вже потім, десь в середині дискусії, писати аргументовані дописи щодо свого бачення. В світі ніколи новаторство не було введено ні за один день, ні за один рік. А тут ідеться в деякій мірі все ж ще про новаторство такої величини, яка впливає на зміну укладу життя доволі немалої частини суспільства. Зокрема, в Україні, домашнє виховання ще не є настільки популяризованим як в інших розвинених країнах. Однозначно розумію, що воно має право на існування, але не є єдиноправильним і точно не є потрібним кожному. Те саме стосується і садочку.

І до речі, Гелено. Ви мене відносите звичайно ж до своїх опонентів, а я ніде не написала, що моя дитина буде ходити в садок. Такщо, пропоную краще читати дописи, а не тільки шукати шпильки в реакціях на свої.
ІМХО.

Ми самі формуємо ставлення до себе. Від початку і до кінця.

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

може. тому вважаю, що людина, яка дискутує, насамперед для себе визначає цю межу - " можу я щось аргументовано сказати чи ні"

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

до речі ще одна думка вголос
відмінність між моєю думкою і думкою "домашників" така, що я допускаю існування двох можливих варіантів. Не просто допускаю існування тих двох варіантів у своєму конкретно випадку, а просто розумію, що обидва варіанти розвитку дитини з розумним підходом до кожного з них є можливі до існування в суспільстві, а опоненти трактують правильною тільки свою думку.
Це власне і називається "гляжусь в себя как в зеркало", а в реаліях ж то не так, чи ні?

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

Мушу сказати на їх захист, що декілька з них потім написали мені в приват, що бачили, що я не так зрозуміла, однак вважали, що приклад все одно був некоректний. І у кожної була своя аргументація, чому. Впринципі, десь я з ними згодна, десь не зовсім. В будь якому разі, моя аргументація була іншою, і вона була помилковою.

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

Та я теж вже пройшла всі етапи. Просто ніхто не помітив
Прочитала цей ваш допис і пішла шукати свою останню тему, де мені захотілося "вещать с табуреточки" (с) на публіку

Ось вона: Про домашнє навчання замість ясель-садка-школи

До речі, гляньте перший комент - ця жінка пізніша сама написала пост про домашнє навчання, бо вирішила дочку перші класи вдома вчити, а почалося ж "є одиниці, які йдуть проти течії і то ваші проблеми". Але ж так швидко змінила свою думку! Значить недарма я його розмістила

Написана майже півтора роки тому (!!!). І там знайшли до чого вчепитися, в коментах я і сама не дуже чемна, аргументи тоді в мене ще були такі "наївні" я б сказала. Але бачу плюс в тому, що в запалі ідеєю я трохи про неї писала. А я думаю, що так воно найчастіше і є - то в запалі ідеєю хочеться всім щось розказувати, а потім таке бажання минає, іноді зовсім. В мене особисто - минуло майже зовсім.

Тепер же взагалі нічого не пишу спеціально, хіба в блог під замком, так там і так всі в темі. Я лише за останній рік випадково влізла в дві дискусії. Одна з блогером про раннє навчання і ранній розвиток і ця дискусія була гостра, але переходу на особистості не було, а вгадайте чому?

Бо він чоловік. В нього логіка не жіноча, а чоловіча, він не може з фрази "умови для розвитку дітей кращі вдома, а не в садку", прочитати "я погана мама, в мене дитина відстала" і почати кричати "я хороша мама, в мене дитина така як всі!!!!" До такого тільки емоційна жінка може додуматися.

То мені нагадує "на злодієві шапка горить" - коли хтось пише узагальнено "в нас країна злодіїв", а якась одна людина починає голосно обурюватися "ви мене образили!!! моя сім"я наприклад чесна". Та чесна, то чесна, чого ж кричиш, якщо ніхто тебе не ображав?

Ну і плюс:

А друга дискусія в яку я влізла - ось ця тема: садок чи з мамою. Побачила тему, допис від прихильника садка і зайшла відписати. З того вийшов срач, хоча дописи мої були безособові, мені цікавіше писати про явище "дошкільна освіта" і загальну інфа про розвиток дітей, а кожен сам для себе її приміряє - підходить йому чи ні.

Мені аж трохи сумно, що я вже давно перегоріла бажанням, щось комусь розказувати, сама вчуся, з задоволенням читаю більш досвідчених однодумців, а бажання пояснити щось не_однодумцям чим далі, тим менше. Таке от "неспівпадіння" раніше було багато емоцій, мало аргументів і велике бажання всіх "просвітити", а тепер навпаки: емоцій мало, аргументів в кільканадцять разів більше, а бажання ділитися інфою майже нульове.

Я, наприклад, відчуваю, що скоро стану як ваша френдесса з Києва, яка своїх дітей вдома вчить, але нікому нічого особливо не розказує. Я спочатку її не зовсім розуміла, а тепер вважаю, що вона права. Якщо через кілька років я буду дітей вдома вчити, то ні з ким досвідом ділитися не буду, лише з хоумскулерами в закритій спільноті. В моєї френдесси є гарний тег "для тех кто понимает".

І не тільки тому, що надоїла одна і та ж тема, що вже нецікаво, а ще й тому, що не хочу, щоб чужі люди прискіпливо спостерігали за моєю сім"єю

(як от юсмаль спострігає за її словами, ви знаєте про кого я)

, бо це не піде на користь моїй сім"ї, а лише на шкоду.

Тому-то так важко для ТБ-сюжету знайти сім"ю, яка б розказала про свій досвід дом. навчання - всі відмовляються. Ніхто не хоче, щоб на нього тицяли пальцями на вулиці потім.

Може тому ніхто не рветься виводити деякі теми з маргінесу?

---------- Додано в 19:20 ---------- Попередній допис був написаний в 19:14 ----------

Ні, то ні.

Я б так близько приклади до серця не брала, але як хочете.

Приклад говорив лише про одне "варто абстрагуватися від обставин і дати відповідь на питання теми"

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

о, нас більшає

скоро винуватцю таких палких дискусій не буде з ким сперечатись.
якщо в ігнорі ті, з чиєю думкою не погоджуєшся, просто тому, що єдиноправильно тільки одна, то з цим тяжко, то не просто "таракани"

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

Ще-м такого не чула, що діти не члени сім"ї

Чоловік + дружина = подружжя
Чоловік + дружина + діти = сім"я

Точніше, сім"єю є люди, які разом живуть і мають спільне господарство. Подружжя, як і діти, є частиною сім"ї. Діти виростають і йдуть, а залишається подружжя.

Ну так... Що дозволено Юпітеру...
Я собі можу дозволити лише зрідка іронію
І самоіронію теж.

І я так думаю. А знаєте, що я ще думаю? Що не всі розуміють ваші підколки, тому деколи ті з кого ви прикололися дякують вам. Але, нє, не через самоіронію, а тому що не побачили підколку. І якщо я це бачу збоку, я дійсно ржу, я прям пацталом, прастітє люді

Хоча і сама ваші дописи по два рази перечитую, щоб зрозуміти і то не певна, що завжди це вдається. Ви спеціально так пишете, щоб вас не розуміли? Шифруєте таємні знання чи що?

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

думати ви маєте право все, і "ржати теж", і під столом валятись теж

проте звідкіля у вас така прозорливість і знання що собі там люди побачили чи не побачили? то ви собі фантазуєте, направду

 

Я пишу для тих, хто зрозуміє і посміхнеться разом зі мною. Завжди є нюанси, відомі не всім. Є фрази-штампи (з древнього кінематографу чи анекдоту), знання которих дає ключ.
Знову ж... Мало хто читає на форумі уважно. Ще менше форумлян переймаються змістом написаного.

Та йой...
Я б не звертав таку увагу на подяки. Іноді, люди клікають "+" у значенні "привіт, прочитано". Причин для "+" безліч.

Кожен сам собі ставить планку. А потім долати її, або розбивати чоло.
І градус суперечки теж можна регулювати.

Нагадав бородатий анекдот.

В літаку летить Заяць, Ворона, Слон
З: вороно, ти чого по салону швендяєш?
В: випендрююся
Заяць і собі почав розгулювати
С: зайце, а ти чого по салону швендяєш?
З: я теж випендрююся.
Слон встав і теж по салону почав гуляти. Літак того не витримав, розсипався.
падають разом вниз.
В (розправляючи крила): ну що, літати вмієте? а чого випендрювалися

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

а подружжя це чоловік та жінка, в першу чергу
от Вам і приклад - типової підміни понять

бо діти не члени сім'ї - це додумане дописувачем.

---------- Додано в 09:14 ---------- Попередній допис був написаний в 09:08 ----------

бо в принципі сама ж дописувачка написала те саме, що і її опонент, але вирішила застосувати інші поняття. От так часто ведуться непродуктивного характеру дискусії. Де лідер - це лідер тільки свого уже сприйнятого середовища.
Такий лідер є лідером низького рівня, бо рахуватись з думкою інших членів - учасників дискусії, чи то інтернет-форум, чи спілкування в аудиторії ВУЗу для ведення дискусії є в принципі обов'язковим. Так керівник (такого рівня наприклад як мій чоловік, коли йому ще до недавно підпорядковувалось коло 1000 чоловік різних верств суспільства) мусить враховувати, що його думку можуть поділяти/не розуміти/не сприймати/розділяти тощо. І як лідер ти мусиш бути коректним і не маєш права на "знехтування". Такщо отаке воно, СЕЛЯВІ

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

я теж перечитую дописи Левандівки двічі, бо не зразу розумію.Це своєріддне почуття гумору, тим більше чоловіче.Років 10 тому лізла б на пальму від таких дописів, а тепер...маю знайомого,теж, до речі, айтішника (а в них гумор ще той!),який ну дуже подібно спілкується - зараз я це вже розумію краще.І мені навіть подобатися стало) Щось дуже нетипове й незвичне для мене.Крім того, тепер вважаю, що потрібні час і бажання розуміти інших - тоді навчишся бути толерантною і навчишся розуміти інший гумор в тому числі. А навчитися тому, чого раніше не вміла - це ж чудово!
У Левандівки гумор, іронія і сарказм, ЯК НА МЕНЕ, такі беззлобні, хоч і дещо скептичні - просто людина бачить все (трохи чи сильно) з іншого боку, а це переважно корисно, хоч не завжди поділяєш.
Дотримуюся думки, що чоловіки й жінки думають, сприймають і реагують таки по-різному, тому добре, що в нашому відсотків на 98 жіночому товаристві є хтось такий відмінний.

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

І все-таки тема не розкрита.
Бачу назву оцього всього - "кошик для шпильок", чи "коли хочеться комусь дошкулити", або "хочу когось повчити".
Оце думаю чи з таким наповненням довго їй ще до зносу..
Чи не краще залишити тільки безособові дописи (чи стерти авторів "зразків")? Або лише ті, що по суті її назви?

 

Відповідь: Ефект "шпильки"

А в мене злобні чи що?
Просто якщо на біле сто разів скажуть "чорне", то воно і почорніє. А потім ті, хто до того спричинився скажуть, що так і було. Жіноча логіка.

Ну, коли я вже змучена, то мені вже байдуже - чи чорне, чи не чорне, і на якому боці тюбетєйка

Я казала моя класна керівничка: "легше камінь в кар"єрі лупати, ніж з вами говорити" (то я не про вас, то загалом). Бо я на ДП за цей тиждень чи два так змучилася, ніби я на будові мішки тягала.

Ну, так-так
Я сміюся з чого тільки можна, бо інакше було б сумно читати деякі теми, а особливо розборки... Ну, у мене ж те жіноча логіка мусить бути, чи як

А по аналогії поясню: дехто терпить сімейне насильство бо не має куди піти (ну, думає так, що не має). Ну, а я ж маю куди піти

А поки я тут, то... я ж обіцяла перевзутися, а не роззутися