Обговорюємо пологи

Тема у розділі 'Пузата хата', створена користувачем guculyanka, 28 Листопад 2007.

Статус теми:
Закрита.
Сторінка 64 з 151
  1. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Та справа навіть не у виборі ДП/ПБ.
    Ідучи в ПБ варто чітко розуміти, що там ПРАЦЮЮТЬ звичайні люди, для яких народження чиєїсь дитини - як черговий кілограм сосисок для м'ясника (пересолив - продасться, підцвіло - зафарбую. ну що ж поробиш..?).
    Якщо у матері відношення до пологів аналогічне - нема питань, розплатилася і пішла далі. Потім невропатологи/алергологи розберуться, як вилізати з халепи, якщо сильно вдарить, а льохку дебільність можна на чоловікову спадковість списати, ставшою стандартом слабість - на екологію (з бубернайцятого ж століття сильно змінилася. нє?).

    Якщо ж здоров'я матері і дитини для вас суттєве - мусите стати "розбірливим покупцем", знати троха і думати, чи погодитися на крапельницю, розріз, подальше "лікування страшної хвороби з назвою вагітність". Бо ВІД ВАШОГО ВИБОРУ ЗАЛЕЖИТЬ.
    Наша охорона здоров'я охороняє лише себе і власні кишені від пустоти.


    Розшифруєте троха..?
     
    Останнє редагування: 20 Липень 2010
    levandivka, 20 Липень 2010
    #1261
  2. syavych

    syavych Well-Known Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    дані, зібрані львівськими педіатрами і неврологами.
    ММД - мінімальна мозкова дисфункція, ДЦП - тут ясно - дитячий церебральний параліч (правда більшість людей чомусь думає, що ДЦП - повна інвалідність, коли дитина не може ходити, насправді ж це поняття набагато ширше).

    В результаті маємо, що на 5 дітей, що зараз народжуються, 1 здорова, 1 з ДЦП, трохи більше одної з ММД, решта - дрібні порушення (переважно затримка психо-моторного розвитку (ЗПМР)).
     
    syavych, 20 Липень 2010
    #1262
  4. irushka

    irushka Well-Known Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Мені здається, що ви не про те відео говорите, гляньте тут, дуже пізнавально: http://posydenky.lvivport.com/showpost.php?p=753052&postcount=1554
     
    irushka, 20 Липень 2010
    #1263
  5. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    О! Про ММД надибав матеріал:


    Их очень много, не менее 20%, а медики и педагоги говорят - еще больше. Они доставляют беспокойство родителям и окружающим с самого раннего возраста - крикливые, с трудом засыпающие, с плохим аппетитом и частыми поносами.

    Минует год, два, три, а ребенок продолжает быть капризным, асто кричит, много и бесцельно двигается, сон и аппетит не налаживаются, прибавка в весе отстает от нормы. С трех лет уже начинают нервировать и другие моменты: родное дите быстро устает даже от небольшой нагрузки - например, после непродолжительной игры или после того, как ему недолго читали сказку.

    Малыш все время отвлекается, не может сосредоточится, чрезмерно активен, упрям и с трудом поддается на уговоры. К тому же, он мочится в постель, да и следы кала часто на трусиках обнаруживаются. Особенно туго приходится в детском коллективе - и воспитатели руки разводят и родители справиться не могут.

    Однако, постепенно шероховатости характера сглаживаются. Правда имеют место некоторые отставания в развитии речи, словарный запас не велик, по-прежнему ребенок не усидчив и рассеян, но в целом все терпимо.

    А в школе - опять проблемы. Вроде бы и умный ребенок, а метериал усваивает плохо, не может сосредоточиться, чителя постоянно жалуются на поведение - упрям, непослушен, дерзит, не ладит со сверстниками, раздражителен, иногда агрессивен, задирается. Да и здоровье оставляет желать лучшего - то сосуды шалят (обмороки, давление скачет), то вдруг боли в животе, то аллергия.

    Однако все это покажется цветочками в сравненнии с тем, что случается когда ребенок становится подростком.

    Теперь конфликты - явление постоянное: с родителями, с учителями, с одноклассниками. Ничего ему, непутевому, не нужно, никакой ответственности и мыслей о будущем. Учеба - побоку, то ли дело выпить чего покрепче, а может - и наркотиками побаловаться. И никакой управы найти нельзя, никаких доводов слушать не желает, и никто ему не указ.

    Вот вам один из вариантов портрета ребенка, особенности которого с 60-х годов стали считать проявлением минимальной мозговой дисфункции (ММД). Этим термином обозначают негрубые нарушения в работе центральной нервной системы, сказывающиеся на поведении и способности к обучению.

    И у здровых детей могут встречаться какие-либо из перечисленных симптомов. Но когда они присутствуют все вместе, это показатель того, что состояние здоровья вышло за границу нормы.

    По данным исследований, ММД - самая распространенная форма нервно-психических нарушений в детском возрасте. ММД - это не следствие ошибок воспитания и не проявление оригинальных особенностей ребенка, а результат поражения головного мозга в перинатальный период.

    Родовая травма или гипоксия мозга могли задержать развитие префронтальных зон лобных отделов головного мозга. Тех самых зон, которые отвечают за память, внимание, восприятие, формирование социального поведения.

    По общему уровню интелектуального развития дети с ММД находятся в пределах нормы, а иногда и превышают ее, но при этом испытывают значительные трудности в школьном обучении и социальной адаптации. То есть им трудно приспособиться к правилам социальной жизни, взаимоотношений с учетом которых обысно строят свою жизнь люди.

    Дети с ММД с трудом могут организовывать и планировать свои дела, теряются даже в простых ситуациях, плохо контролируют свое поведение. Наиболее часто в клинической картине ММД встречаются три синдрома:

    1. Дефицит внимания:

    с трудом поддерживает внимание при выполнении заданий не в состоянии выполнить задание до конца, избегает заданий, которые требуют достаточно длительной сосредоточенности при выполнении заданий или игр легко отвлекается на посторонние раздражители часто проявляет забывчивость в повседневных ситуациях, теряет предметы нередко не обращает внимание на то, что ему говорят.

    2. Гиперактивность:

    не умеет и не хочет играть в тихие, спокойные игры постоянно находится в движении, бесцельно и непрерывно бегает, крутится и ерзает, проявляет любопытство, в том числе и при прямом запрете не может сидеть спокойно, когда это нужно или когда об этом просят в условиях вынужненного ограничения движения совершает бесцельные действия кистями и стопами 3. Импульсивность:



    отвечает на вопрос не задумываясь, часто - не дослушав его во время разговоров, игр, занятий что-то постоянно выкрикивает, мешает другим детям и взрослым, назойливо вмешивается в деятельность других людей - взрослых и сверстников часто втупает в драки может совершать опасные для себя и окружающих поступки, не в полной мере осознавая последствия и не в достаточной степени контролируя себя не способен гасить первые побуждения, действует не подумав, не умеет ждать.
    Автор: Тарас Анатолиевич Проценко

    *Фрагмент книги "Как сохранить мозг здоровым"
     
    Останнє редагування: 20 Липень 2010
    levandivka, 20 Липень 2010
    #1264
  6. Редвумен

    Редвумен Active Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    та ну! ви всіх лікарів заганяєте під одну планку?
    А якщо не аналогічне? а до ДП в неї купу питань - хто це має робити? (приймати, допомагати)? То що ж такій жінці робити?

    ---------- Додано в 23:36 ---------- Попередній допис був написаний в 23:34 ----------
    я говорила не про відео, а про пісню. А дане відео (ваш лінк) не сприймаю - бо такаго в неті "хмара" - словом, не дуже вірю...

    ---------- Додано в 23:37 ---------- Попередній допис був написаний в 23:36 ----------
    дайте офіційне посилання на таку інформацію

    ---------- Додано в 23:39 ---------- Попередній допис був написаний в 23:37 ----------
    то ви говорите про 20 століття? бо я не думаю, що ваша свекруха з 19?:girl_crazy:
     
    Редвумен, 20 Липень 2010
    #1265
  7. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Лікарів, яких не з'їла СИСТЕМА. Ви скільки знаєте лікарів ПБ, що не беруть "подяку"?
    Надто широке питання. Не думаю, що варто тут і зараз починати написання трактату "Что делать?"
    Пропоную, якщо поважно цікавить відповідь - розібрати його окремо, в гілці ДП.
    А якій версії історії розповсюдження ПБ Ви довіряєте? :)

    Навіщо ж демагогію розводити. Офіційний звіт з такою статистикою - некролог для автора.
    "Правдивість" офіційних звітів МОЗ і ВОЗ лінкує Ука регулярно в темі про інший бізнес МОЗ/ВОЗ. Маєте бажання - читайте, звіряйте, рахуйте, думайте.
     
    levandivka, 20 Липень 2010
    #1266
  8. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    ну точно не про 19. Якщо ми живемо у 21, то минуле-20. Чи ви вважаєте, що ДП це виключно "пережитки минулого"? До речі, питала спеціально у свекрухи: серед львівської інтелігенції ( підкреслюю, не на "далеких селах- хуторах за бабці Австрії") було дуже поширеним народжувати вдома у 50-60 х роках. У Львові була навіть одна дуже поважна повитуха ( як зараз би сказали- акушерка), яка користувалася неймовірною популярністю через високий ступінь професіоналізму.

    п.с. забігаючи вперед , можу сказати, що не є прихильницею ДП особисто до себе, оскільки вважаю себе поки недостатньо готовою до цього процесу+ можливо ще й тому, що досвід ПБ маю виключно позитивний, без неприємного "осаду".
     
    Останнє редагування: 21 Липень 2010
    сніжна, 21 Липень 2010
    #1267
  9. syavych

    syavych Well-Known Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Думаєте МОЗ дозволить друкувати таку статистику? Погано їх знаєте...
    Зайдіть в Реабілітаційний Центр "Еліта", поспілкуйтесь з лікарями, батьками покалічених дітей і т.д.
     
    syavych, 23 Липень 2010
    #1268
  10. Mamusya

    Mamusya Well-Known Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Моя бабця на протязі 1931-1947 років народила шістьох дітей вдома. Але - то було село. Мамина сестра в 50-тих роках народила дитину в стайні - і це при тому , що чоловік її був фельдшером . Він сам не хотів везти її в пологовий будинок . Але це можна пояснити тим , що це - селов далекому Турківському районі.
    Я б сама ніколи на таке не відважилась.
     
    Mamusya, 23 Липень 2010
    #1269
  11. сніжна

    сніжна Кішка, яка "сама по собі"

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    це інакший випадок. я писала, що моя свекруха- з інелігентної україно-польської сім ї м. Львова. І в їх оточенні до пологів вдома готувалися так, як готуються зараз жінки до домашніх пологів: було намірення родити саме вдома, запрошувалась кваліфікована, як зараз би сказали,"домашня акушерка"...
     
    сніжна, 23 Липень 2010
    #1270
  12. Зануда

    Зануда Well-Known Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Сам би ніхто не відважився. Для таких справ потрібна підтримка принаймні чоловіка. Тоді не так страшно.
    У мене пологи пройшли доволі добре. Якби не та крапельниця, то взагалі б усе було прекрасно. Лікарка була спокійна, врівноважена і уважна, акушерка - просто золото.
    Біля мене сиділи по черзі, або присилали медсестру. Нічим не напрягали, робили все, щоб мені було зручно. Хочеш ходити - ходи, лежати- лежи, зимно- ще один коцик, пити - помогли попити. Якщо врахувати, що чоловіка майже з половини дороги в родзал викликали на роботу (ну не повезло людині з начальством!) і я залишилась сама, то медперсонал (на скільки це можливо) компенсував втрату одного члена "команди".
    В лікарні ідеальними пологи не бувають. Все будуть якісь "нюанси" різного ступеня важкості. Але з "людськи обличчям" пологи цілком можливі. Мої мені видались саме такими. Не було зайвої метушні, криків, все було в приємній тиші і рівновазі. Ще б так боляче на переймах не було... :)
     
    Зануда, 23 Липень 2010
    #1271
  14. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    А в пологовий наважуєтеся? Бо в мене - панічний страх. Як подумаю, що мала би не вдома народжувати - коліна підкошуються.
    Тоді взагалі не страшно. Я от зі спокійним серцем до домашніх готуюся, Роман мене цілковито підтримує, друзі, котрі знають, також. Страху не маю ані краплі.
     
    Liliyah Romanova, 23 Липень 2010
    #1272
  15. SoloZiLvova

    SoloZiLvova Well-Known Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    "Людске обличчя" тут мається на увазі "людяне, доброзичливе, уважне ставлення"? Тоді так, згідна що це реально навіть незважаючи, що навколо стіни пологового. Бо то від лікаря залежить все-таки, як йому до вас ставитися. Він ж також людина. Може подати пити або не подати, усміхнутися чи прикрикнути, ніжно і співчутливо пояснювати нашо та стимуляція, або відрубати "так треба і не сперечайтесь!" Але він не може вам її не підключити якщо в нього в іструкції написано " не більше 12 годин безводного періоду", обріже пуповину, почистить бо вже 20 хв. пройшлоі т.д. Розумієте?
     
    SoloZiLvova, 23 Липень 2010
    #1273
  16. Зануда

    Зануда Well-Known Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Ну, я думаю, що то все ж на психологічном рівні - самонавіювання свого роду. Дарка ж народила в лікарні, і то не десь "там", а тут "в нас". ;) На скільки пригадую, нічого драматичного не відбувалось.

    А які є інші варіанти? :) В сенсі, що ще може матись на увазі під вирзом пологи з "людським обличчям"?

    У мене вже троє діток - всі народжені у пологовому. Але якось уникнула відношення до себе "по інструкції" - мабуть тому, що не було потреби. Лише в перших пологах була епізіотомія, але то було виключно через не бажання лікарки напрягатись і підказувати коли тужитись, коли не тужитись, як дихати і коли, щоб прохід дитинки був плавним, що гарантувало би мамі неушкодженість. Два наступних рази мені це довели.
     
    Зануда, 23 Липень 2010
    #1274
  17. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Та ні, радше спогади. Занадто добре пам*ятаю негативи перших пологів.
    По ідеї, в мене лікар теж був дуже уважний (бо сусід і знайомий мого тата з дитинства) й акушерка дуже лагідна (ну бо я сусідка того лікаря, то як). Тільки людськими я свої пологи не вважаю, бо мені було незручно, мене поголили, потому надрізали, а потім ще й забороняли чоловікові до мене прийти на відвідини (правда, лікар тоді змилосердився й дав "пропуск", бо були вихідні). Але коли мене в понеділок не захотіли відпускати додому, бо затвердли груди й підвищилася температура, я зі сльозами благала чоловіка по телефону, забрати мене вже, бо я там бути більше не можу й не хочу. Чомусь усі думали, що я там відпочиваю, а я просто дуріла й чекала хвилини, коли піду звідти геть.
    І так, персонал до мене був дуже уважним (знову ж таки, бо сусідка і що, як я пожаліюся на них). Однак, якщо лікар і решта можуть мати людське обличчя, то пологовий та самі пологи їх не мали.
    Та за українськими мірками в мене взагалі були ідеальні пологи. Приїхала з повним відкриттям, клізму не робили, нічого не кололи, хіба води пробили самі. За 50 хвилин не дуже встигнеш нашкодити. :xaxa: Але я після пологів відходила довго, особливо через надріз (ніколи їм того не забуду й не пробачу) і народжувати вдруге панічно боялася. Коли дивилася фільми про пологи чи народження, то на моменті, коли лізла голівка мене крило, я впадала в істерику й казала, що вдруге на таке не піду. Лише пізніше до мене дійшло, що той біль, якого я найбільше боялася і який не могла забути, був не природнім болем, а власне тим надрізом, про який мене не попередили, а сказали за кілька секунд до того, як надрізали. Поза тим, то так, мені пощастило, можна сказати.
    Зараз мені теж кажуть, що то ж Канада, тут медицина на вищому рівні. Я не проти, але вони не вміють не пхатися до процесу все одно, тому спасибі. Тут є шпиталь, де можна народжувати навіть у воді, якщо захочеш, але оскільки ті породіллі також часто потрапляють під ніж, попри ті всі м*ячі, підвісні крісла, шалики та ванни, я би тим лікарям не довірилася.
    На операцію - так, звичайно. На пологи - я таки хочу мати позитивні спогади, а не робити їх позитивними, закриваючи очі на негативи, а саме це доводиться робити й саме це роблять більшість (або й взагалі усі) породіль із пологових. Я їх розумію з одного боку, а з іншого - то таки самообман.
    Ну та так. Людське обличчя може мати хіба лікар, бо системам та інструкціям не дано.
     
    Останнє редагування: 23 Липень 2010
    Liliyah Romanova, 23 Липень 2010
    #1275
  18. Tequilochka

    Tequilochka Well-Known Member

    Відповідь: Обговорюємо пологи


    Ви тепер змінили думку...
    ...бо читаючи вашу розповідь про пологи, я набралась тільки сміливості)
     
    Tequilochka, 23 Липень 2010
    #1276
  19. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Я не змінила. Я ж написала, як є:
    Подивіться рік, коли я писала й зрозумієте. На той час я позатирала все негативне й лишила в історії лише позитив. Властиво, самих пологів у розповіді майже нема.
    Писати про те, що було негативне, я не хотіла. Про лікаря й акушерку думку не змінила, а на пологи нарешті наважилася подивитися прямо, без ідеалізування й загортання в папірці. Ми двоє наважилися властиво.

    Я схильна негативи просто забувати. От досі не можу згадати, коли саме мені щось вкололи - під час переймів, коли Романа вислали зі чимось до аптеки, чи вже коли зашивали. І ніяк не можу згадати, бо ступор у пам*яті. І коли зашивали, знеболювальне не подіяло, я відчувала кожен маленький штрик голкою. Я тоді сказала лікареві, але він мені сказав, що не може бути, бо він знечулив місце розрізу. Знечулив, але в мене дуже чутлива шкіра, тому довелося потерпіти.

    Тільки тепер, коли я озираюся назад, я розумію, наскільки несправедливим було, що мене про надрізання взагалі не попередили. Я через це мала 2 місяці проблеми, сісти не могла. Коли нитки розсмокталися, шов розійшовся. Лікували й гоїли його довго. Свічки, мазі... Весело було, коротше.
    Сам момент, коли мені показали ножиці, був страшним сном. І часу на роздуми нам не дали. Просто сказали: "зараз буде надріз" - клац! А ще згадали, як мені весь час клали ноги на ті дивні штуки, а я все намагалася їх забрати звідти, або поставити інакше. А якими зимними вони були...
    І ще пам*ятаю дуже добре першу ніч. Дарчик постійно здригався, ніби знову проходив увесь процес. Я в ту ніч майже не спала, бо хотіла дати йому якнайбільше тепла й відчуття, що все вже позаду.

    Прочитала свою розповідь ще раз.
    Усе правильно. Із пологів у мене в пам*яті залишилися тільки я, мій чоловік і дитина. Все решта я свідомо замазала й не згадувала. Бо там я старалася забути, що крісло незручне, що мені незручно, що кімната мені не подобається, що вона холодна й чужа. Про те, як мене поголила санітарка ( Ми згадуємо те, як їхали в пологовий, як він масував мені спину від першої ночі аж до ранку, коли подзвонили лікареві, як народився наш Дарусько й Роман заплакав від щастя й пригортав нас двох. Оце ми згадуємо. А сам процес... Тут уже справа виглядає геть інакше. Та й я дуже добре розумію, що мені пощастило, що я приїхала в пологовий із повним відкриттям. Оцього я дуже свідома й Богові дякую, що саме так сталося, бо хто знає, що би могло бути, якби пішло інакше. Ми ж були двоє молодих, зелених, майже без доступу до інформації. Ціле щастя, що тепер у нас її предостатньо й ми можемо сміливо обирати те, що вважаємо кращим для нас і другого малятка.

    Ну, бо такою й була моя мета. Не можна йти на пологи з переляком, нічого доброго з цього не буває. Я йшла з переконанням, що я зможу, хоч би там що. Ціле щастя, що мені тоді до рук потрапила книжка про домашні пологи й природні пологи. Перечитавши її, я тоді вирішила, що хоч із пологів зробили операцію, я хочу пережити це максимально, як таїнство. Тому всупереч переконуванням батьків (він тобі там не потрібен, от побачиш, що пошкодуєш) і лікаря (питав Романа, чи він впевнений, що хоче там бути, бо не всі чоловіки таке витримують), ми таки були там разом і це мені дуже допомогло.
    А цього разу з Божою поміччю я хочу пережити це як таїнство цілковито, бо за час читання різних історій, аналізування своєї та пропускання через себе різної інформації, я усвідомила, що лікарі не допомагають, а втручаються, навіть перешкаджають процесові, який Бог придумав і ПРОдумав від початку й до кінця. І чим більше я довідуюся про те, яким є природній процес, тим більше захоплююся. Для мене зрозуміння процесу стало ще однією зустріччю з надзвичайно Мудрим Творцем. І при тому не лише мудрим, а й дуже люблячим. Так що на другі пологи я йду з вірою, що саме Він там буде керувати, а не хтось із дипломом та інструкціями. Отака от ідеалістка.
     
    Останнє редагування: 23 Липень 2010
    Liliyah Romanova, 23 Липень 2010
    #1277
  20. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Чи ж тільки Ви? :)
     
    levandivka, 23 Липень 2010
    #1278
  21. Liliyah Romanova

    Liliyah Romanova Superova Moderator Команда форуму

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    Не зовсім зрозуміла, на що натякаєте. Я про позитиви говорила. :xaxa:
    Я ще не настільки самокритична, аби себе до негативів перенести. :girl_crazy:
     
    Liliyah Romanova, 23 Липень 2010
    #1279
  22. levandivka

    levandivka З яйцями...

    Відповідь: Обговорюємо пологи

    На те, що цілком нормально для людської пам'яті затирати прикре.
    Тому й виглядають історії рожевенько. :)
     
    levandivka, 23 Липень 2010
    #1280
Сторінка 64 з 151
Статус теми:
Закрита.