Нині п'ятниця, 13-те. За порядну роботу луччє не братися, то почну тему.Стартова пісня: http://www.youtube.com/watch?v=Cvb_xqD8U9w Знаєте, у багатьох темах воно проскакує. І у "Курси для вагітних", і у "Спільних пологах", і в "Забила'м би"/"Жилєтка" (як наслідок?), проблема дистанціювання чоловіка, мужа від деяких (/багатьох, /усіх) домашніх клопотів. І в цих багатьох різних темах іде вияснення, "звідки ноги ростуть". Пропоную тут локалізувати. І почати на прикладі обговорення головного чоловічого обов'язку - продовження роду. Ні, не біологічній стороні діла, а в плані "Козацькому роду нема переводу". Думаю, розбирати питання на прикладі батьківства є дуже зручним, бо саме тут найчастіше "вилазять боком" помилки у стосунках, які трапляються в подружжі ще на початкових термінах шлюбного життя. Дивіться фразу: Давайте подумаємо тут, чому ВІН і ВОНА нерідко ховаються кожен за своєю стіною. Чому виникає стіна (нерозуміння, відчуження). Для затравки втяв ролик з передачі Школа Комаровського "Навіщо потрібен тато?" http://www.youtube.com/watch?v=sVU8QILFg1w Якщо не дивитеся щотижневу передачу - просю в Комірку, я трохи онлайнових туди накидав Переглянули? Почну про нашу сім'ю. Так трапилося, що з 2-місячного віку Оленочка стала інвалідом, втруїлася від торфяних пожеж і потребує постійного догляду. Доки бабця жила - не було особливих питань, хто дітей припильнує, у разі потреби, а останні роки я "сів дома" годуючим татом, оскільки мені простіше пристосувати роботу і батьківство з найменшими втратами. У нас не існує розділення жіноча-чоловіча справа у щоденному побуті. Нема розділення у дитячих питаннях (школа, садок, полУклініка). Треба мені змінити звичний графік - вирішується цілком гнучко. Хоч ведемо різний бізнес, але досить часто приймаємо участь у роботі "половинки". То не є якась наша велика заслуга/чеснота. У нас не було іншого (достойного) шляху, ніж спільно долати усі сімейні клопоти-радощі. Біда навчила, що називається. Звичайно, як і у всіх трапляються конфлікти і накладки, але вони точно не пов'язані з "твоє/моє" Як ви будували і будуєте своє життя? Спільне? Роздільне? Комбіноване? Довіряєте половинці любИй кавалок сімейного фронту? Якщо "роздільне" - чому? Ваша пара "не потрафить/слабонька/глупонька" і тому НЕ МОЖЕ, тому я "не дам робити"? Не боїтеся, що сімейний сепаратизм зашкодить? Небезпека сепаратизму на форумі - моя "манія". Вже перегризся з деякими форумними сепаратистами на тому тлі. Але я знаю, за що воюю...
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) я йому так, а він мені ні Які саме помилки? І ще згадала по темі: в мене дітей нема, але часто бувала свідком такої ситуації, коли чоловік хотів побавитись чи взяти на руки свою маленьку дитину, а мама до нього з криками, що він зараз щось дитині відломить, "Що ти робиш! ти нічо не знаєш!", а потім нарікають, чому чоловік не хоче лишатись і бавитись з дитиною. Самі винні, я так вважаю.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Я б чоловікові багато понадовіряла, але він в мене такиииий недовірливий))) Якщо серйозно, то часто займається з малим, гуляє з ним, але всеодно є поділ на твоє-моє, про хатню роботу не говорю, бо там майже все моє (отака я жадібна!), хіба вже чисто чоловічі справи мене оминають. З малим теж по замовчуванню завжди я, хіба б мені вже дуже приперло кудись по роботі, тоді тато. Зате кожного дня до садочка відводить тато, але лише після того, як я малого зберу)) Розподіл праці конкретний. Але багато мамочок мені навіть заздрять, бо в них чоловіки навіть не знають, де садочок і не гуляють з дітками взагалі. От буквально минулого тижня я довірливо довірила чоловікові купівлю килимового покриття у вітальню - справився. Ну, ті 20 см, що не вистачило до вікна не рахуємо, подумаєш, не так поміряв))
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) О, а мій би мені таке не довірив))) в нас була непроста ситуація, треба було врізаи доріжку специфічної форми, то він сам пояснював в магазині, як то треба відрізАти. Зайшло ідеально, я би не змогла так. У нас якось простіше — треба - робимо, можу сама, то роблю сама. Он, нині кілька разів просила, щоб допоміг постіль на балкон вивісити, але як просила знімати, то позаносив все і зразу, молодчинка Хоча, деколи в жарт сперечаємось, хто буде за котом прибирати, а ще буває, що я маю до того настрій, або знаю, що він змучений, і тоді кажу: "Давай поділимось - я за Фількою прибираю, а ти за той час його гладиш" такий поділ йому підходить знаю, що колись він мені так само зробить - бо буває частенько, що я вже майже сплю, а тут треба злазити з ліжка і прибирати (як правило, мій чоловік лягає пізніше).
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Все просто - егоїзм і небажання стати на місце іншого,подивитись на ситуацію його очима. Візьміть звичний день звичайної жінки в декреті - годування, перевдягання, миття, зміна памперсів, прогулянки, вкладання, а ще прибрати, приготувати їсти, а коли поруч нема бабусь-дідусів і допомогти нікому, а ще коли дитя, не дай Боже, прихворіло... Під вечір хочеться просто лягти і щоб ніхто не чіпав,... або щоб прийшов коханий чоловік і запитав як провели день,розказав,що в нього на роботі,і запитав,що допомогти,або просто взяв дитину і пішов погуляти. А чоловік,вертаючись з роботи,вважає,що він цілий день "відпахав",і має повне право зайти з пацанами на пиво,він же заробляє на всю сім"ю...Або якщо з пивом не склалось,то прийти,повечеряти і залягти перед телевізором на дивані, бо він же змучився, а що там жінка, вона ж цілий день вдома, а ще щось чіпляється, щось хоче, і пиляє, не дає кіно додивитись. От і конфлікт, і росте стіна. А з появою дітей все загострюється, бо росте відповідальність,і кількість обов"язків, і з"являється залежність жінки - матеріальна, моральна+ брак спілкування, певна несвобода, і відмова від власних інтересів...
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Ви не в ту тему написали. Тут про причини балакають, а ви вже про наслідки пишете. Якщо не домовилися ДО, потому часто буває вже пізно.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Тема... обширна. Навіть не знаю, чи на все відповім і чи не забуду якоїсь думки по ходу. Дала-не дала робити. Ну, не дала, то виплутуйся, кобіто, сама, як можеш, з ситуації. Починаючи з приготування сніданку вранці, коли часу брак. Я засвоїла один урок з минулої "сім'ї", є таке хороше чеське прислів'я - "горе жінці, котра себе окупить". Так в мене сталось. Безперервне доказування (кому?), що я все вмію, все зможу і встигну привело до того, що я все таки мусила за деякий час ВСЕ змогти, зуміти і встигнути. Сама. Дійшло мене (а чи згадала), що я колись сама не вміла також смажити відбивні, але з часом навчилась, тож цього може навчитись і чоловік коханий, а якщо у потрібний час вільна саме його пара рук, а не моя - це не складає для мене жодних проблем. Ну і що, що місцями може пригорівші чи сируваті? Наступного разу будуть кращі, якщо похвалити і порадити. І взагалі, я чоловікові зараз все довірю. І думаю, він мені також. Фактично, в нас нема роботи жіночої і чоловічої. От прасувати він не любить, а я люблю, то чого його цим завантажувати? Ні, за моєї відсутності, він, звісно попрасує, якщо треба, але інакше навіщо кохану позбавляти такої радості? ) Але то таке, практика, насмілюсь сказати жінки з досвідом. А от молодицям свіжовивданим, важче. А дати чоловікові відчуття, що він Чоловік, можна і тоді, коли він у фартусі.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Про нас такого сказати не можу бо наші роботи є надто кардинально-протилежні. Він і справді НЕ МОЖЕ мені нічим тут допомогти. Але в домашніх клопотах я ніколи не ділила працю на чисто жіночу чи чисто чоловічу. Ми доповнюємо один одного і я без нього як без рук, тай він переконався також що окремо нам зле а разом все набагато легше і краще. Правда мусимо мати свій час по-окремо для того щоб зробити щось своє особисте, може то є початок відчудження? Правда я повністю довіряю йому щоб перебрав нашу хату до цвяшка і склав за своїм бажанням, знаю що так як він зробить так ніхто не зуміє і то буде ДУЖЕ ДОБРЕ для нашої сім’ї.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Мені видається,що таки в ту, бо тут причини і наслідки взаємопов"язані. А щодо домовляння ДО... Чи багато українських подружніх пар домовляються про розподіл обов"язків, і про наслідки своїх дій ДО: до весілля,до вагітності чи появи дитини... Частіше все йде,як іде, і складається само собою,"як вийшло"... А "виходить" по-різному,і майже завжди не так,як вони собі уявляли (бо не домовлялись,а уявляли кожен сам собі),і з тим, що "вийшло" треба щось робити,або жити як є.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Як на мене, це природня потреба кожної людини - побути часом на одинці зі собою. Про це навіть Павло пише, правда, трошки в іншому світлі, але суть та сама.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Ех, в нас теж свого часу сталося так, що господарство на певний період лягло на чоловіка. І я так навчилася йому довіряти, що тепер ловлю себе на тому, що не довіряю собі. Коли чоловік поруч, я самоусуваюся від прийняття рішень. Коли його нема, то я з усім впораюся, однак, коли він вдома, то я лиише на підручних. Найголовніше, що мені так комфортно. Він, наче, теж не жаліється, але я вже починаю задумуватися....
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Якось то для мене ніколи не було критерієм. Та є багато тем для бідкання й обговорювання того, що "поїзд пішов"... Властиво уявляння і є найбільшою проблемою. Якби жінка не уявляла, що "перевиховає" чоловіка, проблем би у неї менше було. А то наспівують "я его слепила из того, что бьіло, а потом, что бьіло, то и полюбила" ще й тішаться зі своєї глупоти... Коли мені сказали кілька тижнів тому, що "Ліля гарно собі чоловіка виховала", я одразу відрубала, що "ми один одного не виховуємо, ми один до одного притираємося". Для мене то суттєва різниця й на цьому завжди наголошую. Бо я йому не мама і не вчителька.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Небагато, і не тільки українських. Я Вам знову ж таки, зі свого власного досвіду розкажу приклад. Є в Чехії група "Жовтий пес", а в них напівжартівлива пісенька, з приблизним текстом:"Я її люблю, і на ній оженюсь, немав я ніц, тепер буду мати жінку, буде швидка, як стріла, буде прати і варити, а я у той час на пиві буду з колєгами сидіти". Напівжартома мені її співав мій колишній, ще в той час коли був моїм майбутнім. А так і сталось. І, звичайно, в цьому була доля моєї вини, але вважаю, що треба було прислухатись до власного незадоволення таким гумором і дати собі більше часу на роздуми. І спостереження.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) О! Шкода, що чужі ґулі рідко допомагають. А думати і спостерігати корисно завжди...
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Ми коли ще зустрічалися з чоловіком, він десь в розмові сказав, що він є такий, який він є, і міняти його - даремна справа. Ми ще не одружилися, а я вже помітила в ньому багато змін в "свою" сторону. Не тому, що міняла, а лише висловлювала, що от це мені подобається, а це - ні, без відповідних очікувань. Він САМ мінявся, щоб зробити мені приємно. Довелося платити тією ж монетою Так і живем. Там де не принципово, стараємося вгодити одне одному, а де принципово, - зрозуміти і змиритися.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) схоже.Щоправда чоловік з домашної роботи хіба яєшню засмажити може і за собою тарілку помити. Все решта- на мені.В той же час, я за 15 років життя навіть лампочки сама не міняла. З дитиною- по-різному. Апріорі я. Але оскільки у чоловіка гнучкий графік роботи , а я -"птица подневольная", то коли малого немає де подіти, пильнує дитину він. А ще, стандартна закономірність- чим більше обов язків перебирає на себе один з подріжжя, тим більше інший усувається від них. І з плином часу сприймає то як належне ( от дарма я пилесос у нього забрала років 7 назад).Так що давайте чоловікам місце у господарстві, де вони зможуть "розвернутися".
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) наш приклад: коли зустрічались (4 роки), то я чемно і правдиво проінформувала людину про свої звички-пунктики-бачення_спільного_ведення_господарства)) ага, він, звісно, так само чемно у більшій частині пунктів зі мною погодився (ну дуже вже хотів одружитися ледь не після першого місяця залицянь))... одружилися і тут "получи фашист гранату" - аж він: миття посуду не чоловіча справа (надалі - ч.с.), прасування теж не ч.с., те не ч.с., се не ч.с.... питаю, а що ж тоді, "родное сердце", чоловічі справи? Каже - холодильник поремонтувати, меблі пересунути... ага, розмішив для холодильника я й майстра викликати можу (і йому, до речі, прати-прасувати-готувати щодня не треба а меблі пересунути - то збирається кагал подружок і під коньячок з чоколадкою робиться цілком новий інтер*єр в цій частині ми недовго сперечалися)) ага, думаю, чого це раптом? аж тут до мене дійшло - то він на мене проектує образ своєї мами (домогосподарки, яка взяла на себе усі хатні справи і город)! довелося швидко домовлятися, що я не така як його мама і не хочу такою ставати) і що я працюю багато і важко! і т.д. зато який "ефект"! зараз у нас повне взаємопорозуміння у побуті) а ще немалу роль відіграло те, що чоловік був у відпустці перші 2 тижні після народження донечки - і жодного разу після цього не було навіть натяку "ти цілими днями сидиш вдома, а я працюю і змучуюсь"! з цього висновок, принаймі у нас в сім*ї це дієво, - розмовляйте, пояснюйте і буде вам щастя))
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Тут всі теми сплелися в одну, тобто відносини між подружжям, виховання і сім"я, а ще сам характер людини. Головне на мою думку не критикувати, бо тоді вся охота відпадає будь-що робити, щоб це не було, від миття посуду до більш серйозних справ. Критика і є висловом недовіри. Моя тітка казала краще вона сама пропилесосить, ніж потім буде переробляти, але ж чому обов"язково переробляти, може чоловік зробить добре. от так і навчила що все сама робить. Мій чоловік якщо щось робить, то вже можна бути певною що краще, аніж я.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) Колись читала статейку чи то, щo, про те як кобіта підвязала стрічкою паркан, який розвалювався..гарно так, з бантиками. Чоловіки-сусіди відразу потягнулися допомагати - що то жінка нічого не вміє, зате він на тому фоні - герой. А ми часто (я в тому числі) хапаємося за молотка і так молотимо ним аж гай шумить.)) Мабуть, в мене це тому частково, бо батько хлопця хтів, так що в мене доволі хлопчачі уподобання. Правда чоловік так за мої справи не хапався. І я проти сепаратизму. Разом значить разом, мало які випадки бувають. і завжди дивувалась коли людям принципи були дорожчі за інших людей.
Відповідь: Я б йому робити не дала... (с) не дам чоловікові хрестиком вишивати, не його то справа(він більше по електриці,як ми часто жартуємо),не дам штани підшити,гудзика,бо він цього і не буде робити(його і так влаштує),вазонки пересаджувати(мої вазонки,пересаджую,як мені треба). І ще порочка несуттевих робіт(навіть не пригадаю) Все остальне кожен робить за бажанням(пилососить хату переважно чоловік(якщо не мажє можливості ,то я), готую їсти я, але одночасно досить часто і він,посуду в нас кожен миє сам за собою(наслідок ніколи нема гори засохшої посуди), одяг пере пральна машина , вікна миємо або я ,або чоловік). За дитиною "дивлюсь" я( в декретній відпустці все-таки), але не тому ,що цього не дам робити чоловікові,а тому ,що він працює і не може відриватись від роботи. Хоча малого купає тільки він( я може десять раз за півтора роки це робила), нігті обстирагє тільки чоловік(собі не довіряю таку справу)
