Відповідь: Ми і наші мами Хіба можу написати - аналогічно!. Мої батьки робили через зиму ремонт, я так втішилась - думаю ну на кінець хлам із хати повикидають і місце для нових речей зявиться. Та де - вони то все без розбору із кімнати в кімнату перетаскували і отак після ремонту на свої місця порозкладали.....Тато такий що би викидав все без розбору, окрім свого рідного інструменту і пластинок які вже років зо 20 просто в шафі пиляться і нікому до них діла нема і цінності ніякі теж до речі). А в мами матеріали які вже теж від старості розвалюються і з яких все ж ще щось колись буде шитись - мама не шиє сама. А супер зірка програми - це коробки із під цукерок - балкон ними завалений просто - нащо??????. Може придасться - тобі каже пляцка дати із собою на Різдво чи Великдень. Та в них тону тих пляцків можна напакувати. Я все можу зрозуміти - психологія дефіциту, але ж не настільки і дякувати Богу уже стільки років, того дефіциту немає. Питаю - "Ну чому?" - та то всьо таке дороге тепер, а то може десь ще пригодиться. Як питаєш де і коли - сама тями не дає. Знайшли компроміс - з хати вивозити на город чи до гаражу. То вже і там склад - деколи аж нерви беруть. Направду лежать ще якісь чоботи старі - з маминої молодості - і вже реторичне - а може кому ще придасться. Та не дай Боже - яка то вже біда мала б настати в нашій сімї, щоб вони комусь придались? І що робити......
Відповідь: Ми і наші мами Моя хресна повиносила на подвір*я й поспалювала. Бабця (її мама) перше дуже жалілася, а потому признала рацію, що й справді був непотріб. Згодом ще й хвалилася, що в неї донька дуже ґосподарна.
Відповідь: Ми і наші мами У мене також залежність від деяких речей,і мені також багато чого шкода викидати.Зі мною тепер поступають по другому:речі виносяться на стрих,відпочивають там деякий час і урочисто виносяться на смітник!При цьому всі задоволені!
Відповідь: Ми і наші мами То певно "хвороба" всіх старших людей. Цікаво, чи ми такими будемо ? Але дійсно жити в мотлоху, то не діло. Маю правило і свою маму до нього привчила - все чим не користуємось (не одягаємо) за останній рік - "на виніс" (смітник або незабезпечений людея)
Відповідь: Ми і наші мами Не всіх. Тих, хто знав біду й пережив війну чи ще якийсь катаклізм. Іноді то корисна риса. Коли в Пн. Америці не було струму протягом кількох днів, мій знайомий оцінив рису діда, котрий тримав свічки в хаті, а гроші в матераці. У ті дні вони й своїх сусідів порятували - і свічки роздавали, і грошей позичали... Всіляке буває. Але звісно, що кожне перебільшення - це негатив.
Відповідь: Ми і наші мами Можливо, але мені здається, що вік тут не має значення, то скоріше така риса характеру-ПЛЮШКІН.В моїх батьків все непотрібне викидається. А от чоловік!!!!Завалив всь кладовку власне пластинками і коробками з під всієї побутової техніки. Причому коробки в нього поскладані по-йому одному зрозумілій системі, від великих до малих пірамідками або Пізанськими вежами(при відкриванні дверей падають на голову) . Деяких тих речей вже нема, а коробка є.Питаю нащо? Вразумітєльно не пояснює. Підозрюю, що ті пластинки вже давно розмагнітились, але вперто їздять за нами вже на третю квартиру.
Відповідь: Ми і наші мами З деякими речами поєднані приємні спогади...або спогади про людей,яких давно нема...або про дитинство...Свято бережу порцелянового папугу,якого мама подарувала мені на 1 рочок,бабусину порцелянову ластівочку.Також до недоторканних речей належить бабусин страшненький соусник,якому вже більше 60 років.На видному місці висить картина(мальована в 1958 р.)---спогад дитинства,коли мама і тато були молоді...Але це свого роду реліквії.А от щодо речей,правильно ви говорите про часи радянського дефіциту---перешивали ми речі,комбінували як могли,тому і залежність:А МОЖЕ ЩЕ ПРИГОДИТЬСЯ!!!Потроху вчуся вже сама викидати,але потихеньку,щоб не застукали!!!
Відповідь: Ми і наші мами В моїх батьків таке саме. Лежать по шафах речі 20-30-літньої давності, які ніхто ніколи вже не буде носити і користуватися ними. Викинути або комусь віддати - нема права! То буде кінець світу. Натомість речі, які носяться, лежать великими стопками поскладані на кріслах, на ліжку, вся квартира закидана. Не раз казала, що можна звільнити шафи з-під непотребу і скласти туди ті речі - толку нуль. Лежали гори взуття, яке 20 років ніхто не носив, і коли я нарешті зважилася то все винести, мене чуть не прибили. Доходило до того, що я викидала на смітник абсолютний непотріб - і тут приходила мама чи баба, рилася в відрі для сміття, вигрібала то все, згадувала мене нехорошими словами, переглядала і половину мила, витирала і повертала на місце, а другу половину після моїх довгих розлогих пояснень на рівні захисту дисертації, чому його слід викинути, дозволяла залишити в смітнику. Через пару місяців ту другу половину все одно мусилося викидати. Одного разу був взагалі завал. Я насмілилася викинути 10-сантиметровий шматочок ізоленти. Реакція тата: ще раз щось викинеш - я тебе з балкона викину! Це сталося кілька місяців тому. Наступного дня я пішла і купила рулончик ізоленти, який коштував біля 3 грн. Як не дивно, ізоленти виявилося вже не треба.
Відповідь: Ми і наші мами В мене на ту тему з бабцею розмова коротка Як щось викидаю, якась коробочка пластмасова, чи щось тому подібне, вона може вийняти і сказати що їй треба... Я в таких випадках кажу: "Якщо поясниш що ти з тим будеш робити, і воно дійсно потрібне - не викину, а ні то йде в смітник". В результаті дещо їй лишаю, дещо викидаю, буває потім знаходжу ту річ в кладовці, котру домовились викинути А потім приїжджає мама, і ми дружно все викидаємо, ух моя баба в ті дні зла ходить, як то можна таке добро, пластикові пляшки викинути
Відповідь: Ми і наші мами Ось так і в мене, після того як сама стала мамою, почала більше розуміти своїх батьків, тепер багато речей, які раніше сприймала як належне, сприймаю з вдячністю.
Відповідь: Ми і наші мами Це дійсно так. Коли моя бабуся переїзджала до своєї доньки (моєї мами) жити, бо стала старенькою, то розгрібали ми її квартиру кілька днів. І банки від згущеного молока(мооооооре), і коробочки різної величини, а одягу різних розмірів, який ніколи не носила, - не передати. Бабуся казала- що за своє життя ще нічого не викинула. Не дозволяла нічого нам складати. Розумію, бо життя в неї було дуже складне. А от мама вже по іншому ставиться. Хоч звичайно речі також не викине, але мотлоху не збирає.
Відповідь: Ми і наші мами А моя мама - то Плюшкін ще той! Від ідеї відівчити її збирати всякі непотрібні баночки, бутилочки і одяг я відмовилась відразу, так як всі мої зусилля було б потрачено марно, але з миттям кульочків з-під молока, з-під всього-всього можливого я боролась довго... Вже менше кульочків миється і сушиться, але ж все ще миються Коли жили разом, то мене це бісило страшенно, а тепер я - окремо і не бачу того всього. Та й зрештою, чого намагатись змінити людину? Якщо їй це подобається - нехай собі миє. Не знати, яка я буду на старості років Напевно, що буду і кульочки мити, і внуків балувати, а головне, щоб було з ким потеревенити і мати силу займатись якоюсь улюбленою справою.
Відповідь: Ми і наші мами Моя мама також збирає купу барахла, періодично його ворушить і складає назад. Але в цьому є позитивний момент: якщо малій до школи треба якісь куски тканини, дощечки, гудзики, обмилки......... - у мами можна знайти ВСЕ!
Відповідь: Ми і наші мами а моя мама не любить рахуватися з моєю думкою. Вона класна, але вважає, що завжди все знає краще мене. Ніяк не може відпустити "свою маленьку дівчинку" в доросле життя... Але стосунки у нас класні. Ми можемо говорити про все-все.І ми ніколи не ображаємось одна на одну надовго, протягом кількох годин обов'язково миримся. Коли мої малята почали проявляти самостійність, я більше зрозуміла її вчинки по відношенні до мене в дитинстві.А взагалі вважаю, що в стосунках батьки-діти повинні бути взаємоповага і бажання розуміти!
Відповідь: Ми і наші мами Дзвонила мама, зараз вона за кордоном. Розпиталась як внучка поживає і чи мию я загальний коридор, бо сусідка ж миє... (живу зараз у своїх батьків). А ще наказувала в хаті гарно все поприбирати, слідкувати, чи чоловік в чистому і т.д. А свекруха каже: "Задри ноги і лежи, відпочивай, не вдихай випари миючих засобів"... Ну не розумію, чому моїй мамі той коридор з сусідкою важливіші? І ця тема, що люди скажуть, лейб-мотив у наших стосунках Дуже сумно...
Відповідь: Ми і наші мами Ну... свекрусі може її імідж важливіший, ніж те, як Ви живете. Тут є вираз "мавп"яча любов" - на око, з вереском, а турботи щоденної - ніякої...
Відповідь: Ми і наші мами Турбота є і на ділі (і пиріжків напече, продуктів дасть, і вікна на Паску хотіла в мене помити, я не дала), просто у свекрухи чистий коридор не на першому місці. Для мене чистота важлива, але від мами хотілось почути зовсім інше.
Відповідь: Ми і наші мами Завжди... Ніколи з нею не було близького контакту. Хоча їй цього хочеться, але ніяк не вдається.
