Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

В мене 2 місяці тому було завмирання. Ставилась спокійно, не розкисала, не плакала, сильно перед тим намучилась з токсикозом, але трималась...
а сьогодні "накрило" з головою, думаю, воно би вже рухалося, а ще секретарка ходить на четвертому місяці, в неї вже животик видно...
нічого, пройде... не жалійте мене, будь-ласка!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

В мене були такі самі відчуття після викидня, спочатку трималася, а потім ревіла як навіжена від того що в знайомої такий самий термін, а в мене всередині пустка.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Темка дуже болюча, але хочу хоч трошки підримати Вас- ви всі хочете мати дітей разом і це головне, разом можна багато чого подолати. В мене зовсім інша історія мій сказав "як ти не можеш зробити аборт", і я постійно думаю чому так відбувається...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Хай собі мозок абортує (хоча, судячи з вашого допису, там його нема).

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

в мене була схожа історія, але тоді не було першої дитини, а ми так довго чекали на цю вагітність. ситуація з каналізацією була аналогічна, я до сих пір мучаюсь через це. Після викидня, я 1,5 року лікувалась (хтось може сказати що це мало), але я була на межі зриву.. моя гінеколог працювала зі мною більше як психолог, священник.. а я не вірила в те, що зможу колись завагатніти. тоді мені запропонували стати хресною мамою чудового хлопчика - Евгена!!! я з величезною радістю погодилась. через місяць після хрестин я взнала, що вагітна!!! зараз моїй донечці 2р і 5міс, а синочку-похреснику 3р і 2 міс. я їх обох дуже люблю і дуже рада що вони в мене є!!! але сум за тим ненародженим дитятком залишився. в мене є улюблена фраза, яку я повторюю безліч разів на день "так мало бути!!!" - повірте, якщо замислитись над цією фразою можна знайти міліон виправдань тій чи інші обставині... Вірте все що не робиться - це ваша доля, не втрачайте надію на те, що далі на вас чекає щось світле і хороше!!!

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

В мене такого не було, але в моєї тітки така ситуація була. Так от - зараз вона виховує 4 дітей, точніше 2 вже мають сім"ю, є внук. Не переживайте - з Божою допомогою все у вас буде добре.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

а мені свекруха постійно казала, що в мене дітей не буде, що я відьма, і що я її синочка приворожила. я лікувалась, працювала над своїми думками, а вона мені півтора року втлумачувала, що не завагітнюю я. чоловік казав, що все буде добре, що в нас буде дитинка, так і сталося

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Та сама вона відьма, ні монстр, та ящко вже так думала,що ви його приворожили то чого ж не сходила до якоїсь бабки і "Відворожила" назад, о тоді би побачила що то приворожила називається ЛЮБОВ.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

саме смішне що ходила вона, і я пішла від нього, але це було набагато раніше і з певних причин (це його була вина). потім ми знову зійшлись, порозумілись, вирішили що хочемо дитинку і тут все почалось.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Вже кілька разів заходжу сюди читаю і плачу, а написати не наважуюсь.Кажуть, що час лікує то неправда.Скільки треба того часу?Минуло 15 років, а болить так само, як того серпневого дня і кожен день я думаю про своїх двох ангеликів...Душа болить за всіх тих жіночок яким довелось пройти через те саме.Співчуваю вам щиро.Але ще хочу сказати про те, що як би важко не було не можна опускати руки! Треба вірити і просити Господа про допомогу! Був час коли я не знала, що маю робити і як маю далі жити але вірила завжди що дочекаюсь.І дочекалась - моїй красуні донечці минуло 12 років. Я теж собі завжди повторюю, що так мало бути, але боляче всерівно...Рятують тільки оченята і обійми моєї донечки.

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я тут недавно ,тому не знаю ,як відповідати на цитати... Та все ж... Особливо для Левицької. Хочу сказати - не засмучуйтеся! Все у вас буде гаразд!!!! минулого року таке трапилося з моєю колежанкою і з кумою, причому різниця між їхніми випадками - три тижні. А на Великдень кума поділилася звісткою, що на 6 місці (вона не дуже після того афішує) ,а колежанка вчора, що на 5http://posydenky.lvivport.com/images/smilies/girl/girl_in_love.gif так що не впадайте у відчай будь хто! Бог добрий!http://posydenky.lvivport.com/images/smilies/girl/girl_claping.gif

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Вона у вас хвора на голову?

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Не, жаліючи, кажу - Ви не одна у своїй ситуації!
Моя добра подруга пережила таке на 6 місяці,уявляєте? То трималась як могла, а потім принесла якось пляшку коньяку і прроосто вилила свій жаль і біль!

Ну тепер , слава Богу, у них підростає дівчинка (2 місяці) - то Вона тільки молиться і дякує Богу за ще один шанс!

І у Вас все буде добре - на то потрібен час, це треба пережити...

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

От те саме хотіла написати..Якщо хтось і є відьмою, то це якраз вона, а не ви

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

На хворих не ображаються!Це раз.
А по-друге, лиш одне правильно зробите після таких заявочок: підіть і поставте свічку, або ще краще, як радив мені один священник, замовте службу за особисто її здоров"я.

Взагалі-то, напевно, добре було б якби ви жили далеееееееко від неї, бо люди які таке говорять, багато на що здатні

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

я читала і плакала. може банально звучить, але я втратила минулого року дитину на терміні 5 тижднів. мені зробили чистку................

мені говорили " добре, що зараз а не пізніше, бо тільки взнала , то не так страшно", але це болить..........дико, до болю, не виносимо...........

найгірше було, коли настав травень місяць і час коли моя дитина мала народитись........... мене переслідували думки :" а якби народилась хто б це був , хлопчик чи дівчинка. як би виглядав(ла)............."

Зараз я маю донечку (доречі я завагітніла рівно через рік після того як втратила дитинку), і просто обожнюю її, але думки так там далеко в голові і крутяться : " а щоб коли....."

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Я чомусь впевнена що то була донька. Не знаю чому, я про себе завжди Даринкою називаю.....

може то все по дурному, але так для мене легше ...........
Я напевно ще неготова то від себе відпустити.................

 

Відповідь: Хоч серце розривається навпіл, пишу...

Ой, і я чомусь була переконана, що то дівчинка. Може тому, що під час вагітності зовнішність моя дуже змінилася в гіршу сторону, кажуть, то на дівчаток... але імені чомусь, коли завагітніла вперто не хотіла давати, не "йшло" мені... Ну, але то таке, я відпустила, таких приступів, слава Богу, з того часу не траплялося.
Зараз намагаємось знову завагітніти, але я навмисне нічого не вираховую, нічого не загадую, нехай все буде, як має бути!