Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Марусю, якщо хтось Вас тепер вважає ворогом, то це проблема тієї людини - не можна когось назвати ворогом через несходження думок у інтернетовій дискусії. У кожного свій поріг, як терпінння, так і розуміння. А інколи не мус навіть розуміти, треба приймати людину такою як є. Якщо чесно - я б простила, але не забула, і не залишилась би. Але якщо брати до уваги Вас - то Ви сильніші ніж я, мабуть, бо те, що в мене б привело до деструкції мене Вас зміцнило і десь можливо помогло самореалізуватись. Але підтримую Яруську - не бачу найменшого сенсу у збереженні сім'ї, звідки виходять діти з психічними нарушеннями. Якщо я вже зробила помилку і вибрала неправильно, то маю покутувати я якимось чином але ніяк не діти.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? по-перше я відповідала на ваш допис по-друге і головне, що не всі чоловіки тирани. Чому це потрібно знати? Щоб не жити з тираном на тій підставі що "всі такі". бо це форум, і таке життя. І добре що є де і кому сказати. сьогодні Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? не треба було. Треба було боротися з комплексом жертви ще 27 років тому. Дівчата, ви чомусь кидаєтеся в крайність. Я не розумію, чому "дати шанс", "зберегти сім'ю" прирівнюється до "залишатися жертвою". Чому "працювати над собою" прирівнюєте до "вважати себе винною в його агресії". Про те і йде мова, що потрібно попрацювати над собою, щоб перестати бути жертвою. Проаналізувати ситуації, які провокують агресію. А тоді з позиції вже оновленої себе дати шанс своїй половинці, якщо є таке бажання з його боку. І допомоогти йому впоратися зі своїми проблемами.
А так простіше. +1. Але... Цей спосіб може породити інші проблеми. Нє? А Ви темку закалатайте "Жінка - ТИРАН! І що тепер робити?" Може й відпишеться в ній? жарт, звичайно
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Наприклад, які? Просто цікаво почути думку. ІМХО, нє (с). Кажу це з власного досвіду як дитина тирана і мами-жертви з багатьма витікаючими наслідками. Не повірите, аж дихати легше, як нема тирана в прєдєлах досягаємості. Господи мене прости...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Та не у всіх...Маруся ж змогла не залишаючись жертвою зберегти сім"ю, їй вистарчило терпіння і головне, бажання. Я, на щастя, ніколи з таким не стикалась особисто але бачила такі ситуації в знайомих і думаю, що мені нарваній не вистарчило б ні бажання, ні терпіння щось відновлювати з людиною, яку і людиною я б не вважала.Але це тільки моя думка.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Я ще додам - не втративши достойності розбудувати стосунки.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Ми з вами тут різні речі мали на увазі: ви праві, що мовчки терпіти - не вихід. Говорити про проблему треба і я говорила з своїми найближчими подругами, інакше б з"їхала з глузду. І я надзвичайно вдячна їм, що підтримали мене, додали віри в те, що я не найгірша в світі людина, а молода жінка з великим потенціалом та купою талантів. Я в своєму пості під "жалінням" мала на увазі ситуацію жінки, про яку говориться на самому початку цієї теми: вона жалілась-жалілась, але нічогісінько не робила, щоб якось змінити ситуацію. Таке враження, що пожалівшись комусь можна змінити поведінку чоловіка чи свою самооцінку. Щоб щось змінити, доводиться працювати над собою, а головне - чимось жертвувати. Мені, наприклад, найтяжке було відпустити від себе найбільшу ідеалізацію мого життя - сімейну ідилію. Навіть коли я розуміла, що у нас давно немає тої ідилії, я всіляко продовжувала її підтримувати для оточуючих. Для мене найгірше було зруйнувати у людей віру в ідеальні стосунки, адже довгий час наша сім"я як раз і була еталоном для багатьох друзів та знайомих. Набагато легше стало, коли я вирішила для себе: я не повинна бути для усіх "хорошою" (тобто я буду робити так, як вважаю правильно і байдуже, чи усі це схвалюватимуть) і я не повинна створювати картинку ідеальної сім"ї, у мене є цікавіші задачі в житті.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? До слова про моральне каліцтво дітей, які ростуть у таких сім"ях: недавно знайшла у новинах таке - 13-річна дівчинка зарізала свого батька, захищаючи маму. Бідна дитина, тепер з таким тягарем жити...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Тут я абсолютно з вами згодна. Це навіть в психології описано: у мами-жертви (або тата, але це вже не так часто буває) діти несвідомо копіюють модель поведінки. Тому буває, що гвалтують дівчат, що скромно виглядають і ніяк не провокують насильників своїм зовнішні виглядом - це доньки тих матерей, що постійно терплять насильство (фізичне чи моральне) у сім"ї. Своїм "комплексом жертви" вони ніби притягують до себе злочинців. Тому зберігати ненормальні стосунки не те, що не бажано, але і шкідливо для виховання дітей. Якщо жінка вміє поставити себе так, що чоловік не сміє її кривдити та принижувати, то й діти виростуть впевненими у собі та повними власної гідності.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Не важливо,як сталось ,що жінка опинилась в такій ситуації.Про це говорити нема змісту.Маємо те,що маємо.І як їй там ,з дітьми,чи без, погано,теж зрозуміло...їй погано і все тут. Виходи є два-або піти,або залишитись. Піти-в багатьох випадках нереально(житл.площа,наприклад) а в ще більших випадках просто тяжко.Тяжче,ніж терпіти щось погане допустим раз в тиждень\ місяць.Якщо не маєте терпіння зносити якесь насильство(в принципі неважливо яке) і маєте куди подітись(або подіти його) -було б добре розійтись.... Залишитись-пристосуватись.В даному випадку для мене це слово синонім слова "боротись".Виловити моменти,які провокують тирана ,опреділити ,коли його може заклинити,після чого,вести календар,відмічати фази розвитку або спаду всяких істерій-запоїв-залежностей,щоб можна було вчасно,по мірі можливості з"їхати з теми,перевести розмову в інше русло,не дати доступу до зустрічі з друзями,комп"ютером і т.д. Мати відпрацьований графік дій,якщо все таки уникнути не вдалось,вияснити,як заспокоїти,або куди втікти вночі з дітьми,в кінці кінців.Мати завжди заначку грошову.Ніколи на нього не розраховувати,тільки на себе.Жити так ніби живеш сама,а він довісок,який є в хаті і якого треба трактувати як хвору людину,з усіма мінусами такого становища. Сльозами,розпачем і ниттям нічого не зміните,тільки ствердитесь як слабка підневільна істота. Вибачайте за дещо сухий стиль написання,та думаю що в таких ситуаціях не до сюсі-пусі,якщо це дійсно тираніяя.А якщо це просто непорозуміння,вияснення,злий настрій,боротьба за краще,комфортніше місце в квартирі,то не переймайтесь дуже-переможе сильніший,хитріший і нагліший-так що бажаю успіху!!!!))))))
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Що значить краще? Тут взагалі не говориться про щось краще,а про можливість полегшити собі життя,хоч якось,вберегтись від садизму. Погано в кожній з ситуацій,треба вибирати менше зло. Якби піти було б дуже просто і можливо,в цій темі не було б стільки таких страшних дописів.Треба реально дивитись на речі.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? я й здивована, що це менше зло. А як будуть діти, теж з дитинства привчати до графіку, сьогодні не пискніть, бо в тата критичні дні?
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Так і живе багато сімей. Ви не знали? Діти тихо,бо тато прийшов з роботи,злий,недопивперепивпрограв. І діти сидять тихо як миші,бо знають,що інакше сидіти їм в холодному підвалі або лазити вночі по вулиці.Але дітям легше ж посидіти тихенько ніж мамі найти нову роботу,зарплату ,яку буде тратити на винаймання житла,а життя довге,потім куди?
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Або я погано викладаю думку або ви не так мене зрозуміли. Я ніде не сказала що треба було терпіти!!! Я завжди казала що треба щось робити і що вона сама собі винна що терпіла купу років це в хаті, бо скільки їй не говорилось вона завжди казала що вже нема куди йти, та він мені пригрозив що мене вб’є якщо піду кудись. Вона не була сама, бо її мама і родина завжди підтримували а вона обирала іншу дорогу. Просто я навела приклад того що після багатьох років він перестав пити і вибивати двері, ручки з них, щоб вона де бува не закрилась в кімнаті сама, чи холодильником кидати в неї чи дітей. Цього вже нема але ціна за такий спокій надто велика - двоє хворих дітей.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? А вам не здається що треба їм щось міняти? А тих хто так ще не живе, не варто вчити так жити. Бо то не життя.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Треба а як вони не хочуть і вважають що так нормально бо всі так живуть. Ви ніколи не чули такого аргументу?
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Чула. Я говорю про те що не можна таке радити, бо може хтось ще не живе за таким принципом, а прочитає, що треба бути нижче трави, тихіше води, бо так простіше. А потім і аргументи такі
