Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? не згадаю зараз де, але читала, що після розлучення (розходження) все відходить у минуле через половину часу, який ви прожили разом. у мене підтвердилось, попустило майже через два роки..... у вас бачу ту ж тенденцію
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? часто читаю посиденьки але писати не наважувалася.я прожила із своїм чоловіком 17 років і все надіялася на краще,нарешті розлучилася 2 роки тому і зрозуміла що почала жити.єдине про що жалкую що не зробила це на початку подружнього життя
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? мабуть так. схоже на правду )) 17 років терпіти -у вас залізна воля!!
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? сама тепер дивуюся як це я жила,тому хотіла б порадити іншим якщо не ладиться -розходіться.мені здавалось що я збережу сімю для дітей,але результат-психологічно травмовані діти.втрачені молоді роки а про матеріальну сторону взагалі мовчу
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Не знаю, чи варто так категорично радити. Бо "не ладиться" - в кожного своє. І якщо всі кинуться розлучатися по першому "не ладиться" - то сімей майже не буде. (імхо) По собі бачу. Часом приходять думки про розлучення, думаєш, що заслуговуєш на краще, що він тобі не потрібний. А за кілька днів уже все добре, і любиш, і щаслива. Як от розпізнати оте серйозне "не ладиться"? Про крайні випадки типу насилля і зрад не говоримо. (Як то кажуть, піти від поганого чоловіка легко, спробуйте піти від хорошого )
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? його видно. потім іде спроба його змінити. потім не виходить. потім ще одна і не одна... коли розуміння приходить що все що зробив на марне, треба залишити. з маминого досвіду - жила в пеклі вже через рік після весілля, не повірите, але свекруха приховала (тобто не розповіла) підлітковий варіант психічної недуги сина... - а мама героїня - 16 років терпіла, а було настільки по-різному, що одного разу навіть міліція вгамовувала, бо було відчуття, що може статися непоправне... на даний момент - вже 15 років як батьки розлучені, у мами життя так і не склалось - тобто склалось наше і її заодно вже тепер - бо є внуки, є кого бавити, розривається між мною і сестрою, бо все хоче по-більше уваги внученяткам подарувати, але іншого чоловіка - навіть не уявляє, хоч залицяльники траплялись. Бо страх, що на неї хтось підніме руку, голос чи просто буде "зрівнювати з плінтусом" мабуть назавжди в серці, перед очима і в думках. Так говорити не можна не у всіх отак жорстоко Думаю, у кожного своя ситуація, своя сім'я, свої радості/щастя/негаразди/печалі... не можна однозначно сказати бо все ж
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? добре, а як тоді взнати, хороший чи поганий, щоб не потратити на це якусь частину свого життя? якщо походу людина робить і хороші , і погані вчинки, коли починати робити висновки?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Знаєте, я справді зрозуміла, що була йому байдужа і що він зовсім не думав про наше спільне майбутнє. Прикро, що мені на це пішло 4 роки.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Я вас дуже розумію ,ratiana,!! Бо 4 роки- це немало... І як ви кажете "час дурно витрачений". Я зустрічалась з хлопцем півтори року і теж коли розійшлась, то нарікала оооо типу дурно час витрачений і т.д. і думала що це мій перший і останній.Теж було боляче і пів року сиділа вдома, нікуди не виходила і і всі представники протилежної статі були мені гидкі і противні Але моя мама сказала мені таку річ: що просто так нічого не буває у цьому житті, доля,Бог ( незнаю як це назвати) спеціально посилає нам такі стосунки, випробовує нас, щоб потім ми могли порівняти з кращим, дійсно тебе достойним,який буде любити твої плюси і мінуси, і взагалі тебе ОБОЖНЮВАТИ!!!!І зараз вже пройшло 3 роки і я собі як згадаю його і взагалі все що було- то тільки дякую Богу, що мала сили розійтися і знайшла дійсно нормального хлопця, бо порівнявши із теперішнім - то це просто небо і земля!! У всіх відношеннях:виховання, порядність,інтелектуальний рівень....... І ще я думаю, що за 4 роки людина вже б мала оприділитись чи хоче вона з вами бути - чи ні! І давно вже мала б про це сказати, а не затягувати так довго.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Мій тато був тиран,при тому всьому вів тісну дружбу з зеленим змієм...Якщо у нас був день без сліз,це було велике свято...Ми з мамою завжди і все робили"не так"...Моя бідна мама розлучитись боялась,бо "Що люди скажуть"...Навіть дідусь в ті пуританські роки просив маму про розлучення...В результаті моя мама промучилась з ним 53 роки...Багато моральних. страждань і знущань перепало і мені...Моє переконання,якщо між видимістю сім*ї і дітьми треба вибирати,однозначно треба вибирати дітей,тому що діти в любому віці дуже болюче сприймають непорозуміння між батьками...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Сьогодні вперше майже за 5 років сімейного життя сказала чоловікові не приходь додому.Зірвалась,не розуміб позиції людини, яка 3 роки хотіла дитини, а з її появою не виявляє до неї цікавості, свій вихідний день присвячує відпочику з співробітниками. Пішов з дому в 10 годині ранку, я попросила прийти до 6, в малого ріжуться зуби. він капризує, плаче, а я себе погано почуваю, а він додому і не збирається, на мої прохання не реагує...........поїду в село до бабці, подумаю що робити далі.....а поки що кілька таблеток ноти, щоб не так гірко було усвідомлювати, що я з дитиною йому непотрібна.
НЕ РАЗОООООООООООООООООООООМ!!!!!!!!!!!! як кажуть від кохання до ненависті один крок.як вести себ у випадках коли кохання перетворюєтсья на ненависть.?як жити далі і не втратити здорового глузду..і зберегти нерви свої.наприкладі: я розійшлася з хлопцем.разом 1.5 роки.помиом того шо він любить мене він сипить кучу пакостей іі образ і свинського в моюб сторону.ми одногрупники.як треба чинити щоб не отруїти собі життя?
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? не спішіть робити такі висновки, ламати відносини дуже легко,але от як їх потім відбудовувати... Чоловіки і жінки насправді дуже відрізняються, їм треба добре пояснити, щоб вони зрозуміли чого насправді ми від них хочемо.Мистлення зовсім різне.Нам здається ,що то ітак зрозуміло,по поведінці, а вони просто того не зауважують...Звичайно, вам важко одній з маленькою дитинкою,але може це ще емоції?в таких випадках треба перечекати і спокійно поговорити, пояснити,чому вам важко, чому вам потрібна його підтримка.І все буде добре.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? я вже зрозуміла що більшість чоловіків себе подібно поводять(але не всі)! Я вам дуже співчуваю.... бо сама не раз відчувала таку ж образу в серці...
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Не можу, досить спокійних пояснень. Ще й те що в їхній компанії одна жінка........серед 4 чоловіків, і коли я дзвоню він не відходить від них і чути її регіт мене це просто вбиває, коли він говорить що зараз вже їде додому, а дзвоню через 1.5 години а він каже що навіть ще не збирається, не можу терпіти брехні.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? в мене теж була схожа ситуація. Як вияснилося потім(після нашого розлучення пройшло вже 5 років) він просто боявся. Боявся відповідальності, боявся про це сказати, прикривався роботою. Ви спитайте, можливо він теж боїться відповідальності за дитину. Якщо кохаєте, спробуйте показати, що не так вже все це страшно, виховувати дитину, і вичекайте. В любому випадку за Вами вибір. Найголовніше, щоб дитині було добре. Коли щаслива мама, то й діткам спокійно.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ірушка, я Вас прекрасно розумію, в самої був чимось схожий період у житті, коли народився синочок, але виходячи з власного досвіду, можу сказати одне, якщо Ви любите справді свого чоловіка, тоді не робіть поспішних висновків, бо розійтися простіше всього, а кому з цього буде добре?Тим більше є дитинка... Чоловіків умовно можна розділити на дві групи: перша - ті, що одразу приймають відповідальність за свою сім"ю( при народженні дитинки), а другі навпаки усвідомлюють, але значно пізніше. Тому бережіть себе, дитинку, а з чоловіком поговоріть в спокійній обстановці, без лишніх емоцій, поясніть йому, що Вам бракує його уваги і не тільки Вам, а й Вашій дитині, розкажіть , що хочете відчувати його чоловіче плече, як підтримку,бо з дитинкою одній справитись нелегко. я думаю, що коли грамотно підійти до ситуації, все вирішується дуже просто.Головне набратись терпіння. бажаю Вам якнайшвидше дійти до компромісу
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ірушка, ви собі подумайте чи ви хочете щось змінювати чи ні. Може варто спробувати все навпаки. Перестати йому дзвонити і цікавитись де він і що? Але це вже від вас залежить чи ви хочете аби він був з вами чи ні.
Відповідь: Розлучилась, розійшлась... що далі? Ірушка, як я івас розумію. Та надіюсь, що у вас все налагодиться, бо у мене вже навряд. Минулого тижня у неділю наш батько відвідав сина (перший раз)і помітив , що "він до мене не подібний. А по телефону заявив, що буде жити тільки біля мами - перебирайся до мене. Ітак досить, що я приймаю тебе з дитиною" Ревіла я довго, але вже відлягло. І що сталось з тою людиною, за яку я виходила заміж?????
