Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

мо повтікають? Наші такого не роблять. Наші євреї сталять тільки плити з написом імені. Цікаво а як то в них в ІзраЇлю, бо ж там релігія не відділена від держави.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Ті, що не з похорону, тим більше не викину - у мене ще екземпляри з 30-х років зберігаються!

Мене найбільше вразили вікторіанські посмертні фотографії, особливо ті, де маленькі діти - ніби тільки що заснули, а на деяких взагалі мами з немовлятами на руках або мертва дитина між живими братами-сестрами - просто серце крається.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Про фото з сумними обличчями... Якось в Америці показували мені знимки з похорону в поважній інтелігентній родині українського походження...Там вся родина (брати, діти, внуки) сидять гуртом з американською широкою посмішкою "cheese".... Звичайно, фотографії з сумними заплаканими лицями "нагнітают"... але з усмішками - то капець...

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

а чому капець? Може вони тішаться за людину яка вже відійшла в кращий світ?

Моя одна знайома завжди казала що як вона помре то хоче аби люди в неї на похоронах влаштували собі забаву а не плакали, і мій вуйко незадовго до смерті заборонив своїй жінці взагалі в чорному ходити.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Хм. Цікава тема. В моїх батьків в окремому чорному конверті зберігаються фото з похорону дідуся, і бабусі здається є, по мамі. Інших фото дідуся і бабусі я не пригадую, здається немає. Я малою знаходила той конверт, дивилась довго, ніяких страхів і сновидінь страшних після того не було. Бачила горе людей, батьків, розуміла наскільки мама дідуся любила... Навіть не згадувала про ці фото до цієї теми. І навіть якщо людина, передивляючись фото, заплаче, чи згадає той сум, то що поганого? Інколи виплакатись легше стає.. Як на мене, куди гірше фотографувати трагедії, скільки разів по ТВ дивились, як літак врізається в вежі-близнюки 11 вересня?

Кажете дивно на чуже горе дивитись.. А мелодрами ніхто не дивиться? Фільми про війну, там сотні вбитих показують.. Моя мама тримає фото з похорону батька, близької людини, а коли показують фільм, де хоча б один труп, або вбитий, мама просить вимкнути, каже:"Нащо на ті трупи дивитись.." А чому у решти навпаки? Фото померлої близької людини то страшно, а купи трупів в фільмі нормально? Триллери? Що, ніхто ніколи не дивився? Бойовики? Скільки вбитих на 1 хвилину фільму? "Титанік" всі дивились?
Ну хіба позування до фото під час похорону то трохи не в тему, але фото зроблені ніби збоку.. для мене то пам'ять..

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Рилась я нетом і знайшла, що не можна знімати на відео або фото єврейський похорон

і на гробівець не можна знимку виставляти а можна написати тільки ім’я померлого і вислів з Тори, на певних навіть не пишуть дати народження чи смерті. Тому якщо хтось робить знимки на похороні, чи ставить гробівці з знимками або скульптурами вони порушують закон.

Але тому що євреї діляться на ортодоксальних і ашкеназі, то ашкеназі євреї лишень з назви а ортодоксальні дотримуються всіх правил дуже строго.

Більшість сучасних євреїв є дуже ліберальні і половини приписів не виконують і сало їдять, і в суботу працюють і мірмурок не носять, хоча обрізаються. Он цікаво, як ж тоді в них з тим законом далі йде? Це щось на кшталт деяких християн які в груди б’ються о побожність а половини законів церкви не признають бо не вигідно. Але мене тут понесло, трохи.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

та ні, не тішаться... людина неочікувано померла... та і з самого похорому - лиця сумні...
тільки там де колективні фотографії - всі з усмішками.. веду до того, що - раз до фотографії то автоматично мусить бути "cheese"... незалежно від обставин...

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Є таке,

але у них взагалі відношення до похорону трохи інакше ніж в нас.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Боюсь похорону, боюсь померлих. Тато мій робив фото померлої куми своєї (дуже красива жінка була, чудова людина), - подумалось - навіщо?!
І, читаючи дописи у цій темі, подумалось - шкода мені! Бо не маю фотографій двох людей, які одійшли у вічність - першого чоловіка, що трагічно загинув, і бабусі...знаю - плакала б од споглядання тих знимків. І - хотіла б їх мати...

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

У мене є посмертні фотографії бабусі і дідуся, лежать собі багато років між старими паперами. Я їх не переглядаю, бо тяжко, і без того пам"ятаю похорони до останньої дрібниці, до недавнього часу снилися. А от прижиттєві фотографії гортала би і гортала, вони у мене викликають таке почуття, гріють... важко словами описати, мабуть, це саме те, що називають світлою пам"яттю.
Я тут вище згадувала про старі посмертні фото, читала пояснення, що у той час фотографії були дуже дорогими, тому нічого дивного, що найчастіше єдиною фотографією людини ставала посмертна, так рідні зберігали для себе пам"ять про небіжчика. А дивлячись на фотографії дохлих вічним сном спочилих мурок і жучок на розкішних ложах серед мережив і квітів, прийшла до висновку, що у всі часи у багатих були свої дивацтва.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

я дуже негативно ставлюсь до фото на похоронах. Я вважаю, що це не такий день, коли його тобі захочеться згадати. І взагалі, невже приємно робити фото біля труни?

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Хотіла написати…що тема не є хорошою (правда хотіла це сказати не такими словами, нажаль форумні правила забороняють ненормативну лексику!) Як то так людям в голову приходить створювати таке…и писати. І взагалі як можна фоткати те, за чим людина тужить, ховаючи свого рідного. Для мене особисто було дуже важко пережити втрату матері, депресію подолала лише пів року тому, а вже часу пройшло 3-ри роки. Тепер зі сміхом читаю все що тут пишуть, мол родичі-близькі живуть закордоном…пришліть фотки! Виникає питання…вони що їх в альбом сімейний вставляти будуть. Бо собі навіть не уявляю такого: сидимо ми з родиною, а я (наприклад) кажу, сестро..принеси альбом…подивимось, як мати ховали… Господь з Вами! Як таке в голову помістити?!

СТАВЛЮСЬ НЕГАТИВНО – не розумію, чи то цирк?!

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Коли минулого року померла мама моєї троюрідної сестри, яка багато років тому виїхала до Канади, вона через сльози просила зробити декілька фотографій, щоб хоч останній раз побачити маму. Можна по-різному сприймати похоронні фотографії, але я би не сказала, що це смішно.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

На день народження можна не прийти, на весілля можна не поїхати..але проводити людину в останню путь...потрібно.
П.С: не пойміть мене не вірно, але людська цікавість...що може людину тримати, щоб не поїхати проводити в останню путь маму!

Бачу мене тут не зрозуміли. Коден має право на слово, але чи почують його...ммм
Лілічка, чесно кажучи взагалі не можу зрозуміти як то зберігати фотографії померлих! Ми на річницю збираємся після церкви та згадуємо, наприклад, маму, як живу, спілкуюсь я з нею і досі, з нею, а не з фотокарткою з похорон. Розумію річ не йде про спілкування, а про фото. Ітого: нажаль, я особисто не підтримую, та не розумію, як то фоткати похорони!

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

В мене питання: для чого люди роблять фотографії? Хіба не для того, щоб зафіксувати приємні моменти життя, щоб запам'ятати, як людина виглядала в 20 років, щоб потім казати: ось онучки, яка я була гарна, як була молода. Зафіксовують гарні крєавиди, якісь яскраві шоу чи просто цікаві моменти.
Що з того відноситься до похорону? Для чого його фотографувати? Щоб часом не забути, що хтось з рідних помер? Чи відзвітуватись (перед ким?) хто був - хто не був, в що був вдягнений і чи грошей на труну не пожаліли? Якийсь сюрреалізм просто.
Страх смерті тут зовсім ні до чого, просто коли дивишся старі фотографії своїх родичів чи знайомих, то згадуєш, як ця подія відбувалась, які почуття з нею пов'язані. Для чого знову переживати почуття від смерті дорогих людей таким чином? Ці люди і так залишаються в пам'яті назавжди. І мали б запам'ятатись живими та усміхненими, а не хай і з умиротворенням на обличчі але в труні.

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

Засуджувати…ні, просто не розумію, чи просто не хочу розуміти, як то так може бути! В одній розмові прозвучало навіть таке: ти розумієш, я не можу прийти на похорон, бо є на роботі. Для мене то є дуже дико! Я повторюю ще раз, на уродини можна не прийти, а ось провести людину, просто провести, а не фотографувати «на пам’ять»

 

Відповідь: Фотографування похорону. Як Ви до цього ставитеся?

я не засуджую, я хочу зрозуміти. Я трохи довго писала свій допис, не прочитавши вашого зверху, про те, коли ви переглядаєте такі фото. Частково мені зрозуміло, але все одно - для мене це сумні спогади, я їх не забуду, але для чого їх візуалізувати?

а коли ви згадуте своїх померли рідних, то як їх уявляєте?