Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? і я маю таких знайомих, дружина відомий на весь Львів науковець, а він пив аж до того, що з дому виносив речі... думаєте легко було? а вчора вони разом були в церкві, прекрасна, хоч і не молода пара! мудрість, молитва, терпіння...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Шкода мені вас, . Не легко й так, а тут одні кажуть кидай його, інші кричать не можна, ще й батьки ніяк не підтримують.... Я не буду нічого радити, бо не знаю на 100% ситуації. Я за те щоб давати людині 1 шанс, але здається мені, ти вже його не один раз давала? Даруська - я обожнюю її, полюбила з фото, і з нетерпінням завжди чекаю нових Здається, писала тобі це в "дякую". Але в дитини такі сумні очка, тепер я розумію чому... Мій тато знущався над мамою на моїх очах. Ви не уявляєте як зжимається серце, і як болить, коли твою маму бють, навіть коли тобі 4-5 років. Такі стресові ситуації запамятовуються на все життя, і я їх добре памятаю, але стараюсь не згадувати. Вирішувати тобі, ти смілива, що вже зробила якийсь крок. Можливо він зміниться, а можливо ні. Головне щоб донечки не бачили того пекла. Тримайся!!!
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Таска, прочитала Ваш дапис і аж трушуся від злості, основне що Ви зараз не разом!!! Діти встають і лягають спати спокійно, бо мама спокійна. Це нонсенс! Ви обов"язково знайдете КОХАННЯ(ВАС будуть любити і поважати), а про нього взагалі постарайтесь не згадувати, забути, як страшний сон. Дбайте пр діток, давайте їм усю свою любов. Діти повинні виховуватись в спокійних і люблячих сім"ях, адже не раз вже Вам казали, дитинство людина пам"ятає все життя. Вас обов"язково все наладиться в особистому житті. Тримайтесь, основне не миріться, бо він ніколи не зміниться.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? для мене вона стала не просто несподіванокю, а деяким шоком: хоч ми особисто і не знайомі, я була вашою сусідкою за останньою адресою, де ви проживали разом. І спостерігаючи за вашою сім єю, ніколи б і не подумала...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Я не розумію порад дівчат, які кажуть дати шанс, спробувати змінити. я теж в шоці, тільки про тебе і думаю. Ти молодець, що втекла з того пекла! Успіху тобі! Ти заслуговуєш на щастя!!!
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Не даєте місця на його бажання змінитися. Аби зміни були, людина має сама захотіти змінитися. У тих випадках, про які я писала, саме так і було. Крім того, я би не порівнювала залежність до того, хто б'є жінку чи дітей. У цих проблем ріхні корені. Той, хто б'ється, мав неправильну модель сім'ї, його не навчили шанувати іншу особу, не показали, як давати раду з емоціями, злістю. Все, що він знає, - це злий - вдарив. І він хоч і любитиме, то любові теж не зуміє прояаляти повноцінно. Такій людині треба навчитися саме того, щоби агресією керував він сам, а не вона ним. Це єдина схожість із алкоголізмом, як на мене. І те, що проблему треба визнати самому собі, назвати її і захотіти щось змінити в першу чергу для себе. Якщо зміни будуть для когось, вони триватимуть недовго. А хто його таким виростив?
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? думаю тут це нідо чого. для чого обгорювати теорії виховання чи поведінки. це ніц не змінить. і не вирішить. а чому ви так думаєте? не думайте, що щось заперечую - просто мені сам факт цікавий, можливо ви знаєте їх особисто - чи ЦЯ жінка щаслива? в чому її щастя - в боротьбі? питаю для себе. хоч певно ми не в тій гілці. я теж не є прихильником форумних порад, але не вірю, що такі стосунки, як склалися в Таски, можна зліпити назад.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Дуже мудра порада. Знаю такий випадок, де жінка надто легко верталася до чоловіка й нічого в них не мінялося, поки вона не подала на розлучення й ледь не виїхала з країни. Не варто доводити до крайнощів, аби показати свою серйозність та потребу змін з боку іншої сторони. Я тому й написала, що в жодному разі не повертатися, бо важко самій із дітьми. Перш ніж повертатися, варто перевірити зміни (з повною довірою та без підозр): піти на прогулянку разом, і не раз чи два, поїхати кілька разів на день чи два на спільний відпочинок (із дітками обов'язково!). І вже тоді дивитися на щирість змін чи прохання повернутися та вирішувати, чи вже час, чи ще ні. Є величехна різниця між тим, аби шанс давати свідомо й просто давати шанс, встаючи кожного ранку. Про такий шанс мають знати дві сторони, а не лише та, що той шанс дає. Для дитини тато і мама - це світ, світ, у якому вона живе. І коли тато б'є маму чи мама тата, то світ тоді валиться просто дитині на її маленьку голівку. І жити стає страшно, некомфортно. Фактично дитина тоді взагалі втрачає безпечний куток, аж поки в свідомому віці не почне над собою працювати. Проблема українського суспільства в тому, що жінка, котру б'ють, незахищена. Міліція такі справи називає "сімейними розборками" й рідко-коли мішається. Та й жінки рідко заявляють у міліцію на чоловіка. І якщо така жінка раптом піде від чоловіка, котрий її б'є, родичі навряд чи її підтримають, бо сидить у голові ота дурнувата приказка "б'ють, значить люблять". І чомусь ніхто не задумується, що ж то за така любов?? Й у випадку схожа річ проявляється. Замість того, щоби її підтримати, її ще й зацюкують. Та навпаки, треба показати чоловікові, що без нього ця жінка не пропаде, хай він і лишив її зараз без підтримки, саму з двома дітьми. І що це жінка, яка не приповзе до нього просити помочі та впустити назад, а навпаки, покаже, що за неї треба боротися, на неї треба заслужити.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? не знаю,але як на мене то вже трохи занадто..Нічого такого не написала.Вона молода жінка і має право мати шанс,щоб її по-справжньому любили,щоб вона не боялася не так себе повести при чоловікові,не то сказати,щоб не боялася за дітей,за їхнє психічне здоров'я!! Може й церква каже нам берегти сім'ю,прощати,терпіти,змирюватися.Але хіба терпіти муки??Приниження???Це життя??Чи така людина виправиться??як на мене,то ні!Якщо у нього раз піднялася рука на людину,яка йому є найрідніша,яка народила йому двох красунь...То й підніметься вдруге і вдесяте...І так можна прощати все життя і жити в страху...Стати сірою мишою,слова лишнього не сказати,покинути любиме діло,щоб не перевершити чоловіка...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Ви знаєте у мене є дуже добра товаришка з якою ми разом виросли. У них не склалось спільне життя і коли дитині було девять місяців він просто вигнав її з дому. Вона поїхала жити до батьків. Батьки з обох сторін наговорили один одному дуже багато жахливих слів і звинуватили її в тому що вона згвалтувала їх хлопчика і на собі вженила, зауважи що коли вони одружувались то вона вагітна не була а завагітніла 6 місяців після шлюбу. Одним словом батьки дуже допомагали і так напомагали що молоді жили окремо на великій відстані. Від того що його батьки йому вмовляли що він собі може купу таких бабічок знайти він в то повірив але так собі нікого і не знайшов, облисів на нульку бо бачив як його жінка від нього віддаляється і дитина росте без нього. В тому часі моя товаришка працювала і заробила собі на окрему квартиру, дитина доглянена, ходить на музику, танці, театральний гурток, плавання... Тобто дитина не обділена ніби нічим, а он маму вона завжи ревнувала до будь якого мужчини крім свого тата. Хоч батьки завжди сварились коли були разом а мала дуже потерпала від їх сварок і робилась егоїстична і замкнута в собі. Одним словом так вони прожили 6 років окремо, лишень час від часу бачились коли він приїжджав і забирав дитину до себе на вихідні. Я завжди їй казала що вона повинна себе поставити і не давати йому під ноги і завжди її питалась а що ти хочеш? Хочеш розвестись? І вона ніколи не могла відповісти з певністю. Я завжди чула в її голосі те бажання відновити відносини і що вона його любить, а з розмов про їхні сварки зрозуміла що і він її любить але гординя його не пускала і не дозволяла признати що він помилився в гонці за чимось кращим, а он чим мама і тато забули сказати. Зараз через шість років вони починають все заново. Я дуже тішуть і молю Бога аби у них все вийшло бо вони дуже люблять один одного. Поки його батьки дуже допомагали то так напомагали що діти малом не розвелись а ані він ані вона того не хотіли а просто таке галицьке та наш Іванко, або нашу Галю всі так хочуть... Я бажаю щоб для Таски і її чоловіка розуміння прийшло радше пошвидше ніж запізно. Краще переступити через свою гординю і старатись направляти відносини, бо навіть як розійдуться їм всеодно треба буде спілкуватись бо є спільні діти. Коли передімною стояв вибір бути самій на ціле життя чи взяти його назад і працювати над відносинами, то я обрала друге бо не була готова залишитись сама а розводитись з думкою що знайду когось іншого у мене навіть так питання не стояло. Якщо б я розійшлась то сама до кінця днів своїх, адже я дала клятву поки смерть нас не розлучить.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Я противник насильства, ще й над жінкою яка ЗАВЖДИ слабша за чоловіка. Це не є оправдання насильсту, і не є хворобою, а особистий вибір дорослого чоловіка - піднімати руку чи ні. А обовязок жінки - подбати про те, як захистити дітей у спосіб, який вважає найкращим. В часи студенства ми надавали юридичну допомогу жінкам-жертвам домашнього насильства. Все що запамяталось це розповіді за схожим сценарієм - б'є-жінка йде -чоловік на колінах вибачається-жінка повертається-б'є і по колу... Я не розумію, тому не можу пояснити/оправдати агресії до людини,яка народила твоїх дітей
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? ну прийде час,буде чоловік старатися,все нібито налагодиться....А потім за рік,два,а може й швидше знов все вийде з під контролю...І так по колу...Тирани не міняються... Звичайно,тільки може знати,чи давати свому чоловікові шанс.Може й він на то заслуговує..Хто йогог знає...Але так можна протратити своє життя,посвячуюючи його людині,яка того не заслуговує..
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? вам напевно там вже гикаеться ) ну терпiть, ми моральна пiдтримка) .Скажiть (якщо захочете звiсно) ви ще вiдчуваете любов i повагу до чоловiка?
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Може в корені не змінюються але вони вчаться себе контролювати а жінки які живуть з тими тиранами вчаться як уникати гострих кутів. Адже шлюб то не лише я так захотіла або я СКАЗАВ!!! Спільно я тобі, а ти мені. ---------- Додано в 16:15 ---------- Попередній допис був написаний в 16:13 ---------- Коли мене в час зразу після того як чоловік рвонув до мами питались чи я йому дам шанс то я категорично була проти і навіть говорила про розвід. Але пройшов час, вляглись емоції і почалось переосмислення цінностей.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? оо,так і жити цілий час в страху,що можна ненароком не то слово сказати..А їм ж багато не треба...Та хіба то життя??Та то собі можна нерви зіпсувати на ніц і до 50 років посивіти і змарніти...Замість того,щоб жити і тішітися часом,проведеним з коханою людиною... ---------- Додано в 17:17 ---------- Попередній допис був написаний в 17:16 ---------- це залежить,чому ви хоітли розлучитися...Є різні причини...Навіть зраду я тепер вже думаю,що могла б простити,але не побої...то є вияв повної зневаги до жінки,то є не любов.то ненависть..
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? рвонув до мами і побив до цілком різні речі. А тут ще й діти і треба думати, як не наражати їх на небезпеку.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? А тепер думаєте, що жахлива? При всій повазі, у жахливій сім'ї - і такі гарненькі дітки? Я чомусь думаю, що позитив був і Таська про нього знає. Просто для неї зараз не час позитиву. Аби зрозуміти, треба пізнати іншу сторону медалі так би мовити. Колись мені одна жінка сказала дуже мудру пораду: за одного битого двох небитих дають. Я тоді обурилася, дуже сильно обурилася і власне не зрозуміла її поради взагалі. Тільки згодом я побачила, що саме вона мала рацію і ті, хто казали, що завжди треба дати шанс, а багато інших не мали. То так здається. Просто добре шукати порад, коли людину виростили безхарактерною, все життя міняють на свій лад, а тоді питають, що зробити, аби він сам змінився. У моєї тітки був чоловік-алкоголік. Причиною його алкоголізму була його мама, і моя тітка це добре знала. От тільки вона ніколи не старалася міняти свого чоловіка, а натомість усе життя за нього молилася і його любила таким, яким був. Так, у нього далі бували запої, але він ніколи її не вдарив, і поміж запоями компенсував їй цілковито, як тільки міг, усе, що вона мусіла терпіти в часі його слабкостей. Деякі речі відчуваються. Мене допис не здивував. Я, може, не думала, що проблема аж така, але те, що вона не є щаслива, я відчувала. Коли жінка щаслива, це відчувається, особливо, коли вона в церкві. Відчувається, чи є в ній душевний спокій чи ні. А тепер уявіть, що Таська вас послухає, але ніколи не знайде іншого чоловіка й проживе все життя сама. Одного дня обернеться й пожаліє, що послухала такої поради й ніколи не довідалася відповіді на питання: "чи можливо було щось змінити?" А довідуватися відповідь уже буде пізно. Я би не хотіла на совісті такої відповідальності, а ви? Давши шанс, можна принаймні довідатися, чи можливо щось ще змінити чи ні. І якщо ні, то хоч ніколи не буде мучити відчуття, що могла щось зробити й не зробила.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? А ви думаєте мій мене не бив? Бив а особливо коли я була вагітна. Один раз він мене вдарив коли я була вагітна так сильно що синяк не сходив два роки, така у мене була гематома. А ви думаєте мене моя мама щоразу розрадила і напоумила? Власне коли він рвонув до мами це вже була кульмінація всього.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? або послухає поради і повернеться до чоловіка.А потім подумає,а може можна було щось змінити?Почати нове життя,вільне життя, без страху і принижень? Тут не має певної відповіді і правильної поради...
