Відповідь: Ми і наші мами А моя мама найкраща у світі, тільки шкода що я це тільки тепер зрозуміла. Ми завжди сварились, я ніколи з нею не могла поговорити, ніколи нічого їй не розказувала. А тепер зідзвонюємся кожного дня, на вихідні завжди разом, говоримо про все-все! Чому не могло бути так зразу?! Як згадаю її сльози через мене, так самій плакати хочеться, чому я таке дурне було?
Відповідь: Ми і наші мами ех.. у нас кімнат 5 і то їх не достатньо коли мама розбушується.. а вчора сказала мені що "в неї нема відповідної дочки"... нормально нє? от я виходить невідповідна... може то я надто вже чутлива до слів, але якою тут будеш коли найрідніша людина каже тобі що ти в неї "невідповідна".. нехай навіть вона в нервах то сказала. і яким таким стандартам маю відповідати? сьогодні цілий день пригнічена, щось такий вже жаль взяв.. і відразу згадується всяке погане, не тільки з мамою пов"язане.. намагаюсть зрозуміти і прийняти, бо знаю як її мама (моя бабця) часом її бештає і каже практично те саме - що вона погана дочка і не така яку вона б собі бажала. І як вже черга моєї мами через то переживати і плакати. а потім вона й не помічає як те саме виговорює мені. зачароване коло.
Відповідь: Ми і наші мами я зрозуміла-все йде з роду в рід.....є якісь видозміни,але стержень лишається незмінним в нашій родині дуже багато злості,яка вся виливається один на одного,а в результаті розруха і ніякого порядку... єдине в такому випадку знімати квартиру і багаааато в чому собі відмовляти
Відповідь: Ми і наші мами ойі моя також. Нині мене так знервувала що мене просто тіпало. Прийшла я щось запитати і кажу що мені треба щоб тато завтра дітей на танці завіз, а вона - ти водиш до поганої вчительки на танці, вона погана і нічого дітей не навчить, ти мусиш водити до того вчителя що двойорідна сестра водить бо він ТАНЦЮВАВ В ВІРСЬКОГО! Я кажу, ну і що? Але там де він вчить мені їздити задалеко, а вона мені я тебе не переконую але я хочу подивитись на те як він працює щоб вирішити чи варто дітей давати. Мене аж підкинуло, бо там не поставало питання про те щоб п собі вирішила а он так мама вирішила, бо в чужих завжди краще, і вона піде подивиться. Але платити буду я і возити маю я, а вона вирішить куди. Мене довго тіпало від того. Я сказала що возити за три девять земель возити не буду. Вона образилась і сказала що я на неї кричу. Я пішла геть.
Відповідь: Ми і наші мами От в мене таке враження, що якби ми жили з батьками окремо, все було б чудово, а так деколи терпіння не вистачає. Розумію, що мама старша і в будь-якому разі має бути шана та повага, тому й стримуюсь. ---------- Додано в 20:47 ---------- Попередній допис був написаний в 20:46 ---------- В мене таке майже щодня, як тільки щось не по-маминому, значить, я кричу і не поважаю. Тому й намагаюсь просто промовчати, так, принаймі, зараз найкраще.
Відповідь: Ми і наші мами В нас що одна мама? В мене те саме. А зараз моя мамуся взяла моду - як тільки щось не по її, то вона одразу задирає носа, дується і ніби не розмовляє, ображена...Мене вже сміх іноді збирає, нє, ну дитячий садок, невже вона думає, що як надується і не буде зі мною розмовляти, то я піду і зроблю так як їй хочеться...
Відповідь: Ми і наші мами саме так. Моя мама використовує цей метод вже купу років з татом а так як я почала трохи відгаркувати то на мене її образи не діють, бо я розвернусь і через пів години роблю вигляд що нічого не сталось але їй не уступлю в тому що я вирішила.
Відповідь: Ми і наші мами В мене метод один, але досить дієвий - коли ми з мамою не дойшли до консенсусу і вона ображається, я просто підходжу обіймаю її і кажу: "Ну не злись, я тебе так люблю", і вона зразу добрішає, і всі щасливі
Відповідь: Ми і наші мами ну моя б на таке зреагувала так, - забирайся від мене, дивитись на тебе не хочу а тоді лягла б на ліжко і дулась і дивилась як ти довкола неї ходиш і пробуєш перепросити а вона знову - відійди, я з тобою не говорю. Щоразу як згадую ті терори з дитинства аж моторошно стає.
Відповідь: Ми і наші мами А моя мама як хоче щоб я зробила "по її", образиться, і каже "та роби як собі хочеш"...і все, я вже знов намагаюсь їй пояснити чому так, а деколи простіше зробити саме так як вона хоче, але з моїм характером то важкувато...
Відповідь: Ми і наші мами радянське виховання? а моя щей педагог Вчора я стою на кухні а поруч мої дівки між собою воюють, ну я їм даю часу аби самі розібрались і тут входить мама і заявляє, я не така як ваша мама я вас зараз позабиваю. ---------- Додано в 13:47 ---------- Попередній допис був написаний в 13:46 ---------- а для чого? як казала моя бабця ради святого спокою? Я також так робила дуже часто але таки виросла і трохи надрізала пуповину. Якщо мені від того зле то чому я маю робити так як вона каже?
Відповідь: Ми і наші мами бо менше нервів йде та й ми не живемо разом, тобто деколи можу потерпіти. Ну і + можливо вона деколи має рацію )))))
Відповідь: Ми і наші мами воно, воно....... у будь-якій ситуації дає про себе знати. А коли стосується поведінки дітей, то просто вже всі репліки ьа зауваження ігнорую, мені менше нервів
Відповідь: Ми і наші мами в мене вже сил нема.... знову мама до бабці заявилась на роботу... кровопивця... знову почала просити гроші... бабця їй винна певну суму, то дасть знову частину, яку має, так та їй заявила, що бабця ще до того нічого не давала... а насправді бабця віддала вже більшу частину.... мама влаштувала істерику, до начальниці бабці кричала, що бабця від неї відреклася! що вона з сестрою плакали на могилі дідуся, що гробівець такий темний (бабця з тіткою зробили реставрацію, грошкою, як на мене - симпатично, це ж гробівець, цвинтар..), і що дідусь там один лежить, а бабця в той час вийшла заміж і своє життя влаштувала.... (10 років тому дідусь помер, а бабця вийшла заміж лише минулого року) я впенена, що вона б хотіла бабцю бачити отам біля дідуся.... вона минулого року ой як постаралася (довела бабцю до інсультного стану, що бабця місяць в лікарні лежала)... а ще (!!!), що треба було з мамою порадитися і вона б теж дала на гробівець (нонсенс! точно з головою не альо, вона ж прийшла до бабці, бо їй всі комунальні відрізали і грошей не має ні на кредит свій ненрмальний (в якому, до речі, звинувачує бабцю, яка до тоо відношення взагалі не має), ні навіть комунальні) і що вона б хотіла дітям помагати! (чим?!!!) а працює лише першу половину дня, чому не влаштується на другу роботу? чи поїхати за кордон, щоб з боргами розплатитися??? тільки звинувачувати вміє і кров ссати з інших.... і як боротися???? те, що я її до себе не підпущу, і до своєї сімї і дітей - це факт, вона НЕБЕЗПЕЧНА і неадекватна.... але як на місце поставити?? я у відчаї....
Відповідь: Ми і наші мами Я звичайно не можу дуже радити але в закордонії існує такий закон, що якщо ви боїтесь що вам певна людина зробить шкоду можна взяти папір в поліції забороняючий тій особі наближатись до вас в районі 3-10 кілометрів.
Відповідь: Ми і наші мами ой, думаю ніяк..... і взагалі, якщо вона таке витворяє зі своєю мамою,то внуків взагалі їй показувати неварто а як боротись-не спілкуватись
Відповідь: Ми і наші мами ми й не спілкуємось - з моєї сторони повний ігнор... а на бабцю вона має вплив - емоційний...
Відповідь: Ми і наші мами Я вже не маю сили... Вчора мама: в чому малу ведеш до школи? Кажу, залежно від погоди. Ні, треба обов"язково футболку, гольф і теплий светр. Кажу, який теплий светр? Та дитина впріє в тій школі, вистудиться і знов буде хворіти! Ні, знову каже, що треба футболку, гольф і теплий светр. Я вже голосніше кажу, що вдягну залежно від погоди. Знов те саме, слово в слово. Мене то безконечне повторювання роззлостило і я вже викрикнула: як буде сніг і заметіль, то вдягну светр. Почалися образи. Не кричи, бо в мене голова болить (скільки живу, стільки то і чую). Ми за дитину переживаємо. Як, яким чином переживаєте, в чому ті переживання полягають? В тому, що я маю кожного дня сповідатися, що я роблю з дитиною (зразок: прокинулася в такій-то годині, попісяла тоді-то і стільки-то, вдягнула труси, майку, гольф, колготи, штани і светр (вказати, якого кольору і товщини), поїла те-то (подати повний список), зараз робить те-то. Підемо гуляти тоді-то, уроки будемо робити тоді-то. Якщо щось не по-бабиному або не по-маминому, зробити так, як вони накажуть). Ідемо до лікаря - теж мусимо повідомити - сказати, чому йдемо, до якого лікаря, що будуть робити. Вислухати: а що, дитина аж така сильно хвора, що ти до лікаря йдеш? А я маю довести дитину до такого стану, щоб аж падала, тільки тоді можна йти до лікаря? Коротше, про кожен крок доповідати, і не просто доповідати, а просити дозволу, чи можна так зробити. То називається переживання? То КГБ! Прибігла баба, і фігі, що ноги хворі, прибігла як молода. Каже, я чую, що ти тут крики робиш. Я пояснила, як мене не чують нормальним тоном, то мушу кричати, бо інакше до людини не достукаєшся. І знову я отримала чергову порцію г...на: ти нічого не знаєш, ти маму не слухаєш, а хто не слухає тата-мами, той слухає псьої шкіри. Мусиш всьо робити, як тобі кажут. Ти шо дитині даєш їсти зраня? ДИТИНА МАЄ ЇСТИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИИ! Багато. Часто. Тоді буде всьо гут. Дайте йаду...
