ГВ – ще один дар природи (2)

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Галя, розумієш, вдень вона їсть сидячи, стоячи, на колінах, на руках... а вночі вона не просинається, а просто починає нити в тій позі, в якій вона спить (чи на животику чи на спинці) і все. Тобто Софія не прилізе/присунеться/підлізе тощо до мами, а вимагає пхенькаючи і не прокидаючись цицьку
Ночі, коли вона їсть 2-3 рази класні, а от коли щогодини:wacko1:
Іноді рано я роблю так як написала Ірена, встаю і швидко біжу варити кашу, і то не тому, що я не хочу її годувати, а тому що я втомлена.
В обід на сон я її годую з задоволенням)
Може у мене просто анатомічно молочна залоза так побудована, що лежачи Софії погано тече? чи то все-таки більше Софина лінь?

---------- Додано в 14:48 ---------- Попередній допис був написаний в 14:46 ----------

щоб було зрозуміліше - щогодинні годування у нас частіші ніж кожна друга ніч

---------- Додано в 16:02 ---------- Попередній допис був написаний в 14:48 ----------

Раз вже написала сюди, то напишу ще пару слів загалом.

Ця гілка має чудесну назву. Дар. Бо годувати власну дитину, що справді є і корисним, і логічним по своїй природі і просто нормальним явищем це справді чудесно.
Коли я вперше стикнулась майже два роки тому (як летить час...) з Даром - годувати свою дитину, не скажу, що все відразу прийшло до мене отак просто, впало мені в розум, саме розклалось по потрібних поличках і я відразу ж все знала. Це була праця. І моя, і Софіїна. Але я закінчила спеціалізовану школу №8, де наш вчитель з німецької мови все казав, що всього знати не треба, треба знати, де знайти відповідь!, а також школу лідерства і купу тренінгів по роботі, і відповідно знаю, що запитати не має бути встидно чи страшно, набагато гірше не знати.
Відповіді я знайшла на мої питання тоді частково в цій гілці, частково з інших джерел. А за допомогою в практиці звернулась по консультацію на Батальну, в центр підпримки лактації і ГВ, і до мене двічі приїздила допомогти налагодити ГВ консультант лактаційного центру. Консультації були платними. І це нормально. Бо безплатно..ииии.. я не вірю в благодійні наміри, тобто їх постійність і невичерпність, і не розумію, як чиясь робота може бути неоплачуваною (хоч ситуації є різні, як і самі люди, які просять про допомогу, тобто їх можливості).
Я не вірю, і ніколи не повірю, що будь-яка людина, все знає, народжується мудро-розумною і не потребує з того чи іншого приводу допомоги/підказки тощо.
Тому, мені дещо шкода, що в ця гілка стає менш популярною і дещо "зачахає". Бо, на мою думку, тут час від часу як хтось напише, чи щось запитає, а на думку того, хто це прочитав і знає відповідь на запитання, це запитання якесь дурне чи нецікаве чи задане в сотий раз (відразу напрошується НУ І ЩО???), бажання писати/питати/висловлювати свої думки/ділитись думками з приводу ГВ стає трохи лячно. Тобто скорше нецікаво. Закрадається думка, що з тебе насміхатимуться, бо ти ж можливо не скористався ПОШУКОМ, чи НЕ ПЕРЕчитав 2000 з гаком дописів (хай відразу кожен себе згадає - коли на таке є час?) і т.д. Тому у мене особисто (думаю в багатьох так) є прохання, у таких гілках які стосуються запитань чи порад мамусь немовлят - чи то ГВ чи висаджування тощо не писати відразу: а що лінь перечитати/пошукати? і т.п., а керуватись може таким принципом, не можеш/не хочеш допомогти - не нашкодь/не відбий бажання. Все таки ГВ, наприклад, це ж Дар.

Повернусь ще раз до своїх баранів. Мені от цікаво, мами дітей, що годували 2-3 роки і більше, Вам колись надоїдало? тобто було таке відчуття, що хочеться припинити ГВ, ну от як в Ірени? Бо я збрешу, якщо скажу, що мене час від часу не навідує така думка. З іншої сторони, моя дитина п'є також молоко, крім материнського, звичайне. Бо любить. Ш тут таке протиріччя: я від годування не можу сказати, що отримую кайф, як рік тому наприклад, і відмовитись не хочу і не можу, бо я доволі лінива і вставати вночі гріти дитині молоко то не для мене. Тому у нас ГВ.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

А якщо її "добудити" і покласти так, як тобі треба, що буде?
В нас зі старшою добре працює система домовленостей: зробиш те, що я прошу - отримаєш щось. Висить на холодильнику плакат, де намальований поїзд, в якому кожен вагончик-кишенька - день тижня і якщо дитина чемна, то вранці в тій кишеньці знаходить цукерку (то в нас називається "звірятка приносять", бо в тих вагончиках їдуть звірятка). Може і ти спробуй наприклад домовитись, що якщо Софія вночі буде смоктати так, як ти просиш, то вранці знайде щось смачне, чи пообіцяй, що їй цікаво.

Думаю навіть не лінь, а звичка. Діти дуже люблять постійність і не хочуть змінювати ритуали, тому якщо вона так звикла, то їй так зручніше, ніж щось змінювати.

Ця гілка тепер не має вміщувати всі питання на всі теми - все гарно посортовано по дрібних темах (для зручності пошуку якраз) і мені так здається краще, хіба ні?

У всіх таке буває і не раз навіть особливо біля 1,5р. Тому багато мамів і відлучають якраз в такому віці (я не враховую тих, які відлучили ще до року з інших причин), бо наступає такий момент, коли здається, що дитина смокче ще частіше, ніж новонароджена, здається, що це ніколи не закінчиться і дійсно тоді задоволення вже і нема, поки є такі думки. Головне - наше сприйняття самого процесу годування. Тобто якщо нічого не зміниться в ГВ, але зміниться наше сприйняття його, то для нас все виглядає зовсім інакше. Головне питання - як змінити сприйняття...

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Галя, а я шось певне пропустила, а ти годуєш і Лесю і Юлю? якщо ні, то коли і як Юля перестала?

я про подібне думала, але вона замала (або в мене таке враження і оскільки то одна дитина і мама залюбована нею, то найменша слізка і я вже здаюсь...)

так краще. я не про то писала

---------- Додано в 16:52 ---------- Попередній допис був написаний в 16:45 ----------

о і ще одне питання.
Моя дитина при мамі вдома їсть жахливо, бо мол чьо їй напрягатись, є цицька і всьо. Якщо я весь день вдома, няня не все може нагодувати, сяма Со їсть тільки макайони (кожен день - ніц доброго в них не бачу), при мені на кухні вона взагалі ніц не їсть, а коли мене нема, і дитина чи з татом чи з нянею чи з моєю мамою то пофіг бджоли - шо дали - то і їсть.
У когось так теж?
ага і ще в гостях вінігрет наприклад (чи тому, що то в гостях не знаю) за милу душу, вдома ні в яку.
При тому, коли вона нормально/ненормально їсть - я ніколи не відмовляю, якщо я є вдома, чи просто коли я і Со разом, в бажанні отримання грудного молока.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Ой ні-ні! То не для мене Я зважилась на другу вагітність тільки тоді, коли Юля вже практично не смоктала. Десь до 2 років було нон-стоп, тобто вночі по 5 раз (правда, я таки висипалась, бо то все було в напівсні) і вдень не обмежувала, хіба на вулиці вже не їла, в гостях (я то, як довго були в гостіх, то і в 2 р. давала груди). Рівно в 2 р. Юля захворіла і відмовилась повністю від дорослої їжі, ітльки хіба пів горнятка чаю за день. Була на самому ГВ 2 тижні. А потім як все знову внормувалось я почала забирати проміжні годування (їх було 3-4 на день, ні з чим не повязаних) - йшли в той час надвір, відволікала, забавляла. Загалом все спокійно пройшло. Потім вирішила вкладати на сон вдень без груді, але на той час Юля ше не була до такого готова і ми відклали ше на пару тижнів. А тоді я довго читала, але Юля таки заснула сама і так вже стало постійно. Лишались тільки нічні годувння (далі в районі 5) і вкладання спати на ніч. З тим було найважче, знову чекали слушного моменту, але коли дитина вже засинала на ніч сама, то і вночі поступово менше стала просинатись і в 2,5р. Вже було 1 годування на 2-3 дні. Якось вона не просила тиждень і запитала вдень, чи є ше молоко. Я кажу: нема, ти вже не смокчеш і нема. Юля знизала плечима і все. На той момент вже було 4-5 тижнів вагітності.
Тому з ісвого досвіду всім раджу дочекатись моменту, коли дитина готова до нового етапу, тоді все йде спокійно і ніби само собою, а якщо пробувати все пришвидшити, то тільки купа нервів і ніякого результату думаю не буде.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Так, виникало. Це питання прийняття чи неприйняття. Кожен виходить з певних міркувань. Я вже навіть пробувала припинити. Бо мені важко, бо всі роблять круглі очі, особливо мама і бабця які годували по 1,5 міс. бо не знали і не вміли. А потім зрозуміла, що це потрібне і мені і дитині. Я не знаю доки ми будемо на ГВ, але ні я ні малий зараз не готові завершити, незважаючи на недосипання та ще деякий дискомфорт. Я, зараз, можу сказати, отримую більше насолоди від ГВ ніж 2 роки тому, коли це було просто потребою фізичною. Мені і дитині це треба і ми годуємося, доти, доки буде треба.

---------- Додано в 16:59 ---------- Попередній допис був написаний в 16:56 ----------

в нас не так, так було десь в 1,3-1,6 р. але це якось пройшло. Зараз багато їмо всього. Циця для заспокоєння, переважно перед обіднім сном і вночі.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Софія, а чому так? як ти знаєш що тобі це треба? Звідки? це внутрішнє? лінь? прив'язаність? просто потреба? моральна/фізична? я ще теж не кину, до весни точно, там не знаю, але от чесно-чесно-чесно зараз не відчуваю потреби зі своєї сторони, а лиш потребу зі сторони Софії і прив'язаність, якусь невловиму.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Старшу я відлучила в 1 р. 3 міс. здуру в один з таких періодів втоми. Молодшу годую досі, втоми як такої не було, дійсно, просто змінилось ставлення до годування.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Думаю, що Богданка має на увазі не тільки цю тему, а і всю гілку про ГВ. Можливо, що немає багато запитань, бо майже всі відповіді є в перших дописах, але я, наприклад, теж у деяких відповідях бачу якусь різкість, дратівливість і

Так що погоджуюсь :

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Мала я сьогодні вночі таку історію. Ми вчора наїздились з малою по гостях. Збирали і роздавали Миколайків. Приїхали. Мала пару разів поцямкала цицю. Потім трохи бавилась. Я взялась її вкладати на ніч, а вона ні в яку. Побачила тата і до нього, а на цицю нуль уваги. Я тому не надала значення. Чоловік малу заколисав, вона заснула. Я пішла в іншу кімнату . Через якийсь час мала будиться поїсти (в нас так завжди, крізь сон їсть). А вона не бере груди. Відвертається і кричить. Я налякалась. Нічого нового не їла, не пахнилась). Ношу малу, а вона верещить і ввідвертається. Чоловік знову її заколисав. Черз якись час все повторилось. Пів ночі ми її носили. А вона і прокинутись не могла і циці не рала. Як я сплакалась. Думала, що то повна відмова. Відчула по повній програмі наскільки важливе і необхідне ГВ зараз саме для мене. Чоловік знову заколисав малу. Я до неї підсунулась, цицю під ніс. І за якийсь час вона таки її взяла. От така в нас була відмова.
Якось так обідно стало, що я не могла її погодувати, що вона не хотіла йти до мене, а тільки до тата.
Словом вирішила, що буду годувати як можна довше.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Більшість з тих, хто так собі вирішує все рівно проходять через етап, коли важко, дитина постійно їсть, а мама вже не постійно тішиться Але то тільки етап.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

так, оце воно. От мені треба, я так хочу. Я відчуваю що нам це потрібно, моїй природі і дитині. Десь місяць тому зрозуміла, що наше ГВ триватиме незнати скільки але точно доти, доки буде те відчуття треба і хочу. І хай там що говорять, я сама б ще років 2-3 тому здивувалась таким думкам, ми будемо на ГВ. Нема ні втоми, ні ліні, є бажання годувати, якесь внутрішнє відчуття потреби. І хоча він їсть рідко,в нас нема нависання на грудях, а коли їсть, то це швидше не перекус, а процес заспокоєння, психологічного комфорту та спокою.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Цитата з сусідньої гілки але стосується мого допису

Богданка,я аж ніяк не сподівалася шо ти так викручено сприймеш мої слова,критики я і на думці не мала. Так,я мала подібні проблеми зі свою старшою дитиною,ми успішно відівчилися годуватися в позі,котра мені перестала бути зручною.Треба було написати як саме?.. Поступово. І пояснювала дитині,шо мені так незручно,пробували всяко-різно,десь наполягала,десь сварилася. В кожного можливі свої методи але перевчити цілком реально. В тому був зміст допису,а не в тому,шо починати треба з народження -то було сказано більше для тих,хто тільки розпочинає ГВ або планує,ну а тобі,напевне, на майбутнє З другою дитиною не менше помилок,вони інші.

Щодо того чи не надоїдало-так,було таке з Софією,тепер минулося.А причина була в тому шо раніше я собі думала,шо то я маю завершити наше ГВ,тепер знаю,шо завершити ГВ має дитина,тоді коли захоче і не ставлю собі жодних часових рамок,ГВ мені надоїдати перестало.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

і близько так не сприйняла. Але я з тобою знайома. Особисто. А ти полистай кілька останніх сторінок) Я привела приклад. Просто того, як на форумі виглядає спілкування. Читач такого питання, відповіді не отримав з твого допису.
Не ображайся, але ж це так є. Переглянь загалом тут теми.

---------- Додано в 18:11 ---------- Попередній допис був написаний в 18:08 ----------

і ще - я написала критику загалом. Приклад не найвдаліший привела. Факт. Основне, що з карми і з ПП мені стало зрозуміло, що я так думаю не одна. А це трохи сумно, погодься. Бо я вже і так є прибічником і ГВ-шником. А той, хто починає, йому не можна "обробувати крила".

а ти Софію годуєш ще?

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Так, цицю вона просить два-три рази за день і деколи вночі.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

а я не висипаюсь...хоч і в напівсні...і годування частіше ніж раз в годину мене вже добивають...останній місяць Ромчик дуже часто прокидається...іноді їсть 10 хв ,іноді 2 хв, іноді просто ручкою погладить і далі спить...на ранок дитина виспана,а я ніби вагони розгружала....мені дуже подобається годувати,пам"ятаю свої емоції,коли синочок перший раз заснув без циці (денний сон, в тата на руках),якось так образливо було...але через такі ночі-ранки (прокидається,як для мене-сови дууууже рано) я стаю мегадратівлива...

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

я це дуже розумію
я таке пережила
можу сказати з впевненістю станом на сьогодні, що я повторно всеодно годувала би, тобто це не впливає на моє рішення і не вплине, якщо Бог дасть повтрити знов - це однозначно, але мене це злостило. Я теж сова.
Але раннє вставання пройшло. Після року. Я навчила Софію - спати до 9-ї. Зараз я встаю в дев'ятій - по дев'ятій, а Со 09.30 і пізніше (в 95 відсотках).

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

Я взагалі мала на увазі годування після року-півтора (зараз точно не згадаю), перший час воно якось важче було, більше певно психологічно. Ну і прокидалась дитина перші місяці явно частіше.

Зараз, з другим ГВ, набагато легше в тому плані, що немає лактостазів, ні разу не було болісного наповнення грудей, менше "тараканів" в голов і(хоча порад від родичів вистачає далі...) Поки не було відчуття, що ГВ надоїло, навпаки - так би полежала вдень з дитиною, але рідко нам Юля дає спокійно полежатито їй від мене шось треба, то вже за сестричкою скучила. Висипаюсь навіть незважаючи на те, що засинаю з Юльою в іншій кімнаті, на плач Лесі вертаюсь, годую, сплю, а потім ше Юля може прокинутись і мене кликати. А буває і не раз.

 

Відповідь: ГВ - ще один дар природи

як??? як можна шось радити консультанту з ГВ

я годую майже 3 роки (то ше мало, тому не раджу, а просто розказую як є). то деколи вночі прошу сашу - досить мене колупати. він не перебирає другий сосок, а пальцем мене колупає, шукає якийсь хід, чи шо
ну і деколи (я вже писала - в третю декаду циклу) маю чутливість сильну сосків. то годувати так боляче. а він ше й більше просить
але не покину, нє, не змусите