Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Будемо пробувати Бо зараз із заздрістю дивлюсь на мам,які йдуть за ручку з дітками

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я точно не залишала і не лишаю. Для мене завжди дитина на першому місці, а потім все решта.

В мене ті самі пріорітети. А не готую з малявкою бо просто небезпечно- маленька кухня. Та і готую я не дуже швидко, а малий постійно хоче уваги. Зараз вже простіше - банячки-кришки ідуть на забавку то я вже дещо встигаю. Але основне готування у нас коли чоловік вдома.

Я, напевно як більшість мам, теж за це донедавна дуже переживала і шось пробувала вигадувати. Тепер ми їмо так: я накладаю собі в тарілку їжу і все це зі смаком їм. Паралелньо пропоную дитині. Раніше не завжди хотів, а тепер активно їсть. Сам рукою з тарілки вигрібає і ложками-вилками теж їсть і підгодовую теж. Сьогодні за вечерею натішитись ним не могла, певно пів моєї порції з"в. І ще, ми їмо з однієї тарілки бо окремо він не хоче, ну і я реально не знаю скільки дитина з"їла і не нервуюся з того приводу.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В мене так старша - їст добре, поки ми з Лесею їмо, а як мушу йти годувати (грудьми) чи висадити, то Юля "вже наїлась".

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну з мене прямо звіра якогось зробили! Для мене, виходить, сміття і речі важливіші І це замість поради, як викрутитися з ситуації. Правда, з басейном мені вже підказали, що робити, але не завжди так виходить. Та й з іншим якось викручуюсь

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в нас так щодо залишити дитину саму:

мала в хаті зі мною всюди або на руках, або в слінгу, або поньє або поряд бавиться
навіть в туалет разом
це тоді, коли я сама дома з малою, а так з чоловіком вона спокійно залишається
коли донечка засинає, а мені треба відійти на кухню...я ставлю радіоняню, як почую рухи/звуки - зразу біжу, бо якщо побачить, що мене не має поряд, то будуть плачі, поганий настрій
напр. ситуація мала поряд бавиться, не звертає на мене уваги і як тільки побачить, що я підходжу до дверей (а я і не думала її саму залишати)- зразу все кидає і біжить за мною з словами -мама-
ну, не можу я її залишити саму і не хочу
з малою на руках і коли вона поряд роблю все, тільки не можу з нею прасувати, бо вона любить ходити кругом і тягнути за праску

Gemmy, спробуйте слінг або поньє, тоді ви не будете відчувати вагу дитини на собі і руки будуть вільні

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У мене сусідка,жінка поза 40 свою малу (перша дитинка) завжди ЩОДЕНЬ лишає вдома саму коли та спить і йде на базар. Хто знає де живу то знає де від мене базар на Рибалка. Я просто халодна з неї і чоловік її вже сварив не раз бо застукав ту її біготню,всерівно тьотка ризикує так малою...
цікаво.вона не припускає,що дитина прокинеться!!!!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Моя дитина любить від мене втікати під час прогулянок,іноді може навіть бігти в бік дороги. Вона це робить, коли наприклад хоче піти на інший майданчик, або за кимось з дітей може отак бігти. Я через це дуже переживаю, доганяю її, і пояснюю, і сварюся, щось це не надовго допомагає. Зараз вибрала іншу тактику, коли вона починіє втікати ( у випадку коли не біжить на дорогу) , то я кажу їй, що раз ти від мами йдеш, то і я від тебе буду йти, і роблю вигляд ,що йду, кажу їй па-па,це ніби-то діє, принаймні вона вертається, але спроби втечі все одно повторюються і надалі. І що з тим робити?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Точнісінько як мій малий Усі мами спокійно сиділи на лавочці (і вже з мене сміялися, що з такими успіхами я спортсменкою стану ), а я бігала по всій вулиці, бо мій малий не хотів сидіти на одному місці. Надумав собі йти в магазин - йде, додому - значить додому. Я тихенько заздрила мамам, дітки яких знаходилися біля них. Я йому пояснювала, доганяла.....що я тільки не робила, а потім змирилася......і він перестав з часом сам втікати. Тому раджу Вам набратися терпіння і чекати коли прийде цей спокій на дит. майданчику

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Дограється вона колись з дитиною, і хто їй таке нарадив чи то сама така "розумна", мені теж з малим моя тітка таке радила і ще багато всякого іншого, але то ж все треба фільтрувати.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А з тими дітьми постійно "виховні" проблеми. Одні вирішуються - на зміну їм інші приходять.
От у нас зараз з"явилися такі:
1. Заперечення всіх і всього. Таке і раніше було, але зараз загострилося. Я якось спокійно до цього ставлюся, але, наприклад, перед бабусями чи іншими людьми незручно, бо їм перечить. А він все заперечує, хоч бери і говори з ним навиворіт. І говорили вже безліч разів, що так не можна, так не гарно - далі те саме! Якийсь хлопчик-ні в мене росте... ("не росте" відповів би Святик )
2. Не дає своїх іграшок іншим діткам. Раніше він з радістю ділився, мінявся, як приходили в пісок і хтось не мав пасочок, то сам давав. А зараз не дасть, як би не просили. Знаю звідки руки ростуть. На майданчику гуляють старші діти, років 8-10, то вони без дозволу беруть усі іграшки, доводилося постійно робити їм зауваження. Святика це вже допекло. Пояснюю йому, а батьки дивляться на мене косо...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І в нас так-раніше гарно бавилась,ділилась,а тепер і свої не дає (кричить моє і відбирає) і чужі забирає.З відбиранням ми вже трошки розібрались-пояснила,що "ти ж не любиш,коли дітки твої речі забирають,от і сама без дозволу не забирай,бо дівчинка/хлопчик буде плакати"Це поки діє,але своїм і далі ділитися не хоче.Це звичайно не є проблемою,але скоро піде в садок,а там ж всі іграшки спільні.Ото вже криків буде..

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

От і в нас таке саме. Навіть доходить до сміху - коли гуляємо з донею, щось розмовляємо, потім розмова закінчується і мовчимо деякий час, а доня далі "ні", або "не хочу". Запитую "що не хоче", нічого не каже, а за деякий час знову заперечування. Але я вже навчилася реагувати на це.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

До речі, на моє мале скорпіонище який теж періодично впадає в заперечення, цей спосіб дуже добре впливає. Марчику не йди їсти, не гуляй, не бався, не прибирай...Коли цей діалог затягується, йому стає смішно з самого себе і все. Бо коли починаю виховувати, типу- так негарно, бабці неприємно, то просто каже
- а мені все-одно і ховається в своїй кімнаті

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Почалося, плачі, вимагання, щоб мама всюди була поруч, кожжжжжну секунду існування, я думала дала розумне ім'я і дитина відразу стала розумна))))))))))))) - то я жартую, моя Софка найкраща, як кожна дитина для її мами, але я стаю товстошкірішою з кожним днем до таких вимог. Ніц не слухає, тупає ногами, злиться, і те не так, і те не так, на разі просто не звертаю уваги, відношу в іншу кімнату і забавляю чимось іншим, не пішло - трудно, залишаю заспокоюватись самій. Як правило, це триває 3-4 хв - дикий крико-плач, а потім все гут, хм, шкода тільки, що собі горло здирає такими криками, але ж не можу потурати всьому, думаю, що кожен вік буде мати якісь істерики, чи непорозуміння, ну от в нас півтора року за 2,5 тижні, перша жесть)

---------- Додано в 20:41 ---------- Попередній допис був написаний в 20:38 ----------

Сьогодні на Південному то взагалі - проїхались на машинці 2 кола, думаю досить, та де там - такий лемент, а ті коменти повз-прохожих... злість бере ще більша)
як то писав Коельо:
кожен достеменно знає, як жити іншому, тільки ніхто не знає як жити йому самому.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

У нас зараз Мартин реагує криком на все:я виключила світло,а він мусив сам,закрила мікрохвильовку,як гріла пити,а закрити теж повинен він,відкрила двері чоловікові,а виявляється,він хотів,і так до безкінечності .Інколи такий деньок буває,що не можу" натішитись" своєю дитиною .

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Галя, в нас з малим те саме, а я думала що, то тільки в мене так.
Богданко, що до перехожих, то мені напевно в гілку "забила би...", незнаючи ситуації, щось радять і пхаються, так наче ти просила, а потім такі погляди.
Надіюся що ті вередульки трохи перейдуть, бо вцілому золота дитина . А потім мала підросте і буде все по новій. Вона в мене вже вимагає і не забавиш, добре пам"ятає що вона хоче і при нагоді йде туди де лежить те що вона хоче.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І у нас так-дзвонить телефон,я взяла.Зразу істерика,бо Настюха хотіла мені його принести і т.д.А в цум я вже взагалі боюсь заходити-нас там вже впізнають.То доцька десь тікає-я бігаю шукаю,то істерить так,що всі збігаються шукати "злу"маму "ображеної" дівчинки ...

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

аналогічно! як про мого Ігорчика написалаяк чує звук електром"ясорубки- він тут же в кухні помагає мені молоти м"ясо, або молоти на кавомолці щось -треба його обовязково кликати помагати)))

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

в мене те саме - стосується всього - то він мав ПЕРШИЙ брати трубку домофона/телефона, йти на кухню/закривапти двері і так до безкінечності. Якщо якусь дію виконує хтось інший - зразу істерики й плачі..А ще практикує фразу "Йди геть, мамуся/татусь/бабуся"