Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Зовсім незле! В мене основне дати мамі установку. Піти з малим на качельки, але кудись подалі від дому на якісь особливі. Або сама мама починає говорити про якісь події в центрі міста. Кажу - бери малого і йдіть фотографуватись, а ми за той час в кіно сходимо (таке тільки раз було...). Дельфінарій правда вже зібрали поки мама збиралась півроку туди сходити. ----------- А я вже мрію і складаю плани про те, що буду робити за тих декілька годин, коли малий буде в садочку Перш за все сходити до зубного! Де вже не була 1,5 роки (а раніше що 6 місяців як штик!), бо домовитись на конкретну годину зараз не можу... І ще повчитись добре їздити! Тоді легше буде кудись вибратись і звільнити чоловіка від "руля"
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" А хіба я казала, що то для всіх? Я тому і підкреслила, що усе вищесказане стосується тільки мене )) Для мене присвятити все своє життя дитині - рівнозначно зробити мене нещасливою та обмеженою. Знову підкреслюю - мова йдеться лише про мене.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" На моєму прикладі підтвердився вислів:"чим більше нам щось забороняють,тим більше нам того хочеться"Давно вже марила вибратись прогулятись з подружкою,зробити шопінг,попити кавуську без малявки,яка вічно кудись біжить,щось перевертає,ламає,губиться,кричить...Нарешті цей день (вперше за 2 роки) настав.Моя мама залишилась з доцькою,а я відправилась у мандри.Походили по магазинах,сходили на піццу..А потім,я зрозуміла,що мені в цьому відпочинку чогось не вистачає І побігла додому,до своєї Насті -П'яточкіної.Не думала,що за пару годин можна так зіскучитись.Та й доцька була довольна як слоненя,розказувала,де вони з бабусею були і що робили. До чого я веду-і мамі,і дитині потрібен цей "час на себе"-мама відпочине,заспокоїться від рутини,дитина теж змінить "картинку",отримає нові враження.І відкривається нове дихання
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" :eek::eek::eek: Виявляється в мене не тільки часу на себе, а й на нас бракує
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" напишу про себе. живем ми окремо, так шо ні на яку допомогу розраховувати не приходиться, хіба мої батьки приїдуть (вони живуть в Донецьку і обоє працюють). малий родився в лютому, і коли прийшл весна, ми майже весь час гуляли. і все не здавалось так важко, їсти робила ввечері,коли чоловік був дома, на вихідні звжди кудись виїзжали, в кафе ходили, і все було чудово. але, ближче до літа, я зрозуміла ша мені гостро не висточає спілкування, дуже гостро. порятунком для мене стали курси англ, бо мені вона треба в роботі, а мова дуже швидко забуваєтся. ми вперше звернудись до свекрухи з проханням 2 тижні по 2 години посидіти за малим ( вона не працює), на шо вона відповіоа, шо в неї полуниця на городі))) доречі- я так жодної і не попробувала. ми знайшли вихід, я запислась на вечір, чоловік приїзджав з роботи, брав малого, садив в крісло і їхали в центр, гуляли, чекали маму. так ми і викручувались, ну може пару разів светруха сиділа, коли вже дуже треба-до друзів на день народження і т.п. в осени я вийшла на роботу, тк вже в мене робота, шо не передбачає довгоро дикрету, знайшли чудову няню. і коли мені треба я викдикаю її а зі спакійною душею йду по своїх справах. ще один момент-дуже важлива підтримкачоловіка-він дає мені час на себе. завжди після роботи бере синочка, на вихідних можуть піти гуляти. без ньлгл я б не дала собі ради. п.с. робота мене дуже дісциплінувала, я мушу і їсти зробити вчасноі побрибирати, і з дитиною час ефективно провести, і добре виглядати
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Ні, це дуже добре, але не завжди вдаєтсья з малими дітьми. І я просто перестала собі з того робити трагедію. Так, інколи дуже втомлюююся, інколи буває що закриваюся подушкою і голосно ридаю, бо вже не витримую (коли нікого в хаті немає , буває по-різному, але це все мине. У нас є друзі котрим вже за 40, надзвичайно життєлюбні і позитивні люди, діти підросли - молодшому минуло 10 і він не хоче проводити час із батьками. Часом їм навіть заздрю, бо вони вже можуть залишити спокійно дітей, але коли починають розповідати як їздили із річним сином відпочивати і як ходили із 7-місячним в гори розумію, що вони теж перейшли все те, що зараз переходимо ми. Вони насолодилися часом із дітьми, тепер їм добре окремо.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Уляночко, я вже писала, що не хочу порад для себе. Я власне хочу, роблю і вважаю що це нормально. Я намагаюся зрозуміти, чому деякі мами цього не хочуть чи вважають неправильним
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Ніхто не вважає це ненормальним! Просто люди звикають, змирюються з тим, що мають і потім починають втішати себе думкою, що так добре і так має бути, і що так можна жити. Наслідок - так і живуть, без часу для себе, з поламаними нігтями, відрослим волоссям, в лахах, на які дивитися не можуть. Хай кине в мене каменем та мамочка, яка хоч раз така не ходила!
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Це нормально хотіти і знаходити час для себе. Але кожен для себе бачить відпочинок і час для себе по-різному. Ненормально після народження дитини вважати що нічого не змінилося і продовжувати жити виключно у власне задоволення
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" І чому в нас так люблять крайнощі? То певно один з найбільших недоліків інтернет-спілкування - неможливо побачити міміку і почути інтонації співрозмовника, мабуть тому і виникає стільки непорозумінь. То я про висновки, що зробили форумлянки з теми про садок. Не віддавати дитину в садок\ бабусям\няням НЕ означає (не має означати) забути про себе, про свої потреби (фітнес, каву, кіно з чоловіком я особисто теж туди відношу), бо мамі обов*язково потрібен час на себе.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Смішно, але третій раз пишу допис, бо доня відволікає і не маю часу навіть просто написати(я останнім часом взагалі форум читаю краєм ока, а написати щось вже не встигаю). Я дитину за два з половиною роки ще жодного разу ні на кого не лишала. Навіть можливості за життєвими обставинами такої немає. Коли чоловік має вихідні то йдемо гуляти всією сім"єю разом. Часу на себе нема, але я його не настільки гостро потребую як раніше. Завдяки постійному біганню за дитиною і з дитиною схудла, перейшла на спортивний стиль. Відповідно і макіяжу поменше і часу побільше Іноді хочеться втекти на край світу, але що саме цікаве, втекти не від дитини а просто від буденності. Кілька раз було таке, що я зранку прокидалась з сльозами "НЕ МОЖУ Я ТАК БІЛЬШЕ", благо чоловік зрозумів-відклав роботу, зібрались просто сіли на електричку, поїхали кудись для зміни обстановки. Одна така вилазка допомагає протриматись ще з місяць-два. ---------- Додано в 14:18 ---------- Попередній допис був написаний в 14:14 ---------- 100% правда. Особисто мені часу абсолютно вистачає. Вистачало б сил і здоров"я. Іноді здається що доба має не 24 години а більше. А іноді навіть з ліжка встати сил нема, хочеться лише спокою. Головне мати велике бажання все встигнути.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Оце чисто ніби я писала! Для мене найкращий відпочинок - це відпочинок від готуванні та прибирання. Тому коли прокидаюся з відчуттям втоми, то їду в гості до мами, яка нагодує нас смачненько і взагалі обстановка інша. Безперечно, кожній жінці потрібно мати час для себе і своїх потреб, але скільки того часу і як його організувати кожен вирішує сам для себе. Безвихідних ситуацій нема.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" А видите... а я з мамою живу, а вмовити її готувати - то щось, баняк борщу раз в місяць то за щастя, не маю куди від буденності тікати
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Гілку не перечитувала. Чомусь після перечитування кількох дописів на сусідній подумалося, що ніц не втрачу, як тут перечитаю не більше 3ох. :xaxa: Тому вибачте, якщо повторюся. У нашому спільному житті одне правило ніколи не виключалося зі списку обов*язкових. І це власне було правило "мамин час для себе - це святе". А забезпечував мені цей час мій коханий чоловік. Інколи ще бабусі чи дідусі. Ні садки, ні школа мені такого часу не давали й досі не дають. Такий мій досвід, що саме те, що я отримувала й отримую завдяки своєму чоловікові є найбільш позитивним і повноцінним "для себе". У нашому сімейному це не просто якась моя умова, чи наша угода, він дійсно розуміє, що це потрібно. І коли до нього приходили (чи приходять) жінки на розмови й жалілися на своє життя, це було те, що він їм радив у першу чергу - майте час ТІЛЬКИ для себе. Хай це буде 30 хвилин на початку, хай година, але це буде цілковито ВАШ час, де ніхто не буде казати, що ви маєте робити, де не обставини зумовлять ваші дії, а ви сама це вирішите... Нещодавно йому наша знайома добродійка (котра вже виростила трьох дітей і третє вилетить із гнізда на науку в інше місто наступного року) підтвердила цей наш "домашній закон", сказавши, що "коли жінка щаслива - вся сім*я щаслива, коли жінку щось гризе - нещаслива вся сім*я". І вона також пояснила, що щастя власне в таких речах, які чоловік не розуміє, але він і не мусить, вистачить, що жінка від цих речей починає розквітати й готова бути мамою й дружиною після таких хвилин "для себе". Тут я би лише додала, що той час "для себе" має бути меншим, ніж час для інших. Така природа жінки, що забагато часу "для себе" починає заганяти її в депресію й викликає незрозумілу роздратованість. Коротше, забагато часу "для себе" є рівноцінне його відсутності.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Мені хочеться часу не для себе, а для себе з дитиною. Приходимо після садка-роботи, і треба або їсти готувати, або щось попрати, або щось поскладати. А інколи хочеться прийти, поїсти і сісти чай з малою пити і книжки читати, бавитися. Ні, ну ми звичайно це все робимо, але от такого часу мені все одно бракує. А на себе час вже і з дитиною знайдеться, вона не маленька вже в мене і любить спостерігати за мною, коли я чи маску роблю, щи макіяж, чи міряємо щось. А піти десь в мене часу через роботу немає, мріяла завжди піти на якісь заняття спортом, щоб були спільні мама плюс дитина. Тільки от так і не взнала чи у Львові таке є. А зараз вже точно не має на те часу. Отже, висновок: мені треба часу на дитину побільше, щоб її наприклад на танці завела, а сама по магазинам на той час чи книжку читаю. От тут два в одному б було і користь і відпочинок.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Згідно статистики, 4-річна дитина в середньому в день задає до 500 запитань. Десь під вечір, колисаючи меншу дитину, я сідаю в інтернет, і хвилин 20 не реагую на свою старшу середньостатистичну дитину, яка задає явно більше, ніж 500 запитань. У мене просто все відключається, ці 20 хвилин для себе мені просто життєво необхідні, це як перезагрузка для компа.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Як я страшено хочу піти на каву з коліжанками, пройтися по магазинах чи виїхати кудись на природу.На минулому тижні коли в мене кілька дінв тримався поганий настрій чоловік пообіцяв що буде залишатись з дитиною на кілкьа годин щоб я розвіялась, але це залишилося обіцянками.Дідусі і бабусі приходять 1 раз на два тижні. ініціативи щоб побути з дитиною не проявляють, а я просити не хочу. Щодо того щоб себе привести до ладу, зайнятись фітнесом чи зробити маску для волосся. я завжди встигаю, поки дитина спить, а от вийти кудись разом з чоловіком чи з подругами без дитини ще за 7 місяців ні разу не виходило.
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" ну так. По-перше:я не писала,що хороню себе в 40..Не дай Бог то так скоро станеться) По-друге:життя починається в день народження людини,далі людина проживає різні етапи життя. По-третє:мама,баба,прабаба нічо мені не навязували і не навіювала,свої думки формуються у мене особисто моїм баченням і думанням. А говорити,що життя в 40 чи в 50 чи в 30 тіки починається.я б ніколи такого не казала і не кажу,бо у кожного своє бачення "доброго" у певний вік життя. Я наголошувала на тому.що те чого б я дуже зара хотіла у 40 не буду потребувати так гостро. Ну а в 22 я навіть про дитинку не думала ще..не то що розмірковувала про 40-ка річне життя.. На Ваші слова:але, я вважаю, що не варто хоронити себе заживо при народженні першої ж дитини. Перша чи остання дитина час покаже,а жити маю бажання)))) Ви молоді,Вам легше)
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" Ірушка, як я вас розумію, у нас була схожа ситуація! Я,маленька дитина, хатні обов"язки та ще на додачу 3 поверхи хати..... Перших два місяці помагала моя мама, без неї я б мозгами поїхала, перший місяць я спала на ходу, трохи чоловік виручав - коли я в ночі спала мертво він цицьку витяга....далі якось втягнулась. Коли мама мусила поїхати я лишилась сама, в чоловіка така робота що без нього нічо не робиться, цілий день його нема, приходив вечером був з дитиною поки я милась і все далі я відрубувалась на кріслі годуючи дитину, переносив нас обох.... Дідо приходив раз на місяць каву попити, а те що б з дитиною бодай на подвір"ї в калясочці повозити і мови не було... Сестра чоловіка приходила ще рідше... Так я до року повністю сама!Попри те все я ходила з завжди підмальована і з митою головою Тепер коли дитина більша, з ним цікаво, приходять всі і кожен день, так всі сильно його тепер люблять і бавляться з ним, а я відіграюсь за милулий рік, любите свого внука - бавте, йдіть гуляти, робіть що хочете а мене нема, дві години - желізно! Я йду спеціально обхожу всі можливі магазини(на скільки це реально в нас в Жидачеві), або просто сижу в неті(що частіше буває)!Тепер навіть на фітнес планую записатись...(свекор сам запропонував бути з дитиною, вау) З коліжанками....хм..... получилось вийти раза 2 напевно, і то ті два рази були коли мама приїжала. Але виручає своє подвір"я біля хати, прийде до мене коліжанка з дитиною, вони собі бігають а ми каву п"єм!
Відповідь: Чи має право мама на час "для себе" дуже цікаво... як на мене, Сюзі, а як це зробити з дитиною? чи я шось не так розумію? це вже означаю "комусь на якийсь час залишити" чи ні? :confused::confused: ---------- Додано в 08:54 ---------- Попередній допис був написаний в 08:50 ---------- то дуже малий ще період. Я перший раз вийшла на каву з товаришками з нагоди свого ДН (малій було 9,5 місяців), а романтичну вечерю (мені виповнилось 30) ми собі забацали з мужом вдома, на трьох. По-трохи навчитеся якось виходити з ситуації.