Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Аналогічно. Але от в нас найбільші сльози за сусідкою Марічкою (а їй десь років 10), яка до нас часто приходить бавитись зі Златкою. то такі рьови, як вона йде, що ого-го

Десь я таку картинку бачила... Ось так і ношу двох: одне маля в животику, друге - на руцях

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А я вже не знаю, що зі своїм чудом робити. Деколи доводиться закривати її саму в кімнаті - сміття винести, речі на вулиці розвішати, а тепер ще й води в басейн наносити - починається справжня істерика, плаче взахльоб. Вже зі сміттям і пранням якось викручуюся, виношу, поки спить. А от з басейном прямо біда. Раніше могла поставити її біля ванни, мала дивилася, як вода набирається. А тепер всюди лізе за мною, а закрию в кімнаті, то цілий будинок слухає наші істеричні плачі (натуральні, з рікою сліз і захльобуванням ними). Деколи сусідка не витримує і приходить мені допомогти, але переважно закінчується тим, що я в одній руці несу відро з водою, а в другій малу... Ну не можу я слухати, як вона реве! Ну і як бути в такій ситуації?

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

О, в нас зараз плачі з приводу і без Списую то на зуби, бо щось лізуть-лізуть-вилізти не можуть Навіть якщо чоловік з ним бавиться, я мушу бути в полі зору, бо інакше - гвалт

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

:8:

Якраз хотіла запитати , як довго діти просяться на руки. Бо мій теж досі проситься, і тільки до мене на руки, а він в мене 15 кг:8:, деколи можу відвлікти ,щоб обійшлось без істерик, а деколи ношу заспокоючи себе ,що він ще маленький, значить він цього потребую, але чи правильно роблю докінця не впевнена:no:
Мамочки ,а Ви як думаєте, до якого віку варто брати дитину на руки, коли вона проситься?

---------- Додано в 10:39 ---------- Попередній допис був написаний в 10:35 ----------

Я би Вам не рекомендувала цього робити, десь читала, що таким чином можите виробити в дитини клаострофобію, і навіть нарушити психіку.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ті "мам,на руці" і мене вже замучили.Добре,коли просто гуляємо.А то йду я вся нагружена,а тут доцік заявляє,що вона змучилась і їй треба на руці.Кажу,я теж змучилась.А вона мені:"ти не змучилась,ти просто так кажеш" і в крик.Пробувала пояснювати,сварити,залишала всі речі,брала її на руці,відходила і покузувала,що тепер хтось забере наші кульки/іграшки/і т.д.-не допомагає.Розкричиться так,що потім важко заспокоїти

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

вибачте, але як на мене, то є трішки протиприроднім. Вашій дитинці всього 11 місяців, а з 8 місяців дитинка себе дуже позиціонує з мамою власне не лише як з фізіологічними потребами, а й як особистість, яка починає наслідувати поведінку дорослого. Саме тому для неї є нормальним увесь час бути поряд,усюди лізти і усім цікавитись.

запросто. брати дитину з собою. Я сама колись поки був меньшеньким усе робила однією рукою, потім- де було можна ( наприклад у кухні)- стелила йому на підлозі і він собі "перевертав " пів кухні поки я готувала. Потім, звісно прибирала. Просто усі небезпечні речі забирала з меж досяжності, а про розсипані крупи-сушки і ігри ними у "пісочницю" вже мовчу... Ту роботу, яку треба зробити на вулиці- розвісити білизну, винести сміття- коли дитина засне, і то бажано було у коротенький період , за найменший проміжок часу, бо "зайчиком" був ще тим. В магазин чи на базар- разом.А зараз є чудо цивілізації- слінг ( ну чому я про нього нічого не чула якихось 6-7 років тому?!). Я просто зачаровуюся, коли бачу як за його допомогою справляється братова з племінником у 1,4!

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Так у тому й справа, що важкувато нести в одній руці дитину (яка, побачивши, що несу її на вулицю, починає ще й викручуватися), а в другій відро з водою. Слінг мала, але віддала подружці, яка просто не справляється з двома дітками (та я його лише кілька разів використовувала). От думаю, що буду її в коляску ставити, може, щось вийде. А спить моя доня теж не довго, часто прокидається і зразу починає плакати, коли нікого поряд не побачить.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

А я не раз двох на руках мушу носити. В малого теж вже деякий час така захцянка "вилізла", що мама має взяти на одну руку донечку, а на другу - його. А не візьмеш, то ображається дуже. Деколи вдається "відмазатись", а останнім часом ніяк. От тільки руки чи довго таке щастячко витримають, бо на вечір вже їх відчуваю добре.

---------- Додано в 13:36 ---------- Попередній допис був написаний в 13:34 ----------

Мабуть доти, доки дитина таки проситься. В будь-якому віці це дитина, а якщо вже величенька, то можна не носити, а присісти та взяти на коліна. Мій старший ще не раз прийде і питає, чи можна на колінах посидіти. Чоловік жартує, але то дитина, яка хоч швидко подорослішала через менших, але всеодно хоче маминої ласки.

---------- Додано в 13:39 ---------- Попередній допис був написаний в 13:36 ----------

Спробуйте в ліжечко, коли доня вже засне, покласти недалеко улюблену іграшку. Тоді коли вона проснеться, то побачить її та не буде відразу дуже плакати. Принаймі, я так роблю.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я теж бачу, що дитина САМА відмовляється від певних "прикрих для нас" звичок, бо психологічно доростає до цього. Наша Катруся місяць назад почала сама спати, при чому абсолютно без намовлянь (хоч до того як ми не пробували, вона все одно вночі приходила до нас, а ще й часами зривалася вже в нас серед ночі, щоб кудись іти!!! отака сновида ).

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

В нас така сама ситуація. Доводиться все робити з малим. І в туалет з ним хожу. І перу разом з ним - ставлю його в ванну, він там бавиться з водою, а сама тим часом запираю його одяг. БІлизну теж вішаєм разом. Одного разу така зла була: вихожу з під"їзду, за руку малого волочу, тазік ледь не в зубах тримаю, а на зустріч сусідка, старша жіночка, і стоїть і тішиться малим, а він за мене ховається і ми з місця зрушити ніяк не можем і таз вже в мене вивалюється, а вона тішиться собі... Посуд ми зараз теж миєм разом, добре, що живемо на першому поверсі то нема кого топити. Я всю хатню роботу крім приготування їжі роблю з дитиною.
Стосовно носіння на руках. В нас буває таке, що везу сина у візочку, а він починає вилазити і проситися на руки то я по можливості візьму його на руки, трошки понесу і далі їдемо.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Ну в 11 місяців я і їсти готувала з дитиною. І слінга зі старшим не мала, клала його на підлогу і вперед. Ви мені звичайно вибачте, але для мене дико читати що 11-місячну залишають саму. Моєму старшому вже минуло 5 і ще не було такого щоб залишився сам а тим більше прокинувся коли нікого немає удома.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я поки що догоджаю всім сльозам і вимогам дочки, аби вони не несли загрози її життю та безпеці. Хоче на руки - беру, не маю можливості - стараюся її створити. На вулиці на руки не хоче зовсім, навпаки підпихається, виривається, за руку ходити не любить, дуже "самостійна". Вдома частенько носимося, тулимося, а весь світ (прибирання, варіння і т.д) зачекає.
А останніх два дні, як би це дико і страшно не прозвучало, їмо з коробкою з лікарствами. Ми їдоки не дуже, тому кожнен прийом піщі, то ціла процедура. Дочка перебирає тюбики і баночки, відкриває рот і тарілка в результаті пуста-пустісінька, якою би повною чи "несмачною" не була. Потім коробка ховається під сто замків і всі щасливі, особливо я.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

І я трохи про руці.
Думаю, то все-таки переростає дитина.
Я малого дуже часто беру на руки, в мене самої виникає таке бажання часто. А от Святик сам тепер на ручки проситься рідко і то тільки вдома. Каже, що великий і хоче ходити сам. На ручки проситься тільки коди хоче поніжитися або коли йому треба кудись дістати, щось перейти. Інколи з вулиці йде додому вже втомлений, капризує, я кажу, що понесу його (бо так було б швидше), а він відмовляється. Коли ми були в Шацьку я раз мала необережність взяти його на руки, коли ми поверталися з пляжу, то стільки плачу було, що потім заспокоювала його довго.
Але, до речі, до тата на вулиці на ручки йде. Я спочатку не розуміла чого, а потім запитала і він сказав, що тато має силу. І чого тепер дивуватися, самі ж колись таке дитині говорили.

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я так роблю лише в крайніх випадках і лише на дуже короткі проміжки часу. Живемо вдвох з чоловіком, він дуже багато працює (йде на роботу в 7, приходить 23-24, ще й в суботу працює). Поверх перший, без балкону, випрані речі вішаю під вікном, але зі сторони вулиці, басейн ставлю туди ж, дитина ще не ходить, лише кілька кроків, та ще й сміття в нас вивозить трактор лише двічі на тиждень у визначений час. Тому не бачу нічого дикого в тому, що змушена лишати малу саму. Все, що можу, роблю з малою : d25 :

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Я вас розумію,як мама ,бо нам завжди хочеться,що дітки гарно поїли і ми тоді щасливі.Але ,майте на увазі (все це кажу лише з власного досвіду і не конче,що у вас так буде),що спочатку коробка з лікарствами,потім татковий ящик з гайками, потім мамина скринька з коралями,а потім дитина починає кожен раз вимагати щось інше та цікавіше .Краще,нехай декілька разів не поїсть,але надалі вам буде простіше .
Пи.Си.Сама ,іноді, таким грішу з Мартином .

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Лілю,сьогодні,ще не встигши прочитати ваш допис,мала з доцькою таку розмову."Кицька,я тебе понесу,але і кульочок треба нести" З її боку крики на ручки і все.Добре,беру на ручки дою і кульок,йдемо.Кажу:"Доця,на вулиці жарко,я несу тебе і кульок,можемо впасти і буде вавка в мами і в тебе.Ти ж не хочеш цього?" Реакія доцьки:"Мама,ти не впадеш.Ручки" Щоб не доводити до істерики,так і йшли

 

Відповідь: Як Ви реагуєте на сльози і вимоги дітей?

Вірю!

Я дуже люблю коли приготую їсти і посаджу всіх разом за стіл, дам всім однаково і скажу - ЇСТИ!!! Мають з’їсти хоча б половину. Зауважила що моя Андріана найкраще їсть зі всіма разом, коли бачить що дітки їдять біжить до кухні і старається вмоститись коло них аби разом з ними їсти. КОЛГОСП ВЕЛИКА СИЛА!!!

Ну так... тільки коли тому вимагателю вже сім років і вона просто змучилась то я стараюсь таки на руки не брати, але часами жалію. Але он як гуляли по місту, то в візочок малої сідали по-черзі всі дітки і великі і малі, окрім Данила.