Відповідь: Вагітність і муж irushka, зрозуміло що саме цей важкий перший досвід ваш чоловік й дратує вашого чоловіка. співчуваю вам. Думаю, з одного боку він хоче вам допомогти і знає що піде з вами до родзалу, але з іншого боку його гнітить страх від пережитого стресу, отакий внутрішній конфлікт. Думаю, його лякають не курси а власне пологи, і відвідання курсів він сприймає виключно як зайву сходинку перед цим важким випробуванням. А в вас є друзі чи добрі знайомі сімейні пари які відвідували курси перед пологами? Можливо після їх розповідей та рекомендацій - ваш чоловік зможе змінити думку про відвідання курсів. Особисто я остаточно вирішив піти на курси не через власну ініціативу (та шо там, подумаєш, форуми-книжки читав, навчальне відео дивився) а власне через розповіді і рекомендації друзів. А вже там на самих курсах він позбудеться всіх своїх страхів. Спробуйте не говорити з ним про спільні пологи, говоріть лише про курси. Скажіть що ви ж небагато просите, що хочете щоб він побув коло вас і все таке. І вже після курсів спитайте ще раз про спільні пологи.
Відповідь: Вагітність і муж Він нервується бо вважає що повинен, але всередині він того не хоче.. ще від боїться що ви будете ображатися.. а всі ті розмови вимушують його пояснювати те чого він сам не розуміє і не хоче розуміти бо його болить... Це захисна реакція вимурувати стіну через яку ніхто не проб"ється
Відповідь: Вагітність і муж Так, бо даному контексті це потреба жінки в підтримці. Я не психолог, але вважаю, що шкодувати чоловіка - недооцінювати його.
Відповідь: Вагітність і муж Я свому чоловіку гарно пояснила, що боюсь бути сама, коли будуть схватки, коли мене буде боліти. І мені треба його підтримки, його слів, його присутності. А от за потуги, ми домовились, що він сам вирішить. Так як за курси я вже писала, що в нас з цим проблам, то він має сам вирішувати. Але поговорити в будь-якому разі потрібно, причому починати не треба ніби "по между прочим", а якраз дати зрозуміти, що ця розмова мусить відбутись, і не обовязково з одним закінченням. Бо мій чоловік тоже перше майже кидався, як я тільки про то починала говорити. А потім просто висказалась, і сказала, що на самі потуги йому не обовязково йти, то він аж тоді почав слухати.
Відповідь: Вагітність і муж Може по трупах будем ходити бо нам треба? Хоча сама дружина того чоловіка пише що може сама справитися.. Але ж ні.. ми піклуємося про якусь потребу якої насправді немає.. Мова йде не про жаль, а про розуміння.. такий підхід не є підходом люблячої жінки а якогось роботодавця який наняв чоловіка на роботу і хоче витиснути з нього останні соки аби заробити більше..
Відповідь: Вагітність і муж А для вас це має велике значення? Найголовніше, що він планує йти з вами на пологи, планує вас підтримати. Мені видається, що зараз непотрібно випитувати в нього про мотивацію, а час від часу, при нагоді чи просто так сказати, "боже, яка я рада, що ти будеш біля мене", "пхи... та мені вже тоді зовсім не страшно", "ой як добре, що я не буду сама" і т.д. Повірте, він все це буде собі переварювати і кожного дня його бажання йти на пологи міцнішатиме. А ще є різні варіанти перебування на пологах. Мій чоловік, наприклад, не різав пуповину, бо йому ніхто її не дав, і в момент появи донечки на світ, був випадково в коридорі з моєю мамою, там і почули перший Юнин крик. Але я дуже рада, що від був поряд і я не була сама серед маси чужих людей в такий відповідальний момент мого життя. І це не егоїзм. Це здорове бажання мати захист, підтримку і навіть присутність рідної людини. Мужчина повинен це розуміти, нехай навіть для цього йому потрібно готуватися всю вагітність чи більше. Я, в свою чергу, готова підтримати його в складній ситуації (добре, що хоч точно не на пологах...), навіть якщо мені цього зовсім не хочеться.
Відповідь: Вагітність і муж В мене складається враження, що ми говоримо різними мовами. Маю що ще сказати, але певно пізніше.
Відповідь: Вагітність і муж Щось у вас така драматична картина вималювалася... Я таки схильна до позитивного мислення більше. Як на мене, чоловікові власне потрібна допомога, бо він хоче, але зізнатися боїться. Можливо, вважає це слабкістю. І коли він каже, що "піду", але на друге питання вже не відповідає, то це не тому, що відповіді нема, а тому, що не готовий повністю розкрити свої сокровенні думки в даний момент. Треба просто почекати. Слухати разом рухи малятка, ділитися інформацією з курсів... А вважати бажання народжувати разом жіночим егоїзмом - з вуст жінки почути дуже дивно. Мабуть, я ідеалізую народження дитини, але для мене це таїнство, ще й відбувається не так вже й часто в нашому житті. Егоїзм тут ні до чого, бо то народжується плід любові, при тому любові ДВОХ осіб, а не лише однієї. Ви так добре знаєте чоловіка Ірушки? Враження, ніби про свого пишете. По ідеї, якщо у вас був негативний досвід (вашого досвіду не знаю, але припущення саме напрошується), то не конче у всіх має бути такий самий. Ну так, якщо чоловік чужий і жінка його в хаті тримає суто з практичних міркувань. А якщо сім*я любляча, якщо це союз двох рідних людей, то ваші слова аж надто жорстокі й згірклі. Я тут вважаю так само, як Suzi. Мудра жінка зуміє мудро допомогти чоловікові, а не буде шукати якісь псевдопричини та псевдовідмовки, аби дурити саму себе, що все гарно й рожево, а в душі тримати образу. Саме тому не бачу сенсу трактувати як чужого.
Відповідь: Вагітність і муж Це не в мене.. ми говоримо про конкретний випадок де вже мав місце драматизм в вигляді стресу чоловіка.. Це думка жінки, і далеко не кожний чоловік має змогу зізнатися власне в протилежному, тому що жінки вважають їх сильними і на слабкість воно банально не мають права.. Проте я не говорю що всі чоловіки такі, є й такі про яких ви пишите. Є такі які з задоволенням.. от моєї коліжанки чоловік не пішов на пологи бо тоді ще такої практики не було а дуже хотів.. пологи були складними дівчинка ножками йшла різали коліжанку вдоль і поперек.. то він після її приходу додому казав що сам би ліпше пологи прийняв.. і вірите він прийняв би зі всіма складностями напевно легше ніж в пологовому.. бо така він людина що хотіла і могла би.. А от чоловік моєї сестри був на двох пологах.. ну він і на курси ходив і вроді вибір в нього свідомий був.. і радий безмежно.. але і ошарашений був.. відходив півроку.. а був ще один випадок с другою коліжанкою.. вона чоловіка взяла на пологи а потім коли той біля неї скакав хвилюючись то та відрізала йому - сиди собі в куті тихенько.. Все це звичайно пояснюється і розуміється - основна думка полягає в тому, що люди різні .. Звичайно ви праві, це таїнство.. Народження дитини сокровенна подія яка вимагає відвертості чистоти і духовності не тільки окремо для матері чи чоловіка, а все це повинно бути у відносинах ще до того як дитина була зачата, тоді народження буде таким як ви пишите. Проте тут ще треба врахувати особисту свідомість.. ви на це дивитися так, що безперечно характерезує вас як людину що пішла далі від звичайних побутових стеріотипів і керується духовними категоріями. Але не всі такі..і тут не можна теж звинувачувати, бо всі ми росли в своїх умовах що зробили нас тими ким ми є. Так от чоловіки на таїнство народження дитини мають не однакову думку.. більше того вони це не сприймають власне так як жінки, бо вони інші. І в більшій мірі їхнє відношення формовано суспільною думкою/вихованням - як це було в друзів в знайомих, в батьків.. з чим вони або погоджуються або ні. так звичайно мій досвід залишається моїм. Мій чоловік не горів бажанням і я не наполягала. Хоча на другі пологи виявив бажання йти, але все відбувалося так швидко, що поки його "оформили" я вже народила.. Як бачите негативного нічого не має. От власне, що якщо це любляча сім"я то чому тільки жінка заслуговує на розуміння? Мені власне від цього гірко..
Відповідь: Вагітність і муж Я там аж такого драматизму, як ви вивели, не помітила. Мабуть, якось не так читала. Як на мене, ваші поради стосуються не того, як сім*я може стати щасливішою, дійти до більшої єдності та кращого розуміння, а навпаки, як жінка має навчитися бути нещасливою, більше того змиритися з тим, що щастя їй можна мати хіба кавальчик. Якесь у вас дуже негативне сприймання чоловіка, як того, хто окремо, хто боїться. То ж чоловік, а не ще одна дитина. Страшно подумати, до чого приводить сім*ю таке сприймання чоловіка, а ще страшніше уявити, біля якого розбитого користа опиняється вкінці-кінців жінка. Перечитала вас допис ще раз. Це просто знахідка для радянської медсистеми із її залякуваннями та зашугуваннями. Той, хто є належно приготованим, не буде півроку відходити. Просто у нас культура така, що перше у фільмах зашугують крикухами, потому родичі сприяють нерозумінню й страхові, а тоді ще й самі медики, ну, і знайомі зі схожими "ужастіками" та інтонаціями, як у вас... Вистачило би трохи позитиву - й усе би було цілком інакше. Щиро вірю, що Ірушка з чоловіком зуміють знайти своє світло й не піддаватися настроям залякування та очорнювання. Просто їй не варто поспішати із питаннями, бо чоловік іще сам не звик до думки, що має слабкі сторони.
Відповідь: Вагітність і муж Лилю, ну про що ви? Невже те що ви розумієте свого чоловіка робить вас нещасною?
Відповідь: Вагітність і муж Я про те, що ваші глобальні катастрофічні висновки можуть цілком не стосуватися конкретного випадку й виглядають зовсім не як спроба допомогти, принаймні не в позитивний бік.
Відповідь: Вагітність і муж Розумієте Лілю, катастрофа вся полягає в тому що ми не можемо погодитися з думкою інших. От в вас є своя в мене своя, і ви її відстоюєте і будете це робити так само і я. Так от така сама думка є в чоловіка і жінки і кожен її відстоює і обороняє.. а коли стіни повалені і кожен спробує зазирнути в душу іншого то відстоювати насправді не буде що. Бо буде власне розуміння до якого я апелюю. В в моїх словах читаєте зовсім не те що я в них вкладаю... і повірте мені від цього прикро. Ну але є те що є..
Відповідь: Вагітність і муж Палка завжди має два кінці. Якщо людина каже чітко "піду, ти ж знаєш", то це вже свідчення про готовність. Залякати такий прояв - буде щонайменше нерозуміння рідної особи. Думаю, Ірушка то загострено сприйняла через вагітні гормони. Якби трохи почекала з питанням, зрозуміла би, що є що поцінувати й за що подякувати. Властиво саме цього чоловік і чекав, можливо, а отримав зустрічно ще одне питання, яке його змушувало ще більше розкритися (а може йому то не так легко дається й він потребує часу?). Ви надто категорично про ситуацію судите, як на мене. При тому, особисто не знаєте ні однієї особи, ні іншої, а ситуація для вас більше ніж однозначна. Я просто читаю слова Ірушки й на підставі того роблю висновки, а ви подаєте досвід знайомих, які відходили по півроку. Воно звичайно добре знати, але позитивні сторони теж бувають, не лише негативні.
Відповідь: Вагітність і муж запевняю вас я теж суджу з слів Ірушки.. і вона там писала і про негативні сторони. при чому сама писала що чоловік довго відходив.. а мій приклад це просто подібна ситуація, але знов ж таки не така сама.. Можна сказати що все добре, але якщо дійсно все добре, то їй самій би плакати не хотілося. А в будь-якій ситуації якщо розібратися поганого мало, є просто не розуміння.
Відповідь: Вагітність і муж як на мене, то ця дискусія більше стосується теми "сімейні пологи-думка жінок чи чоловік пішов би" або принаймі "пологи і чоловік"
Відповідь: Вагітність і муж Так, але ваші висновки вийшли ще негативніші. Так, була стресова ситуація. Але ЧОМУ? Ви якимось дивом геть оминули причину й почали перенаголошувати стражденнність чоловіків, яких не розуміють дружини. Але ж там причина однозначна - брак інформації та приготування. Хто піде на іспит, навіть не спитавши назви предмету? І кому ноги не підкосяться, коли прочитає екзаменаційне питання, до якого взагалі не готувався? А в Ірусиного чоловіка саме так і вийшло. Я думаю, що він хотів піти, тому в останній момент зважився, але те, що він цього собі раніше не визнав, власне й пошкодило. Зараз треба не відгороджувати його від процесу, але й не тиснути. "Підеш чи ні, я тобі розкажу, бо це дуже цікаво..." Або "послухай мене трошки, бо дуже хочеться поділитися інформацією, а з ким, як не з тобою?" Ніжно, лагідно, з любов*ю... І вибір його тоді буде більш свідомим, незалежно від того піде чи ні. І якщо таки піде, то прийнамні другого стресу уникне, бо вже буде поінформованим та знатиме, що й до чого. Ну, щодо Ірушки насмілюся робити висновки прямі. Плакати хотілося, бо мала сподівання, що він зараз скаже, щось таке-претаке, а тут - хвіст під себе й утікати. І в даному випадку я дуже добре розумію чоловіка, бо Іруся поспішила. Але і її розумію, бо вагітній жінці дуже хочеться відчуття захищеності, затишку, мало не потрійного порівняно з тим, чого потребувала раніше. І нерозуміння забракло не в тому, що чоловік має взагалі не йти на пологи, а в тому, що йому не так легко відкривати всю душу й зразу, треба дати йому час, відкласти свої сподівання на гарні слова й почекати, коли чоловік буде готовий на наступне питання.
Відповідь: Вагітність і муж В чому ж вони такі негативні? В тому що я сказала дати йому спокій? ---------- Додано в 18:32 ---------- Попередній допис був написаний в 18:29 ---------- Я з вами згідна - так стрес був через брак інформації.. але тепер власне через той стрес він і не хоче про це говорити. І тиснути тут не можна.
