Відповідь: Ми і наші мами Мене мама так "довбе" останнім часом, що я просто не маю вже сил Все за те, що я не можу знайти собі роботи... Кожен день з самого ранку аж до вечора одне і те ж: "А нащо ми стільки грошей платили за твоє навчання, а якби я знала, то б не дозволила тобі звільнятися з попередньої роботи і т.д." Вона мене тим добиває, в мене вже нервовий зрив і я не знаю, як з тим боротися... Сьогодні вона мені ставить умову: щоб я стала офіційно безробітною (тобто в центр зайнятості). Добре, що маю хоча б підтримку чоловіка, бо зі мною вже ніхто в домі не говорить, напевне їм усім соромно за мене
Відповідь: Ми і наші мами Та ми будемо оплачувати квартплату вдома-вже домовились (майже). Просто обурює мене така реакція "Ваші проблеми!". Знаю, що наші проблеми-ми їх і самостійно вирішуємо, але не думали що коли попросимо,то нам відкажуть рідні батьки (що мої, що чоловіка). Ми і так не дуже часто просимо їх про допомогу-я завжди кажу-кинули нас по середині Чорткова і нікому ми не потрібні-ні матеріальної допомоги, ні психологічної. З одного боку добре-бо ніхто в наші стосунки і справи не лізе, але з іншого-все таки на початках чекала від батьків більшого. :confused:
Відповідь: Ми і наші мами а... ясно. Мама собі ціну набиває. Знаємо таке, знаємо. ---------- Додано в 19:49 ---------- Попередній допис був написаний в 19:46 ---------- Зоряночко, то чисто як моя. Поки я сиділа вдома то вона мене довбала що я палю її гроші, бо використовую електрики більше ніж вона нам дозволила. Тепер я пішла на роботу, то вона мене мучить що я неправильно поводжусь на роботі і неправильно працюю. Ну вічно щось зле як не одне то друге. Так мене в п’ятницю дістала що мусіла забратись з хати на дві години. Приїхала то вже теми про моє виховання ніхто не піднімав.
Відповідь: Ми і наші мами 100% слово в слово те саме. Мало того, вона мені "підсовує" різні газети з оголошеннями, бо там я знайду роботу... Але там роботи, як такої ніхто не пропонує, а йти на будь-яку також не хочеться, вона цього не розуміє. От так і мучимося.
Відповідь: Ми і наші мами не знаю, чи то ще актуально, чи такий закон зараз є, але раніше було так, що де прописана мама, там і дитину прописують без варіантів.
Відповідь: Ми і наші мами Є. Причому згоди мами можна не питати. До року часу дитину можна приписати до будь-кого з батьків (якщо до батька, то мама пише свою згоду), не питаючи згоди інших, хто проживає у цьому помешканні. Після року це вже не проходить.
Відповідь: Ми і наші мами А моя мама була проти того, щоб я поверталась на роботу. Тиснула мені на материнський мозоль. Давила на чоловіка, щоб він мені типу "до розуму промовив" , а колись казала, що як дитині виповниться рік, то піде на пенсію, щоб я на роботу поверталась, бо в мене були великі перспективи, які звісно ж за час декретнох відпустки розвіялись, як дим, бо я пробула вдома з дітьми 4 роки. І того ще було виявляється мало. Хто їх зрозуміє - тих мамів? І хто нам скаже, якими ми будемо, коли наші діти будуть такими, як ми зараз?
Відповідь: Ми і наші мами ой, а я от донедавна майже як у власному соці варилась - думала, що то в мене одної так вдома. бо якось так склалось що у всіх подруг дуже довірливі стосунки з мамами. а у мене.. я з нею деколи як з якимсь начальником розмовляю.. так хочеться просто щоб тебе зрозуміли і лагідно сказали "все буде добре" все, мені більше ніц не треба, навіть ніяких порад і допомоги. просто підтримки і розуміння. а де там.. вже думаю, чи то не податись на власні хліба, винайняти якусь квартирку мінімальну.. бо я все життя підсвідомо хочу бути такою, аби вгодити мамі. я певно навіть себе не знаю, бо все крики і крики і думаєш як то вже вивернутись аби добре було. нє, ніяк, все буде не так і чужі дочки будуть кращі але ж і люблю її і шкода її, життя важке було...
Відповідь: Ми і наші мами я якось мамі це сказала то її реакція була, то ти ще смієш казати що так до тебе не кажу... та ти взагалі не хочеш дивитись на ситуацію своїми очима а дивишся очима своїх подруг чи ще там кого. Ти що не бачиш яка я тобі добра мама. Приїхали у зінькове називається.
Відповідь: Ми і наші мами сьогодні зранку (о 8-20!) , у мій вихідний день, коли моїх хлопців нема і нема потреба зриватися зранку, є можливість хоч раз нормально виспатись......дзвонить мій мобільний телефон, піднімаю трубку- а там мама, вирішила спитати мене, коли мої збираються їхати до Львова...я з спросоння кажу, мам, ну ти мусила мене збудити так рано аби то спитати ...і я поставила трубку, а вона образилася...Я вже звичайно не заснула,потім дзвоню їй, а вона вже не хоче зі мною говорити...мусила другий раз через годину передзвонити і вибачитися,виявляється вона хотіла нам сирник передати до Львова.
Відповідь: Ми і наші мами мої стосунки з мамою зіпсувалися десь років в 17-18. Перед цим вона виїхала в ближнє зарубіжжя. І чим довше вона там перебувала, тим ми віддалялися один від одного. А так як вона там вже років 15, то уявляєте це віддалення. Я її люблю, по своєму, але не розумію, не можу говорити по душам. І так іноді важко, бо мама-то найдорожче. А її ніби і немає у тебе.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама 11 років жила заграницею, це якраз був період коли я пішла до школи. Тоді я її не розуміла, як можна покинути 2 дітей на бабцю, а самій приїжджати 1 в 2 роки. Але пройшли роки, я подорослішала, і зрозуміла що мама це найдорожче, що є в моєму житті. І хай я провила дитинство без неї, зато тепер в нас чудові відносини. І яка б ситуація в мене не виникла я завжди можу з нею поговорити. Звичайно було важко ділитись своїм життям з людиною, якої я практично не знала. Але не потрібно ображатись на маму, адже вона бажає вам тільки найкращого. ВИ постарайтесь з нею просто поговорити
Відповідь: Ми і наші мами Мені сьогодні образливо було через свою маму. Я їй передзвонила, щоб повідомити, що вчора була на УЗД і мені сказали, що буде хлопчик. А вона лиш запитала: "Ясно, і що все решта нормально?". А далі почала розпитувати чи я дізналась ціну на металочерепицю. От так. В нас ніколи не було близьких стосунків.
Відповідь: Ми і наші мами Певне наші мами одного "пошиву". Я коли їхала народжувати, мама спокійнісінько залишилилась вдома, і в ПБ до мене ні разу!!! не приїхала. Причина -треба було пляцки пекти, бо празник за тиждень. Ні, ще гірше, вона навіть не подзвонила і не запитала, як я там, чи привітати... такі мами теж бувають... болить воно мене, завжди... здається що мене просто недолюбили, не відчувала я ніякого материнського тепла.. і хоч мені вже 30років, мені все ще хочеться мами, як дитині, просто мами.... ось дуже жалісливий допис получився... просто Morena навіяла..............
Відповідь: Ми і наші мами Мене дуже образила поведінка моєї мами коли я їй сказала недавно що вже відчуваю рухи дитини а вона просто проігнорувала мої слова і в мене склалося враження що їй це зовсім байдуже...
Відповідь: Ми і наші мами Зате потiм вони внукiв люблять дуже. Може iм теж потрiбен час звикнути до того що стануть бабусями?
Відповідь: Ми і наші мами Я цього своїй мамі навіть не казала, бо знала, що вона не відреагує. Образливо це, тому що я в неї одна і внуків їй вже пора (її слова), а відноситься так прохолодно. Мені на роботі цікавіше із співробітницями ділитись, бо вони вітають, радіють. А мама....ех....
Відповідь: Ми і наші мами Треба і звикнути. І не всі мами одразу можуть показати свою реакцію. Я також очікувала більш емоційне вітання від мами, все-таки 4 роки я тільки те й робила, шо слухала від неї за внуків. Коли сказала з чоловіком, що ми вагітні, мама і тато нас привітали, сказали, щоб не переживали ні за шо і все буде добре. А зараз бачу вже і сама питається як там малятко поживає, хто буде і т.д. Треба дійсно час. Не всі вміють показувати своє емоції, мабуть ще від виховання залежить.
