Відповідь: Народжуємо вдома! Вав! На Котоку надибав файну розповідь. Здер собі в комірку, і з вами поділюся: http://forum.1796kotok.com/viewtopic.php?p=299112#299112
Відповідь: Народжуємо вдома! Буває різно. Але якщо не накручувати себе і не труїти (авторка, чув краєм ока, - лікар-гомеопат) - пологи і пройдуть без накруток та отруєнь. :cowboy:
Відповідь: Народжуємо вдома! Нема, це рівноцінні послуги. Якщо йдеш до акушерки, до гінеколога вже не треба. І якщо на гінеколога треба мати страхування, то послуги акушерки є покриті міністерством здоров'я, тобто послуга фактично безоплатна й доступніша. Роман учора батьків шокував. Розповів, що будемо вдома народжувати. Тато сприйняв дуже позитивно, а мама бідна мала біль голови на цілий вечір. :xaxa:
Відповідь: Народжуємо вдома! Ніколи не думала, що писатиму в цю тему, оскільки була проти домашніх пологів через можливі ускладнення і внештатні ситуації...Але разом з тим, будучи людиною, яка звикла покладатися тільки на себе, я протягом усієї вагітності багато читала про фізіологію та психологію пологів, вивчала дихальні вправи, позиції, багато плавала, займалась пілатесом...Одним словом, я готувала своє тіло і свій розум до того, що Я маю родити легко, природно, сама. Це був ліричний вступ...Так от, з лікарем ніби пощастило, від КР відмовилась (були прямі покази), питання категоричного неприйняття стимуляції і іншого штучного втручання в процес з лікарем обговорила. Залишалось сидіти вдома і чекати дня Х. На фоні "свинячого" чи якого там грипу засмутилася звісткою про те, що сімейні пологи і спільне перебування заборонили...Ну але нічого, сама то сама, не було ні страху, ні ривоги. І от, однієї ночі відчула, що народжую. Це не було як пишуть в талмудах, з інтервалами по 40 хв, це не було ні боляче, ні хвилеподібно...Була одна суцільна потугоперейма, яка тривала хвилин 30. За той час я встигла побігати по хаті, подихати, розбудити чоловіка і ...якогось милого ми попхалися в пологовий Ну що вам сказати, коли я вдягла джинси, відійшли води, коли сіла в машину, народилася голівка...чоловік гнав на Мечнікова, а я за той час на розкладеному передньому сидінні, з підігрівом, тихенько собі народжувала свою доцю. Це сталось настільки моментально, що я не встигла ні злякатись, ні взагалі відчути щось типу болю. Дитина не закричала, то я ще здогадалась зробити їй масаж грудної клітки, після чого вона виплюнула слиз і закряхтіла. Пуповину обірвала і затиснула...В пологовому всі були в шоці, на дворі листопад-місяць, ніч, ми залітаємо в приймальне з "готовою" дитинкою, мама відмовляється від носилок-каталок, сама йду в родзал, де мене оглянули, підшили (від знеболювального відмовилась теж), подивились чи з дитиною все добре (я переживала чи випадково не скрутила їй шию). І все би було добре в тій історії, але дотепер мучить мене одне питання: для чого ми їхали в пологовий? Я зробила все сама, чоловік збоку морально підтримував і молився, без паніки, без криків, таблеток і всякої фігні. Бо за тих коротких 2 дні в пологовму я отримала стільки негативних емоцій і недбалого ставлення, що вдруге серйозно задумаюсь про домашні пологи. П.С. Може не зовсім поцілила в тему, сорі...але так надихнулась історією, процитованою Левандівкою, що вирішила написати і свою. Ще одне: хоч то вже боян, але ще раз переконалась, що основне - настрій і впевненість в собі. Я ніколи не хотіла, щоб мене "розродили", анестезії, щоб відключитись і не бачити "того жаху", до болю я по житті ставлюсь по-філософськи, тому, мабуть, десь нагорі дослухались до моїх відчуттів і вирішили подарувати мені шанс зробити все самій. І хоч це було суперекстремально, я рада, що в момент народження нашої дитини поряд не було жодної людини в білому халаті, а були тільки ми троє, хай цього разу в машині, але зате в нашій, рідній
Відповідь: Народжуємо вдома! Вже колись писав. Коли народився (в Польщі) Данило - приватна наша лікарка порадила викликати бригаду, щоб зробили тест на резусконхлікт. +, кавалок плаценти лишився в матці. В реалі тест не зробили, завезли в лікарню, де його теж не провели, кавалок плаценти не надибали (сам вийшов потім). Зате спробували попити нашу кров і загрузити жахалками. Це їм теж не вдалося і ми після 2-х годин в лікарні викликали таксі, через квітковий та пелюшковий магазини повернулися до хати. То у Вас - Машинні Пологи. Крута!
Відповідь: Народжуємо вдома! Я тоже задалась этим вопросом, если Вас уже тужило и отошли воды, почему не пришла мысль в голову, что уже не успеете доехать. Думаю вам комфортнее было родить дома, а не в машине на первом седенье. А на счет вторых родов, Вам дествительно нужно хорошо подумать, если вы на первые не успели доехать, то на вторые врядли успеете. У меня знакомые родили дома, ночью, отоспались, так как разошелся шев после первых родов, попробывали знакомых врачей пригласить, чтоб дома зашили, героя не нашли. Поехали в роддом, там её зашили, потом они подписали кучу отказов от услуг роддома, и часа через 3-4 со всеми выписками о рождении ребенка приехали домой. Так что иногда проинфрмированность, о родах дома может сохранить, очень много нервов даже, если вы собираетесь пользоваться услугами роддома.
Відповідь: Народжуємо вдома! У страху великі очі, тому, мабуть, поїхали Т-т-т все обійшлося, але тепер, думаючи тверезо, розумію, що могла начудити з тими машинними родами, елементарно скрутити дитині шию чи не зловити її..Тим більше, питання домашніх пологів тоді взагалі не стояло. Ну і плюс паніка. Ось маєте відповідь.
Відповідь: Народжуємо вдома! Про наші пологи написала у відповіну гілочку. Тут трошки опишу як ми дійшли до такого і чим все закінчилося. Про пологи вдома ми думали і під час першої вагітності. Але я боялася, бо вся та теорія видавалася мені занадто простою, а реальність - невідомою. Хоча ми домовлялися з лікарем про відсутність стимуляції, розрізу і т. п., пологи всеодно пройшли за лікарським сценарієм і (як виявилося згодом) з негативними наслідками для мене. Вплив на дитину жоден спеціаліст не визнав, але перші місяці активно намагалися нас лікувати від купи речей. Тільки це трохи інша історія. Отож, відколи у нас зявився доступ до нету, я засіла штудіювати про ДП. Другу вагітність я відбігала так само легко, як і першу. Докучала лише печія. На облік стала чемно. От тільки від зайвих аналізів та від УЗД відмовилася. Вдома вчила матчасть і переповідала чоловікові. Але десь на половині терміну чоловік засумнівався чи вартує народжувати самим. І одночасно з тим мені дали телефон акушерки. Ми домовилися про зустріч-підготовку до ДП. Після чого я переконалася, що таки хочу народжувати сама. Чоловік підтримав, але хотів грунтовнішої підготовки. Походили ще на курси, трохи в басейн. Тоді ж я натрапила на спільноту соло родів в ЖЖ і зрозуміла, що "пологи-це відображення духовного життя" і в кожної вони будуть власне такими, якими потрібно. А я за останні роки вчуся жити з довірою. Довірою до себе, свого тіла. Довірою до своєї дитини. А найважливіше з довірою до Бога. Останні два місяці вагітності пролетіли в суто побутово-ремонтних клопотах і вся фізична й теоретична підготовка до ДП відійшла зовсім. Час від часу читала лише соло_роди. Десь наприкінці травня ми купили цирату, щоб застелити килим, і дещо зі списку, який нам дала акушерка ( скальпель, перекись,прополіс та незадіяні рукавички). І від 38 тижня почали чекати народження нашої Лялі. Ми її не дуже підганяли, бо й так всій родині сказали термін на 2 тижні менший. Але минув 40 тиж., а наше маля і далі в животику. Кілька ночей (я себе так налаштовувала на нічні пологи) починалися перейми, але затухали. Жоден спосіб природної стимуляції (миття підлоги, секс, ходіння по сходах і т.д.) не діяли. Ми почали аналізувати чи то Ляля ше не хоче, чи я не пускаю. Страх перед пологами таки був. Я його прийняла як належне. Наче з усіма тараканами в голові розібралися. Я собі твердо вирішила, що якщо почнуться справжні перейми, то їх вже ніщо не зупинить. Пологи запускає дитина, коли буде готова. А Бозя знає найкращий час для її народження. Отже, ми просто чекаємо. Але пішов 42 тиж. і вже оточуючі чекають мого відїзду в пологовий, випитують прізвище лікаря...А потім дзвонить моя лікарка: "Наталка, в чому річ, чому ти не родиш?" Ну звідки я знаю?! Але є ще кілька днів і ми чекаємо.Нарешті відходить пробка і чекання вже стає тривожно-радісним. Успішні пологи без кровотечі, без розривів (розійшовся лише старий внутрішній шов, але він всеодно б розійшовся).Але неповне відходження плаценти. І втрата мною довіри. Весь час почувалася добре і залякування лікарів кровотечею на мене не подіяли. Тільки я засумнівалася чи вийде ше той шматочок сам (все-таки вже 5-й день - шийка практично закрита). Та й сама чистка не лякала. Тільки прикро було, що так сталося. До того ж я думала, що це на кілька годин.Але протримали мене в лікарні 4 дні. От не хотіла в роддом, та потрапила таки до лікарів. Можна було скандалити, але більше за все хотілося спокою і до дітей. Лікуючий доктор виявився досить тактовним, уважним і навіть захищав мене від обговорень іншими медиками. Але додому не відпускав... А в лікарні я була "звєздой". Спершу ніхто не вірив, що ми народжували без сторонньої допомоги ("звідки ви знали що робити з пуповиною?"). Потім довелося почути від молодої лікарки:"Якби ви знали ЩО ТАКЕ пологи, ви НІКОЛИ б не родили вдома!". Завідувач приходив "поговорити по душам". На мої слова, що пологи задумав Бог, запитав до якої секти я належу, бо "нормальним" християнам такі крамольні думки в голову не приходять. Ось такі перли. Найважче вислуховував вдома чоловік.Прикро, що найближча родина не може до сих пір прийняти цю ситуацію і тішитися здоровою внучкою. Я вдячна їм, що допомагали Юркові з дітьми, поки я була в лікарні. Також вдячна нашій молочні мамі, котра врятувала Настусю від суміші. А найбільше, звичайно, дякую Богові за те, що все так сталося, що дав мені такого чоловіка і гарних діток. Також особлива подяка форумчанам за їхні історії домашніх пологів та досвід.
Відповідь: Народжуємо вдома! Під замкОм тримали? Ніхто (крім суду) не може заборонити людині вільне пересування. А особиста думка лікарів тут рідко має практичне значення. Можна ознайомитися з нею заочно, пізніше, у зручний для Вас час. Таксі працюють справно, халатом їх не налякаєш. Звиняйте, не думаю, що дискусії принесли позитив. А негативу варто уникати. Завжди ж можна увімкнути плеєр з навушниками (подякувавши за турботу). Гм-м-м... Пологи - не завершення, а лише початок нового Соло-етапу.
Відповідь: Народжуємо вдома! список необходимого для родов соло http://forum.1796kotok.com/viewtopic.php?t=24183
Відповідь: Народжуємо вдома! Та в мене практично так само було Хіба що трошки довше...Хіба що не у ванні, а на кухні на підлозі приперло Але оті відчуття домашнього затишку-вони справді неймовірні!!!
Відповідь: Народжуємо вдома! А наша мама вже ніби переварила інформацію про домашні. Особливо вдало вийшло, коли після її розповідей про жахливі пологи в ПБ та різні наслідки (історії доньок її знайомих та коліжанок), я сказала, що от тому й вважаю, що лікарі при тому процесі зайві, бо вони ніколи не зрозуміють природності процесу й того, що втручатися треба якнайменше, або й взагалі не треба. Так що мама вже тепер не переживає ніби. А тато, мабуть, поважає мене як сильну жінку, тому поставився до такого нашого з вибору з повною довірою й пошаною.
Відповідь: Народжуємо вдома! Ще одною домашньою дитинкою стало на Посиденьках більше! В суботу Lebidka народила донечку!!!
Відповідь: Народжуємо вдома! Нам пішов 8-ий місяць, то я почала вивчати список потрібного на пологах. Ото хочу порадитися, бо не все розумію, нащо воно мені й чи справді необхідне. А може, тут щось пропущено й ще мені щось порадите додатково. Отакий список необхідного мені дали: - грілка (не зовсім розумію для чого) - коробка на плаценту - перекис водню, щоби чистити плями з килима (у нас нема килимів, то нащо мені тобі перекис? треба буде уточнити) - старі простирадла, рушники, рушнички тощо (я так розумію, що треба багато, а чи може хтось сказати приблизну кількість?) - церата (по ідеї, зрозуміло чому й нащо) - прокладки (правда, по їхньому то якісь спеціяльні, наскільки я зрозуміла, бо називаються "пологові прокладки") - одноразові пеленки - для малятка: шапочка, підгузники, сорочечка, капчики, шкарпеточки, пеленки, коцик - великі сміттєві мішки (аж до таких деталей) - переносне світло з новими батарейками: лямпа, ліхтарик тощо Речі, які можна мати, але не обов*язково: - вітряк, якщо літо, або обігрівач, якщо зима, аби мати змогу тримати вікна відчиненими - олійка для масажу - ручне дзеркало (підозрюю, що це для мене, аби подивитися, щось я не певна, чи хочу) - бризкалка (може бути пляшка з-під шампуню чи рідкого мила) - підколінки, тепла футболка - напої з високим вмістом цукру (соки, негазована солодка вода тощо) - трубочки до пиття, що згинаються - легкостравні перекуски, наприклад фрукти - камера - перекуска для акушерок та чоловіка - музика, свічки, запахові олійки Щось усього так багато. То дійсно стільки всього треба, чи це просто вони так перестраховуються?
Відповідь: Народжуємо вдома! Роман до того заохочує, але я щось не дуже. Просто у мене з дитинства страшний страх перед водою, плавати не вмію, води боюся дуже, навіть ванни рідко приймаю, бо мені тиск води неприємний та викликає майже паніку. Тому я наразі в роздумах, чи треба мені це, якщо я не маю нормального відношення до води. Розмовляла із дівчиною, котра вже 6ох народжувала вдома, то вона власне казала, що вода їй не підійшла, вона народжувала у кімнатах, де їй у відповідний момент було зручно.
