Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Не тільки. Думка виникати може. У версії "доки я тут голодний жду"/"доки я 9-й нігтик вимальовую"/...
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Моя мама десь до 10 років виховувала мого брата так, щоб усе-усе по господарству допомагав. Він у нас на олів'є нарізав усе, і вишні дрилював...Словом, мама потім схаменулася, мовляв, що ж то за чоловік такий? Його ж дружина буде експлуатувати! І почала його оберігати від домашніх справ. І ось парадокс. Одружений вже чотири роки. Часто дзвонить, щоб запитати якийсь рецепт, бо вона просто не мала часу приготувати. Я їх обох, звичайно, люблю, поважаю...Але хотілося, щоб брат був такий, як колись з нами....З 8 класу ходить у зал, тіло Аполлона! А з нею схуд так...При тому, що він працює від 8 до 20.00, а вона має кілька пар на тиждень... Інша ситуація з сестрою. Музикант і боксер. Вона його водить у філармонію - він там засинає, він її водить на бокс - вона весь час закриває очі. І от у неї завжди все наварено, напечено, прибрано, ще й сидить йому різні пуловери в'яже...А у нього - Пікасо. Він там ледь не з дитинства...І ось досі...То каже, що тільки проведе когось, а сам приходить під ранок, то просто йде..бо хоче! У домашніх справах...Ще коли вони зустрічалися, вона попросила його помити посуд після вечері. А він їй так сказав: "Сонечко, я за свого життя стільки посуду намився, що я його бачити не можу і ніколи мити не буду!" І як вона так "попала"? Сестричка... Знаєте, можливо, це ми так жаліємося, бо дуже вже в нашій сім'ї все добре? Мама з татом не сваряться, тато миє посуд завжди, прибирає (у мами астма), а мама смакоту готує з журналів, він їй квіти дарує, за ручки гуляють...І ми, їх діти, постійно шукаємо щось подібне, не приймаючи недоліків...Точніше, важко сприймаємо щось не таке, як було в нашій сім'ї? Ось так-то... Ну і щодо мене. То у мене типова ситуація з КВК. Сценка дет сад "Яблочко" - Серьожа-молодец! Хлопець звик, що усе робить мама по господарству. Але тішить, що їсть не вдома. Ходить вечеряти у своє улюблене місце. Я не нав'язуюсь зі своїми кулінарними можливостями. Але все одно часто думаю про те, що він ніколи не допоможе нічого...
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Допис Алісії нагадав мені одну гумореску, як теща-свекруха жалілася подрузі... типу: бідолашний мій синочок, така в нього жінка погана, він же ж їй каву з ранку в ліжко подає... а доці моїй пощастило, зять і їсти готує, і пере, і каву в ліжко подає....
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) а вас бере з собою,чи як то? не дарма музиканти переважно й одружуються з музикантами У мене тато завжди дорбе готував їсти, смачно. У кухні вони завжи були вдвох з мамою, це мені дуже подобалося. Мій викладач з конси колись мені сказав,що чоловік і жінка все мають робити разом,їсти готувати,прибирати,за дитиною доглядати. Тоді це буде міцна сімейна пара. Ось це слова як на мене справжнього чоловіка. На жаль у нашій країні трохи викривлене виховання синочків. Мами їх так шкодують,лелеять,бо ж то синок!! То ще з радянських часів певно.Бачу це по своїй родині, брат мій двоюрідний не вміє абсолютно ніц. Його тато сам сказав-він думає,що картопля смажена на тарілці так і росте....Абсолютно не пристосований до життя.Я такого би не стерпіла. Мого чоловіка мама також я бачила так не дуже його в тому плані виховала, але він дуже давно вже їздить на гастролі,де треба самому їсти готувати,все за собою робити і це його навчило.Миє посуд він довго, але дуже добре і гарно потім складає. В його мами наприклад все трохи навпаки Їсти може приготувати, може й не якусь супер страву,але смачно.І надалі я його буду залучати до спільної праці,бо так і мені буде легше, швидше все робитися буде і разом будемо більше часу.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Я б довірила весь сімейний фронт, але коханий з роками все частіше "самоустраняется" від домашнього господарства. Ви будете сміятись, але причина тому - його "коллєги по роботі", які користуються всіма благами, якими їх дружина настаралась, але не мають їх (дружин) ні за що.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Бере, просто ми не кожен день бачимося. Тоді, коли бачимося, то вечеряємо разом) Їй як раз дуже не подобалися музиканти! Хотіла впевненого і навіть чимось суворого) А всім іншим, хто коментував...без коментарів.)
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Мій був з дітьми тиждень і я ні на хвильну не замислилась що хтось з них голодний чи ще щось в тому плані. Спокійно відпочили і всі були дуже задоволені.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Це, до речі, зовсім не заважає одне другомуМаю музиканта який займався боксом... А в нас вийшов якийсь нонсенс: чоловік-музикант з сім"ї медиків шукав собі медсестру(це в нього була така фантазія) за жінку і знайшов медика з сім"ї музикантів. І все ок, він з дитинства знає мухи і жарти медиків, а я виросла з хорами і найкраща ничка для ляльки(а потім для цигарок) була під фортепіано.Хоча з погляду психології це вийшло цілком закономірно-доця шукає прототип тата(завжди хотіла щоб був чоловік творчий і з гарним голосом), а синок шукає прототип мами. З приводу поділу роботи, то він є...якось так склалось і в моїх батьків, бабців він був.З готування їди, то мій муж прекрасно кип"ятить воду..А якщо серйозно, то він в мене на важких кухонних роботах, розібрати свиню, в час закруток закатувати банки і т.д.А ну і коронна страва, яєшня на салі-це його парафія. Прибирати в квартирі- це моє і бажано, щоб всі звалили з хати і не пльонтрались під ногами, прибирати підвал, балкон, кладовки-чоловіка, який постійно робить з мене асистентку, залізе на драбину і волає Соооооонцееееееее дай то і то, принеси щось...Діти, прямий обов"язок ходити в перукарню, цирк і кінотеатр, ну і звичайно робити костюми для якихось "утрєніків", мама шиє, а тато ріже, клеїть корони, капелюхи(під то ми робим каву і наливаєм коньячку)поки діти сплять.Такоє....:gamer:
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) класно я наразі свого досі неревиховую,бо він все хоче навязати, що в нього робота, а все що твориться - це моя робота:feminist:НІЧОГО ПОДІБНОГО!!!!йього мама так привчила і бабця,хоча вони обоє дуже добрі і в д.пу без мила лізуть от Бог мому милому послав менещоб виправляла ситуацію
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Ви, мабуть, погано зрозуміли. Там ніхто нікого не виховував, і навіть не перевиховував.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Я не знаю чи в цю тему чи ні ... судіть самі.Я не знаю чи хтось слідкує за моїми дописами чи ні.. Отже.. Я вже 2 роки не працюю (і від того по трохи сходжу з розуму), чоловік працює, але заробляє фігню (як для сім"ї з 3 чоловік ну але і добре, що так є), я ДУЖЕ хочу на роботу, тим більше, що є можливість (є дві освіти, я розумію що це не показник на сьогоднішній день, але не сама тупа і є купа досвіду роботи в різних сферах) з дитиною є кому бути в будь-якійситуації. У місті Львові для мене особисто немає місця (я вже просто за два роки зневірилась, бо об"їздила по всім оголошенням в газетех і в нас для цього є інша тема), всюди треба знайомства і т.д., тепер хочу поради... Нам запропонували продати квартиру і переїхати в особняк в с. Брюсилів, це Житомирська обл., до Києва 60-70 км. Робота гарантована обом, але я боюсь! По-перше я свою 2-х кімн. вряд-лі продам за такі гроші і нам по- любому треба 2 машини, хоча батьки кажуть, що допоможуть..... Якби я була впевненав цьому.. я тому вам написала, може хтось чимось порадить.. я просто зараз в шоці, а вирішувати треба в найблищий час! Поградьте! ДЯКУЮ!
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) а наш тато вредний в тому плані... правда костюми мені робити не треба але якісь там проджекти до школи, наприклад зробити панораму з запитаннями про крокодила... маски про прочитану книжку - це все мама. Тато сам в школі не вчився тому і до дітей не дивиться, але він це чесно признає, що школу прогуляв тому помогти нічим не може.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) А чим, власне? Я б їхала, будучи Вами. Житомирщина - чудова земля. Я там виросла.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Я переконана, що мужчина має вміти і поприбирати, і приготувати, і попрасувати. Бо хто його знає, як в житті складеться. Мама нас з братом виховувала в такому дусі і ми їй за то вдячні. Мій брат і борщ зварить і салати всякі, і дівчат своїх позаплітає. Жінка його тішиться, бо дійсно може час від часу "забити" на все. І класно їм. А мій муж не помагає мені, бо ріс в парникових умовах, бабця з мамою догоджали як могли. І він каже, що не чоловіче то діло тарелі мити, дітей бавити. І тому я вчу своїх синів допомагати мені. Старшому 10років і він дрібну роботу по дому зробить, і покупки зробить. Мені приємно і може хтось колись тоже тішитися буде.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) В нас немає поділу "твоя-моя робота". Якщо мені щось "впадло" робити, то це за мене зробить чоловік, і - навпаки Ось така взаємодопомога. Єдине, що не даю робити благовірному, це прати. Бо для нього абсолютно немає ніякої різниці "біле-кольорове" - може позакидати все разом і потім вся сім'я розгрібає шмотки "екс-білого" кольору
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Я також так думаю..мій хлопець вміє робити практично все - дається взнаки і студентське життя, а ще його мама поїхала в Італію, коли він в молодших класах вчився, тому не було кому йому догоджати...Я ж, у свою чергу, стараюся по хаті робити все сама, мені його трохи шкода - він з дитинства все робить сам...Але коли я кажу: помий посуд, то посуд буде помитий.. А ще з нами таке трапилось...Я люблю вишивати, а коли щось підшити-полатати, то в мене до того - криві руки, а хлопець - навпаки..тому він завжди мене виручає..А одного разу в гуртожитку я вирішила підрізати свої джинсові капрі..І там треба було так трошки підігнути, то він і взявся за ту роботу...Аж тут в кімнату без стуку зайшли наші друзі-хлопці..Їхньому здивуванню не було меж...Бо як то чоловік може шити?????????????????????? Та як-як...Мовчки, так як жінка....Бере в руки голку та й нитку і шиє..
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Я б вам радила добре обдумати. Ви маэте наувазі що робота вам забезпечена в Києві? Наприклад моя мама живе 70 км від Львова по нормальній дорозі. Ми туди машиною їдемо в ідеалі 45 хв. То так додайте до Києва і ще плюс по Києві. Це вам в день приблизно 3 години в кращому випадку (без пробок) на дорогу на роботу і назад. Ще 8 год відтарабанити на роботі, і ще щось по дому. Це нарахунок часу. Але якщо там є якісь перспективи умови для дітей, нормальна хата + 2 нормальні машини, то я б зважилась.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) ну, робота - це не тільки незручності з добиранням, але й можливість самоствердитися, відчути себе повноцінною людиною (я так розумію, що Олька явно не домогосподарський тип), покращити матеріальне становище, а головне - уникнути можливих непорозумінь і конфліктів у сім"ї на грунті відсутності тієї роботи. і це не офтоп - про розподіл обов"язків у сім"ї - я думаю, йдеться не тільки про те, хто буде мити посуд, а хто смажити яєшню. побутові справи самі собою розподіляться поноцінно і рівномірно, як пазл, якщо буде головне - розуміння схеми цього пазлу чоловіком і дружиною, його "модель" у головах обох. і буде всім щастя ))
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Мій чоловік помагає мені практично у всьому. Коли діти були маленькі ми по черзі вночі вставали, він міг сам запеленати і погодувати дитину. Чоловік завжди допомагає мені поприбирати і посуд,якщо треба,помиє. Свої речі він ,майже завжди, сам прасує.
