ОФФТОП рукодільниць на нерукодільні теми

Відповідь: ОФФТОП рукодільний!

Окса, вітаю!!!нових звершень і натхнення!!

 

Відповідь: ОФФТОП рукодільний!

Оксано. щиро вітаю з Днем народження! Натхнення до творчості, багато усмішок і чемних музеняток

 

Відповідь: ОФФТОП рукодільний!

Окса, із запізненням щиро вітаю з Днем народження!!!
​

 

Відповідь: Вишивальна жилєтка

Не зовсім вишивальний допис, але напишу тут...

У мене починається вишивальна криза. І вишивати хочеться, але життєві обставини відкидають від усього. Просто бажання зникає і все.
Були в психолога, котра працює з Дарком. І щось мене так злякала її підозра щодо причини Даркових проблем. Тепер маємо піти з ним на обстеження, аби точно знати, однак з усього видно, що таки вона має рацію, бо нині нам із Романом склалася цілісна картина з усіх Даркових проблем, усе пояснюється саме синдромом Асперґера. І його обсесії, і перфекціонізм, і невміння прочитати чужі емоції, біль, і проблема в спілкуванні, особливо з тими, кого любить. І ніби тепер мало би нам полегшати, бо знаємо причину, знаємо, що робити, аби йому допомогти, але я ще не відійшла, мабуть, від першого шоку, аби могти взятися до улюблених справ. Думки не дають. Безперестанку аналізую...
Коротше, сама собі створюю глухі кути й сама ж у них і впираюся.

 

Відповідь: ОФФТОП рукодільний!

У загальному розділі вернісаж у самому низу.

Напишу вам дівчатка трошки більше про синдром Асперґера.

Цей синдром - найлегша форма аутизму.
Такі люди не вміють розуміти чужі емоції, не розуміють гумору, підколок.
Проблема таких людей у буквальному сприйнятті слів. Вони не вчаться соціальних навиків (розуміння чужих емоцій наприклад) інтуїтивно, їх треба вчити буквально, на прикладах, моделюючи ситуації.
Такі люди часто мають обсесії. Одна обсесія змінює іншу, коли вони її вивчать для себе і знудяться...
У них нема проблем із навчанням, у них феноменальна пам'ять, нема проблем із мовленням. У них більша проблема із розумінням власне невербальної мови, знаків, жестів тощо. Вони цього довше вчаться. Або ж не вчаться і тоді їм треба допомогти в цьому.
Кажуть, що такий синдром мали Ейнштейн, Ньютон, що має Білл Ґейтс.

Тепер мені то все склалося докупи. Я й так усе життя мусіла вважати, що говорю, оскільки малий усе розумів буквально, але тепер я розумію причину. Як і причину того, чому він не розумів того, коли люди сумні, коли мають біль тощо.

І ціле щастя, що ми тут і зможемо йому допомогти цього навчитися й не замикатися в собі.
Ще будемо чекати на тести й остаточне визначення. Проте ми й самі бачимо, що дійсно проблема саме в тому, про що говорять дослідники цього синдрому.

Щиро вам усім дякую за молитву та підтримку! І за всі коментарі в карму! Тому з вами й ділилася, що знала, що зрозумієте, розрадите та підтримаєте, а це мені зараз дуже потрібно. Я стараюся спокійно сприймати, наскільки це можливо. Підтримуємо з Романом один одного.