Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Що вам незрозуміло? Що жінка може мати відразу до пологів? А чому ні? Ви ж самі читаєте тему і бачите різні зауваження, то чому не таке? Людина виховувалась в середовищі де не підносилось на п’ядестал материнство, а це було як кара бо будеш за то відповідати перед Богом. Хоч частково то і правда, бо ми несемо відповідальність за дітей але водночас ніхто не казав що сам процес народжування чудовий.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Тут усе залежить від процесу, думаю. І від розуміння чудовості.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Так відомо ж, що у нас більшість шлюбів по-зальоту стаються...Яка там самопосвята може бути???
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Не знаю чи більшість, таки маю надію, що меншість. ))) Але від таких шлюбів тоді годі чекати єдності.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) ну якщо розуміння що то не радість на світ появиться а обуза, чи як там воно правильніше, то звичайно що інше розуміння. ---------- Додано в 15:32 ---------- Попередній допис був написаний в 15:29 ---------- а я б так не говорила про всі, бо знаю декілька які стались по-зальоту але там єдності більше ніж в інших де все чекалось аби правильно було. Все залежить від молодих людей, їхнього бажання розуміти і хотіти бути разом а не тому що просто батьки заставляють, бо так треба і тому що залетіла.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Богові дякувати, що є винятки. Таки діє Божа благодать, аби лиш люди на неї не закривалися. Я зрештою й не думаю про всі, але винятків таки мало серед них, як то не сумно. Я власне таких і мала на увазі, бо таких не раз бачила - ніц втішного.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) 100%. і СУТТЄВО краще! Я маю з чим порівняти, першу доню народжувала сама, було настільки важко та незатишно, - думала, що перейми не переживу і не передИхаю, шукала підтримки в лікаря, акушерки та медсестер, ніби і отримала її (ціла купа людей не відходила від мене ні на мить і активно допомагали мені порадами та масажем), але чужі руки неможливо порівняти з рідними – рідне слово чоловіка, його дотики, власне присутність, ба, навіть погляд творить дива – перейми вдруге вже разом з ним були настільки легкими та відносно нетривалими (1.5 год до моменту повного відкриття). Вже тепер я впевнена, що власне завдяки тому відчуттю захищеності та стану повного спокою та релаксу мені вдалось народити доню 3,600 кг без жодної тріщинки та розриву (а кілька вумних дохторів, дивлячись на мою статуру мене взагалі двічі лякали КР). Відверто кажучи, минулої осені голосуючи в цій темі обрала останній пункт, бо на той момент таку позицію висловлював мій чоловік. Бо за роботою та безліччю різних справ ми ще тоді не виділили достатньо часу для спільної підготовки до пологів – він просто не розумів своєї участі, і мислив доволі стереотипно. І як тільки ми почали спільно читати відповідну літературу, переглянули кілька фільмів, його думка почала власне формуватись. Остаточно позитивна думка про спільні пологи закріпилась вже після його кількох тривалих розмов з лікарем, котрий говорив – „Мені на пологах немає чого робити, я просто буду спостерігати за процесом, все решту – тільки ваша спільна робота.” Так і сталось, на переймах лікаря практично не було – він заходив і виходив, але коли почало тужити йому таки довелось не тільки спостерігати - ми з чоловіком розгубились обоє – в мене почали труситись ноги і мені перехоплювало подих і ставало дуже важко вдихати- видихати і зрозуміти коли що робити (тоді прийшлось слухати вказівки лікаря). Тепер ми з великим трепетом та ніжністю згадуємо спільні пологи, особливо 2-3 години безпосередньо після пологів – знайомство з донею, перше прикладання до грудей, спільний сон (ми з донею заснули – доня біля циці, я в обіймах чоловіка, а чоловік так і не заснув, бо, як каже, - по-перше був переповнений емоціями, а по-друге, вирішив оберігати наш сон). А 5 спільних днів, проведені в пологовому, ми взагалі згадуємо з приємними посмішками – в нас було відчуття, що ми десь на відпочинку (ми нічого не робили тільки насолоджувались першими днями знайомства з донею, - родичі відвідують, їсти приносять, умови комфортні, лікарі не турбують (бо були травневі свята і ніхто взагалі не набридав). Я думаю, що 5 років тому ми і старшу доню народжували б разом, якщо б пологи не почались дуже передчасно, і ні він, ні я до них просто не були готові... До третіх спільних пологів вже готові... Писи. Якщо комусь пригодиться, - у пологовому, що на Мечнікова, є штатний психолог, котрий консультує в питаннях партнерських пологів. Наші друзі користувались його послугами за порадою їхнього лікаря, відгукувались позитивно (послуги цієї весни були безкоштовні).
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Ну цю фразу я від неї почула не під час пологів, а після ---------- Додано в 17:06 ---------- Попередній допис був написаний в 17:05 ---------- Мені здається, що більшість випадків, коли вагітність просто прискорила проце реєсмтраціїї відносин. Тому мені здає ться в таких випадках єдність все-теки є.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Ну от власне, що після!!!Тобто, вона знає що таке пологи і про що під час них можна думати, точно не про секс. Тим більше, що прекрасно знає, що там все швиденько прибирають і я під час своїх 10 годин перейм не бачила крові і чоловік мій теж (він просто туди не заглядав).
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Моя знайома народжувала разом з чоловіком, то він особисто зізнався, що він би наступного разу не пішов. Йому було не дуже приємно спостерігати за процесом народждення сина, зявилась якась відраза до жінки. Зрештою стосунки погіршились і вони розійшлись. Думаю, в них просто не було щирих почуттів, хоча і одружились в зрілому віці.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Наші знайомі були на партнерських пологах....Після них чоловік не міг вспокоїтись і тільки казав:"Бідна моя Іруся, так намучилась, мені її так шкода"...І після пологів ставлення не змінилось.Він зрозумів як тяжко беруться діти....
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Ну та, а ми дивуємося, звідки оті дивні стереотипи про пологи беруться...Тепер їх ще й чоловіки будуть поширювати! Давно пора вже зрозуміти, що роди - це НЕ АКТ МУЧЕНИЧЕСТВА! Це робота, інколи легка, інколи важка, але ПРИЄМНА, БЛАГОРОДНА! І тому чоловіку вартувало б сказати так: моя дружина добре виконала роботу! Я нею пишаюся!
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Так багатьом жінкам оте жаління якраз дуже пасує, особливо тим, котрі ніяк не виростуть зі сприймання себе, як маленьких капризних дівчаток.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) 100% мій чоловік навіть не розглядав варіанту своєї відсутності під час народження своєї дитини. Ми разом народжували синочка і саме такі слова "що я молодець, що робила все правильно,відповідально, що я справжня жінка, що він пишається мною" я чула в той день і чую по сьогодні. Він з таким захопленням розповідає про наші пологи і з такою гордістю про мене (до розповідей про природні пологи тепер додається ревне відстоювання ролі ГВ і то так гарно звучить з вуст чоловіка а ще зараз трохи сварить свою маму, що та годувала його лише до 2-х місяців)
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Мій чоловік був дуже здивований, коли йому співпрацівниці почали говорити, що то таке страждання, така мука, що він би такого не переніс... Сказав їм, що Ліля в нього молодець і все дуже мужньо й спокійно перейшла, зовсім не як страждання й муку. Кобіти були в шоці. Ще би. Вони ж без поняття про що говорять, бо народжували з епідуралкою.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) ага, або "їй просто дали таблеточку посмоктати і тут як почалось,крики,розриви і упущення самого моменту народження, бо за біллю навіть не зрозуміла,що то вже дитину на живіт хлюпнули"-з розповіді знойомого В нас теж було багато знайомих в шоці, коли ми з таким азартом і захопленням всіх переконували, що народжувати то крутодумали, що ми жартуємо але дякуючи нашим оптимістичним розповідям двоє майбутніх татусів були присутні на пологах і тепер дивуються, як то вони могли б не піти
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Свіжоньке втяв: http://www.youtube.com/watch?v=PLlU4TKS45I Зі: в Комірці виставив всю програму онлайн.
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Страждання, не страждання, зато вченими доведено, що чоловіки такої болі б не витримали - в них би розірвалось серце.
Ги, було би все так просто. Місцеву епідуралку колять у хребет. :wacko1: І болю вони вупше ніякого не відчувають. Взагалі ніц не відчувають, бо тіло заморожене від колін аж попід пахи. Там без лікаря й не вродиш, бо відчуття й контролю процесу нуль. Хоч газету читай, хочеш - каву пий. Що ж то за таїнство появи нового життя тоді? Плюнула би я в очі тим ученим, чесно. І тих, хто таку інфу поширює, взагалі не розумію. Така дурня!
Відповідь: Сімейні пологи - думка жінок (чи чоловік пішов би...) Від окситоцину? Просто накопали б дохтура, і фсьо. ЗІ: а точно вченими, а не вчьоними? http://www.youtube.com/watch?v=k8EA-5-MkrI
