Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? оце якраз те, чого робити не можна. речі треба пакувати після того, як заспокоїлися
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ні, просто піти на квартиру і жити спокійно. Ми також економим на всьому і дитина маленька є, але вже настільки допекло що бігли-тікали без оглядки куди попало лиш би окремо. Просто квартиру можна підшукати не дорогу. В батьків ми жили в великій трикімнатній квартирі на всьому, як то кажуть готовому, а тепер в малесенькій кімнатці без ванни, туалет на вулиці, а кухня то і є в тій же кімнатці. Як розкладаєм диван проходу нема. Зато платим ті ж гроші що і в батьків за половину тої великої площі комунальних. Повірте, ніякі умови не вартують ваших нервів.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Так Хоч маємо свою кімнатку, вона "нашою" не є. Свекруха може зайти без стуку чи попередження Ні, є старший брат Я знаю, що свекруха не бажає нам зла. Як вже зовсім за рамки вилазить, прошу чоловіка, щоб поговорив. Іноді сама можу сказати, що мені не подобається (це стосується виховання і харчування дітей) В будь-якій ситуації потрібно шукати щось хороше. Якщо у всьому бачити лише зло, то важче буде жити ---------- Додано в 21:11 ---------- Попередній допис був написаний в 21:04 ---------- Не уявляю, як можна жити в таких умовах, та ще й з маленькою дитиною. З такими умовами, краще налагодити відносини з батьками
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ну, напевно кожен сам вирішує як йому краще. А стосунків з батьками ми не псували просто зрозуміли що там жити неможливо. Я вважаю що ніякі житлові умови для дитини не порівняються з тими умовами де бабуся з дідом по кілька разів на день криють одне одного триповерховим матом. Де дідусь п"яний заходить в кімнату де знаходиться таже дитинка і дає її таткові в морду, за те що той не так закрив двері... Прикладів можу навести купу, просто від самої згадки про оте все мороз по шкірі... На якісь там зауваження була одна відповідь "Вас ніхто тут не тримає, якщо вас щось не влаштовує." А ще свекруха говорила що я якась дуже мнітільна і що її діти бачили і п"янки і мати чули і бійки і нічого мов виросли.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я теж не уявляю. Без ванни і туалету:confused:? Цікаво, скільки ж ви платите за ці умови? Але всерівно ви молодці! Ви живете окремо і все зробили для того, щоб вберегти свої нерви
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Дівчата, це житло типу "кавалерки" де туалет в дворі, а ванної то дійсно немає, є умивальник в кімнаті. Та я виросла в гуртожитку і нічого то й жила на всяких умовах. Для мене це не страшно. Купатися на вихідні їжджу до своєї мами, бо свекруха каже що гаряча вода в наш час дорого... А що ж інакше було робити. Хтось би на мому місці таке терпів? Звичайно що ми думаєм про більш краще житло. Лиш би здоров"я і бажання. Може на заробітки поїдем, може в селі хату продамо...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Прочитала і задумалась.....Згадалось своє.... Коли була маленька (до 4 класу), жили на Левандівці - мама, тато, я і меньший брат. В двох кімнатках, одна з яких слугувала кухнею. Одна з тим кімнат була така манюська ,що ледве поміщалось ліжко ,тумба з телевізором і шафа ,збоку був п"єц...все...Прохід між ліжком і дитячим ліжечком був на відстань руки...Коли батьки дивились тел. ,а брат спав в ліжечку ,то на шнурочку розвішували простинь, щоб світло від телевізора не падало на дитину. В другій ,що слугувала кухнею, стояв диван ,на якому, після народження брата спав ,хтось один з батьків, стіл і сама кухонна стінка. Де був умивальник лише з холодною водою. Туалет на вулиці. Про ванну мріяли. Уявляєте такі умови??? А уявіть, що в такій "рукавичці" ,в батьків завжди збиралось по 15 людей гостей (як вони там поміщались, досі не розумію), завжди було дуже весело ,гамірно. Пам"ятаю ,в мами в холодильнику(холодильник стояв в манюському коридорі 2*2 м) завжди було багато їжі, бо гості були чи не щодень.... Потім переїхали в 4-кімнатну квартиру.... Зараз я живу в особняку де є все, навіть більше,але життя в тих умовах ,було найкращими роками мого життя. Можливо через призму дитячих очей ,я не помічала тих умов, а бачила ,як складалось життя, які були стосунки в батьків... Тому ,те, що jalla живе в таких умовах - для мене не дивно, не дивно ,що немає ванни і всіх зручностей. На дитину, це точно ніяким чином не вплине. Ми з братом виросли так само ,але навіть без ванної і гарячої води, ніколи, ні при яких обставинах мама не ложила нас спати не помитими. Оті всі незручності компенсуються розумом і вміння вийти з ситуації батьків. Щоб уявити як це, треба хоч день так пожити...людина пристосовується до усього і повірте, навіть в таких умовах можна відчувати себе дууууже щасливою. Нас в мами було 2. Вижили, виросли і ніц нам ні тоді, ні зараз не бракує...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? MUCHACHA, ваша розповідь мені як бальзам на душу... А то прочитавши дописи дівчат на моє повідомлення мені сталало якось трохи непособі...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? От почитала я те все і думаю...невже бажання жити у Львові може штовхати людей терпіти просто нелюдські умови житла. Щось я не розумію, видать в тому житті
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Та ми корінні львів"яни! А що ви пропонуєте? А чому умови нелюдські? Ми що живемо на вулиці чи під забором чи ми бомжувати пішли? От сиджу я зараз за компом в теплій хаті... Ні, я не розумію якби у нас в селі була хата зі всіма умовами то звичайно б ми туди пішли, але нажаль нічого немає лиш старенька хатина де туалет теж на вулиці і то з дощок збитий, а криниця з водою через дорогу. Там бабця старенька доживає свого віку і то мама забирає її на зиму до Львова бо там зимувати практично неможливо... А що я маю видіти??? З чого ви взяли що я нічого не виділа? Цікаво..
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Якщо чесно - то і я не розумію, хоча не знаю, наскільки нервові Ви. Мені здається, що всі молоді дівчата хочуть показати оточенню, наскільки вони хороші господиньки, мами, і то хочуть показати вже, доказати характер, незалежно якою ціною. Аж потім доходить, що предмет купівлі не коштував сварок. Я жила з свекрухою, тепер уже колишньою, тим не менше, вона мені як подруга зараз - коли буваю в Стрию, неодмінно хожу в гості, показує мені обновки, і як її син, а мій колишній чоловік облагородив хату, в котрій я могла б зараз жити.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? А до чого тут ви? Читаєм, вникаєм, а потім пишем відповіді...
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? я теж це не вважаю "нелюдськими умовами" - в селі люди як живуть(маю на увазі не заможні особняки)? Не те що туалету в хаті нема, а навіть того умивальника і крана з якого тече вода! Так що jalla це тільки в плюс - що вона не цурається жити в таких умовах заради спокою в своїй молодій сімї! Молодець - Ви дуже мужня! мабуть я б на таке не зважилась....
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Дорога Un.Known дякую за ваш допис. Навіть не знаю як почати, але все таки спробую. Ми з чоловіком 1 рік жили у львові у себе на квартирі після того як поженились (2-ох кімнатна квартира моїх батьків, які на даний час там не проживають, бо знаходяться за кордоном). Але після того коли чоловіка сестра із скандалом забралася із села(сварка постійна тата з дочкою), ми вирішили перебратися на село( ми з чоловіком себе тішили тим, що ми не такі як його сестра і зможемо мирно жити із його татом, бо мама його також за границею), ініціатором переїзду була я, хоча мама мене просила не переїжджати, я не послухалась. Спочатку було нормально, я помало вчилася усього - варити їсти, вести порядок(я до весіля не була наглою господинею, і характер мала поступливий бо не є дуже вимогливою до всього). Але все найцікавіше почалося з того, коли я завагітніла. Не зважаючи на мою вагітність я дальше робила всі домашні справи, ба навіть більше. Я заочно вчилася, працювала на роботі + домашнє господарство(город, кури , качки, гуси). На початку другого семестру почалися городи, свекор нібито посадив город а ти невісточко бери обробляй. Самих 32 ряди цибулі, 14 рядів моркви мені хватило з головою( як на зло зело росло, і що 2 тижні його треба було полоти). Він мені потім дорікав чому я кормовий буряк не сікла. На додачу приїжджала його доця і казала як це я все запустила?????? А сама хоч би раз допомогла!!! Одним словом на 6-му місяці я попадлаю в лікарню на підтримку, і до кінця родів проводжу в малоактивному русі, аби швидше не родити(це сталось тоді коли я знову рвала зело, бо сікти його було вже неможливо, за час моєї сесії і неявки на город воно виросло ростом із мене, добре що хоч сестра допомогла а то би там і родила). Після чого ми із свекром перший раз посварилися, бо я така лінива, нічого не вмію, нічого не роблю, їсти йому не подаю( а сам день у день приходив пяний як чіп). Мене чоловікова сестра заспокоїла, що то пройде, вона не раз так з ним сварилась і все пройде. Яку ж я тоді дурницю зробила, що її послухала, і ще тоді не перебралася до Львова. Потім я вродила хлопчика у листопаді з вагою 2,300 гр., і ростом 48 см., молила В бога день і ніч аби він вижив і з ним усе було гаразд. Моє сонечко у родомі пркапали глюкозою( у голову) картина не для нервових, і він пару днів був під ковпаком. Коли моя мама спитала у лікарки чому хлопчик такий маленький, вона сказала або це від певного стресу або хвороби під час вагітності. З родому нас виписали на 4-тий день. І 2 місяці я прожила у Львові на квартирі у мами, вона спеціально залишилась щоб мені допомогти, потім поїхала до тата з кордон. А ми перебрались назад на село. Довший час усе було нормально, аж коли Максимові було 6 міс. дідусь вирішив похвалитись який же він класний дідусь, і що він має право на все і на всіх. Будучи на підпитку він дав дитині гомілку курки гриль, не грудинку де біле мясо я може б витерпіла, а де сам жир тай ще зі шкіркою. Само собою я вже не могла стерпіти, і тоді знов почалась буча. Того разу його доця вирішила, що я не права і стала на сторону батька, мовляв нічого страшного він не зробив. Хоча потім через годинку мого синочка ззаду на спині появився висип. В результаті я потім дізналась про себе багато чого нового як від свекра, так і від його дочки( яка до того часу була рідніша навіть за мою сестру). Потім свекруха подзвонила до мого чоловіка, коли від своєї доці взнала що ми переїжджаємо до Львова, і сказала хай їде де хоче, але тоді він не її син. Такого повороту події я навіть близько не могла взяти собі до уваги, чоловік сам собою ходив ніякий і я вирішила вкотре поступитись. Хоча після того і минуло кілька місяців, але всеодно я чудово розумію що це болюче відчуття залишеться зі мною назавжди. І я це відчуваю кожен день, бо при любій можливості мені стараються про це нагадати, як чоловіка тато, що їсти робити, як малого виховувати, тойому подай, то йому принеси, чоловікова сестра яка так і намагається присадити малого на штучні каші, хоча Максим їсть уже дорослу їжу і на ГВ до сих пір. Тож неварто казати того чого не знаєш, якщо судите інших то хоча б в межах реальності. Мені не потрібні чиїсь співчуття, а просто розуміння таких як я. А тим більше поради, які взагалі мені нічим не допоможуть.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Яруська добре написала - читаєм, вникаєм, потім пишемо відповіді. Попри те, що поради Вам не потрібні, я маю свою точку зору, котру написала у Вами процитованому дописі. Якщо Ви кохаєтесь своїм комплексом жертви, то прошу не читати моїх дописів, бо в них розуміння не знайдете. Я, коли мене життя "не пре", то змінюю щось у ньому.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Ну хоча б так вже не пишіть, неначе ви все на світі знаєте.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я писати можу так, як мені пасує, мила. Цитую Вашого приватного листа: Задумайтесь над моїм дописом, котрий Вам так не сподобався: І скажіть, що Ви мамі хотіли доказати? Чи не мамі. Слухайтесь інколи мам, дівчата. Засуньте трохи далі амбіції і слухайте. P.S. Не хочу Вас розчаровувати, але я життя таки трохи вкусила, з різних сторін.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Так, але все ж таки коли коментуємо певну фразу (цитату), то варто писати по її суті... До цих пір не второпаю до чого тут бажання жити у Львові... ---------- Додано в 17:14 ---------- Попередній допис був написаний в 17:11 ---------- Таки дуже цікаво до чого тут бажання жити у Львові.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я свої амбіції засунула уже давним - давно далеко. Моя мама з самого початку була проти того, щоб я жила у чоловіка вдома. Тому,що вона довгий час жила разом із своєю мамою(не життя а пекло). І так як я виросла в селі, хоча все життя прописана у Львові, вирішила повернутись у село. Так як по характеру, я досить спокійна людина, вирішила що зможу зжитись із свекром. Але мого спокою вистарчило на рік.
Відповідь: Чи можливе життя з батьками після одруження? Я вважаю що все таки вам категорично не вартувало брати на себе всю роботу носячи під серцем дитину. Якщо свекор не розумів, чи не хотів розуміти вашого теперішнтого положення то це його проблеми. Моя свекруха чуть не зробила коли ми жили з нею дещо схоже, проте я знала що не маю права залишити дитину без нагляду в цьому домі і встигла все виправити. Просто коли чітко видно що життя разом зі свекром загрожує вашій дитині то мені здається тут потрібно приймати рішення про окреме проживання і чим пошвидше. Хоч це моя думка, вам видніше. Все вірно. Не можна всіх свекрух (свекрів) чи то мам (татів) прирівнювати до одного. Все таки люди бувають різні так же само як і батьки.
