Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Десь вичитала, що є в дитини період, коли вона розуміє, що у неї є власні речі, і в цей період вона нізащо не хоче їх комусь віддавати. Бажано не наполягати, щоб дитинка віддавала свою річ, якщо вона не хоче. Так малеча буде мати підтвердження що є її річ (так як в мами є мамине, а в тата - татове - особисте) і без її дозволу ніхто не може взяти її власність. І також якщо мама підтримує в цьому дитину, то й до мами в черговий раз затверджується довіра. З часом цей період, як і інші, мине. І можна буде вчитись ділитись. А поки максимум, що б я робила, й роблю - пропоную мінятись. Погоджується - добре, ні - пояснюю іншій дитинці)) А садочкові іграшки - є спільні, тому ними треба гратись по черзі. Вони не є Мишка чи Мар'янки, тому й претензій бути не може. Але пояснювати прийдеться довго)) як і у всьому))
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас також зараз активно освоюється "моє", "мені", діткам всьогошкода, хоч раніше такого не було. Окрім мінятись, завжди розказую що вдвох чи гуртом завжди цікавіше та й іграшок буде більше, поки ми тільки про це говоримо, успіхів небагато, але думаю власне такий період-дитина починає потроху все позиціонувати)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? У мене таке враження ,що такі коментарі можуть давати люди у яких немає дітей, або діти вже давним -давно виросли. Ну не буває дітей, які ніколи не плачуть на дворі!!! У мене взагалі вже імунітет на дитячі плачі, можу спокійно з кимось розмовляти при тому що чиясь дитина плаче (я маю на увазі ,що мене це не дратує, як інших,які відразу роблять кислі лиця).
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ото мого чоловіка бабуся (тобто для Святика прабабуся) вже мабуть забула, що діти плачуть. Вона мені вже багато історій розповідала, як бачила, що дитина плаче аж заходиться, а мама чи тато спокійно несуть на руках чи ведуть за руку. А я кажу, чи вона знає причину, чого та дитина плаче? Якщо то плач по причині вимагання, наприклад? Коли мій Святик заводить, бо не хоче йти додому, то я також спокійно беру за руку і веду, а що мені кричати на нього чи може сюсюкати? Я думаю, що якщо б дитя плакало від того, що його щось болить чи впав, то мама би заспокоювала дитину.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? 100% У нас теж з тими походами додому були проблеми,малий коли чув ,що пора додому просто біг в протилежну сторону, а коли я його ловила то вигибався на руках в мостик і так з плачом несла його додому. Тепер напевно вже переріс цей період, мені хватає просто встати і піти, то постійно встає і теж іде за мною,може там щось ще возмущатись , але всеодно не порівняти з тим що було.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Якщо я зла в той момент то можу так гаркнути на того перехожого що він пожаліє що щось сказав. Нераз кажу, а ви собі йдіть куди йшли а я з дитиною собі сама розберусь або як дуже зла то скажу, ШУРУЙ ДАЛІ!!! Он я нераз така нестримна буваю до мудрих зауважень. Хоча я дуже терпелива і гречна людина.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Подивилась на лінієчку-і почала потроху вірити, може і ми доростем до компромісу)
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? І я до гурту - мій малий теж вже постфактум влаштовує істерику - то він мав ПЕРШИЙ зробити. Я йому кажу - наступного разу зробиш, я ж не знала, що ти хочеш закрити шафку чи допомогти мені застелити ліжко... Ніфіга - кричить, що не любить мене і заливається такими гіркими сльозами....А як кілька разів падав, при тому що я попереджала, щоб був обережний, то після того казав мені - Ти мені мала сказати, що я там впаду.. Сміх та й годі! Вже має справжню чоловічу натуру - у всьому винна жінка Але щодо реагування на крик і вимоги, тут є палка з двома кінцями. Бути занадто демократичним щодо вимог дитини теж "небезпечно". Я пригадую сцену з якого фільму, де дитина їла макарони в ресторані і розкидалася ними довкола. А батьки спокійно на то дивилися. То вже теж є перебір.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Мій малий дуже любить вчити, то так треба зробити, то так. І не тільки нас, але й інших діток. А коли не по його починає сваритись і плакати. Я йому говорю, що ти ще трішки замаленький щоб вказувати старшим (особливо татові, як правильно їхати за кермом), а він відповідає ні я дорослий, бо ходжу в садік. На його істерики стараюсь по-говорити, пояснити. Чим дальше тим легче пояснити. Деколи дивишся на нього і розумієш як він подорослішав.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В нас почався період отих істерик,щей співпало з прорізуванням останніх жувальних зубів.Додому йдем з плачем ну просто істеричним(дуже рідко що сама йде тихенько),щось хтось не дав істерика.Я просто не звиртаю увагу і роблю так як я запланувала,а не як ій цього хочеться,і стараюсь спокійно говорити до Іри коли вона істерить.Плач проходить за хвилину і дитина спокійно йде з мамою.Саме головне не вестись на хитрощі дітей,а то вони швидко звикають,що плачем можна багато чого добитись.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Я впала:khomyak::khomyak::khomyak:Але ж то вже та дітлашня, такі смішні
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Від дитячого плачу мені просто зносить дах(я бабуся і мама дорослих дітей).Деколи з внуками плачемо разом...
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? і мені Софка ниє вдень і вночі зараз - такий виючий період у нас вже доволі довго - вночі цицька випаде, лінується повернутись сама, треба нити, мама будиться, процентів 20 випадків не мо потім заснути, вдень мама має бути всюди, їсти-пити-бавитись-малювати-встати-сісти-спати-стояти.... і так без кінця. Поставиш поїлку, а вона сама хотіла, злиться і ридає, хоче лялю, але чи не так взяла/дала - не знаю - ридає, покакала на килим ридає, садиш на горщик ридає, покакає в пампік теж плач, не даш викинути паску з балкону крик, викине - кричить . бо "ма"... коли ж це перейде? ридає тепер чуть не до ригів часом, причому за пару секунд доводить себе часом до такого схлипування, що важко самій зупинитись. Не знаю, як з цим боротись.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Не знаю, чи тебе то втішить, але в нас нічого не минуло, моя дитина, то так би мовити "нитік-професіонал", навіть якщо нема причини, то просто для профілактики. Звісно не постійно, але. Я виробила тактику, що коли ниє я називаю причину, обіймаю, і кажу, що мені так само сумно як і їй, і що теж буду плакати разом, бо ми ж друзі, відразу виривається і знаходить інше заняття Може не завжди, але трохи діє, загалом то характер такий, особливо ото все бути поруч з нею. Вчора ввечері включила їй мультики і пішла варити кашу, прибігає за 3 хв зі сльозами на очах і криком: Мамо, я так більше не можу, ну чого не йдеш, я хочу разом! Я чуть не впала, і смішно, і сумно
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ну типу мали б перерости таке діти... Мені невропатолог під час медогляду зразу якісь таблеточки приписала... Але то її горе. В нас почався період істеричного плачу, тобто не плачу, а рику, який подразнював горло і шлунок малому (закінчувалось схлипуванням), він натужувався так, що аж кров носом йшла. Таке було 3 дні підряд. Я просто не знала що з тим робити, хіба головою об стінку битись. Це все на фоні того, як ми тільки мали б починати ходити в садочок. Я вже передумала віддавати і згадувала назву таблеток. Але таки пішли ми в садок і все, як рукою зняло. Наразі тиждень без припадків. При чому переважно таке творилось він надмірної уваги, коли є 2 няньки біля нього у вигляді мене і ще когось і йому не дають того, чого хоче.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? В мене від моєї малечі,вже просто дах зносить!Щоб на ніч вдягнути памперс,то вона не хоче,закатує істерики!Ми їй його не одягаємо,потім просинається в ночі від того,що попісялася і закатує нам істерики,то вона хоче,чи то вона хоче,а істерики такі,що чує весь будинок!Вона в нас просто кричить,як маленьке поросятко!З нею ніяк неможливо домовитися!Ми мусимо з нею 2 години вночі промучитись,виконувати всі її забаганки,аби вона тільки не кричала на весь будинок!Бо в нас будинок панельний і все дуже добре чути!І коли наша Софійка не спить,то ніхто немає спати,будить усіх!Я вже з нею пробувала домовлятися,не виходить і вже з її істериками закривала в іншій кімнаті саму,допомагає на 5 хвилин,потім починається все знову,вимагає,те що хотіла до цього!А вимоги в неї такі,що вона хоче аптечку з ліками,чи того що взагалі не можна!Всі кажуть,що це вона тільки зімною така вредна,коли мене немає поруч,то вона золота дитина!
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Почитай Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как?. Основне, що варто завжди пам*ятати, що дитина ниє не для того, щоб мамі було погано. Тоді якось легше зрозуміти причину і знайти правильний вихід. В нас таке буває часом, коли стрес якийсь,зуби, повний місяць, мамі треба багато всього зробити і швидко, коли в дитини новий етап розвитку.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Ще мені дуже подобається книга Д. Грей - Дети с небес про позитивне виховання дітей і як давати раду з неслухняною дитиною без криків і биття.
Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей? Сину скоро 5 рочків, а нечемнота той ще! Всі твердять, що переросте..., може й так, але нерви ж не стальні... Тому буває по різному, інколи кричу-сварю, інколи і тріпну...інколи і в кутик поставлю...але не допомагає. Просто така дитина, лишень хтось приходить дитину як підміняють, такеее витворяє....а коли нікого нема все чудово. А молодший навпаки, коли зі мною, то тааааак вередує, а коли ще хтось є, то просто ангелятко. Але це ж діти, це саме найдороще що є в мому житті, і я розумію, що дуже часто це моя вина, бо тоді коли вони хочуть уваги я не маю часу, а коли у мене є час у них уже нема бажання...
