Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене доня любить просити все з вереском і ниттям. Я прошу сказати гарно, вона чемно каже ніжним голосом: "Мама, дай баляска (будь ласка)."

Але говорить так гарно лише коли акцентую її увагу. Ниття продовжується.
Ще цікавить, чи інша кімната і кут аналогічні речі? Бо я відправляю в кут на роздуми, доня показово швидким кроком з задертою головою йде в відбувати покарання і там плаче... Не знаю, чи є толк від такого методу...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

То правда. Чим ти голосніше тим дитина голосніше. Навіть якщо в побуті говорити на тон нижче то дитина буде відповідно так само робити.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А моя каже :" Дай мені цукерку. Я тебе буду три тижні любити

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а в нас така зараз проблема - публічні істерики, неконтрольована поведінка емоційна
я думала, ми вже виросли з такого - в меншому віці практично не було такого. те, що я називаю "звичайні" дитячі істерики - ми з цим без проблем справлялися поширеними методами.
а от тепер -

це як про мене зараз. витримувати важко. ледве тримаюся. таке, враження, що дитина мене просто свідомо випробовує. ні, не враження - а так і є.
виховательки в садочку просили не забирати дитину, хай краще чоловік завжди забирає і приводить - тоді її поведінка абсолютно нічим не вирізняється. нормальна слухняна дівчинка.
ну, гаразд, тим більше, що мені і так дуже рідко це випадає робити.

тепер вже і чоловікові час від часу влаштовує "концерти", і вихователькам в садку.
якоїсь послідовності прослідкувати не можу.
все в неї просто під настрій.

говорю з нею, розмовляю - все розуміє, сама аналізує і робить висновки, але пояснює: " Я знаю, що так негарно, і мені не подобається бути нечемною, але я просто забуваю."
думаю, реально, вона самостійно не готова справлятися зі своїми емоціями. вдає "маленьку", штучно витискає з себе ті драматичні сльози. і в такі моменти абсолютно мене не чує.
як з тим справитися, вже терпіння на межі

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Малому 4,5р.і я якось з ним домовляюсь.Як щось хоче щоб купили, то кажу,що ми цього купляти не мали, тому якось іншим разом.І оцей "інший раз" діє. Завжди прошу щоб заспокоївся і сказав чітко.В істерику впадав 2рази,взяла оприскувач для квітів і водою пшикнула в обличчя, допомогло.Буває деколи по дупі зачіплю,але переважно довго розмовляєм і ОБОВ'ЯЗКОВО до сну миримось!Сон має бути спокійним.

---------- Додано в 02:51 ---------- Попередній допис був написаний в 02:39 ----------

Ось мирилка:
Битися не билися
Трохи посварилися
Потім засміялися
Друзями зосталися.
(тримаючись мізинцем за мізинець)
Мій рідко плаче,але думаю,що і поплакати деколи треба (і не тільки дітям)От якби ще баби-діди так діток не жаліли і не потакали їм.Ні я не жорстока але 3дні з бабусями а потім 2тижні роботи над вихованням.Бо мій на бабу добре заглядає сумними очима і вона здається

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У мене ситуаціянапевно сюди)
Останнім часом моя донечка дуже любить діток приблизно її віку (їй 1р 3міс). Ходимо в парк на качельки, там дітки, всі собі бавляться тихенько, колишуться, риються в пісочку...Приходить моя Діанка і починає до всіх лізти, чіпати, всім показує де у них носи, вуха, очі роти...щось дає, щось відбирає, просить печеня (хоч і я беру теж), одним словом всіх дістає. Мені дуже не зручно, до інші діти встидаються, навпаки не ідуть на контакт (Ще ні одна дитина не почала бавитися з Діанкою!), зразу біжать до мам-тат, а моя - цвіте: "я-я"(ляля!!!!)
І попробуй щось сказати - зразу такий гіркий плач, ніби я їй їсти не даю чи останню іграшку відбираю!!!
Ясна річ, коли вона переходить рамки, я її забираю, плачучи ідем додому, потім ще пів дня ниє

(ух, як мене виводить оте ниття)

Мене дивує її поведінка, що, їй спілкування бракує? Бо ж всі не такі!(ще не зустрічала таку контактну дитину!!!)
Що я не так роблю? Що робити в таких випадках, коли навіть ключі від хати (НАВІТЬ ключі) не помагають забавити і помогти дати діткам спокій!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Розумієте, вона ніби то і не так уже і перходить ті рамки - вона так ЩИРО хоче компаніїї, направду щиро і ніжно намагається увійти в довіру дитини(хлопчик чи дівчинка без різниці), що мені її стає дуже шкода, коли ота "ляля" просто розвертається і йде, або коли біжить і з криками "МАМА!!!" ховається за спідницю...
Я її розумію і, розумуючи над Вашою порадою, напевне не зможу їй пояснити і нав"язати те, у що сама не вірю...
Я не вірю, що Діанка веде себе не правильно (розумію, що то егоїстично, але я по сьогоднішній прогулянці оцінюю), вона така відкрита, щира, ділиться всім, веде "ляль" у пісок, на гойдалку, тикає якісь листочки...
Може то не так і погано...Лиш одне дивує, чому решта дітей такі закомплексовані і замкнуті? Кожен якось сам по собі, колупаються собі в піску всюди тягнуть маму...
Я якщо чесно, заплуталася...Я вже не знаю, де правильні рамки...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Те, що не хочуть бавитися з вашою дитиною, не означає, що закомплексовані чи замкнуті...
В нас теж була сусідка, яка мого малого так "любила", що Левчик втікав як її бачив. Але дійсно вона щиро обнімала, цілувала, гладила.
Не знаю, що порадити. Може якісь гуртки де будуть разом щось робити. Побільше дітей, щоб їй надоїли

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Народити другу лялю аби було з ким бавитись!

Цікаво! У мене такого не було що діти втікали від моїх а радше навпаки мої дуже акуратно підходили до інших дітей і пропонували бавитись. Юліані найважче з кимось вбавитись бо вона дуже непосида а он Анна знаходить спільну мову з будь-ким дуже просто, бо спокійніша.
А ви не пробували підходити з дитиною разом до інших діток і не давати дитині свободу - іди роби як хочеш, а підходити з малою разом до іншої дитини в пісочниці і говорити з іншою дитиною, спілкуватись, питатись як вона називається, запитатись як дитина називається, а де її мама, ітд, ітп. Інша дитина може почуватись як під катком від тої уваги яку пробує виявити ваша малеча. Я завжди сиділа і бавилась з дітьми разом, вони ліплять пісочок і я ліплю, вони беруть щось я не зупиняю не перечу, кажу щоб дали, поділились.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В такому віці як ваша дитина, діти в більшості не дуже потребують компанії однолітків.Моєму 1.1 йому цілком вистачає мене і навколишнього світу, іншим діткам радіє, але гратися з ними не прагне.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дійсно, може старші дітки (2-3 рочки) спокійніше сприймуть компанійськість Діанки, чи зі старшими дітками та ж ситуація?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

LoveIzabella, шкода, що ви не у Львові живете, а то би разом гуляли...
В мене синочок веде себе аналогічно: підходить до діток, пробує їхні курточки, замочки, шапочки, дає їм листочки, рухає за носика. І дійсно старші з ним починають бавитись, а менші втікають. А ще так тішиться, коли до нього щось говорять і сміються. Хоча раніше він не звертав уваги на інших діток, це почалось десь місяць назад. А зі мною навпаки не хоче бавитись: я за ним ходжу, а він втікає...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

відпадає!

Я так і роблю! А вона мене геть, а сама "вперьод!!"

А знаєте, може і не так само...ВОна і зі старшими іде на контакт, хоч дійсно старші, особливо дівчата, м"ягше реагують, навпаки хочуть з "ляльою" повозитися

Приїжджайте у Стрий для різноманіття
А цікаво, що б вони робили коли б були разом - такі подібні?
А до речі, у Діанки я теж почала помічати таку поведінку недавно! Може вік такий "шальний"?
Дякую ВСІМ, хто відгукнувсяОбов"язково скористаюся порадами!
Про результати напишу!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Гарна ідея. Та й не так далеко...

Мабуть, замучили б один одного аж до "не можу"...