Відповідь: А я не хочу другої дитини! А хочете, я вас заспокою? То була не післяпологова депресія, а просто гормональні каруселі. Післяпологова депресія, як і будь-яка інша вимагає лікування, консультацій та медикаментів. Тимбільше, що ви самі пишете: Щоб впасти у депресію треба мати психологічну схильність. Насправді відсоток справжніх післяродових деперсій не дуже високий, то трапляється не настільки часто, як ми можемо собі уявляти, бо називаємо тим словом не зовсім те явище. Крім того - за три місяці депересія не проходить, а нерідко регулярно повертається знову. Тому, актуальні, майбутні і плануючі мами - не всі ті сльози і перепади настрою, страхи чи образи на пустому місці є післяпологовою депресією, швидше за все жіночий організм, який 9 місяців реорганізовувався і пристосовувася до вашого стану, після пологів намагається повернутись у попередній стан і гормони бушують на "всю котушку".
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Занудо, почала читати вашу лінієчку і подумала відразу про вагітність, аж дочиталась що то ДН Я думаю, що з першою дитиною рідко хто в перший місяць не плакав-то якесь таке відчуття власної неспроможності і невпевненості у всьому на фоні грмонів.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Я зі Штефком перший місяць плакала від щастя Дивилася на нього, який він мацьопенький, такий солодкий - і всьо, сльози котилися з очей! Гляну на дитячі лашки розвішані - і знов сльози! Отака була плакса З Магдою вже такого не було, навіть не знаю чому...може гормональний фон не сильно порушився.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Не знаю, можливо ви і праві, але пережити ще один такий "всплеск" гормонів, страшно імені і родичам. коли вона направду забирали в мене дитину боячись що я щось їй вчуду або собі, мої істерики замінювалися повною апатією, ой то було не до жартів. Але якщо то гормони, значить гормони не маю нічого проти
Відповідь: А я не хочу другої дитини! На мою думку, це ключові слова. Адже щастя не в манікюрі, не в педикюрі, не в зайвих кг, халаті чи чомусь іншому. Коли жінка подобається собі, легко адаптується до нової ролі ті всі умовності перестають бути важливими.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! і в мене таке було... ніби нема ніяких причин плакати, а я сиджу і плачу... за 2 місяці трохи заспокоїлась
Відповідь: А я не хочу другої дитини! я також плакала, але від щастя, в мене думок про неспроможність якось не виникало, з дітьми я завжди знала як поводитись, вибавила дві сестрички на 11 років молодші, тому для мене дитинка це було море щастя, це було диво яке прийшло в нашу родину. Маленьке диво, яке вже шість років дивує нас кожного дня. І десь років зо два тому, я зрозуміла що те диво підростає, а я хочу знову так безупинно дивуватися, радіти кожному руху, кожній посмішці, кожному зубчику, першому кроку, широко розтуленим очкам... і маленьке диво прийшло знову у нашу родину, тепер у нас два дива, і я кожного дня дякую Богу за те щастя материнства, яке я відчуваю...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Можливо, це ще не ваш час.Прийде той момент, коли ви ні про що інакше не зможете думати .Повірте, я через це пройшла.На все свій час!!!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Деколи так з тими дітьми запаришся, сісти передихнути нема часу. І такий на них сердитий, що не залишають вони часу для себе. А тут старший підійде (йому скоро 5 років) і поцілує, і скаже: "я тебе люблю як диван" а бо меньший просто посміхнеться (йому тільки буде 4 місяці). І це - ЩАСТЯ!!!! Як можна без цього жити і бути щасливим?!!!! Це перекреслює всі негативні моменти. В мене як меньший народився, я плакала поки він не почав посміхатись. Тепер - не можу. Це таке щастя!!! Як без дітей можна жити, що буде дарувати радість щохвилини??? А проблеми з дітьми, вони забуваються, проходять...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А в мене таке лише після малої сталось. Правда, тривало кілька днів. Тай зараз уявіть ситуацію мою. Всі троє вдома:старший на канікулах, молодшого вирішила ще в садочок не давати, ну а доня само собою зі мною цілодобово. І в кожного з них свій характер та потреби. Не раз буває, що хочеться втекти хоча б на годинку десь на безлюдний острів! Але як подумаю, щоб я без них робила, то попередня думка вивітрюється миттєво!!! Діти - то не тільки домашній клопіт та потреби, а насамперед щастя, найбільше щастя, яке нам дали й це треба цінували. Маю коліжанку, яка вже чотири роки не може завагітніти. То ви не уявляєте, яке у неї відношення до моїх "карапузів", коли вона приходить до нас в гості. Вона якби могла, то, мабуть, усіх трьох (разом зі старшим) бавила цілодобово. А дехто має, та не цінує.............
Відповідь: А я не хочу другої дитини! А якщо я капець як не хочу третю дитину, мені сюди? Мені так зараз класно - дівчатка дружать, бавляться одна з одною і мені так класно... І як подумаю про третю дитину, бо всі мене чомусь "розкручують на хлопчика" в мене аж "мурашки" по тілу. Нікого я більше не хочу! Може там родичам, чоловіку так, а МЕНІ - ні, абсолютно. І що, я - егоїстка? З двома-то дітьми? Наслідник їм треба. Можна подумали, що, блін, князья! Нема кому заводи-замки-помістя лишати! Ой як мене ті розмови бісять. Я така щаслива з моїми дівчатками, от яка різниця, дівчинка-хлопець??? Камєнний вєк, блін.
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Та чого кам*яний вік. Китай, радше. І то, до них хіба вже дійшло, що помилялися...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! емм.. а мене вчили, що стать залежить від чоловіка, тобто чи його Х чи У виграє... так що в тому, що у них нема внука хай звинувачують сина чи то на замовлення діти робляться? мене теж злять такі розмови - чи взагалі - що пора вже дитинку, чи пора вже 15ту дитинку.... я собі уявляю, як від мене всі дістануть, як лише пікнуть про таке...
Відповідь: А я не хочу другої дитини! На рахунок третьої дитини і її небажання народжувати, то зараз в мене далека знайома в такій ситуації. і якщо чесно дізнавшись, мене просто вбило те що я почула!! Вона завагітніла і дізналася на 5 місяці. І не те що б не хоче цієї дитини, а готова зробити майже все щоб її не було. Дізналась пізно через наших лікарів. Одним словом мала спіраль, її витягли, бо прийшов час, а місячних нема, пішла на узд-КІСТА!!!!!! Приписали гормональні препарати. от вона їх пила всі місяці!!Ходила по саунах, пила в великій кількості спиртне.....а потім знову УЗД- і ....20 тиждень. от вже тижні зо три вона ненавидить ту дитину прямо зсередини. дуже негарно висловлюється на рахунок малятка. Одним словом я такого небажання ще не бачила!!!!! Людина повна злості. І одночасно страшно так!!! Сказали треба народжувати обовязково, а вона з ненавистю чекає того дня!! і от я думаю народиться маля невже в мами не зникне та злоба??? Невже можна ненавидіти так власне дитя???? Адже якщо так сталося, то на те є дійсно певні причини, бо Бог знав що робить. Але мені це чути дуже страшно і і сумно. А головне чому багатьом не дано мати то одне бажане дитя, а тут девять місяців ти ненавидиш те, що в тебе під серцем, навіть якщо воно і третє......
Відповідь: А я не хочу другої дитини! Ну якщо це до мене, то я не ненавиджу третю дитину, але просто вживаю контрацептиви і просто не хочу. Хоча, як Бог дасть, хто його знає. Але на ДАННИЙ час я НЕ хочу. І може,мо-о-оже... колись.., але не зараз. Але про аборт навіть і думати не можу, дитина ні в чому не винна. Просто коли старшій 6, а меншій 2 рочки в людей язик повертається мені "радити" третє, бо ж то не хдопчики, а треба! хлопця. Кому треба?... Мені - ні. Я навіть впевнена, що третя буде теж дівчинка. І що її - в утіль?!
Відповідь: А я не хочу другої дитини! певно "добрі" люде будуть радити ще четверту дитину (типу як "а раптом?") до речі, мої знайомі мали двох дівчат і хотіли хлопчика. успішно завагітніли третьою дитинкою, на УЗД їм сказали, що то хлопчик, а народилася третя дівчинка
Відповідь: А я не хочу другої дитини! В мене знайомі так вже 6 хлопчиків маюють)))все чекали дівчинку)
