Відповідь: Ми і наші мами а я тiльки з роками розумiю наскiльки розумною е моя мама, i чим насправдi керувалась в тiй чи iншiй ситуацii, ту щирiсть i самовiддачу ....я дуже люблю мою маму. Можем звичайно i посваритись але не надовго )
Відповідь: Ми і наші мами ага, класика жанру від моєї баби - чекай, чекай, твої внуки тобі так само скажуть/зроблять це в неї така звичка робити підсумок розмові і залишати за собою останнє слово бувають варіанти: я більше ніколи нічого їсти варити не буду я до тебе більше не говорю і ти мені нічого не кажи ви тільки чекаєте моєї смерті Найцікавіше, що такі висновки робляться лише за їй одній зрозумілою логікою. Одного разу до мене прийшли друзі, які купили квартиру, а до того жили з бабцею і дідом. Після того моя бабця затіяла "розборки": вони купили квартиру - не хочуть жити зі старими - ви теж не хочете - ви моєї смерті чекаєте. Часом то смішно, але частіше все-таки доводиться повторювати мантру: це все тому, що вона мене любить, вона ТАК любить, інакше не вміє...
Відповідь: Ми і наші мами Ви молодець, бо я не можу собі то вмовити. Постійно думаю і мучусь з думками чого вона постійно мусить пхатись в наше життя, керувати як нам робити, що робити, коли робити... а як їй на це звернеш увагу то зразу - Я НІКОЛИ ДО ТЕБЕ НЕ ПХАЛАСЬ!!!
Відповідь: Ми і наші мами В мене зараз проблеми у спілкування з мамою. Я довго вже сама,я планую своє весілля сама, так, батьки самі захотіли дати гроші на ресторан,але тільки тому,що весілля таке робим, бо ж брати ,сестри і найкраща коліжанка мами образиться.Ми планували зовсім не так, тихенько,в тісному колі...Вже скандали на рахунок самого весілля минули.ми пішли на уступки,робити так,як хочуть батьки. Але тепер проблема інша.Мою думку взагалі не враховують. Бо ж все вони знають краще ! І все ж мені!! Для мого щастя та добра. От тільки чи воно мені то щастя треба? Я все хочу,що б економніше,менше.Ну не треба мені того феєрверка! Але ж то так гарно,так гарно! А для мене-то по-дурному...купа грошей на вітер........ Кажу,що перед шлюбом ми їдем фоткатися,так мама заявила,що вони поїдуть з нами. Я кажу-куди???будем кагалом бігати?..фоткати ітак ж нас будуть.Всьо,кровна образа.як так, а що ж їм робити?...........Я вже не хочу того весілля з таким настроєм, що все знають краще,всі, але не ми з коханим.Для кого ж свято?І все закінчується тим,що мама згадує, що їїї мама колись навпаки сварила її за запрошених гостей,казала,що то забагато,бо дорого, а мені всьо би дали, а я така погана , не хочу.. Дивно,мама приїхала раніше,щоб допомогти в підготовці до весілля, а мені було набагато легше самій........
Відповідь: Ми і наші мами А ви їй нагадайте за неприкаяних гостей, яких комусь треба буде за той час розважати. Хто це зробить краще, ніж мама?
Відповідь: Ми і наші мами ой, буквально нині балакали про тих запрошених, який ТРЕБА запросити... воно якось з твоєю ситуацією переплітається.. я думаю, що Ваша помилка була тоді, коли Ви з Коханим пішли на устпуки, а тепер Вам на голову вилазять, це моя думка... не розумію, чого це коліжанок і друзів батьків треба запрошувати? ну поображалась би на Тебе мама, та скіки би то тривало? що, може відмовилася б від Тебе? ой, болюче то всьо для мене, мабуть якась психотравма, бо я просто аж спалахую, коли мова йде про родичів і що їм щось ТРЕБА, а що люди скажуть тощо ---------- Додано в 21:35 ---------- Попередній допис був написаний в 21:34 ---------- яких же ж Вона і запрошує
Відповідь: Ми і наші мами нажаль...чомусь мені здається що ваша мама не зміниться, і розмови з нею результату не дадуть. То є такий тип мам в яких чуть що не по їхньому кровна образа на довгий час. Лише скажу що постарайтесь після весілля обмежити вашу мамі в керуванні вашим життям. Бо як потім буде дитина то ви будете просто в шоці від своїє мами....бо ж хто як не вона все вміє, знає, має досвід, і бажання вас всьому навтичи...будете холодні і нервові, оно вам треба? ---------- Додано в 01:19 ---------- Попередній допис був написаний в 01:14 ---------- ми не запрошували, і про те що я вийшла заміж вони взнали через пару місяців. То якраз друзі ображались і коліжанки що їх не запросили, а моя мама їм пояснила що ми все робили на власний розсуд і були гості лише найближчі, найближчі нам а не нашим батькам. Коліжанки трохи поображались та й забули, тепер все одно дружать і не згадують що колись не були запрошені.
Відповідь: Ми і наші мами Дівчата... будьте спокійнішими. Насамперед, ми, якими б ми не були самостійними, завжди будемо дітьми для наших мам. Діліться з ними радістю. Це я щодо весілля. Я розумію, це ваш день, вам вистачить коханого, але колись ви будете раді, що там була і мама. Те, що я зараз пишу, мабуть приходить з віком. Або усвідомленням того, що мама старіє, і що мені самій ще буди чиєюсь дитиною не так і довго. Може це передчуття, або з того, що я сама у мами давно не була, але зараз не минає дня, коли б мені до мами не хотілось, а деколи мені і соромно за якісь наші з мамою сварки. Бо направду є дуже мало речей, через котрі з мамою треба сваритись.
Відповідь: Ми і наші мами я то як тiльки трохи виросла так i вирiшила.....починала з елементарного, одяг який купувався без мого вiдома навiть не розгортала i не мiряла... ну i тд. То спочатку були образи, а потiм все нормально. Весiлля яке хотiла таке i робила. Тепер взагалi легко, ше б хвилювалась вона не так сильно.... бо вiд того я за неi хвилююсь ше бiльше )). А тато в мене взагалi просто супер...як каже внучка я всiх люблю а дiда абажаю )
Відповідь: Ми і наші мами нi, бо смаки рiзнi, бо зрештою можна пiти разом i то буде в задоволення . Тим бiльше я ж не дошкiльнятко... з вiком набуваються своi зручностi i cмаки. До прикладу я так не любила тi грубезнi шапки шо зараз iх в мене просто нема, жодноi, я ходжу в капiшонах... для мене стрес навiть iх мiряти.
Відповідь: Ми і наші мами та я і зараз рада.що моя мама буде. Ми ітак рідко бачимося. Але іноді мені здається і бачу,що то так і є, що моя мама відноситься до мене ,як до 11ти річної дитини, саме тоді вона поїхала в Італію.Я її розумію, їй важко, але як би я не доказувала, що я вже доросла людина,особистість,яка має свої погляди.смаки і т.д.нічого не дає.Мама приїжджає на місяць і починає посиленно мене виховувати.......Так не скажи,так не поклади,так не зроби.А я вже звикла жити по-іншому,мені дорікають ,що я більше свого коханого слухаю, так, бо я тут з ним цілий час,ми ділимося думками і часто я з ним згідна.Зрештою тому ми й разом.Може це проблема в тому,що так сім'я розпалася....
Відповідь: Ми і наші мами А я, а я... А в мене взагалі на весіллі батьки посварилися, їм було не до мене; дорога родина, що понаїхала за день до весілля і нібито мала допомагати, шарпала кожної секунди: то лак просили, то фен, то ще чогось, поки моя знервована дружка не гаркнула на них матом, щоб дали спокійно зібратися, бо вже йшов викуп, а я ще ганяла по хаті в ліфчику і нижній спідниці, виконуючи їхні забаганки. В результаті макіяж у мене був, м"яко кажучи, дуже скромний, добре ще, що зачіску встигли зробити (лише тому, що робили в перукарні, а не вдома), настрій зіпсований, а мама ще постійно бігала за мною і шипіла, що на столах нічого нема... До повного щастя, діджей, який був весільним подарунком нашого дружби, і мав заодно бути тамадою, привів з собою купу запорожців і розважався з ними на повну котушку. Єдиний конкурс, який був на нашому весіллі, ми пропустили: я у той час в нервах намотувала круги надворі... А, ще відео вийшло не просто поганим, а жахливим, і фотографії залишилися тільки стандартні - знайомий, який мав фотографувати, примудрився загубити всі плівки, і торт наш кохана родина тихенько спакувала без нас, ми навіть не встигли скуштували. Коли я починаю згадувати і страждати, чоловік завжди заспокоює, що наше щасливе подружнє життя не може зрівнятися з найкращим весіллям, і я з ним погоджуюсь. Декілька днів тому десяту річницю відсвяткували.
Відповідь: Ми і наші мами як я вам не заздрю!!!!!!!!!!!!!!!!! а до мене на весілля батьки сказали запросити деяких гостей (родичів), яких я в очі ніколи не бачила, хоча живемо в одному місті. навіть їздили запрошувати разом, щоб ми раптом не тим запрошення не всунули)))) і це через те, що на весілля моєї сестри їх не запросили, бо боялися, що в ресторан не помістяться. я спочатку трохи поприндила. і заспокоїлась, бо ж за все весілля платять батьки - їм і керувати. то може хоч після весілля буду вітатися зі своїми родичами)))) а взагалі, коли запрошувала, то з багтьма приємними родичами познайомилась, хоча було кілька неприємних екземплярів.
Відповідь: Ми і наші мами Та чого там! Шкода, звичайно, але хіба ж весілля найголовніше у подружньому житті? Це справді всього лиш один день. Мені тоді здавалося, що все було жахливо, а нашим гостям сподобалось. Дасть Бог, коли-небудь на весіллі нашої Насті душу відведемо (аби тільки свято дитині не спаскудити у пориві азарту ). Моя однокласниця вирішила проблему "маминих" гостей дуже оригінально: якийсь час посиділи за столом з "дорослими", а потім перейшли святкувати в інше місце. Весілля у них було невелике, кохана родина залишилася у них вдома, а молодь змилася на дискотеку. Або ще можна поправини влаштувати, пояснити делікатно, що в суботу буде молодіжна гулянка, а в неділю всі зберуться в родинному, так би мовити, колі. Тим більше, що двоюрідні брати-сестри чи співробітники батьків навряд чи з великим захопленням будуть вистоювати в церкві під час шлюбу, швидше всього, заявляться на саму гулянку під вечір. То яка їм різниця, де напиватися святкувати?
Відповідь: Ми і наші мами А у мене змінились стосунки з мамою, після того як я почала зустрічатися з теперішнім хлопцем, в кращу сторну звичайно, але є деякі моменти в яких вона зовсім мене не підтримує і мені від цього так важко на душі...
Відповідь: Ми і наші мами Прийшли вчора з чоловіком пізно додому (перша ночі), а мама миє вхідні двері. На наше зауваження, що цього не варто робити вночі - обідилась і з нами не розмовляла. Взагалі зараз дуже важко з нею, має такий неприємний період в житті як клімакс, їй важко, а нам ще більше. Може то якісь припарати треба пити, бо ще трошки і я сама заспокійлеве буду пити. Дівчатка може хто знає, яким чином той клімакс легше пережити?
Відповідь: Ми і наші мами Для початку постаратися вмовити маму сходити до лікаря. Це завдання непросте, у всякому випадку, мені поки що не вдалося. Є всякі ремени, клімактоплани, але моя мама про них навіть чути не хоче, "бо то хімія". Так і сама мучиться, і всім біля неї дістається.
Відповідь: Ми і наші мами Моя до лікаря ходила, але ременсу чи чогось подібного приймати категорично відмовляється. Залишається лише одне, поговорити з тіткою, щоб та на неї повпливала.
Відповідь: Ми і наші мами А моя мама то взагалі не піде до лікара і взагалі сказала, що якби де захворіла то аби ми її ніде не везли, бо буде вмирати в себе на ліжку. І отако, ніби і доросла жінка а такі нісенітниці каже.
