Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

вчора були на новосіллі, згадались мені студенські посиденькі в гуртожитку, бо людей було багацько і всі швидко розбирали тарілки-вилки-горнятка тай людішки всі такі молоді і позитивні (як виявилось в тій квартирі крім нашої солодкої парочки живе ще одна пара +хлопчина +2 коти з анімешними кличками:8, а ми з Ромашкою приперлись то мабуть трохи народ дивувався зустріли там дуже знайоме обличчя, хлопчина , який був дружбою день перед тим на весіллі в моєї однокласниці сказав, що запамятав нас бо мій муж класно відривався,а ще я отримала смс з подібним змістом, так що маю не просто чоловіка , а звІзду танцпола
сьогодні були в поліклініці, від незнайомих людей вкотре почула, що наш синочок має дуже розумний погляд, як на таку мальоту
от так, живу в оточені двох чудових мужчин, чим не врочистість?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Зранку завела Данилка до садочку, повернулася додомцю все гарненько поприбирала, їсти наварено і нібито все добре якби не одне но...в четвер 2-го вересня після декретної відпустки, яка тривала 3 роки виходжу на роботу ех, так швиденько збіг час, за ці роки я стала такою собі домогосподарочкою - "домашньою квочечкою", а то досить того що усе позабувала та ще й керівництво моє змінилося :umbrage:, ой дівчата сумно мені...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а в мене в хаті армагедон - вся підлога рівномірно вкрита конструкиором, залишками автостоянки (яка теж чудово розкладається на запчастини), чоловіковими іестркументами, іграшками, якимись кульками...І мені так зле, що я того прибирати не буду. Хай собі й так буде. В кухні ще гірше..Ледве малого вклала, мусіла його нашльопати, бо ніяк не хотів вкладатись, а дуже подобалось бити мене ногою по голові, а вона мене й без того болить. Папуги нарешті знайшли спільну мову, але то швидше самочка залицяється, а той флегматик ті всі лестощі сприймає як належне... Лікуюсь ще й народними методами, соваюсь п охаті врана як капуста.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Як я Вас розумію,а в мене вже від завтра з педради починаються трудодні.Сьогодні перебрала весь свій гардероб:діловий одяг тепер на почесному місці,а спортивні/джинси/майки-в куточку.Ще й нога і далі болить,то я зробила компрес,лежу і думаю,що на урочисту лінійку доведеться в кросовках йти,бо ні у що не можу взутись

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ірусю, здоров’я важливіше за будь яку урочистість. Урочиста лінійка ще буде... одягайте те що вигідне.

---------- Додано в 14:35 ---------- Попередній допис був написаний в 14:34 ----------

Пора! Тільки треба ще організатора декрету знайти

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

ну, організатора знайти не важко... от,достойного організатора тре пошукати

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А після декрету і роботу можна поміняти...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Мені працювати залишилось сьогодні і завтра! Далі буду дома з малими до січня, і з січня вже починається перша сесія. З розуму зійти. 7 років на одному місці... у мене таке враження що я більше ніколи не буду працювати або принаймні не буду працювати в такому середовищі (корпоративний офіс) як зараз. І мені не то що не сумно, мені дуже радісно. Люди не можуть зрозуміти чому я щаслива. А я щаслива що іду звідси де, здавалось би людські кар"єрні мрії здійсняються щодня, а моя і не збиралась.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

збираюся я зранку на роботу, мій похресник мене проводжає.Біля дверей обіймає маленькими рученятками, цілує, робить па-па, аж не хочеться нікуди іти, а залишитись вдома і бавитись з тим маленьким чудом

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Але погодка хочеться залізти під ковдру і не вилазити....А треба збираися на репетицію.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Повернулася з педради хвора і фізично,і морально...наче побувала в клубку отруйних змій пенсійного віку,котрі гризуться ледь не до смерті за декілька додаткових навчальних годин.Дай мені Боже сили протриматися між ними хоча б рік...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

І я на роботі... Трохи важко після декрету. Особливо конкурувати з тими, хто весь цей час працював. Але нічого, то тільки робота.
Ще би дощ не падав...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Сидимо дома,і лікуємось. Малий простив чи захворів,соплі,пчіхи....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а я нині дружу з тазиком з вчорашнього дня, вчора зранку як почала і сьогодні знову Так грибочків в смак наїлася, більше не буду. Сполоху наробила, чоловік примчався з роботи, купив мені ромашки і так чайку зробив, то трохи краще, закутав мене в одіяльце закачав індійський фільм якийсь і побіг назад на роботу. От я знову саменька, перший день гостей з Червонограду, ще дощ паде.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Перший робочий день після відпустки. Відчуття: посидів в осиному кублі, і кожна оса вважала своїм обов"язком тебе вжалити.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

колега?вчителюєте?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Завтра мій останній декретний день , оскільки інакшого варіатну не маю, то таки прийдеться трудитися на благо розвитку залізничної галузі . Завтра заведу Данилка до садочку і буду наводити красоту , як не як, я після перерви в 3-и роки вихід на роботу це подія.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Останній день літа, сумно, ну недолюблюю я осінь. Хоча усі найважливіші події мого життя трапились саме восени...
З врочистості - завтра в нас з Мучачою річниця
Рік поряд зі мною працює це чорняве чудо - мій друг, співробітник, клон, майже сестра в одній особі
Треба завтра купити якогось печенька і відмітити цю подію

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Нині прокинулася зранку,втішилася,шо дощ падає,гуляти можна з чисою совістю не йти,думала хоч трохи домашьої роботи пороблю,бо після відпочинку завал повний.Та де там,діти одне хоче те,друге інше,я ледве дочекала поки дощ перестав шоб піти надвір і хоч там морально перепочити. Цілий день не було мені спокою,ше й чоловік ввечері з зауваженнями дістав.... Не мій був нині день... А завтра осінь,сумно,бо теж осені не люблю.