Відповідь: Ми і наші мами Ви аналізуєте із свого розуміння і своєї сторони але ж ніяк не з того як мама це бачить. Моя сестра вийшла заміж в 17 років і чомусь вона зразу була доросла і готова до сімейного життя, а я котра вийшла заміж в 25 і вже он десять років замужем всеодно дурна, мала і нічого не знаю все лишень аби мамі в поперек. ---------- Додано в 20:45 ---------- Попередній допис був написаний в 20:43 ---------- Ми також разом живемо. Але краще б я пішла кудись подальше. Моя також нами не дуже займалась як ми були малі, а все більше тато але тепер я маю робити щось що вона собі задумала для мене а не те що я обрала.
Відповідь: Ми і наші мами Воно то так, але мушу сказати, що мама ніколи не вважала мене настільки безпорадною і не здатною щось без мами зробити, я три роки навчалася в нішому місті, я їздила відпочивати на моря з своїм хлопцем, я мала досить багато волі. Тобто мама бачила , що її донечка росте. Але погоджусь з тим що в душу нікому не залізеш і почуття інших на себе не приміряєш.
Відповідь: Ми і наші мами І моя то прекрасно бачила, бо я в 19 років поїхала в іншу країну і жила там сама і на себе заробляла сама, щей їй відправляла гроші. Але вона всеодно не сприймає того що я виросла, не знаю як вам це пояснити, бо бачу що ви не розумієте.
Відповідь: Ми і наші мами Один цікавий момент як моя мама до мене відноситься і сприймає іншу точку зору. Сидимо нині ввечері і вчимо партії щоб відспівати шлюб. Мені найлегче, бо я сопрано отже в основному просто співаю мелодію а всі решта - мама, сестра і тато вчать відповідно партії баса, альта і тенора. Ну і тут сестра запитує, а чи ми будемо щось спец співати на Вивід, і я необачно зауважую - а Виводу взагалі не конче мати, то стара єврейська традиція. Мою маму аж підкосило, вона побагрявіла і зачала на мене кричати - ЩО!!! ПОНАУЧУВАЛАСЬ ТУТ!!! ЦЕ МОЯ ТРАДИЦІЯ! Я ТАКЕ МАЛА, ВОНА (тобто сестра) ТАКЕ МАЛА І ТИ БУДЕШ!!! Ми всі зачали дружно сміятись, бо я сказала - А Я НЕ БУДУ такого мати!
Відповідь: Ми і наші мами Я взагалі, як би хотіла виставити якісь претензії щодо сидіння з дитиною, то не маю до кого. Мама постійно занята, часто в поїздках, чоловік з відряджень не вилазе, свати живуть в іншому місті і навіть не думають про це. Ми з малою можемо розраховувати лише одна на одну. Не думайте, що жаліюсь, я звикла і все встигаю. Можливо і не варта на когось покладатися, щоб не розчаровуватись. До слова донька відвідує два танцювальних колективи, я -тренажери, плюс в малої ще школа і уроки.
Відповідь: Ми і наші мами Знаєте, в одній із передач лікар Комаровський дуже вдало висловив думку про наших "бабушек" (і мам, і свекрух). Він говорив про те, що тільки в нас жінка після того, як в муках народить дитину, виростить її, виховає, і нарешті женить (видасть заміж) - і ніби вже все: можна відпочити, приділити час собі; так ні ж, через 9 місяців girl_wink після весілля для неї починається все спочатку (причому з її ініціативи...). Але ж кожна з нас сама повинна пройти через радість і труднощі виховання власних дітей. А наші бабці своєю, як вони вважають, допомогою просто лишають нас цієї можливості. І що зробиш? Мабуть менталітет такий...:confused:
Відповідь: Ми і наші мами Таки так, менталітет присутній. Але МИ нове покоління то варто починати змінювати те що нам не прийнятно. Скажу як в нашій майбутній сім"ї: на згодинах, після того як батьків познайомили ми ОБОЄ подякувавши за виховання сказали їм, що творимо свою 7-ю самостійно і не хочемо, щоб нам вказували, ми будемо до них дослухатись бо чекає від них ПОРАД, але нівякому разі: "ти/ви мусиш/-те..." рішення наше і життя також наше!!! а чи говорили взагалі ви про це з батьками??? не ви- своїм, чоловік- своїм, а РАЗОМ, обоє ?!!!
Відповідь: Ми і наші мами Я рідко пишу в цю тему....Але вчора мене моя мама просто.... Лежимо ввечері, дивимось телевізор. Тут чую - хтось дверима на загальному коридорі так нервово шарпає, так гримає!!! у нас там, правда, такий замок,що тєжко трохи відкрити без сто грам Я вже запідозрила,що то моя мать таке може витворяти І тут дзвінок в двері. Вихожу - стоїть моя мама біла від злості аж нею трусить, ключ зігнутий широчезний, грубезний ключ!!!!і така тирада:що то в вас за двері, що їх нормальна людина відкрити не може!!!! Я спокійно так кажу: а нашо тоді так нервуватись,якщо можна було відразу у двері подзвонити - і все -проблеми нема! А вона мені далі,що "що то за двері такі!!!!" Добре, покурила собі мама про куриво в хаті теж не раз їй казала, але то глухий номер! Все прошу вийти на коридор, бо в нас ніхто, крім неї не курить і той запах відразу мене дратує!!! Але ноль -вона так і продовжує курити в хаті Заспокоїлась. Я собі далі дивлюсь телевізор. Вона залізла мені в шафу,зробила чергове зауваження про мій бардак, про мої невипрасувані речі то ж не докажеш,що тільки-но їх зняла і через день-два зроблю з тим всім порядок і ще щось там питалась. Я відповідала. Полягали спати,десь пів одинадцятої вечора,бо мені вставати в 4.10, дітям в садок-школу. Так ні, вона згадала,що їй вдома поставили домофон,а вона згоди не давала і т.д. Я прошу "давай завтра про то поговоримо,бо мені вставати рано" Відповідь була очікуваною:"А з вами хіба поговориш?! Я прийшла, а ви всі в телевізорі сидите,коли з вами поговориш?" Щось важкувато мені стає її сприймати і все...
Відповідь: Ми і наші мами я зараз в процесі перечитування теми про перли про ГВ,то там немало пишуть,як мами переконують переставати годувати... не знаю,як буде відносно ГВ,але сьогодні,після однієї маминої фрази,я зрозуміла,що мене чекає не одна дискусія з мамою щодо дитинки... бо я застудилася,ну,і лікуюся народними засобами. дільнична сказала пити багато,але калини не пити - не можна. я ще потім в неті глянула - таки так... потім мамі розказую,а мама:"та ну? чого не можна? все пили... то щось видумали..." кажу:"мам,ну не можна то ні,що,на калині світ зійшовся?" ну,і тут:"ну та,ти наймудріша,всі розуми поїла!" так що я в передчутті бо свекруха не зважується перечити такій"мудрій" невістці
Відповідь: Ми і наші мами ...Чи змінились мої відносини з мамою,таки змінились... вона співчуває мені, допомагає(при можливості), але в неї є своя позиція яку вона непоказово просуває нам...;Часто мене підводила,при проханні побути з малими.. Ми спішимо на зустріч ,а мама ще на роботі, причому, що я попередила її зазделегіть; вдень задзвонила три рази, що "На 19 год.. не спізнись!"..а вона...(як може так робить...вірніше як хоче...)...Коли я висловлюю незадоволення.. то вона :"Нічого страшного,трошки запізнетесь...! "Без слів.... А взагалі мені її шкода.. З роками тато її "напрягає" не по дитячому! Вона біля нього "шовкова"...Я гадала з роками люди притираються один до одного,а в батьків це у війшло "у фазу" ВСЕ Я ТОБІ БІЛЬШЕ НЕ ТЕРПІТИМУ...Тому з мамою більше спілкуємось на тему чоловіків,смачної кухні...а виховання дітей.. тут ще я її можу навчити..(вона залишила мене в 7міс.-бабці...і пропрацюала до 45р без вихідних!)Це жахливо..жодної присутності на зборах в школі,на святах (Найбільше запам"яталось свято Матері в 5му класі,я підготувала вірш(це ми робили самостійно!Стінгазету(потайки взяла її фото).. а вона обіцяла і не прийшла.. Я ридала несамовито...Тому до свої малої ходжу на всі свята і розумію як це для неї важливо.(Правда на свята внучки і бабця ходить; Бо перша внучка- її "САМА-САМА...НАЙ-НАЙ!!!"Тому все мамі пробачаю....Бо наразі вона реабілітовується увагою до моїх діток... вона ж МОЯ МАМА єдина,неповторна і Богу дякувати вона в мене є!
Відповідь: Ми і наші мами І я сюди поплакатись, хоч не люблю таких тем, але мушу виговоритись, бо так важко на душі. Образилась нині на мене моя мама так, що, будучи в мене вгостях, зібрала речі і поїхала додому. В мами взагалі характер важкий - все має бути так, як вона хоче. Ну але ми якось завжди жили "мирно" і знаходили спільну мову. Мама, звичайно могла часом закинути слово, що їй не подобається то чи то, але оскільки я живу далеко і повністю самостійно вже років 6, то це так і закінчувалось нечастими зауваженнями. Проте відколи з"явилась доня і в міру її зростання ці зауважженя стають все частішими. Більше того, мама не просто каже, що їй не подобається, а пробує робити по-своєму, ігноруючи мою думку: дитина плаче, бо їй тре дурник - пішла і купила і пробувала впхати, в 6 міс пробувала борщем нагодувати, сливками, хоч ми ще були повністю на ГВ і тд. Основні пункти для суперечок тепер - "де то бачено, щоб дитина в майже 2 роки цицьку їла", "чого то не можна дитині такого віку їсти цукерки (ковбасу, квашені огірки і тд.)" і "подумаєш, що ж такого в телевізорі, хай на світ дивиться". Враховуючи те, що до мами нам 200 км і внучку вона бачить не так часто, то я якось сильно тим не переймалась, хоча кожен раз просила заздалегідь принаймі не годувати дитину тим, чого я не дозволяю. Зараз чоловік в тривалому відрядженні і мама зголосилась приїхати трохи до нас, щоб нам не було так скучно. Вони з малою дуже файно собі бавились три дні, дитина так тішилась, але знову були і цукерки, і телевізійні перегляди, і фрази типу "я з такою нечемною дівчинкою бавитись не буду", "і що то мама твоя таке дурне говорить". Особливо дісталось нашому ГВ. І от нині ситуація. Мала вдень не спала (вона взагалі останні дні неспокійна якась). Підвечір як вщух трохи вітер, вибрались надвір всі. Погуляли трохи ну і вже почались сльози за найменшу дрібницю. Йдем додому, я малу якось заспокоїла від чергових жалів, несу на руках. Зайшли в магазин, стоїмо в черзі і тут мама з словами "тут багато людей і нема місця" вириває дитину з рук і виходить з магазину. Мала в плач, крик. Я вихожу і питаю спокійно "навіщо було таке робити? Невже Ви не бачите, що вона просто спати хоче?" - "А що вона не може побути надворі? Не виправдовуй то спанням, ти її розбалувала і тд. І взагалі, як ви такі мудрі, то нащо мене тут". Дойшли додому, мала вже в істериці циииицю, сіли прям в коридорі їсти і вона зразу "вирубалась". Мама: "я не можу на то дивитись, їду додому" зібрала сумки і пішла. Кажу їй, ну що ви як мала дитина, ну де на вечір підете. Нє, вона гордо пішла і все. Потім звоню їй запитати чи був автобус, чи сіла - спочатку трубки не брала, потім "Абонент не може прийняти дзвінок". Недавно тато позвонив, що зустрів її, то вже мені спокійніше. Весь вечір стримувалась, щоб не плакати. Ще й мала встала - "хочу бабу, де баба", ледве її заспокоїла. Тепер вклала малу і ревлю. Ну невже я так сильно її образила? І совість мене мучить, я ж її люблю. Але ж мені не 5 років, то моя дитина і я можу вирішувати, як її ростити, а мама, здається, ніяк не може до того звикнути
Відповідь: Ми і наші мами Я можу скзаати що моя мама за деякими висловлюваннями дуже подібна на вашу. І чоловік мій теж вже 3-й місяць у відрядженні, і ми практично самі з малою на господарстві. Але в мене навіть думки не виникли когось кликати щоб нам було не скучно. Бо нам вже точно було б не скучно. Да і вам я бачу також "весело". судячи з того що ви написали ви взагалі нічого образливого не сказали. А те що ви я так розімую вкотре відмовились поступити так як того бажає ваша мама то є не вашою проблемою, а її небажанням в вас бачити дорослу жінку. Вам же видніше як поводитиьсь зі своєю дитиною, і скільки їй цицю їсти, і чи дивитись ТВ і і т.д. може мене зараз назвуть занадто гоноровою і різкою, але коли я одного разу почула подібний вираз від своєї мами стосовно моєї дитини я моментально відповіла що раз вона прийшла до своєї єдиної онуки, то будь добра з нею бавитись якою б чемною чи нечемною вона не була, бо інакше якого милого до онуки прихидити? так любить свекруха говорити - також була розмова що ще раз я таке почую, онуку будуть бачити по великих святах і то після дозволу. Такі розмови треба припиняти від початку, бо якщо попускати, то далі буде гірше. Ви себе не виніть, нічого образливого ви мамі своїй не сказали. А те що ви відстоюєте інтереси своєї дитини це нормально. Якщо вас це сиьно мучить - можете подзвонити, вибачитись, але я б наприклад не дзвонила. Бо відповідно якщо подзвоните першою і будеде вибачатись, то вийде ніби ви відчуваєте за собою вину, але ж ви не винні що не вгодили своїми вчинками мамі. Всім не вгодиш, да і немає потреби.
Відповідь: Ми і наші мами Але ж то МАМА! Яка б не була, але найрідніша! Дуже непросто щось порадити в такій ситуації. 100 % правда
Відповідь: Ми і наші мами Як це не дзвонити?Це ж МАМА!Ніяка мама не хоче поганого своїй дитині,тим більше внучці/кові.Може ви відвикли від маминого "піклування",забули...?В тому немає нічого непоправного,тільки треба подзвонити до мами і поговорити.
Відповідь: Ми і наші мами Так, мама. А мама не думала за нерви своєї дитини коли в ніч хлопнула дверями і відключила телефон? А ви думаєте мама поки доїхала до себе додому то передивались своє ставлення до вже дорослої доньки? Думаєте як Колобок подзвонить мамі то почує від неї - донечка, та не ображайся, да я хотіла як краще? Думаю мама ще не відійшовши від надуманої образ вильє це все на неї - мол вона невдячна, не слухає маму, не сприймає допомоги і і т.д. Дай бог щоб я помилялась....але чомусь я таки впевнена що подзвонивши зараз мамі і вибачившись - в результаті проблема не зникне. Бо мама знов таки відчує що вона ніби то права а донька почувається винною. ---------- Додано в 01:19 ---------- Попередній допис був написаний в 01:16 ---------- Я не відвикла. Просто я вже давно мамі дала зрозуміти що тепер мама я. Я а не вона. І тільки мені вирішувати що і як краще моїй дитині. І як треба - то я питаюсь поради, як не треба то поради я може із поваги і вислухаю але не візьму до уваги. І коли отакі образи - то я не кажу зовсім не говорити з мамою, але вичекати час поки мама засокоїться і буде тверезіше дивитись на ситуацію таки треба. Якщо з під піклуванням маминим розуміти оце: то це дуже помилково, бо тут немає піклування, а лише навьязування своєї думки яку мама( бабуся) вважає єдино правильною.
Відповідь: Ми і наші мами Ми не кликали, мама сама виявила ініціативу, але щось на довго її не вистачило . Ну я пробувала позвонити, але якщо людина не приймає дзвінків, то значить не хоче говорити. Вона ж бачила пропущені дзвінки точно, бо татові дзвонила, що виїжджає. Може, то і на краще. Нехай пройде час, сподівають, мама щось усвідомить, або принаймі ми обоє заспокоїмся. Дякую, дівчата, за підтримку. Я писала швидше для того, щоб виговоритись, але завдяки вашій підтримці надіюсь, не буду себе тепер картати цілу ніч.
Відповідь: Ми і наші мами Колобочку, я б теж не дзвонила. Ти нічим не провинилась, а раз мама виключила свій телефон - значить ще не час для розмови... Потім помиритесь обовязково і може навіть менше критики стане, бо злися, кричи, ображайся і тікай, а кохані доця і внуця - є в єдиному неповторному екземплярі! я от так начиталась теми і думаю-гадаю, що то мені з мамою буде. вона мене найкраща на світі, хоча і з веселими прибибахами бува - і тим ми навіть схожі... цікаво як до внуків ставитиметься... був час коли вона в садочку дитячим психологом-вихователем працювала... і дітей обожнює, приходимо в гості - бавить так. що діти від неї не злазять і любо глянути... боюсь щоб своїм знанням мені нерви всі не зїла.... любити любить, але внуків ще не дуже хоче...
Відповідь: Ми і наші мами Може через те, що моя мама тепер від мене далеко, я ціную її ще більше. Безмежно. І ділюсь з нею своїми проблемами через телефон і раджусь з нею на рахунок якихось проблем. Дочка розповідає своїй бабусі про свої подвиги..віршики їй начитує в трубку. Одним словом нема в чому її звинувачувати і вчити чогось, наприклад як сидіти з малою, коли вона приїжджає в гості. Нема і ніколи не було такого- мама не лізь, ти не знаєш. Якось нас минуло...Певно на відстані ми зближуємся. Та й розумію, що батьки не вічні, тому хочеться любити їх ще більше і поважати їх. Адже вони привели мене на той світ, помагали в горі і в радостях, були завжи поряді підтримували мене.
Відповідь: Ми і наші мами Якось то так різко, ми люди і часом можемо сказати шось не подумавши, то не можна мені здається так різко реагувати на батьів, то ж батьки. Колись і наші діти будуть дорослими і я б не хотіла щоб моя рідна донечка-кровиночка так мені казала(може я Слава Богу не зустрічалася з насіданням і надіюсь сама такою теж ніколи не буду). А якщо зробити навпаки сказати :"Мамочка рідненька я так тебе люблю, але згадай як ти мене ростила, ти ж хотіла все сама і щоб до тебе не чіплялися бабусі то і дай мені такий шанс.Я тобі обіцяю як буду чути шо не справляюсь прийду і спитаю сама" ну або якось типу того. Бо то ж МАМА.
Відповідь: Ми і наші мами Ага, особливо, неподумавши, ляпати що мама чи тато говорить якусь дурню. Якщо пропускати це повз вуха, то ще не раз повториться і будуть для дітей батьки тими хто дурниці говорить. Бабусі й дідусі не діти, а дорослі! І повинні думати що говорять дитині!
