Відповідь: Ми і наші мами я теж таке чула.... але потім подумала, що коли діти взнають всю правду, то самі мене ще від неї оберігатимуть... чого це мені мої діти мають за неї мстити, якщо я - інша і по-іншому до них ставитимусь і виховуватиму? перепрошую звісно, ніц проти Вашого тата не маю, але якщо Він так Вашій Мамі не підходить і відповідно Ви, то вона ж винна, що вийшла за Нього заміж, логічно? тобто такими фразами і моя мама вічно любить маніпулювати, але я ж - лише плід того всього, і її молодості, і її вчинків, і її виховання чи відсутності виховання... що їй заважало мене виховати "не виродком"? а ще подумала, що одна з найгірших людських рис - це слабість, адже слабість людини заважає їй виконувати свій обовязок, обовязок перед коханими, сімєю і дітьми. Такі мами - слабкі, бо не вміють набратися сили і виконати материнський обовязок, і така ж історія з їх дітьми, які терплять, жертвуючи нормальним щасливим життям своїм, чоловіка/жінки і в результаті - дітей. а стосовно ранимих слів - подумала, що чим гостріше і жахливіше слово, тим сильніша образа і біль тої людини, яка його сказала.
Відповідь: Ми і наші мами Із нашого сімейного досвіду. Чим сильніші слова, якими людина кидає в гніві, тим глибше ті слова ранять ОБОХ. Якщо це двоє близьких людей, болючі слова - двосічний меч. Не можна дивитися на стосунки із погляду лише одного "я", тоді це не взаємостосунки.
Відповідь: Ми і наші мами В нас з мамою чудові стосунки, як ми рідко бачимось.Бо як приходить, то з порога оглядає все зорким оком, зразу каже що в мене не так,і вхаті,і з чоловіком, про те, що я все роблю не так з дитиною, то я вже мовчу.Короче з ходу псує мені настрій, і береться щось робити по хаті, а частіше переробляти за мною, незважаючи на мої протести! а потім стогне, що втомилась і навіть з внуком не побавилась... ну не пііііііііі??
Відповідь: Ми і наші мами Вважаю так: яка б не була ваша мама, і які б у вас не були відносини, гріш ціна такій дитині, яка ОТАК пише про свою маму.... І можу відповісти на ваше запитання: Піііііііі, і то дуже пііііііі ваш допис....дуже жорстокий....
Відповідь: Ми і наші мами За цей допис МаленькаКотя подякували: Яська Березнева (Нині) Ясю, а поясніть за що дякували. Стало цікаво, може, я щось між рядків не дочитала.:confused:
Відповідь: Ми і наші мами У мене з мамою хороші стосунки. Хоча, звичайно, всяке буває - ми ж живі люди зі своїми емоціями. Буваємо нетерплячі одна до одної, сваримось часом (особливо, з теми виховання дитини). Але я знаю, що вона мене любить і я її люблю. І я дуже щаслива, що так є
Відповідь: Ми і наші мами В нас з мамою стосунки прекрасні. Ми рідко сваримось - напевно через її любов до мене мама багато чого змовчує. Зараз ма а мене дуже підтримує - і з дитиною, та і просто моральено. Вона знає майже всі мої секрети-є порадником і прорсто подругою. Вона навіть підтримувала мене на родах-хоча стан в неї після того був дуже важкий - дивитись збоку на дитину і нічим не змогти допомогти - це для неї каторга. Народивши дитину, я ще більше зрозуміла, яка це праця - бути такою мамою, як моя. Я горджуся, що вона в мене є. Звичайно, вона мене критикує, часто стримує, але це є дрібниці життя. І не продумайте, що я просто її "доця" - нас в сім"ї троє і мама так відноситься до всіх.
Відповідь: Ми і наші мами Під пііі ховається аж ніяк нічого поганого про маму, я її дуже люблю. Це пі стосується самої ситуації! Якби я таке написала про свекруху, то ніхто би не засудив мого допису! Я хотіла пояснити, як це образливо, коли мама, найрідніша і єдина, вважає тебе ніц не вартою... Я ж не жену її на кухню, я хочу поговорити, розповісти про внука, щось показати, але... можете мене засуджувати, але хто такого не має, тому важко мене зрозуміти...
Відповідь: Ми і наші мами Сумніваюся, що ніхто. Ніц доброго в таких дописах нема, про кого б вони не були.
Відповідь: Ми і наші мами Вас не засуджували. Тільки ваш спосіб описувати цілковито життєву й абсолютно звичайну ситуацію. І те, що ви вважаєте, що таке є лише у вас, а в усіх інших такого не було - помилково. Було. Тільки я ціную те, що мама хоче допомогти. А нарікання - це приховане прохання пожаліти, пригорнути, бажання почути запрошення на наступний раз, але аж ніяк не очікування на ваше обурення. Подивіться на маму й ситуацію очима любові, то буде легше зрозуміти, чому ваш допис викликав обурення.
Відповідь: Ми і наші мами МаленькаКотя, ви не чуєте що вам говорять... може ваша мама теж прагне достукатись, щоб ви її нарешті почули...
Відповідь: Ми і наші мами так, я була трохи різка, достала сьогодні фраза про те, що висловити власну думку я права не маю... я вважаю це ненормальним, особливо якщо це говорить мама! тому вибачайте, якщо мої слова когось зачепили, але я теж людина і маю почуття
Відповідь: Ми і наші мами Впадаєте в крайнощі. До речі, це якраз те саме, що ваша мама робить під кінець свого візиту до вас. Ви такими словами хочете, аби вас пожаліли. Того самого хоче й мама.
Відповідь: Ми і наші мами Згідна на 100%. Мені здається, що всі наші непорозуміння з мамами від того, що вони втрачають контроль над ситуацією. У нас є робота, багато друзів, насичене життя. А. наприклад, моя мама на пенсії. Хоча у неї є коліжанки, але основний зміст життя - діти, внуки і я бачу, що деколи за повчальним тоном ховається страх, що вона стане непотрібна.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама й справді не зважає на слова якими до мене звертається, он каже посиджу тобі з дитиною якщо ти мені тут щось допоможеш з англійською, або дивиться як я беру на руки і милуюсь своєю малою, а вона мені каже - ти надто любиш своїх дітей, або кажу, що мала безстрашна а мама мені каже, що її конче треба в садок бо дитина здичавіла. Ось такі у нас розмови, а поза тим... всьо харашо прєкрасная маркіза. то все дуже тяжко але вона нераз сказала що залишилась в шлюбі тільки тому що то був шлюб, і що моя сестричка дуже плакала коли мама з татом сварилась. Он вона нас і пожаліла.
Відповідь: Ми і наші мами Я переконана,що у кожного із нас найкраща в світі мама.Тільки ми починаємо це розуміти і цінити здебільшого тоді,коли мама вже піде за небокрай...А так ми здебільшого уявляємо,що ми сучасніші,розумніші,самодостатні...А прояв маминої любові іноді буває навіть з душею приготованою стравою,яку так колись любила найкраща в світі(!) мамина дитина(!)...Правда,деколи буває складно спілкуватися з людиною старшого віку.Моя свекруха з нетерпінням чекала мене з роботи,щоб вилити ту інформацію і ті думки,які в ній накопичились за самотній день...Коли я починала дослухатись і реагувати(а треба було ще зварити,помити,прибрати на сім*ю з 6 чоловік),то я була порізана,попечена,щось горіло,щось переверталось,я була вся на нервах.Потім я собі уявляла,що я включаю радіо,і як пасивний слухач його слухаю.Це подіяло,скоро робилася робота,нічого не билося і не горіло,головне було вчасно махнути головою на знак згоди.Так що деколи краще просто промовчати і не сперечатись.Мама завжди залишається мамою,не дивлячись на те,скільки дитині років...Діти молоді доти,доки мама жива...Це я вже з погляду своїх років говорю.
Відповідь: Ми і наші мами ми з мамою пройшли Рим-Крим-і_мідні_труби. Усе дитинство мені казали, що точна копія тата, а тато.... що чого я малюю-танцюю-співаю тощо як не маю до того таланту))) загалом мама добилась того, що з 14 років я стала неконтрольованою, зненавиділа її, "забила" на сім*ю і перестала сприймати її як маму. Наші стосунки стали рівними і принаймі не такими конфліктними, коли я від неї втекла закордон. Коли повернулась, то вона, здається, усвідомила, що може назавжди мене втратити, а я, що вона все таки мама і я її люблю))) але додому не повернулася і з того часу у нас +- рівні стосунки, особливо після народження моєї доні)) мама каже, що тільки зараз дізнається/вчиться як треба ставитися/виховувати/любити дитину) тобто це її визнання своїх помилок і визнання мене як хорошої мами))) а взагалі у нас основний принцип - чим рідше ми бачимося тим більше любимося!)) для нас дуже дієвий))) певно тому, що ми обидві досить емоційні і, можна сказати, неврівноважені людини і дуже часто схильні робити з мухи слона))
Відповідь: Відкрита велика жилєтка Знову в мене непорозуміння з мамоюВчора пробували говорити, нічого не вийшло. Мою маму не перепреш. в суботу були в нас гості і мама дозволила їм не роззуватись. от вони і ходять всюди у свому "чистому взутті" не оминаючи моєї кімнати, де нещодавно поміняне покриття на підлогу, яке важко мити, я про це говорю, але їм же ж мама дозволила. Я взлилась Говорю про це мамі, мама ніби німа. от я і розплакалась. Кажу нічого мого в тій хаті нема, ніби не живу, а вгості приходжу. І почалось....Кажу хочу ремонт в майбутній дитячій кімнаті зробити, ні вам не треба. Ну яка вам різниця треба чи не треба, що у вас гроші беру, чи може ви живете в тій кімнаті???? Коронні мамині слова : "Не подобається, йдіть......". Гарно правда?? а сьогодні ніби розмови і не було. Все нормально! Ну треба ж так вміти? Так що настрій зіпсутий,голова розболілась, чоловік навіть їсти вчора не хотів. А проблеми залишились не вирішеними. І люблю свою маму і часом просто не можу дати з нею раду...
