Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? вже в таких роках мав бути мудрішим, але... я думаю, що всі батьки бажають своїм дітям добра,так як ви бажаєте своїй дитині, тому ваші мали б вас зрозуміти! Такі жінки, які змогли зробити такий крок у цьому житті доказують, що це не нас треба називати слабкою частино людства! Ви всі молодці... Жіночого вам щастя
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Доречі мій колишній чоловік і чоловік двоюрідної сестри- друзі з дитинства. Я і познайомилася з ним в сестри на весіллі. Він був моїм дружбою.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? плюньте мені в очі, але я вважаю, що саме психологічна залежність від тирана, і втрата нормальних орієнтирів (тирани дуже добре вміють ще й психологічно задушити) сприяють пошуку причин "чому я не можу піти". Бо хто хоче піти, той йде в притулок чи спить в подружки на підлозі. Де небудь лиш би не з ним в хаті. Бо яка різниця, що є гроші в нього, як в один прекрасний день він вас просто вб"є. Про вплив на дитячу психіку такої ситуації в сім"ї нема що й казати. Дуже рада за дівчат які знайшли в собі сили розірвати такі страшні стосунки. Ви дуже сильні!
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Самі винні, вийшли заміж ганебно...мдя.. І такі випадки бувають, але вважаю, що не частіше, ніж за іншим сценарієм. Як говориться - всі щасливі сім"ї щасливі однаково, і тільки нещасні - кожен по-своєму. Звісно терпіти побої не можна. Але коли жінки звідусіль чують по радянській методі - винна, то й розлучатись бояться, бо яка підстава якщо сама винна? Вважаю таким дописам в цій гілці не місце. Тут дівчата своїми життєвими ситуаціями діляться, а не про теорію віктимності зі сторони розмірковують. В мене колись одна бабуся терпіла побої. Була розумна нормальна жінка, і дід був освічений, не пияк якийсь, звичайний чоловік. Але якщо випив десь - то міг розійтись. В ті часи це була зовсім не дивина. Після війни і контужені були, і психологічно неврівноважені. Воно масово не просто так виникло. Чому не пішла від нього? Та шкода було його. Не себе жаліла, а його. За те, що перетерпів він. Діти того не бачили - відгорожувала від таких випадків. Ненормальна ситуація, але тоді - надто типова. А ще як її не стало, дід постійно картав себе, що так не цінував. Але тепер... Я кілька днів тому чула як одна тітка розповідала знайомим - я своєму сину кажу, зараз 5 дівчат на одного хлопця - щоб гарно вибирав (як помідори на ринку прямо). Бачу дехто з мам керується ще післявоєнними стереотипами. От тільки жінки тепер можуть вижити без тиранів, пора себе вчити НЕ терпіти. Бо нікому ТАКІ жертви не потрібні.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Ви молодець, знаю сама, як це жити з тираном, тому підтримую вас. А я от не можу відійти від цього всього... Настільки це позначилося на моїй психіці, я всього боюся: боюсь вертатись з роботи сама, боюсь гуляти з дитиною по вулиці, боюсь усього, що нагадує мені про колишнє.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? А скільки у вас часу пройшло після такого життя? Мені от наприклад дуже допомогла церква, підтримка рідних і звичайно лікування антидеприсантами. Я рахую, що в таких ситуаціях консультація лікаря необхідна, так як можна довести свою психіку зі страхами до такого стану, що потім важко буде вернутися до норомального життя.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Та вже практично пройшло чотири роки... Мені також в сій час церква допомогла і зараз допомагає, і батьки і близькі, і чоловік мені дуже допоміг. Але інколи такі стани до мене повертаються, і все налагодилось в житті, все добре, не знаю, навіть, як це пояснити. Скоріш за все, так як написала Орман: От мене в свій час "психологічно задушили" і дуже важко вирватися тепер з цього.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? [ Психологічна залежність - звісно, вони і погрожувати вміють (мій казав, що я дитини не побачу, що він мене приб’є, аніж відпустить тощо), але страх залишитись без грошей, помешкання, підтримки (мій лише періодами ставав деспотичним, а міг і місяць-два бути хорошим) стає, на жаль, основним чинником, аби "не піти". Це легко казати, можливо, я б набагато швидше розрубала цей гордіїв вузол, якби була сама. А тут - дитина! Малому було 8 років, люта зима, мороз, ніч, терпіти несила, але ж завтра в школу, і що робити?! Дотерпіла до карантину в школі, і ледве вирваласьь...ключі заховав, руки повикручував, коли їх відбирав. Важко згадувати. Ах, як же легко декому розмірковувати на тему, що "самі винні" і "треба було краще дивитись"! Ніби-то всі чоловіки до одруження гамселять своїх наречених і матом криють. Яке там, всі, хоч до рани прикладай! Особисто я бачила, що наречений інколи випивав, але майбутня свекруха усіляко його виправдовувала і дивувалась, мовляв, "що на нього найшло?!" Вдавала, що такі випадки вкрай рідкісні, бо дуже хотіла нашого одруження. Коли одружились, справді все почало змінюватись. А фактично - давайте замислимось, чий чоловік не змінився зовсім після одруження? Той здавався акуратним, а тепер розкидає шкарпетки по всій хаті, той був ввічливим - тепер хамить, інший видавав себе за працьовитого, а став ледарем. Людям властиво видавати себе за кращих! І помилятись властиво всім. Інша справа - що часом за такі помилка доводиться занадто дорого платити... І ще - для тих, які вважають, що "самі винні..." Уявіть собі на мить, що вас човпе, схопивши за волосся, п’яний, сильний чоловік, який до того ж знає "прийомчики" і больові точки? Весело? І в цьому ви також були б "винними"??!! Я не хочу більше цього згадувати. Мого кривдника вже нема на цьому світі. Життя розставило все по своїх місцях...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? може як Худик каже, до лікаря? знову ж таки я насправді 90% згідна з цим висловлюванням. І чоловіки НЕ змінюються (хіба свідомо і з великим бажанням), просто те що було в зародку розвітає "пишним цвітом". Ви ж самі пишете, що у вашого чоловіка "дзвіночки" були, але ви ними знехтували. Дівчата "дивитися" таки треба. Якщо чоловік копає кицьку, чи любить якось не так пожартувати, чи принижувати, а чи навіть схопити за руки за шию (ніби жартує) , матюкається (це теж насильство) - це є ті речі на які добре треба дивитися. ніхто тут таке (ніби) й не казав. Говориться про те що "винні", бо зле вибрали. А жодного виправдання побоям чи моральному насильству не може бути. Навіть якщо жінка погано вибрала, це не означає, що він має право тепер на все. Мораль сей басни - тема і для того теж, щоб жінки могли почитати і побачити як воно буває, знайти підтримку, допомогу а також побачити попередження. ---------- Додано в 14:59 ---------- Попередній допис був написаний в 14:48 ---------- ---------- Додано в 15:01 ---------- Попередній допис був написаний в 14:59 ---------- нічого нелегко, до мене подружка прийшла в трусах і в майці вночі. Не думаю, що це легко. і ще дуже багато залежить від виховання - не йдеться навіть про насильство в сім"ї, а про те що жінка навіть не знає, що в неї є гідність і що в жінок вона буває. ну і бабульки-порадниці - та то у всіх так, та потерпи - Забилам би!
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Я вас розумію, бо з такого й справді дуже важко вирватися але можливо. Це просто займе багато праці над собою і добрий психолог в додаток до всіх решта хто вже допоміг дуже важливий додаток.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Хм.. Але ж якою каргою треба бути, щоб невеличкі недоліки коханій людині не пробачити? До речі, деяких негативних рис люди здатні позбавлятись. Знаю по собі. Я - холерик. Щоб мене сьогодні сприймали як врівноважену та спокійну людину мені довелось не один рік над собою працювати. Тож якби чоловік знав мене трохи раніше, то певно не одружився би)) А щодо зародків. Деякі чоловіки тирани виглядають взагалі ідеальними. Всі ними захоплюються і рівняються. Я говорю про дуже розумних і кмітливих людей, бо часом складається враження, що ми про тирана, який працює сантехніком говоримо. А таких якраз хоч греблю гати серед чиновників, бізнесменів, керівників. З таким хіба жити роками до весілля, щоб роздивитись треба. А чи кожного принципи чи традиції таке дозволяють. А щодо тварин, один тиран їх ну дуже любить, певно тому, що людей не надто. Нє, таки вибір є вибір, і буває він помилковий. Зрештою й нема чого дівчатам виправдовуватись. Скорше варто не звертати увагу на такі слова. Ну бо В ЧОМУ ЇХ мотив? Щоб вдруге не попастись? ІМХО, ніколи такого й не зустрічала, щоб вдруге за такого ж. Хіба створювати гілку - як взагалі не вийти заміж за тирана, гультяя чи там п"яницю, бо вже як попався - пізно.. та й більше інших вистраждано, щоб ще й слухати про вину.. Був нещодавно сюжет про те як дівчину задушив один чоловік. З"ясувалось - вона була коханка, яку він повністю забезпечував. Такого передбачити неможливо і звісно ніхто на таке не заслуговує, але змушує задуматись для чого жінки йдуть до таких ще й у коханки...А є і такі. Бо те, що він був не надто ніжним зрозуміло з того за які статті він сидів (не за політичні). Але перепрошую - це клінічний випадок. Решта - нормальні батьки чоловіка, чоловіка всі люблять і поважають навколо, все як у всіх. Просто в нього пунктик щодо дружини. Я думаю тут підмінюють поняття садист і тиран. Ніби схоже, але садист проявляє себе, а тиран виливає свої комплекси тільки у вузькому колі, при цьому може мегаповажати батьків чи сестру, а жінку принижувати. Я не одного тирана мала можливісь спостерігати. І не все так просто як відносно садиста.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? дівчата! ніхто не знає, що з Наталею? почитала читати й не відрвалась, доки не дочитала... як люди самі собі життя псуюють... так сумно. і у моєму житті всього було: і мене тиранили, і я... тому знаю ситуацію з обидвох боків - спільного хепі енду тут не буде, хіба чиєсь безмежне терпіння, бо сліпа закоханість минає. треба завжди пам*ятати, що ми самі творимо своє життя, іншого не буде...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? не про сантехніка ... "дзвіночки" є завжди і для цього не треба жити роками. Ну але так за 2 місяці цього можна й не побачити. я не для осудження пишу, а для того щоб ніхто так не попадав. Ні не вдруге ні вперше. ооо, та дехто по три рази попадає. Ще й приказка є ... І ще й кажуть що другий не до лікарні б"є, а тільки до синяків, то такий "добрий чоловік" ... аж тошно Розумієте Бора, тут пишуть жінки, які це попрочне коло розірвали,і вони все що я пишу знають самі, а є такі що в цьому варяться і з сторони не бачать який то КОШМАР. Ну і тим хто ще тільки придивляється до майбутнього чоловіка теж незле таке почитати. таки-так тут повністю згідна.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Щоб побачити яка людина, треба з нею пожити. А коли зустрічаєшся один-два рази на тиждень і тобі дарують квіти, говорять компліменти і готові зірки подарувати, ще й ти закохана, то ніколи до весілля недізнаєшся яка людина насправді.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Наталочка привіт! Ти сильна жінка! Кохаєш його? Чи на стільки кохаєш, щоб все прощати? Чи , можливо, любиш себе більше. Скажу так, якщо не б"є і ти його любиш, то тільки любов, прощення (з твого боку), розуміння і терпіння здатне врятувати ваш шлюб. На мою думку, якщо є діти і любов, не все втрачен. Хтось повинен бути мудрішим!!!! Чоловік - тиран, лише через колишніх, чи такий характер? Якщо перше, то час лікує (з власного досвіду), якщо друге вибирай сама. Ти сама куєш своє щастя!!! Я за збереження сім"ї, але проти страждань жінки! Коли задоволена від сімейного життя жінка, то шлюб вдалий, бо чоловік завжди знайде виправдання. Поважаю тебе, Наталя, бо ти щира. Вихід є!!!!
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Як я зрозуміла, то чоловіку не дають спокою лише Ваші колишні стосунки, а все решта ОК ? Тоді це, напевно, не тиранія, а якась фобія в нього і велика невпевненість в собі! У Вас різниця в 20 років - це багато! Коли вам буде 30, йому - 50; і він розуміє, що ви будете молодою цікавою жінкою, а він наблизиться до пенсії, старіння, зниження активності... І вже тепер він починає переживати і істерити... Виходить, що завдання дружини постійно підтримувати його самооцінку і вселяти впевненість в його силах, нагадувати, що Вам потрібен лише він... Хоча це, напевно, дуже важко і несправедливо.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Я не знаю, як назвали б мого чоловіка оточуючі, але точно не тираном. На людях він грає роль чудового сім’янина, викликаючи неприховані заздрощі в усіх осіб жіночої статі. О так, він навдивовижу хороший актор! Це в отому театрі, котрий називається життям. І я впевнена, що коли нарешті не витримаю такого «чудового» існування і таки настане переломний момент – неважливо, що це буде: я піду від нього, збожеволію, потраплю в лікарню чи на цвинтар – ніхто в цілому світі (крім моєї мами і рідних) не зрозуміє причини. Найгірше в цій історії те, що це замкнуте коло. І що я сама винна, що зв’язала свою долю з ним. І що я, як віруюча людина, ніяк не можу собі дозволити розірвати цей шлюб. Але так і не наважуюся зачати з ним таких бажаних для мене дітей. Хотілось би про все по-порядку – але мене зараз переповнюють емоції. Бо я пишу це все, а сльози крапають на клавіатуру і я не бачу монітора. Щойно в нас знову був скандал. Крики, биття кулаком об стіну, заламування рук, один раз він навіть вдарив мене по щоці. Причина: він, як завжди, весь вечір грав в інтернет-покер і, очевидно, програвав, бо викрикував і матюкався як божевільний. Я вже не витримувала серед тієї агресії та негативу і пішла з ноутбуком на кухню (в нас одна кімната). В пориві гніву через програш він зламав комп’ютерну мишку, з усієї сили траснувши нею кілька разів об стіл. І відразу прибіг до мене забирати ноутбук, щоб продовжувати гру. Я не віддавала ноут, пояснювала, що не треба було ламати мишку, що він доросла людина і повинен розуміти наслідки своїх вчинків і відповідати за них. Але він кричав, виривав ноут, заламував руки, матюкався. Я плакала, кричала, що вже не витримую такого божевілля кожного дня, що хай він вже краще вб’є мене, щоб я не мучилась так більше. Він зламав дерев’яну ложку на кухні, навіть схопив був ніж... Та що тут роповідати, то неможливо описати. Колись я думала, що таке буває лише у сім’ях алкоголіків. І сусіди наші про нас певно так і думають. Я не знаю, як мені вирватись з цього пекла. Я знаю, що він прекрасно розуміє, що мені немає куди йти, за мене немає кому заступитися. А він, як виявилося, дуже недобра людина. Тому спокійно може користуватися моєю безпорадністю. Знаєте, в нашій сьогоднішній сутичці він ні на мить не задумався про мене, про те, що я намагалась йому докричати, про мої сльози і біль – в нього пульсувала лише одна думка – забрати ноутбук, щоб відігратись в покер. Думаю, наостанок варто сказати, що починалося все з великого взаємного кохання, що наша казка була неймовірно гарною, і ми мали колись переповідати її своїм дітям і внукам...
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Ні в кого не можна переховатися? Чому залежите від нього? Якщо роботи немає - знаю кілька вакансій на зараз - можу поділитись. Тирани доти ними можуть бути, поки їх боїшся. Якщо в собі стаєш впевненіше - він шукає іншу жертву. Тому - мусите триматись! І церква не змушує терпіти побої. Якщо для Вас її позиція важлива - поговоріть про це зі священиком.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? Я просто не можу зрозуміти, що то таке робиться з людиною. Я тут таке кілька разів читала і в реалі знаю людей з такою залежністю. Мені здається це можна прирівнюати до наркоманії, алкоголізму. Людина себе не контролює. Знайомої далекої чоловік - після скандалу через ігри хотів скакати з вікна 10 поверху. Я не вірила що то може так вплинути.
Відповідь: Чоловік - ТИРАН! І що тепер робити? 100% правда! я в такій сім"ї виросла. І таке в нас було доти, поки тато не почав нас, вже великих дітей, боятися. Знав, що є кому за маму заступитися. І мама з ним не була щаслива ані дня, повірте. А тепер обходить старого немічного інваліда, і так того щастя коло нього і не бачила. Йти не було куди, та й не пішла б, принципи не ті. З одного боку, мама виконує свій християнський обов"язок і буде до останку з таким чоловіком, дивуюся їй, а з другого боку... не розумію, як можна було так жити?
