Про Гаррі мабуть, знають усі, від старого до малого. Останнім часом світ заполонили фільми і книги про цього героя. Чому ж так? До роздумів мене спонукала одна публікацію на релігійному порталі Spoiler: Чи Гаррі Поттер справді «добрий» хлопець? Що ж можна сказати про самого хлопця-чаклуна Гаррі Поттера? Чи Гаррі справді зразок «стремління до добра», як це багато-хто стверджує? Проаналізуймо деякі докази, що, як видається, суперечать такому твердженню. Перш за все йдеться про такі поняття, як авторитет і послух. Провини юного чаклуна рідко караються, і навіть якщо йому роблять зауваження за погану поведінку, то такі зауваження вкладені в уста негативних персонажів - носіїв авторитету, що робить враження, наче б то зауваження і справедливі покарання, це - діло рук «поганих хлопців». Натомість позитивні авторитетні персонажі буквально винагороджують Гаррі за непослух, якщо він присносить якесь відчутне «благо». Поттерова брехня, його акти помсти та зловживання силою назагал ігноруються. Гаррі Поттеру знову й знову погрожують виключенням, однак йому завжди вдається не лише залишитися, а й підвищити свій статус. Який же загальний зміст хоче цим донести авторка до читачів? Якщо хтось доволі гарно виглядає, талановитий, сильний або вправний, то нема сенсу притримуватися правил чи принципів, тому що його цілі такі, що можна не звертати уваги на засоби, якими вони осягаються. Принцип макіавеллізму: «Ціль виправдовує засоби» червоною ниткою проходить через усі книжки про Гаррі Поттера... (більше про це буде сказано нижче). Але в будь-якому випадку: чи такий персонаж, як Гаррі Поттер, є героєм, від якого дитина може навчитися відрізняти правильне від хибного? Навряд. Навпаки, цей образ сприяє моральному релятивізму. По-друге, в інших ситуаціях Гаррі шантажує свого дядька, лає свою тітку, використовує шахрайство і обман і, за висловом персонажа, директора школи Дамблдора, «порушує сотню правил». Деколи Гаррі виправдано змушений ламати правила; в інших випадках він лише відчуває, наче б то воно так. Деколи його на цьому ловлять, деколи - ні; деколи його за це карають, деколи - ні. Видається, що це залежить від моменту: від порушення будь-якої кількості правил нема реальних наслідків, чи то тому, що серце Гаррі в належному місці, а чи тому, що він - дитина долі, чи щось таке подібне. Що з цього всього може навчитися юний читач? По-третє, Гаррі часто бреше, щоб уникнути біди. Наприклад, при кінці першої книжки юний чаклун рятує світ від злого лорда Вольдеморта шляхом накопичення внутрішньої відваги брехати. Хоча брехня заради спасіння світу може (на перший погляд) видаватися прийнятною, не слід забувати, що це художня література, і авторка легко могла зобразити Гаррі позитивнішим - правдомовним - персонажем. Ситуація погіршується в другій книжці, де Гаррі бреше легше та природніше, аніж у першій книжці. Іншими словами, брехня стає його другою природою - пороком. Характер Гаррі як особи насправді стає слабшим, а не сильнішим. По-четверте, Гаррі дозволяє провокувати себе до помсти своїм ворогам з числа учнів. Зі слів самого хлопчиська-чаклуна, він «ненавидить» своїх ворогів. Він не з тих, хто робить собі когось ворогом, однак, якщо хтось інший зробить собі ворогом його, то Гаррі оголосить цій особі війну - з будь-якою зброєю, яка тільки є в його розпорядженні. Такі поняття, як «підставити другу щоку», чи дати лагідну відповідь, щоби відвернути гнів, для Гаррі чужі. На жаль, оповіді написані так, що юному читачеві легко симпатизувати ситуаціям, у які потрапляє Гаррі, тому що його противники мстиві і глумливі. З перспективи художнього образу Роулінг змальовує «поганих» персонажів відразливими на вигляд. Наприклад, оповіді спонукають читача глузувати з «дарслів» за те, що вони товсті; і в багатьох інших місцях ці сюжети збуджують низькі інстинкти читача, розкидаючи водночас нещирі, пусті слова про моральну цілісність. Врешті, в них нема загальної моральної системи, у відношенні до якої можна було б оцінювати вчинки: сила магії затьмарює собою вирішення складних моральних питань. Близько до кінця другої книжки зображена сцена, що частково збиває спантелику, і яку часто захищають як шляхетний приклад для дітей, коли вони в житті зустрічатимуться із ситуаціями, які вимагатимуть складного вибору. Директор школи Дамблдор виводить Гаррі з його самозосереджених хвилювань, стверджуючи: «...що [нас] суттєво відрізняє [від Вольдеморта], так це наш вибір, Гаррі, вибір, який показує, ким ми є насправді, далеко понад наші здатності». Так, це правда, що дана сцена слушно протиставлає другорядне питання: «Ким я є у серці?» важливішому і логічному питанню: «Що я повинен чинити, щоби стати тим, ким я повинен бути?». Однак у ширшому, представленому Роулінг контексті, слід логічно запитати, що насправді означає вибір між добром і злом, якщо різниця між ними у всіх цих історіях розмита? Якщо сцена за сценою підкопує саму здатність чинити правильний вибір, щодо чого ж тоді передовсім треба робити вибір? По-п'яте: як у книжках Джоан Рогулінг представлена релігійна віра - надихаюча основа моральної поведінки? В дійсності, «заплутаність» релігійної віри та «складнощі», які вона із собою несе для людської совісті, не мають жодного місця в секуляризованому світі Гаррі Поттера: там нема навіть найменшого натяку на Божественне. Натомість, міфічні світи Толкіна насичені невимовною присутністю Божества. Дехто стверджує, і то в категоричний спосіб, що в творах Толкіна нема нічого хрситиянського. Це - очевидний абсурд, тому що такі твердження ігнорують чіткий християнський символізм, присутній у його творах Гоббіт та Володар перснів, а особливо у його фундаментальному творі Сільмарілліон. Помимо творчої свободи, Толкін розвиває теми, які можна знайти в Книзі Буття: Творець, сотворення всесвіту, бунт падших ангелів, диявол, зіпсуття людини, заволодіння незаконними силами, виникнення битви між добром і злом у видимому світі... В контрасті до цього Гаррі Поттер є трохи більшим підлітком, який уявив собі, що має богоподібні сили, без огляду на те, з якого джерела вони походять, та без жодної системи моральних принципів, у відношенні до яких він міг би визначати правильність чи хибність своїх вчинків чи добро і зло в собі самому. Нема жодної богословської основи, а мовчазним філософським підґрунтям є чудернацька мішанина макіавеллівського «володаря» і ніцшеанської «надлюдини». Оповіді Роулінг не залишають місця для чогось іншого, крім маніпулятивних сил для осягнення певних - добрих чи злих - цілей. По-шосте, як ми це вже побачили вище, постійно повторюваною та глибоко закоріненою у світі Гаррі Поттера темою є переконання, що «біла» магія морально добра та відмінна від «чорної» магії. Це переконання є очевидною помилкою, більше того, воно - ілюзія: практиковане людьми відьмацтво і чаклунство піднімає бунт проти Божого порядку, а отже воно не тільки оскверняє тих, хто це чинить, а й шкодить іншим. Єдиною характеристикою так званої «білої» магії, яку пропагують її захисники, є те, що вкінці ця магія робить добро, або що її наслідки добрі. Іншими словами, ціль виправдовує засоби. Насправді ж злі засоби, якими осягяється добра ціль - навіть якщо намір діяча добрий - роблять сам вчинок морально злим. Цього неможливо обійти, бо це традиційне розуміння морального вчинку, як такого, що складається з трьох компонентів: цілі, засобів та наміру. Православні і католики розуміють, що саме таке пояснення моральних вчинків подає Священне Писання і воно променить з мудрості Отців Церкви. А книжки про Гаррі Поттера представляють майже суто макіавелліанське світобачення: доки реалізуються позірно добрі цілі, доти виправдане застосування будь-яких засобів, придатних для осягнення цих цілей. Ясно, що це не так, тому що будь-яка практикована людьми магія морально зла, і такий підхід [«ціль виправдовує засоби»] християнська традиція виразно засуджує. Чому ж тоді ми повинні бути обдурені і вірити, що Гаррі Поттер - зразок чеснот? Колоритні літературні образи, кіноефекти чи переклад цих оповідей добірною українською мовою маскують глибинні проблеми, породжені метафоричним баченням Джоан Роулінг. У світі Гаррі Поттера персонажі займаються такими діяннями, які в реальному житті нас розклали б: послабили б волю, затьмарили розум та затягнули б тих, хто це практикує, в духовне рабство. В такому світі - прихорошеному та «підчищеному» від серйозних наслідків для «добрих» персонажів - герої все глибше і глибше погрузають в окультизмі, не виявляючи при цьому жодних побічних наслідків, тільки гадано зміцнюючи «характер». Ще раз - чому ми повинні бути обдурені? Це ж брехня - найдавніша брехня в історії людства: та сама диявольська брехня, запропонована Адамові і Єві в Едемі. Вона обдурює нас і спонукує вірити, що ми можемо запевнити собі езотеричне знання про добро і зло, як вони визначені нами, а не Богом; що ми можемо вести якісніше життя і мати богоподібні сили тільки тому, що наші наміри і цілі добрі, а значить, нема потреби у Спасителі. Однак таке зосереджене на собі та самовизначене існування має свою назву: пекло. Чи є отже Гаррі «добрим хлопцем», або добрим зразком для дітей? Відповідь: в найкращому випадку - проблематично. А тим, хто би жартома запитував, чи читання оповідей про Гаррі Поттера має такий потенціал, щоби вплинути на віру чи послабити її, відповімо звучне «так». А що вас приваблює в Поттеріаді?
Відповідь: Поттероманія Згідна. Не треба шукати того, чого нема і вишуковувати де треба і де не треба. З таким успіхом можна розкритикувати кожну казку, а як добре постаратись то навіть "Курочку Рябу".
Відповідь: Поттероманія хочете перевернути релігію в собі? - почитайте акуніна Пелагію (серію). ото там є реально таке шо я аж боялась дочитувати а гарі - казка. мила і проста.
Відповідь: Поттероманія А що вже "Вовк і 7 козликів"?? Несусвітні небелиці, а не стаття. З нахилом бабтизму чи ще якоїсь там секти..
Відповідь: Поттероманія це ви трохи загнули, я вам скажу. Що ви там баптиського чи сектанського найшли? _____________________ мені фільми про потера подобаються, бачила всі частини. але - ну ніяк не можу зрозуміти одну мою знайому, яка вже чотири рази бігала в кінотеатр на потера. Статті також незрозуміла - перегнули палку, от і цікаво було почути вашу думку.
Відповідь: Поттероманія Поттер А я по кілька разів книжки всі перечитала Божевільна певно.І фільми часом передивляюся знов.Ну правда вдома,в кінопалац бігати не дуже маю часу.та й грошей шкода,а якби на шару,то... ---------- Додано в 00:28 ---------- Попередній допис був написаний в 00:24 ---------- А ота публікація,то повна нісенітниця.По-перше,таке враження,що писала людина.яка в очі не бачила жодної книги,бо там все зооовсім не так.А по-друге-це просто казка.
Відповідь: Поттероманія Погоджуюсь, що книжка дуже цікава і фільми вельми захоплюють. В мене вся сімейка перечитала і передивилась їх. А стосовно статті...дуже влучно сказано дівчатами, що у кожній казці можна знайти щось "заборонене", не повертаймось до "інквізиціної маячні", шлях до віри явно не через такі публікації лежить. А в повсякденному житті треба ж чимось розслабляти змордований стресами мозок, а потеріана дуже гарно підходить для цієї ролі.
Відповідь: Поттероманія також погоджуюсь, що публікація "лиш би було, а може десь пройде"... книжки перечитала всі по два рази українською (переклад нормальний), по три англійською (потім вже до своїх нею говорити починала), і то якщо не більше...... фільми класні, якщо дивитись їх не прирівнюючи до книжок.
Відповідь: Поттероманія Я з цим також погоджуюсь. Того ж колобка, і курочку рябу, і Івасика телесика можна подати з негативної сторони. А за Гаррі Поттера почали писати такі брєдні, тому що він дуже популярний у всьому світі. Чомусь про того ж колобка таке ніколи ніхто не писав. Я фільми дивились вже по кілька раз кожну серію Книжки правда тільки по разу читала.
Відповідь: Поттероманія а знаєте, що мій муж заявив? мало хто з нас пам"ятає номери телефонів чи дні народження друзів, але майже кожен знає, шо таке квідич, Гриффіндор чи дементори
Відповідь: Поттероманія супер))) батьки тепер, коли похмура погода, завжди кажуть - ото дементори розлітались. А фраза "Всьо файно, Гаррі" вдома взагалі культовою стала)
Відповідь: Поттероманія в нашій хаті - тіко 25 %, тобто я думаю так можна сказати і шось до чогось прив*язати в багатьох випадках
Відповідь: Поттероманія І в нашій Я з мужом на тему Гарріка не говорю - казав, що то дурниці. Але раз щось зачепила, а він так впевнено підтримав! Кажу, ти, що, підпільно дивився? Каже:"те, що я не цікавлюся, не означає, що я нічого не знаю про це!" - тепер зате, якщо хочеться про кіно поговорити, можу вільно поговорити, знаю - підтримає
Відповідь: Поттероманія Не дивилась жодного фільму про Поттера, мабуть тому що не люблю фантастику, навіть якщо вона така популярна у всьому світі.
Відповідь: Поттероманія Про Поттера краше читати, а не дивитись. Я практично по два рази перечитувала всі книжки. А перший фільм мене взагалі не вразив. Чого не можу сказати про останній. Хоча кінець у фільмі такий вже смазливий був. І ще мені здається, що це не зовсім для дітей.
Відповідь: Поттероманія Історії про Гаррі Поттера це просто гарна казка, не більше. А оці всі вигадки на тему що це всі від нечистого, то повна дурня... Як на мене, то книжки в кілька сот разів цікавіші ніж фільми (хоча це майже зі всіма творами трапляється). Але зізнайтесь, після прочитання книжки хотілося б і собі чарівну паличку))) Я кажу чесно, дуже хотіла)))
Відповідь: Поттероманія О, і я! Щоб махнув, і в хаті все прибрано, їсти наварено і т.п., а у тебе з"являється багато часу для улюблених справ. Мені теж книги більше подобаються. Не бачу в них нічого злого, там є заворожуюча магія родом з дитинства.
Відповідь: Поттероманія а мені цікавіше читати.. в фільмах багато моментів пропущено, але все було б і нереально відобразити.. хоча 1-ий, 2-ий фільм дійсно класні
