Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас похожа ситуація, завжди має бути мама або тато біля синочка. А як нема, то ниє, плаче, кричить, а останнім часом взагалі чогось почав боятися залишатися сам в кімнаті, ходить крок в крок, а як не біжить за мною, то заривається в подушку і плаче, і шо тут робити, навіть в туалет сходити не можу, бо кричить за дверима страшно. Сам гратися не хоче, тільки інколи грається, але все одно має бути присутній мама або татко.

---------- Додано в 20:22 ---------- Попередній допис був написаний в 20:17 ----------

А якщо дитина після того ще більше починає битися і зі сміхом казати буду битися, шо робити? Помагає в мене тільки то, коли пригрожую повикидати його модельки, і то поки не візьму її в руку і не піду в напрямку до смітника, тоді стає шовковим і каже, що не буде битися.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас останнім часом мала постійно бьється. Або татові по голові з самого ранку зарядить, або мені, або дитині на вулиці. При чому вона це робить бо їй подобається реакція того кого вона вдарила. Тобто тато від неочікування вскрикує, або морщиься, або ойкає, від наступного удару намагається відвернутись, а її це веселить. І ми її руки ловимо, і кажемо що так не можна. що нам боляче, і ніфіга.... може в любий момент підійти і тріснути.
А ще останнім часом стала просто невиносима, чуть-що одразу крик, сльози, кудись їти за руку тепер взагалі проблема, але ж за руку ходити треба..... і от прям на вулиці починає підгинати ноги, в різні боки на ручі виснути, відпустити не відпущу , на руки брати - вона не хоче, хоче йти сама, але ж в людному місці не пущу дитину ганяти поміж людей...... в мене деколи вже "вынос мозга" від її капризів. І так деколи хочу на неї рявкнути і вліпити їй так щоб мало не показалось.... і стримуюсь бо ж неможна лупити дитину....але то якійсь жах. В ті моменти вона нічого не чує, не сприймає, є її "хочу" і поки не задовольнити буде влаштовувати істерику. З нею тепер неможливо кудись йти далі ніж площадка дитяча...... але і там вона жару дає.
І я не знаю як до неї говорити так щоб вона мене чула....

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Віка ти задовільняєш всі її "хочу"?
В мене дитина з таким також пробує взяти мене,але я на то не "ведуся",якшо буду її капризи задовільняти,то вона потім все буде так істерикою вибивати,вчора шли в конкретному напрямку,вона каже я хочу туда(в іншу сторону) я їй пояснюю шо ми туди не йдемо,вона в дикий крик,плач(без сліз),я її спокійно взяла за руку і так шли хвилин 10,їй то надоїло і заспокоїлась.Я завжи спочатку пояснюю,не виходить то стараюсь переключити увагу,якшо і так не йде,то нехай поплаче,покричить,зате буде знати шо істерикою і сльозами не візьмеш те шо хочеш.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

угу..це все спрацьовувало в нас,поки не було Марка..тепер,якщо щось не по-його, плач і істерики біля дитини спеціально,щоб його розбудити..тому, щоб дитина поспала, мушу ламатися перед його дуростями.....але в нас не стільки ХОЧУ,як непослух..причому 1000%, видуркування і найгірше-зявився МІЦНИЙ лексикончик

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Да уж,хитрющі вони малявки.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

До болі знайома картина...,а потім тішиться,шо таки розбудила. Софія навіть спеціально чекає поки Тая буде засинати,шоб вимагати від мене те,чого в іншій ситуації не дозволю,а тут таки деколи здаюся,бо мале таке змордоване від того вічного недосипляння,аж мені її шкода.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

тут в такій ситуаціях, вважаю, голвне відразу відреагувати, а не прилякувпти дитини чимось.. наприклад, б"є вас, зупини руки не вдалось, значить відправити в іншу кімнату, або не дати, те що воно тим криком вимагало. Мабуть часом треба і по дупці влупити, якщо вже за якимоь разом не доходить.ю я не проти биття дитини по дупі, інколи треба їх тим зупинити, але тут ж таки треба по дитині дивитись, бо знаю діток, яким біття по дупі всерівно, вони ще більш стають агресивними.. Тому краще робити так як ви вважаєте і бачити, що може помогти вашій дитині..
У нас мала не билаь, але бувало на вихідних лежимо обі ще всі в ліжку, а вона приходить і починає по нас какати, 2 рази сказали, що нам болить коли вона по ногам скаче, на 3-й раз я сказала з ліжка злізти.. це помогло..
Просто бувають ситуації, що невідразу за 2-м, 3-м разом помагає, але головне дитині показати де є межі дозволеного для неї.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ні, не всі звичайно, я би навіть сказала що намагаюсь не вестись і задовільняти лише ті "хочу" які я вважаю правильними.....

ну вот прям як про нас, лише я наприклад прошу йти зі мною за руку, за руку вона не хоче, виривається і біжить попереду....це я Сарі своїй можу на всю вулицю крикнути "стоять".... дитині якось не пасує, значить я до неї підхожу. беру знов за руку, пояснюю що можна загубитись, впасти, багато народу, хтось її штовхне і т.д., ніфіга.. Юлька хоче йти сама, а заодно стрибати у всі калюжі.
Ну в общєм за руку вона не хоче, якщо таки беру і намагаюсь вести, підгнає коліна і висне в мене на руці просто як мішок, сама не йде, якщо беру на руки і намагають понести - викручується як червяк.... і знов вмовлення ....
З нами на днях гуляв наш тато....то в один момент йому це все набридло, він зарядив їй по попі, перекинув через плече і поніс додому, а мала кричала так ніби їй не знаю що зробили...... і вся вулиця спостерігала за нашим шоу. Я розумію що у всіх дити були, і таке було напевно в кожного....але в таких от ситуаціях, як от на вулиці в нас - я розумію що дозволивши робити так як хоче вона я піддамся і далі буде ще гірше, але як опанувати себе в такий момент і донести до дитини що таки треба мене послухати, або не виснути а йти ногами.... я не знаю...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

ТО ЯК???......

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

я так думаю, що пропустили -с-, мали на увазі -скакати- по ногам

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Як вона поводилась після того як ваш тато так зробив?
А за шоу на вулиці ніколи не переживай,нехай собі дивиться хто хоче,я на оточуючих ніколи не звертаю увагу,хіба би хтось шось сказав,то би би почув відповідь:ireful:
В мене як починається така істерика,слова,пояснення не доходять,я її за руку і додому,і там розповідаю,шо як не вмієш поводитися на вулиці,будеш сидіти дома і спостерігати з дітками,які вміють поводитися через вікно,спрацьовує.
По попі даю вже в конкретних випадках,наприклад вирвалась від мене і побігла сама через дорогу,заробила так шо досі пам"ятає,як переходити дорогу.
Деколи як не слухає мене,я їй кажу не слухаєш мене я тебе не буду слухати,теж спрацьовує.
Можливо шось тобі допоможе.Успіхів!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

лежала в нього на плечі і кричала, ревіла, і простягала до мене руки. Я взяла на руки - мала заспокоїлась......за 5 хвилин вже йшла додому спокійно. В неї я так бачу клін клінов вишибати треба. Якщо щось не хоче, треба спровокувати ситуацію коли їй прийдеться робити щось що вона не хоче ще сильніше, тоді з двох зол вона вибирає меньше і по попередньому поводу вже не скандалить.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене теж малий втікав, не хотів за руку йти. Вже не знала що робити, бо далеко втікав. І тут мені допомогла двірничка. Вона побачила, що Левчик далеко втік, зловила його і сказала, що зараз запхає в мішок (а мішок в неї був) і забере. Потім ще кілька разів чужі люди казали, що заберуть... Тепер малий більш-менш біля мене ходить, вже далеко не втікає.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Не дозволяю нікому таке дитині говорити,і взагалі мене дратує коли перехожі пхаються до виховання чужих дітей,не маючи на то причини. Зупинити біжучу дитину перед небезпекою-буду вдячна,а оте "заберу" лише погіршує поведінку моєї дитини,тай,думаю,може розвинути дитячі страхи.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

та, тут залежить від дитини. Діти реагують по-різному.
В мого страхи не розвинулися, а став обережнішим. Зрештою, я його готую, що життя повне небезпек, а не тримаю в безхмарному світі.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я теж намагаюсь не допускати або хтось з перехожих пхався до дитини, щось там до неї казав або ще гірше рукии простягав, бо не знаю як буде далі, а зараз на незнайомих в малої одна реакція - ступор, повний, вона за мене ховається, за штатіну мерво чіпляється, з під лоба дивиться на моргаючи, вся напружена, і нерухома. Максимум що я допускаю - коли хтось коли бачить наше "шоу" каже до Юлі - ай-яй-яй...як негарно маму не слухати/в калюжі ступати/плакати/ і т.д. Мала на такі фрази кращє реагує, аніж коли хтось її з собою ніби то забрати обіцяє.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я після таких перехожих мушу дитині пояснювати, що то такі жарти і от власне через таких людей не варто далеко відходити. бо хто знає, може вони дійсно б хотіли таку дівчинку собі забрати. Вже дитина знає, хто такі "п'яні дяді", вони в нас теж до всього пхаються і люблять собі до дітей поговорити.
мені здається, не так важливо, що говорять чужі, а як на це реагує мама і чи підтримає дитину, чи дозволяє чужим рухати дитину, брати з собою і т.д. Я своєю поведінкою хочу показати дитині, що коли я біля неї, то їй нема чого боятися, я не дам її скривдити, але паралельно розказую, що могло б бути, якби вона була сама (відійшла далеко) і з чим вона стикнеться, коли буде велика і буде ходити сама.

---------- Додано в 16:14 ---------- Попередній допис був написаний в 16:14 ----------

Я після таких перехожих мушу дитині пояснювати, що то такі жарти і от власне через таких людей не варто далеко відходити. бо хто знає, може вони дійсно б хотіли таку дівчинку собі забрати. Вже дитина знає, хто такі "п'яні дяді", вони в нас теж до всього пхаються і люблять собі до дітей поговорити.
мені здається, не так важливо, що говорять чужі, а як на це реагує мама і чи підтримає дитину, чи дозволяє чужим рухати дитину, брати з собою і т.д. Я своєю поведінкою хочу показати дитині, що коли я біля неї, то їй нема чого боятися, я не дам її скривдити, але паралельно розказую, що могло б бути, якби вона була сама (відійшла далеко) і з чим вона стикнеться, коли буде велика і буде ходити сама.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дуже гарно сформульовано!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Тато зробив правильно, бо показав дитині де МЕЖА між "МОЖНА" і "НЕ МОЖНА", і вона вже, швидше за все, себе більше так поводити не буде. Такій маленькій дитині пояснювати важко, дитина не сприймає довгих, розмов, не розуміє змісту половини сказаних вами слів і як наслідок ви думаєте, що не слухає, і самі себе накручуєте, що маєте неслухняну дитину. А як будете зважати на думку оточуючих, то матимете проблеми з дитиною постійно, бо виховання має мати чітке спрямування, яке обирають батьки і дотримуються його, а думка оточуючих, в різних місцях і різних ситуаціях є різною, тому не можна дитину вдома виховувати за одними правилами, а на вулиці за іншими. Є ви та ваша дитина. Є поведінка прийнятна для вас, як для вихователів дитини, а є неприйнятна з вашої точки зору, і ви маєте в будь-яких ситуаціях діяти приблизно однаково, бо в іншому випадку ваша дитина просто буде постійно капризувати, бо не розумітиме чому вчора можна було бігати по вулиці, а нині вже не можна, а завтра можна тільки з мамою за руку, а післязавтра тільки в чобітках. Це я для прикладу. Маленьким діткам потрібні правила і порядок, це в них природа така, і дитина може капризувати і відмовитися їсти лише через те, що хтось із членів сім'ї сів не на звичне своє місце.

А дитині власне так і треба. Бо коли є небезпека, то єдиний спосіб зупинити, це крикнути переляканим голосом стій, і дитина зразу вловить тембр голосу і зрозуміє, що йдеться про небезпеку. Мій колись так вирвався і підбіг під качелю, на якій старші діти з усієї сили гойдалися, то я вже не встигала добігти і розуміла, що ще секунда і йому розвалить голову та величезна качеля, я тоді на все горло з переляку крикнула СТІЙ!!!, малий завмер і стояв поки я не підбігла. І тоді я йому пояснила, що то вдарить, буде буба, а коли хлопці зійшли легенько змоделювали ситуацію, ми зробили "буц" качельою і казали що то буба. Малий зрозумів і зараз не підбігає до качелі, а обходить її. І так з усіма небезпеками, моделюю ситуацію і роблю маленьку "бубу" - доходить, ножі вже не хапає, до плити не рветься і крани сам не відкриває, хоча вміє.
Тож, щоб дитина слухала вас говоріть чітко, коротко і по суті, і поводьте себе однаково в схожих ситуаціях.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

а скажіть, з якого віку діти вже починають це твердо усвідомлювати? Ми і плиту гарячу рухали і від праски ще досі опік сходить... Праскою вже бавився наступного дня після опіку і до плити постійно лізе. Зупиняється тільки коли кажу, що гаряче. Ще по віку не робить висновки, чи це характер такий впертий?