Відповідь: Ми і наші мами Під час сварки мета не в тому, аби сказати, що думаєш, а щоби зранити словами. Якщо це словесна бійка - зброю не надто ретельно підбирають і просто луплять по болячках. Тому вважати, що саме тоді було висловлено істинну думку, більше ніж помилково, а до того ж згубно для власної особи. Про те, що болить, говорять не в суперечках, а під час конструктивних розмов. Я більше боюся не тих слів, що в запалі та гніву "викинені", а тих, що сказані прямо й спокійно.
Відповідь: Ми і наші мами Мала я кілька розмов з мамою але чомусь вони всеодно переходили в русло - ти погана дочка.
Відповідь: Ми і наші мами Лілю, можливо маєш рацію, я теж тільки відходжу від того всього)) Марусю, а Ви її питали, чому ж тоді вона з Вами живе? і чому ж тоді Вона не виховала хорошу дочку? я в таких випадках кажу або "чем удобряли, то и виросло" або "так твоя ж кров, твої гени в мені, і ти так завжди хвалилася, що на тебе схожа - ну ось, перевершила" - діє безвідмовно))
Відповідь: Ми і наші мами Ви маєте рацію...Себе я відношу до першого типу, дуже емоційних людей...але й Консуелло права, що вже коли ляпаю, то не просто так, то накопичувалось...Просто в спокійному стані думаєш, що сказати і як щоб не дуже образити правдою, а коли зриваєшся то вже всеодно...Але ж десь воно сидить і чекає сприятливої чи несприятливої нагоди.
Відповідь: Ми і наші мами Читаючи дописи в цій гілочці мені не віриться,що бувають такі мами чи ,вибачайте, проблеми з мамами. Я б довго не нажила з своєю мамою,хоча вона у мене -до рани прикладай,вся справа в моєму характері,але не проходить дня,що б ми не поговорили,кожен день ми спілкуємся в телефонному режимі,а коли я у неї в гостях то в перший вечір не можем наговоритись. Колись моя бабця мене вчила,що найкраща подружка це мама і подушка і я це розумію аж тепер коли сама стала мамою. Сумно коли не знаходиш спільної мови з найріднішою людиною і чомусь не зрозуміло чому так відбувається?
Відповідь: Ми і наші мами А тоді весело виходить, бо каже ну то продаємо хату... але так і не продали. Видно їм підходить така погана дочка.
Відповідь: Ми і наші мами Може, вони були конструктивними лише з твого боку? Я з досвіду кажу. Твою категоричну думку розумію, але знаю, що коли так думала, щоразу помилялася. Люди викидають у такі моменти все, що завгодно, але точно не "внутрішні думки". Добре, якщо вміють перепросити за таке й сказати, що наговорилося дурниць і "так не думаю насправді й ніколи таких думок не було". Якщо не вміють, то вже важче, бо тоді треба вміти самостійно абстрагуватися й забути, що не завжди можливо. Точно все одно? Чи лупиш словом, куди найболючіше? (то не закид, сама так вмію:xaxa
Відповідь: Ми і наші мами знаєте, коли я була ще школяркою, і на перших курсах, власне в період дитячого максималізму і переломних моментів як в психіці, так і в поведінці, світогляді... це жахливо, що я скажу наступне, але перед сном я уявляла, що померла, і уявляла реакцію тих людей, які найбільше образили. Власне маму і ще з КОханим так було. І мені надзвичайно цікаво було розвивати сценарій, як мама горюватиме і чи усвідомить щось. Потім це пройшло, тепер таке не уявляю, хоча просто виникаєє питання - чи любить? чи зауважила б втрату?
Відповідь: Ми і наші мами А ти знаєш таких чоловіків, що будуть у собі тримати отруту, аж поки виплюнуть її? Я щось ні разу не стрічала, тому думаю, що то доволі така жіноча риса. Помста тому страшна й жорстока.
Відповідь: Ми і наші мами Та луплю І на той момент точно все одно, а от потім...І якщо навіть вибачення просити, і казати, що дурниць наговорила...найгірше те, що воно ж то десь є такі скриті думки, нізвідки не взялись
Відповідь: Ми і наші мами Ну-у-у-у, кобіта має таку природу, що може додуматися до чого хочеш. Чоловікові головне мовчати, аби вона свобідно допливла до "прірви". - у мене нова зачіска. як тобі? - нормально? - ..... - тобто тобі не подобається? - ..... - може, і я тобі вже теж не подобаюся? - що за вигадки? - вигадки? ти як зі мною говориш? напевно вже когось завів, то я тобі не подобаюся. - ..... - так, я точно знаю, що в тебе хтось є. може, ти вже розлучитися надумав? а може й документи вже подав? а мені нічого не кажеш? як то так, розлучатися зі мною й навіть не попередити! Ну, це такий собі умовний сценарій, підручниковий приклад, коротше. Жінкам краще іноді зупиняти потік думок, бо вони мають схильність збочувати із властивого русла.
Відповідь: Ми і наші мами Мій рідкісне виключення. Він дуже мстивий. Ця риса у нього виховалась в роки армійської служби.
Відповідь: Ми і наші мами Я часто переводила розмову в русло підтвердження: "Так, я дуже погана дочка. Тобі найкращій мамі не пощастило зі мною". Така собі іронія, щоб не виправдовуватись і не доводити протилежне. Класика жанру! Тома Соєра пригадуєте?
Відповідь: Ми і наші мами Дуже мене мучить мої теперішні стосунки з батьками. Я посварилася з татом, він мене заочно обізвав (без всякого поводу на те), а мама (була також на нього зла) мені про це сказала. Я не можу йому цього пробачити, а мама тепер з ним помирилась і мене мучить, щоб я перша йшла до нього миритись, а я не можуууууууууу!ну що я підійду до нього і скажу: вибач, що ти мене обізвав? Він дуже гордий і зі мною не спілкується, бо також вважає, що я молодша і я маю робити перший крок. Несправедливо! І мене це дуже мучить, бо дурна ситуація! Він мені кожну ніч сниться! Не знаю що робити далі....
Відповідь: Ми і наші мами А мені ось що на думку прийшло..... Я сварилась на свого сина і він мені зопалу сказав "кака", я образилась, а він зрозумів, що накоїв і в наступну хвилину підійшов і поцілував мене, сказав" ти не кака" ). так от, чому своїм дітям ми можемо пробачити, знаючи, що то зі злості вони таке говорять і пробачаємо навіть, коли вони не вибачаються..... розуміючи, що так він просто захищається від своєї власної образи....... і не можемо пробачити мамі, яка теж зі своєї власної злості чи скоріше своєрідної любові, так до нас ставиться.......Ось у чому для мене дилема......І можемо швидко пробачити чужих людей, які вибачаються і не можемо пробачити свою РІДНУ маму, яка може би і мала вибачитись, але можливо не може переступити своєї материнської гордості і можливо також переживає через то..........
Відповідь: Ми і наші мами Саме тому, що мама не підходить потому, аби заспокоїти нас і сказати Мене моя дитина перепрошує. Але і я його теж часто перепрошую, навіть тоді, коли мені це внутрішньо важко. Властиво, саме тоді йду його перепросити. І в цьому теж проблема. Якщо гордість більша за любов, тоді не дивно, що ми не забуваємо й не пробачаємо.
Відповідь: Ми і наші мами вчора мені пригрозили що мої діти мені за неї відімстять! прикро таке чути. навіть боляче. Але виникає зустрічне запитання "За кого тоді мстю я? за яку провину така кара - я найгірша в світі дитина?" мене останнім часом підбирає вже... може і зберусь знову сюди написати, бо нема вже сил і порозуміння. Щось собі надумає, підійде, обгадить словесно, звинуватить і піде. Подальша розмова не передбачена. Є лише сторона обвинувачення - мене, якісь пояснення, намагання дискусії нема і не чується. І що далі робити? як діяти?? сперше це пояснювала ревнощами до чоловіка - ростила, ростила, а прийшов якийсь кОзел і відібрав, і його більше любить аніж мене... тепер здається що причина ще в тому, що є якийсь комплекс щодо моїх дітей і мого до них ставлення та турботи. як ніби своя якась вина закривається тотальною критикою усіх моїх дій, особливо по відношенню до діток. вже не знаю...
Відповідь: Ми і наші мами У мене теж цирк на дроті. Йдемо по вулиці : мама, я і мала. Мама починає голосно виховувати внучку. Я: Мама, не кричи Мама: Що ти мені рот закриваєш!!! От в Марини (Катерини, Галини...) дочка ніколи б не сказала до мами : "Закрий рот!" Я::no::no::no: Мама: Самі собі виховуйте вашу дитину, а ти така як твій тато......................... О! На рівному місці. Думаю, краще б кричала на малу
Відповідь: Ми і наші мами Ой насмішили!!! Моя мама також постійно, як не має аргументів або як я підтримую думку така, чи непогоджуюсь з її, зразу звучить фраза - ти така як твій тато. То все він винен що ти така, бо якби мене слухав а не жалів тебе, то ти б була інакша.
Відповідь: Ми і наші мами згдала анекдот свариться чоловік з жінкою чоловік, не маючи інших аргументів починає белькотати: --- а твій тато - то взагалі жінка питає: -- чим тобі мій тато не вгодив? ти ж його не знаєш? чоловік: -- ВІН ТЕБЕ ЗРОБИВ
