Відповідь: Чи ображають ваших діток інші я вважаю, що дорослі мають робити слушні (!) зауваження дітям. на те вони і дорослі. звичайно, якщо це чужа дитина - це справа дуже делікатна. але ваші діти разом ходять в садок - цілий день разом ростуть, розвиваються і виховуються. тому тут всі батьки мають голос. я так думаю. нам теж 5 років - і у нас це питання актуальне так само. моя дитина не дражниться в принципі. ми якось не акцентуємо в сім"ї увагу на тому чи іншому, що вона робить, отримує, куди їздить ч и ходить. все, що з нею відбувається, вона сприймає, як належний стиль життя. ми ніколи не порівнюємо для дитини - а от,в тебе краще, а в когось гірше. я завжди намагаюся казати - в інших просто по-іншому, це не означає гірше чи краще. але ми маємо постійну коліжанку, на рік молодшу, яка через слово постійно хвалиться і дражниться. після кожного такого спілкування, чи в процесі, у моєї дитини також сльози на очах можуть бути і т.п. але то не від того, що вона не має чи не робила чогось кращого (якраз навпаки) - а від тиску психологічного. наша 4-річна коліжанка просто має такий стиль спілкування (в чому я бачу прямий зв"язок від поведінки батьків у їх сім"ї) - але дитина росте і формується, і якщо я зайвий раз зроблю їй зауваження (практично чужа людина, хоч ми і часто спілкуємося і дитина мене не сприймає за посторонню) - то в цьому нічого поганого не бачу. а якщо свою дитину переконувати - а от ми теж таке маємо, а ми підемо в ще краще місце - то так тільки ситуацію ускладнити можна. ви даєте дитині контраргумент - але фактично вчите її робити точно так само. і що? що зміниться? тільки стрілки переведуться. а проблема залишиться.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші підтримую Одлі і ще ну то що все життя жити нижче трави щоб інших не дратувати? А як надвір гуляти то теж не брати іграшок і прикрас і в гості теж, ну бо там теж є діти. Хвалитись і хизуватись це одне, але відмовляти собі в тому що можеш дозволити через те що інші не можуть собі дозволити :confused:? ну так можна до абсурду дійти.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Мені дуже свербіло, зробити зауваження, але стримало те, щ я поставила себе, на їх місце - мені б точно було б неприємно, якби чужа мама робила зауваження моїй дитині. Я також не акцентувала, поки не дойшла до вищезгаданої теми поїздки на море - моя дитина також сприймає все, як належний стиль життя, і не розуміє, що в когось може бути не так - вона задавала іншим питання - "а в яку країну ви їдете на море?" тому що для неї це нормально, кожен рік кудись їхати. Я її не порівнюю з іншими - що хтось кращий, чи гірший. Я пробую пояснити, що не всі батьки можуть повезти свої діток на море (а в нас в групі декілька мам виховують діток самі, є дитина лише з татом-опікуном) і негарно в них питати такі речі, бо цим діткам буде неприємно. Ні, я в загальному не беру іграшок лише в садок, бо як писала вище в нас в групі дуже різні дітки - і я вважаю, що не обовязково тарабанити в садок нову Барбі-Русалоньку, принца і карету в придачу. Пасочки-лопатки, якогось пупса - даю, дорогих забавок ні. В нас є дві-три дитини, для яких звичайне печиво - делікатес, не кажучи вже про дорогі іграшки чи одяг. І до речі, напевно мама чи тато тих діток почуваються так само, як і я сьогодні зранку, коли їхня дитина просить купити "ляльку Барбі як в Іринки" а вони цього купити не можуть...
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Ну чому ж дарма? Я теж бачу вихід в підтримці дитини (мамі видніше як краще зробити, щоб дитині не було прикро), і в поясненні, що люди різні бувають, часом не варто все брати близько до серця. Мені здається, що в такій ситуації ні розмова з вихователькою нічого не дасть, ні з батьками. На що можна впливати, то тільки на свою дитину.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Воно ніби і не дарма і дарма. От якщо дитина щаслива, вона їде на море...то так виходить що це погано, і про це не можна говорити. Не обов"язково це виявляти у формі "я їду на море а ти ні!" дитина може просто поділитись радістю, сказати я їду на море...а інші діти мають вчитись радіти за інших дітей і ділитись теж своїми радостями. Головне щоб розповідь не була як приниження інших - котрі не мають можливості поїхати саме на море. Наприклад інші діти їдуть на село - це ж теж чудово, там багато чого цікавого... п.с. своїх дітей не маю, тому може я ще поміняю свою думку
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші до речі, в нас в садок взагалі заборонено приносити свої іграшки - саме з таких міркувань. це питання підняли вихователі на батьківських зборах (мало не перших). всі підтримали. іграшки дітям закупили для садка - всі і бавляться. я чомусь думаю, що мами тих діток до цих питань вимушено навчилися ставитися "по-філософськи". я думаю, мамі не варта комплексувати. як я бачу, ця тема насправді дуже навіть актуальна. мабуть, це особливість вікового розвитку. дитина повинна перейти момент розуміння, що всі люди і їх життя є різними. моя дитина не буде питати "в яку ви країну цього року їдете на море", бо ми не акцентуємо на цьому в першу чергу між собою. головний факт - ми їдемо "на море", чи навіть просто "ми їдемо відпочивати сім"єю". а "на море", "в ресторан", чи просто погуляти всім разом в парку, позбирати листочки - це не "суть важно". я нікого не повчаю зараз - просто ділюся досвідом. в мене теж не все виходить правильно, але принаймні я намагаюся прийняти для себе якусь позицію у вихованні, у подоланні тієї чи іншої проблеми. не завжди виходить, але ж я, тобто ми з чоловіком, стараємося. я теж "комплексую", коли мені прикро, що інші батьки вміють проводити зі своїми дітьми більше часу, ніж я, бо так дійсно корисніше для дитини. і для мене то би було болючою дражнилкою. коли інша дитина розповідатиме моїй - а ми вчора з мамою (чи з татом - чи взагалі всі разом - о, Боже, яке щастя!) цілий вечір ліпили з пластиліну! але - суті поведінки дитини це не міняє. я би сказала тим дівчаткам у садку - Дівчатка, не дражніться, будь ласка. так не гарно. або - Вас запросили в ресторан? як цікаво! з нетерпінням будемо чекати, як ви завтра поділитеся гарними враженнями! (ну, не дослівно, але по суті - десь так) думаю, що в житті не уникнути ситуацій, коли дитина ваша може почуватися в гіршому чи менш вигідному становищі - головне навчити її до цього ставитися з розумінням. навчити вміти тішитися за чиюсь радість (моральну чи матеріальну) - тоді не буде місця образам чи заздрощам чи іншим неприємним відчуттям.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Я тут вбачаю певний конфлікт.. Всі буцімто вчать дітей бути чесними, справедливими і т.д. А в трохи дорослішому віці дивуються чому діти не можуть дати собі ради - то їх б"ють, то їх обманюють, то доводять до сліз. Я не бачу необхідності виховувати ідеальних людей в неідеальному суспільстві. Бо їм таки в ньому жити. І мене вчили батьки аж надто правильно. І наплакалась я свого часу як ніхто по тому. Просто багато часу піде на те, щоб пояснити що це правильно і так варто чинити, але є люди яких або уникаєш або розумієш, що вони інакші і щоб вони відстали з ними треба бути хитрішим. Оце "хитріше" не значить, що погано, але й не так прямо і чесно як з близькими тобі людьми. Тому сказати дитині, яка чіпається, що мені байдуже твої зачіпки бо я теж кудись піду, вважаю - варіант. Бо ці діти живуть по іншим правилам. Й ту маму змусити вчити їх інакше вже пізно.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Пояснювати дитині, що і люди, і ситуації бувають різними. Сьогодні ми можемо собі дозволити те і те (море, іграшки,...), а завтра і у нас все може бути інакше (чи було вчора). А ще, певно, разом з дитиною вчитися розставляти пріоритети (на що краще ми потратимо наш час і гроші - запропонувати варіанти, нехай дитина собі вибирає. А для іншої дитини, може, щось інше є важливішим). До речі, те, як мама сама сприймає вихваляння, дразнення інших дітей, теж має значення. Коли це на неї не вливає ("ну то й що, нехай собі ідуть"....) , то, може, і дитина так не буде перейматися, а швидко заспокоїться. Можна тихенько своїй дитині пояснити, що: "тих діток, певно, не вчили, що вихвалятись і дражнитись не можна - як подорослішають, то, певно зміняться..."). Як окрему тему можна обговорювати хвалькуватість - що в тім поганого чи доброго. Певно, своїй дитині би радила хвалитись не тим, що має, а тим, що вміє.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші думаю, ви занадто узагальнюєте все-таки. я не можу сказати, що не згідна з вами. ідеал - це в принципі утопія. але з іншого боку - ідеал - це найсуб"єктивніша річ. хіба існує один усталений критерій, який встановили сто-тисячу років тому і далі всі на нього безумовно повинні рівнятися? ми не змінимо світу, не змінимо неідеального суспільства, але змінимо своє ставлення до нього - і таким чином легше адаптуємося до цього неідеалу. можна прийняти позицію - давайте кинемо сліпе кошеня в воду - якось та навчиться плавати, якщо хоче вижити. а як ні - то і не варта було йому існувати. особисто я здебільшого даю дитині можливість самій зрозуміти, що і як - але на те ми і батьки, щоб мудро керувати цим процесом, підштовхувати дитину до пошуку правильних і неплачевних для неї способів долати труднощі. я не буду байдуже спостерігати, як дитина ковтає сльози від образи, бо не знає правильного алгоритму поведінки (вже вибачайте за таке порівняння). формулу, зразок можна показати - а як застосовувати їх дитин аоднозначно вирішить сама.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші А як їх навчити цьому? Ну то ваша дитина молодець! А моя говорить, хоча ми також не акцентуємо, і я бачу в цьому проблему. І мене цікавить порада, хід її вирішення, а не банальне "а моя дитина так не робить, не каже" і т.д. Абсолютно згідна, але важко не сприймати, коли в дитині сльози в очах, враховуючи те, що вона далеко не вразлива. Мене ще вразило, що ті дві дівчинки дразнили мою дитину в моїй присутності - я розмовляла з Яркою, відволікала, а вони перебивали мене і повторяли голосніше, щоб вона добре почула.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Можливо, тут відіграє роль не сам факт, що діти дразнились, вихвалялись, - а те, що, мабуть, і ваша дочка і ті дівчатка сподівались, що серед запрошених буде і ваша дитина?
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші ну це вже справа їхніх батьків, вихователів...ви ж не кажете своїй дитині от, які нахаби, поїхали в Турцію, надіюсь інші теж цього не роблять
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Ні, я вже писала : Ні, не кажу, мені взагальному цікавить питання,як навчити дітину тішитись за інших. Напевно власним прикладом
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші ну, так якщо ви уважно читали - є поради, а є просто їх ілюстрації я не мала на увазі ні конкретно вашої, ні навіть конкретно своєї дитини мене теж цікавить - тому і пишу сюди - думаю, в обговоренні легше знайти істину. ще додам - можна вдома вивертатися, виховувати, приклад показувати - але решта дітей в садку - вони-то зі своїми мухами. тому такі питання (бо це типова поведінка для такого віку) треба піднімати і з іншими батьками, і з вихователями. я не кажу робити з цього проблему, але просто зайвий раз звернути на це увагу. в будь-якому садку передбачені виховні бесіди за програмою. як з дітьми, так і з батьками. чи лекції, чи як там кожен садок то позиціонує. можна запропонувати свою наболілу тему вихователям - хай працюють, підготують розбір таких ситуацій наприклад. вони ж педагоги-дошкільники, це їх робота. а у нас зазвичай батьківські збори збирають, щоб пожалітися, скільки всього ще доробити в садку треба і скільки грошей здати, і що на солодкий стіл дітям ставити при святах.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Виглядає, що дівчат більше цікавила саме ваша реакція. Як правильно поступити - важко сказати. Адже ви найкраще знаєте свою дитину, цю ситуацію і тих дітей. Серед варіантів реакції мами у ситуації: як вже радили дівчата - порадіти разом з ними, розпитати про якусь деталь святкування (у випадку, коли ті дівчата не дуже негативно налаштовані); на цю їхню новину спокійно відповісти щось нейтральне, наприклад, "ну, то добре (що йдете)" - і далі зосередитись на своїй дитині, на зовсім інших справах; ну, а якщо вони дуже вже "дістали", то дати їм відповідь, памятаючи, що кожна медаль має дві сторони, палка - два кінці, а ситуація - позитивні і негативні сторони, щось на зразок: "співчуваю вам, ви ж будете невиспані, а через те дратівливі, стомлені, і пропустите таку цікаву казку/гру/мультик, які в цей час будуть слухати/....., усі дітки в групі, та й погуляти на майданчику ви не зможете, а ще й в ресторані шумно, повно дорослих, та треба себе вести відповідно (не побігаєте, ....), .... . "А нас і здєсь нє плохо кормят"
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші я нічого не кажу в такому випадку але так подивлюсь, як рубликом обдарую... малі дзявки зразу замовкають і йдуть геть, бо бачать що якщо бузю не заткають то буде гроза. Одна така пашталакала про мого сина то я на неї кілька раз подивилась а як не помогло то сказала - а ти краща? Все. Більше проблем нема. ---------- Додано в 13:54 ---------- Попередній допис був написаний в 13:51 ---------- це проблема суспільства, бо важливо панти і хто може чимось кращим похвалитись. Тут якщо хтось розповідає що йому вдалось поїхати відпочивати за кордон то йому тільки скажуть - О! Як гарно! і все. Діти між собою того не вип’ячують якщо хтось поїхав в Діснейленд а комусь не вдалось. ---------- Додано в 13:57 ---------- Попередній допис був написаний в 13:54 ---------- Тут роблять простіше. Усміхаються від вуха до вуха і кажуть - ОЙ! Як гарно! Розвертаються і йдуть геть не чекаючи на будь-яку реакцію чи відповідь.
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші А в моєї малої проблема з однокласником, вибрав собі її за жертву. Так вийшло, що тиждень-другий початку навчання Настя у школі плакала, просилася додому, діти хто її заспокоював, хто не звертав уваги, а один козел однокласник постійно знущався: то перед нею двері у коридорі закриє, щоб сама залишилася, то дражниться, то ще щось придумає, тільки щоб мала заревіла. Ми її вчили не звертати увагу, смішили, пояснювали, що він тільки і чекає її сліз. Якось мала адаптувалася, тепер до школи ходить із задоволенням, але проблема з тим хлопчиком не те, що не зникла, а стає ще важчою. Недавно він розізлився, що Насті дали наклейку за малювання - підійшов до дитини і завалив їй металевою лінійкою: хотів подерти малюнок, попав по пальцях, потім заляпав рюкзак чорнилом, а сьогодні взагалі себе перевершив, заїхав їй ногою і здаться, попав у живіт, бо, бачте, рознервувався, що на перерві малу поставили за ним, коли вони бігали "паровозиком"! Мушу сказати, що моя дитина не єдина жертва того малолітнього бандюгана, і батьки, і вчителька скаржаться його мамі, навіть до директора на розборки викликали (і це у першому класі!), а та тільки доказує, що це всі до її золотої дитини придираються. Відводить його до школи - такі з ним цьомки-бомки, таке "прощаніє славянки", такі сльози-соплі, що аж дивитися гидко, ну чистий тобі "божий одуванчик", а тільки мама за поріг - все, всі стріляйтеся! Сьогодні чоловік черговий раз піде на розборки з його мамусею, але що з тим шмаркачем зробити, щоб до нього дійшло? Ну не затовчеш же чужу дитину?
Відповідь: Чи ображають ваших діток інші Якщо розмови з мамою не дають результату, то може варто свою дитину навчити постояти за себе? Щось типу айкідо? Наскільки я зрозуміла, там вчать захищати себе. Психологічно теж мало би бути корисним для дитини.