Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? І не подумуйте над насильствомвнутрішнього спротиву ,бо потім аукнеться на здоров"ї, а прислухайтесь до себе чого ваш організм хоче, і інтуїтивно настройте його не розумом , а серцем,А 25- золота пора і не задумуйтесь ,що буде пізно ,коли приходять справжні почуття ,ніколи не є пізно, бо організм сам омоложується, а на рахунок, що "ніхто не бере" - кажіть -"чекаю свого ,а він ще в дорозі..."
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? А я допоки боялася і була не впевнена, заміж не виходила, а коли зустріла людину, в якій впевнена на сто відсотків, більше ніж в собі, і яку люблю, почала переживати за інше. Справа в тому, що мій коханий вже 10 років живе за кордоном, в США. Ми знайомі майже півтора року і весь той час «живемо» в Скайпі, він звичайно приїжджає, але не більше, ніж на 2 тижні. Коли постало питання «воз’єднання», то я дуже довго і наполегливо переконувала його переїхати на Україну, але врешті решт погодилася з ним, бо все-таки йому важче в 35 починати все з нуля на Україні, ніж мені в 24 роки приживатися там. Я обожнюю свою роботу, і вже щодня подумки прощаюся з нею, бо там працювати за професією я не зможу. Треба буде мабуть вчитися, або на початку якимсь бейбісітером працювати, … Домогосподаркою не хочу бути в жодному випадку. Дівчата, хто проходив таку «акліматизацію», якщо можна її назвати цим м’яким словом, за кордоном? З чого починати і як це переживати?
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Я проходила коли мені було 23 роки. Тяжко, до сьогодні не можу толком акліматизуватися. Бебісіттнг і домашнє господарство були для нас і для нашої донечки. Зараз точно знаю, шо хочу бути тут не через те, шо коханий і доця тут, а через те, що тут мій другий дім і мені тут добре. Тільки дуже скучаю за батьками і сестрою.
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? як же ш я Вас розумію, не хочу я заміж а того ніхто не розуміє. Мені ж лише 21))
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Так, почала до народження доцьки, побавилася з нею і зараз продовжила науку в університеті. Не скажу, шо то дуже просто, але сподіваюся, шо воно того варте. ---------- Додано в 16:50 ---------- Попередній допис був написаний в 16:47 ---------- Так в такому віці яке ше заміжжя, рано ше, на мою думку.
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? я думаю, що рано чи пізно не буває. коли з’явиться така людина, з якою хочеш пробути все життя і навіть більше, то яка різниця скільки тобі років: і в 20 не рано і в 30 не пізно. слухайте серця і все у вас буде якнайкраще!!!
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Навіть не віриться, що тепер мені доведеться серйозно думати над питанням одруження...Я завжди вважала, що до цього прекрасного моменту ще так далеко! Але дещо сталося... Минулий тиждень був для мене надзвичайно важким...Я розійшлася зі своїм хлопцем. Все сталося так різко і без пояснень. Просто він різко став холодним до мене, навіть обійняти не захотів. Вперто нічого не хотів пояснювати. Я таку поведінку пояснила собі як "розлюбив". Таааак боляче було! Просто хотілося вити, як вовк. Я вже навіть не могла плакати, здавалося, що сльози закінчилися. Навіть температура піднялася...І ось в суботу він перший подзвонив. Як же я чекала цього дзвінка! Але він холодно щось казав про золотий ланцюжок, який я у нього забула...Я лише мовчала у слухавку і думала: за що? за що він так зі мною? На моє мовчання він відреагував так: "Не думай, що мені дуже легко і просто. Я нічого не їм, не п'ю...Давай зустрінемося." І потім була ця зустріч біля церкви св. Андрія, ромашковий чай у "Цукерні"...Тільки він щось почав казати про те, як неочікувано ми розійшлися, як у мене по щоці потекла сльоза...Я швидко почала себе розраджувати різними "сильними" словами (сила, сміливість, успіх і т.д. - мені допомагають). І тут глянула на нього, а він сам закрив обличчя руками і...плакав...Як же я його кохаю!!! І так соромно перед офіціантами, іншими відвідувачами... Словом, нарешті він зізнався, чому тоді такий холодний був. Виявляється, що йому було неприємно, що я на усі весілля ходжу одна. Наші батьки такі знайомі і вже рідні, а як десь іти на гулянку, то мене подруги запрошують без нього. І ще він сказав, що хоче, щоб я була його дружиною. У майбутньому. Ми помирилися! Ще довго прогулювалися площею ринок...Ноги були, немов із вати...Але його сильні руки підтримували мене. Я хотіла, щоб цей вечір продовжувався вічно! Ми подзвонили батькам, які хвилювалися не менше! Сьогодні, як змовилися, моя мама і його мама мені почали "прозоро" натякати на те, що пора вже зареєструвати наші стосунки з коханим. :khomyak: І тут я задумалася. Серйозно задумалася. Просто, моє весілля, то ж не чиєсь там весілля, а МОЄ! Це для мене тааак важливо і відповідально! (і дуже дорого) Я себе колись налаштувала, що одружуся десь після 25-ти років...А зараз мені лише 22! І справа, звичайно, не у віці...Я просто боюся цих розповідей про те, як чоловіки змінюються після одруження...Мені ще так хочеться, щоб за мною побігали! От пишу зараз це і думаю: все ж у моїх руках!:agree: І ніхто, крім мене не вирішить, коли саме мені одружуватися! Просто, мабуть, я вперше задумалася про те, що це може скоро статися. А не через 10 років, як я образно собі кажу... Чесно, в мені ніби щось змінилося після цієї розмови з мамами (моєю і його)...Думаю, що мені ще багато ще над чим є подумати. Просто треба позбутися якихось страхів щодо весілля і сімейного життя.
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Ну, не всіх же під одну лінійку. Мій після весілля ані трішки не змінився, навіть кращим став Якщо ви вже почали задумуватися про весілля, то ви вже готові до нього!
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? І я так хочу!!! Так, я розумію це, але все одно...Так хочу усе вміти передбачати! Щоб ніяких "неприємних" сюрпризів не було! Можливо...Знаєте, я постійно пропускала на посиденьках теми про весілля - як обирати сукню, зачіску і т. д. А тепер...Це ж усе потрібно перечитати! Можливо, занадто усе ідеалізую... В кого я така боягузка вдалася?
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Ви перше вирішіть, чи хочете одружуватися, чи впевнені, а прочитати все встигнете. То батьки вже готуються, а майбутній чоловік ще пропозиції не зробив? Як би там не було, всього найкращого! Не треба боятися стосунків, над ними треба працювати Старайтеся - і все у вас вийде!!!
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Для мене це не мало ніякого значення... і все пройшло бездоганно. Це все "мішура", головне - кохання і щасливе життя разом. Цього ніхто не вміє, і ніхто не застрахований ні від чого! Якщо ви впевнені в коханому, якщо у вас з ним є порозуміння, то подальше життя залежить лише від взаємного бажання жити добре і щоденної праці. І ще одне, мені мама постійно говорила про весілля, навіть якщо я ні з ким не зустрічалась, і нічого страшного. Мамам хочеться бачити дочок щасливими - заміжніми. Не треба цього боятися і так сильно перейматися, все-одно, вона вам лише щастя бажає!
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Свого часу теж трохи вагалася, мовляв - це ж весілля, йой! Але в більшості весілля - це формальність, яка вирішує деякі "моменти" життя, і усвідомлення, що коханий хоче ці моменти ділити зі мною убило всі мої страхи й вагання Буває, що дівчатка виходять заміж, бо "всі так роблять", і мають, що мають - заміж то вийшли, а бути дружиною ще не готові, тому їм здається, що чоловіки "змінилися після весілля", або недогледіли за КОГО вони заміж пішли... Якщо ви впевнені у ваших стосунках, і щиро кохаєте одне одного, то все у вас буде чудово! І ще - батьки хочуть, щоб ви поєднали долі, а ви?
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Ні. Не зробив...Але якби зараз освідчився...Я не знаю, чи погодилася б....З одного боку, жити без нього не можу і бачу з ним своє майбутнє, а з іншого - хочу ще просто зустрічатися. Я ж кажу, треба переглянути свої погляди на подружнє життя. Якісь у мене сумні приклади, крім батьків... так-так! от і я частенько думаю про те, що не хочу пишного весілля з фальшивими посмішками і метушнею...На останньому весіллі (минулої суботи), я зловила себе на думці, що радію, що у мене ще усе попереду. Не скоро. Ми з коханим? Ми разом півтора року, і я про це його ніколи не питала. Ми говорили про весілля чиєсь...але про наше - ні. Коли ми помирилися, він, мабуть, вперше сказав мені, що хоче, щоб я була його дружиною. Дякую усім за поради і підтримку. Я завжди намагаюся усе вирішувати сама. І це, з одного боку, мені подобається, бо намагаюся нікого не обтяжувати своїми проблемами і ниттям. А з іншого боку, дуже потребую поради ще когось іншого, крім мами... Ще раз дякую.
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? а цього багато хто не хоче Коли будете готові, то зробите собі його таким, яким хочете. До речі, мені здається, що Ваш характер чимось схожий на мій - так я це до того, що психологічно готовою до весілля я ніколи не була Просто, в якийсь момент (чоловік його зловив) я погодилась на заміжжя, і, ні разу про це не пошкодувала. Тільки не розцініть мій приклад, як рекомендацію ВЖЕ виходити заміж Прийде і Ваш час! ---------- Додано в 17:46 ---------- Попередній допис був написаний в 17:43 ---------- А боятися заміжжя можна з багатьох причин: нехороший приклад подружнього життя батьків/друзів/знайомих; власний негативний досвід у стосунках; психологічний захист і т.д. Треба розібратись у собі...
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Я боюсь виходити заміж. Тобто, не боюсь "того прекрасного дня". Я боюсь того, що буде потім: боюсь футболу по телевізору, брудних сорочок, коли нема що робити і особливо моменту, коли може не стати про що поговорити. Боюсь, що одного вечора він може не прийти ночувати, що я можу не захотіти йти додому ночувати, а захочу до мами або до іншого, боюсь коли думки про щось у нас стануть зовсім різними, а ще боюсь.... родити дітей... я боюсь тих швів, розтяжок, розривів - от пишу, а мені аж руки від страху терпнуть. А потім я боюсь зіпсутої фігури, халата і бігудів, каструль і вічної проблеми "що є їсти". З однієї сторони я вже цього дуже хочу і розумію, що я переборщила зі своїми страхами, що не такий страшний той чорт... але з іншої мене щось так сильно стримує.....
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? Я боюсь виходити заміж. Тобто, не боюсь "того прекрасного дня". Я боюсь того, що буде потім: боюсь футболу по телевізору, брудних сорочок, коли нема що робити і особливо моменту, коли може не стати про що поговорити. Боюсь, що одного вечора він може не прийти ночувати, що я можу не захотіти йти додому ночувати, а захочу до мами або до іншого, боюсь коли думки про щось у нас стануть зовсім різними, а ще боюсь.... родити дітей... я боюсь тих швів, розтяжок, розривів - от пишу, а мені аж руки від страху терпнуть. А потім я боюсь зіпсутої фігури, халата і бігудів, каструль і вічної проблеми "що є їсти".[/quote] нда.... я не маю права такого писати, але стриматись не можу - або Ви не зустріли потрібної людини, або просто не подорослішали.
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? не наю. може. ви тільки не подумайте, я не така погана. можливо, тому, що пропозиції ще не отримала, тому реально про це не думала. але чомусь такі страхи деколи беруть... а деколи - навпаки - дуже хочу дитиночку і коханого чоловіка.
Відповідь: Чому я боюся виходити заміж? перечитала багато дописів, і під багатьма теж можу підписатися, бо розумію деякі страхи, вагання і невпевненість форумлянок. Всі кругом говорять "заміж треба вже" і на роботі, і вдома. Але я чомусь думаю, що у всіх це індивідуально (коли виходити заміж), може дійсно треба, щоб була людина, з якою хотілося б прожити все життя з її позитивними і негативними рисами (В любимом человеке нравятся даже недостатки, а в нелюбимом раздражають даже достоинства. (Омар Хайям)). Багато знайомих, які одружувалися в 20 років, і швидше, є такі, що в 30 і теж все встигли. Може ще на прийшов час. Кажуть все сплановано вищими силами ще до народження дитини. Видно скоріше, ніж треба ніхто заміж не піде, а як прийде час, то і всі страхи і вагання пройдуть.
