Відповідь: Ми і наші мами Чому заставляти. Поставити маму перед фактом, що якщо їй це накладно то я візьму няньку і все. Просто і спокійно. Нікого ні до чого не треба примушувати. Хоче помагати - нехай помагає, а не хоче то два рази ніхто просити не буде - візьму няньку і на тім кінець! ---------- Додано в 18:56 ---------- Попередній допис був написаний в 18:56 ---------- а ви пропонуєте сісти в кутику і плакати і відмовитись від танців? Та нізащо!
Відповідь: Ми і наші мами Ні, але після таких слів я б нікого не просилі більше сидіти з моєю дитиною...але то я Я б попросила чоловіка, знайшла б танці не вдень, а ввечері. Та й няньку знайти на дві години не просто, звичайно хто дуже хоче...знайде...
Відповідь: Ми і наші мами Вона не розуміє нащо мені танці, шо мені з того буде. Може спеціально може й ні вона це робить , але вираз обличчя "умирающего лебедя" за два дні дав мені зрозуміти що сидіти з внучкою то для неї каторга. А як інакше як не відмовитися, її просити після таких слів я більше не буду. Є, але я не можу сказати , що вона її не любить, любить дуже але більше воліє відкупитися матеріально. Вона пропонує, ні швидше каже дитині поїдеш з бабою на море, але я б не відпустила не уявляю як я буду без дитина 14 днів тим більше я не довіряю тому б і не відпустила ніколи , ще каже ходи зі мною спати, але мала не хоче бо не звикла. Може в чомусь і є моя вина, бо я не потребувала жодної її допомоги, ніколи мені не треба було нічого в плані виховання , догляду чи ще чогось. З другої сторони, моїй мамі було 40 років коли народився її перший внук, то це була для неї наче третя дитина, вона з ним і по морях і на всі забави і у садок вранці водила ну все з ним і для нього і навіть ревнувала до іншої баби коли він там залишався. Але вона завжди каже я тоді була молода, але ж і зараз вона не стара, але вона це говорить так аби мати що сказати бо далеко не стара і сил має і працює і ще огого. Але видко просто не хоче вона сидіти з дитиною і все тут. Звісно що не можу заставити, і звісно вона не забов"язана, але хіба я багато прошу два рази в тиждень три години з дитиною, дитина вже не мала , але як всі дітки потребує уваги і хоче аби з нею бавилися. Плакати я не буду, але кожний такий вчинок віддаляє мене від неї, а у нас і так не прості стосунки. Ну і якщо не буде на то ради то прийдеться відмовитися від танців. Отож бо і воно , я теж після такого не попрошу Чоловік залюбки сидить з дитною і підтримує мене у мому бажанні, але на жаль у нього графік 4 працює два вихідних , тому він сидітиме у ті дні як випаде на його вихідні , але це рідко вийде. Чоловік працює з 9 до 9 тому наврядчи є танці на 22.00 але це для мене не підходить. Власне мої танці на 19.00 , вдень дитину зовсім ні з ким залишити. Знайти танці я можу лише індивідуальні, але я ходжу не одна ще з двома подружками, тому чи вони б так захотіли, самі розумієте це не лише аби навчитися танцювати це своєрідний відпочинок від домашньої рутини, це десь вийти і відволіктися від одноманітності і буденних справ.
Відповідь: Ми і наші мами Не відмовляйтесь! Моя мама також вредна в тому плані але я роблю вигляд що я її докорів не чула і йду і лишаю їй дитину. Бо я знаю що вона хоче з дітьми моїми бавитись але мені особисто вона не хоче задоволення і самовдосконалення, бо це їй очі ріже. Але я людина не горда і не прошу а просто ставлю перед фактом, що тоді то і тоді то мені треба буде піти кудись і чи вона побуде з дітьми. Якщо каже, що не буде то я кажу дякую і йду наймаю няньку, але в більшості випадків вона погоджується бо сама того хоче. Але шмульо її муляє що я щось роблю для себе а не закриваюсь вдома з дитиною. І задарма. Якби я слухала все що мені тато з мамою наговорюють то я б напевне повісилась вже. Папрощє нада бить, гаспада, папрощє!
Відповідь: Ми і наші мами Ljus6ka, подивилася на Вашу лінієчку... Ого, в ж думала, що Ви річну дитину на маму залишаєте, а тут - 3,5 рочки! Моя бабуся, якій 74 роки, може з двома лишитися ( коли мені на базар треба, наприклад, поїхати ). А з самою Настею, то взагалі залюбки. Каже, що то не вона її бавить, а Настя бабцю . Вони разом і помалюють, і поліплять, і почитають. Вчора в Насті в садочку був, типу, ляльковий театр. Їй дуже сподобалось і я їй пообіцяла, що ми як зможемо, то поїдемо у Львів в Ляльковий Теарт. Бабуся почула про що ми говорили і каже, що залишиться з Євою, щоб ми всі троє з чоловіком поїхали на виставу.
Відповідь: Ми і наші мами Моїй бабусі 89 років але ще недалеких 4 роки тому вона була тою людиною яка сиділа мені з новонародженою дитиною, бо це була її віддушина і можливість почуватись потрібною. А он мама, яка набагато молодша не спішилась дуже допомагати. Але все перейшло, бо я собі не робила на цьому пункта, хоча часами було ДУЖЕ важко прийняти що вони говорять про моїх дітей і про мене, тай надалі говорять. Вчора я залишила двох дітей на маму то як ми приїхали додому то вона з ними навіть пісеньки співала і книжечки їм читала, а не просто лежала і дивилась телевізор. Але щодо мене то в неї відношення таке що чомусь я маю бути повністю подібна на неї. Купили вчора мені плаща, і пішла показала мамі - зразу була критика, я такої кашки не люблю бо вона виглядає як клітка, і ти як в клітку... плюс він на тобі сидить дуже тісно. Мені не подобається. Я в такому не ходжу. (Класний аргумент!) Тоді кажу, я на весілля зачешусь так що волосся закручу в ракушку, а мама - то тобі недобре, в тебе будка і ти мусиш дати волосся на лице. А я кажу, але ж я тоді виглядаю жахливо як стара жидівка, а вона ти не жидівка. Так тобі дуже гарно. Пострижись так як я. Або ще, сиджу я собі і дивлюсь з чоловіком телевізор, тут мама кличе - іди і зроби мені тут що мені треба. А мене то так взлостило... я навіть не маю права провести вечір з чоловіком, в єдиний його вихідний день, ні я маю летіти і мамі робити якусь дурницю яка може зачекати ще день/два. А я маю бігти і робити все з радістю і усмішкою.
Відповідь: Ми і наші мами Я дякую вам Маруся-мама за підтримку і за те, що так підбадьорюєте мене. Але як би я отак забралася з хати і лишила їй дитину, то на другий день вона всім би розказала у себе на роботі що я погана мама бо втікаю від дитини. Знаю це, але не вмію так Я може і не все слухаю, але всі прикрі слова пам"ятаю і зробити вигляд,що такого не було не можу Іруня вам пощастило, мати таку бабусю, моя бабуся якій теж 74 , минулого року як в мене була сесія теж дуже хотіла приїхати і допомогти сидіти з дитиною, а потім ще ображалася чому я її не покликала . Шкода , що живе далеко від нас не у Львові вона мені б посиділа з дитиною із задоволенням.
Відповідь: Ми і наші мами Значить ви їй не прощаєте, а треба. І нехай. А вам це дуже важливо що подумають її падруги? Чи думаєте що будуть дзвонити вам і казати що ви погана мама?
Відповідь: Ми і наші мами Але чому? Якщо людина каже конкретно - мені важко, не хочу...то як можна на то не звертати увагу, ігнорувати? От ви кажете що вам неприємно як вона деколи докоряє, ви й пояснюєте, а вона ігнорує, і далі робить те саме, вам ж це не подобається, ви жалієтесь їй не просто так.
Відповідь: Ми і наші мами недавно прочитала дуже гарну розповідь однієї жінки, в якої дууууже складні стосунки з мамою. Мені це дуже допомогло у спілкуванні з своєю.
Відповідь: Ми і наші мами Ні , що подумають подруги не важливо, це більше моя позиція, не хочу так через мус, хочу за згодою. Я ще сподіваюся що любить і знаю що по свому так як може, бо багато сталося між нами. Але як би ви знали як вона любила мене раніше , це була найближча і найрідніша людина для мене. Ми розмовляли на різні теми. А у дитинстві я не могла залишити її бодай на день мені так було без неї погано. Вона в свою чергу теж все робила для нас, сама виховувала нас з сестрою, ми мали усе що хотіла. Завжди працювала на двох роботах, аби дати нам більше можливостей у житті.Вона була ніжна і найкраща мама, мої подружки завжди казали, що хочуть щоб і їх мама такою була. То, що вона розівчилася любити як вміла?
Відповідь: Ми і наші мами А може їй треба більше любові від вас, не просто знати, а побачити, почути...
Відповідь: Ми і наші мами ну може й розівчилася, точніше не розівчилася любити, а розівчилася виражати цю любов. Ви стали старші, вийшли заміж, трошки віддалилися. Це нормально. Але, можливо, для мами це стало несподіванкою. Особливо якщо в неї нема особистого життя крім вас. Це все здогадки звичайно. Найкраще, якщо можливо, спитати її саму.
Відповідь: Ми і наші мами Думаю що не стільки несподіванкою як прикрою реальністю що дитина виросла, а вона, як було сказано, своє життя поклала заради тих двох дітей яких виховала сама, щей працювала на двох роботах і не мала можливості навіть очі підняти не те що на якісь там танці записатись. (це я так образно) Тому їй і ріже око що дитина її доросла і не мусить працювати на двох роботах бо має нормального чоловіка. Така собі маленька заздрість. Сьогодні почула по-релігійному каналу як одна настоятелька говорила про те як нераз люди виражають любов до дітей чи близьких - я їх дуже люблю, адже я їх б’ю і псую їм нерви хоча б раз на день. Он так само і з нашими мамами, вони нас люблять і вважають що докори і моральні побиття це їх вияв стурбованості і переживання щоб в нас все було добре. Оригінальний спосіб, не сперечаюсь, але якщо вони інакше не вміють то може нам варто не брати з них прикладу? ---------- Додано в 03:27 ---------- Попередній допис був написаний в 03:13 ---------- Якщо вона жаліється що їй важко фізично, то це одна справа а якщо вона жаліється з метою привернути до себе увагу то це вже зовсім інша пара ґальош. Коли бабці стало важко бути з моєю малечою фізично, хоча вона ніколи не сказала що їй це важко але я сама побачила, то помаленько її усунула від тої роботи, бо їй і справді це було важко. А он з мамою навпаки, бо бачила що їй самій без внуків скучно і важко але її якась чи то гординя чи виховання спонукали до нарікань і повчать, то на це я не звертала увагу і помаленько її нагружала. Бо знаю що вона того хоче і сама любить проводити з дітьми час, хоч і не погоджується з моїми методами виховання і вважає що мої діти мають поганого тата і не надто добру маму.
Відповідь: Ми і наші мами от і в мене така ситуація. По-моєму, мама не може мені пробачити, що я можу жити без її опіки. Коли виходила заміж і сказала, що ми винаймемо квартиру і зразу після РАЦСу перебираємось туди, вона так через зуби процідила: " ну, пробуйте", а всім сусідам і знайомим казала, що я сама не справлюсь і через місяць- другий "приповзу до неї". Живемо окремо вже 6 років, і квартиру оплачуємо, і на море їздимо, і ходимо не голі і не голодні. Інша мама раділа б. А моя тільки вишукує, до чого б причепитись. Я теж фактично не працюю, там деколи підробляю собі часом на кишенькові, теж їй це очі коле, докоряє постійно. Як це важко, коли з найріднішою людиною не хочеться спілкуватись
Відповідь: Ми і наші мами "Як це важко, коли з найріднішою людиною не хочеться спілкуватись" Є таке, як це не сумно... Моя мама далеко і, періодично, зідзвонюємся по скайпу. Вона дуже скучає за внучкою, тому, в основному, хоче спілкуватись лише з нею. Дитині 2 роки, тому зрозуміло, що на місці всидіти їй важко і вона ще не вміє спілкуватись так, як дорослі. То моя мама ображається, що мала часом не хоче відповідати на її запитання і говорить, що ми не так ї виховуємо... Після таких закидів дійсно не дуже хочеться з нею говорити...
Відповідь: Ми і наші мами Чому все так складаеться у нас з нашими найріднішими? У мене найкраща мами попри всі непорозуміння. я злилась на неї бо вважала що маю свою думку на все і вона сама правильна я злилась і на інше аж поки не зрозуміла, що причина в мині, я злилась БО ЇЇ НЕМАЄ ПОРЯД. Вона за кордоном і помагає мені всім чим може, а я хочу щоб вона була поряд зі мною і моїми дітками. Я егоїстка. Не задумувалась чого насправді хоче вона, а тільки що я хочу так і сяк...Приходить вік коли вже не вони, а ми повинні любити їх більше і турбуватись про них, а не показувати що нам і без них добре. Хочу вибачитись перед нею за все, навіть якщо вважала, що вона неправа, ТИ МАЄШ НА ЦЕ ПРАВО МАМА!
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама турботи поки що не потребує, і я не показувала, що мені і без неї добре. Коли я вперше виходила заміж, то і не думала жити окремо, я так любила свою маму, хотіла бути поруч, коли мама питала, де хочете жити, я сказала, звичайно, що з тобою, я без тебе буду дуже скучати. Але коли почалось постійне чіпляння до чоловіка і до мене з приводу того, як ми маємо жити, навіть які контрацептиви застосовувати, як виховувати дитину (сварю за діло - " чого ти дитину свариш, він ще маленький", не сварю, бо вважаю, що в даному випадку не потрібно - " ти розпускаєш дитину"), не той светер дитині вдягнула, не так зварила і т. д. - це був жах. Шкода, що я аж, коли виходила другий раз заміж, зрозуміла, що якби зразу жити окремо, то і нам краще, і стосунки з мамою були б ліпшими.
Відповідь: Ми і наші мами Окремо, я погоджуюсь. У мами своя сім"я у нас своя. І стосунки кращі і нерви збережені.
Відповідь: Ми і наші мами Може й бувають моменти , що я дуже на неї ображена, але зі своєї сторони завжди підтримую маму і піклуюся . Особисте життя у неї є, власне через це особисте життя в нас найбільше і зіпсувалися стосунки (прошу не думати , що я ревную і не бажаю мамі щастя, це не так) Ну та я ж не за день виросла я думаю до цього якось звикаєш. І заміж вийшла не в 18р, і від мами нікуди не йшла разом живемо. Мама хоч і працювала на двох роботах, але вдома від світу не замикалася, зустрічалася з друзями, їздила відпочивати , коли були менші з нами , а потім знов ж таки з подругами. Щодо жаління , що їй важко, та люди добрі та якби ж моя мама була літньою і хворою людиною та чи я б лишала на неї дитину, та ніколи в світі. Але я йду з хати на три години, їсти зварено, дитина погодована, їй хіба за той час треба буде дати пити і все , все решта вона візьме собі сама. От і в мене таке враження, прийде з роботи , а в хаті все зроблено, чисто, їсти зварено сиджу дивлюсь телевізор , а її аж підкидає, бо то було б добре як би я десь "пахала" і то тяжкою працею, ото мамі було б задоволення. Мама думала , що ми без неї ради собі не дамо, взагалі вона любить бути потрібною, але я вже казала в неї то чомусь завжди більше проявляється фінансово. А мені її фінансового піклування не тре, бо як деколи доводилося приймати то були докори, ну то нащо мені того.
