У всьому винна жінка?..

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Це так само справедливо як і те, що чоловік, який пив, питиме й надалі при кожній нагоді (не та жінка трапилася, не та країна, не та економічна ситуація, у нього вразливі нерви тощо, всі навколо будуть "винні" в його алкоголізмі). І що в того чоловіка-пияка наступна дружина теж буде "пилкою".
Тобто, загалом здається що - так, але ж не завжди й так.

Взагалі, цікавий при такому підході психолога виглядає поділ людей: на жінок, стійких психологічно до будь-якого впливу на них (який би чоловік не був поряд і якими б методами не "пиляв" - адже можна і мовчанням "вбити" не згірш як "пилянням вголос") і повністю відповідальних за себе і свою поведінку, і на чоловіків - за себе і свою поведінку не відповідальних, оскільки лише дружина визначає ким їм бути і стати в житті.. щось тут надто безвольною і інфантильною виглядає сильна стать.
Луїза Хей, скажімо, каже що жінка із заниженою самооцінкою і травмами дитинства (коли батьки, скажімо, завжди винуватили її у всьому і маніпуляціями викоикали відчуття провини, яке вона перенесла в душі у доросле життя) невмолимо приваблюватиме до себе владних і жорстоких мужчин. Тобто, вона може на перший погляд уникати жорстокості отак одразу - але мимоволі вона стає об'єктом уваги саме "своєї пари", яка якщо не явно, то скрито відбиває рівень її самооцінки.
Саме ті жінки, які завжди у всьому шукають свою провину, і "знаходять" відповідну пару, яка охоче це демонструє.
Можливо тому "винних", я вважаю, взагалі не існує.
Бо є також і думка, що ставлення оточуючих до нас всього лише відбиває наше ставлення до самих себе. З цього погляду жінка може бути "винна" лише в тому, що думає що вона в чомусь винна. Тоді як думати треба найперше про глибинне розуміння себе і своїх потреб, повагу до них, любов до себе в хорошому сенсі - що дивним чином виливається у повагу і любов інших до нас.

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

думаю, немає таких людей, і жінок, які б не мали якихось травм (образ, потрясінь, несправедливостей, не обов'язково чогось жахливого - вплинути можуть і звичайні речі), родом з дитинства. Просто неохота "копатися" в собі, та і не завжди той психоаналітизм наввіть професійного рівня, досягає кінцевої мети, але у всіх наших "болючих місцях" є корінь, родом з дитинства (і у чоловіків теж).
Тому це не можна не мати на увазі, якщо вже писати про будь-чию "вину".

Коли у жінки чоловік "неблагополучний" (п'є чи б'є, словами чи кулаками) - то чи не вказує це на те, що у неї занижена самооцінка? Бо ж жінка з достатньою самооцінкою просто не потрапить у таке становище. А як і ким вона сформувалася?.. От і виходить, що проблеми у стосунках - це багато в чому наслідки внутрішніх застарілих проблем у кожній людині, які вона або подолає або не подолає. І з тією жінкою, в якій є гармонія (самоповага, самолюбов, умиротворення і вирішені задавнені конфлікти, яких вона не визнавала раніше), той самий чоловік, можливо, вже не питиме (за умови що є куди розвиватися обом, як Ви зазначили вище). А можливо у нього самого є проблеми, які він сам мусить розв'язати, попрацювавши.. або не розв'язати - і буде пити далі.. тут хтозна.

Також вважаю, що будь-чия оцінка зі сторони не переконає ніяку жінку в тому, що вона не заслуговує на таке чи таке поводження, поки вона сама із себе не видобуде ту самоповагу і самолюбов... інакше, будь-які зовнішні дії тільки зроблять її нещасною (зовні вона буде намагатися провести якусь лінію, спираючись на думку референтної особи - не батьків, нехай, фахівця, але глибоко в душі не відчуватиме її, і не відчуватиме що це ЇЇ бажання - а не переконання і авторитет тієї особи, навіть фахівця).

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Не варто пересмикувати, я не казала про "каліцтво". А тільки про те, що у тих людей, в яких є проблеми у стосунках (не тільки подружніх, до речі) - дуже ймовірно, є і проблеми у них самих окремо взятих. А у тих, в котрих все гаразд, очевидно, мир у своїй власній душі і у своєму дитинстві. Але про них, благополучних, ми тут і не говоримо в цій темі.

Про оцінки духівника, подруги чи інших осіб. Є різниця між тим, щоб почути з чужих уст про те, що ти вартий поваги і любові і в тому, щоб самому в це насправді повірити і відчути це на глибинному рівні, не від чиєїсь оцінки - а від любові до себе і прийняття себе. Бо інакше чиєсь несхвалення чи критика моментально поверне все назад.
Дії і реакції оточення будуть відрізнятися у цих випадках, бо впевненість людини в собі не визначається думкою про неї оточення, хоч, звісно, є особливо вагомі люди.. але я знаю приклади важких травм і депресій коли думка духівника ставала критичною, а не схвальною - а людина більш не мала на що спертися, бо не звикла опиратися на себе..
Особливо важко сприйняти себе і відчути що вартий любові і поваги, коли тяжіє переконання, що таки жінка винна у всьому що "не так" у її житті.. коли стосунки не складаються - а значить - "винна жінка"... Виходить замкнене коло (для жінки).

Вихід, як на мене, у тому, щоб перестати шукати винних і відповідальних за когось окрім себе. І насамперед, жити в мирі із собою, прибрати внутрішні протиріччя - кожному свої. Тоді і настане та ясність погляду при оцінюванні життєвих ситуацій.

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Ні, перестати винуватити і себе і когось, взагалі. Тому що однаково шкодить і самоїдство (звинувачення себе, яке ,до речі, у людей віруючих мала би "знімати" сповідь), і звинувачення когось. Просто зайнятися іншими речами, а саме - намагатися віднайти гармонію у власній душі незалежно від усього іншого, самій собі бути джерелом любові - а не шукати і чекати її (вимагати навіть) від когось. Якщо жінка починає "світитися" ізсередини, матиме ясний погляд на життя і твердо знатиме що для неї самої (не для оточення, батьків, чи когось іншого) важливе і що робить її щасливою саму по собі- тобто не матиме внутрішніх протиріч - то або навколо неї почне потихеньку змінюватися її оточення, або вона відчує що щастя і полегкість її принесе саме вихід з того оточення. В будь-якому разі знявши проблему "винувачення" і переставши себе ним мучити, жінка відчуватиме себе краще. Інша річ, що зробити це важко і потребує зусиль.

А де подіти тих, котрі перейшли проблеми в стосунках і в яких не було все гладко в дитинстві, молодості й подружжі, але вони працювали над тим, аби було інакше?

Ці люди якраз і є вартими захоплення, бо не побоялися визнати перед собою необхідність наведення у собі "порядку", не побоялися докласти зусилля, - ну і отримали свої бонуси, приєдналися до тих "щасливчиків", у котрих благополучніше і удачливіше склалося з життєвими обставинами, батьками і т.і., з їх душевним світом.

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Мені сподобався весь попередній діалог, і я не могла вибрати, чия правда більша, бо читала Фрезію - погоджувалась, читала Лілю - погоджувалась також.

Мабуть, правда десь посередині.

Я вам опишу власну ситуацію, щодо вини.

Змалечку була такою дівчинкою, котра не плакалась, не доносила, всі ситуації вирішувала сама (і у віці, коли мами треба було, але не було. І я не знаю тепер, чи винити себе, бо не йшла до мами сама, чи не йшла, бо не відчувала, що мама допоможе).

А десь в 25 років вперше почула, що я "сильна жінка". І знаєте, то було ніби як похвала, але згодом я відчула, що так багато кому вигідно - бо мабуь простіше подумати про жінку, що вона сильна і вирішить (бо вже й ніби мусить, якщо вона сильна), ніж запропонувати їй допомогу.

Знаєте, я до сих пір розставляю все по поличках - де зробила я помилку свідомо, де несвідомо, де з кращих міркувань чи гірших, у своїх стосунках з чоловіками, з батьками, і до сих пір озираюсь, коли роблю новий крок - чи не робила я вже чогось такого в минулому і до чого це призвело.

Так, я все ще притримуюсь думки, що жінка таки винна сама у своїй щоденній ситуації, але якщо зазирнути до її дитинства, то впевнена - там таки знайдеться джерело якихось полегшуючих обставин.

Добре, якщо жінка має батьків, котрі ведуть її до самоповаги, і в котрих вона бачить взірець. Добре, якщо усвідомлює їхні помилки і бачить, якою вона (не)має бути. А якщо ні?

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Он мені останні дні говорять що я винна в тому що чоловік знервувався і мама злоститься. Причина їх поганого настрою і такої поведінки в мені. Особливо чоловік гарно говорить - Я тут поговорив з страховою компанією і через те що ти така я дуже знервувався бо там кобіта на мене гаркала. Ти що не розумієш що мені не можна нервуватись? І он я не розумію, чому я винна в тому що він нервується?

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Дорога Яська Березнева!
Ви, спостерігаючи за дописами і подяками у мою адресу, дуже близька мені по натурі жінка!
І все, що Вами написано - ніби з моїх думок!!!!

Ох, ці жінки!!!!Коли ми нарешті заспокоїмося?Коли наведемо лад не тільки в сумочці, а й в голові? Коли тверезо сядемо і подумаємо - НАВІЩО ВСІ ЦІ ТЕРПІННЯ І МУКИ??????

То чому витривалішою повинна бути жінка?
-А я знаю, чому!Бо я сотні разів САМА відбирала шматку зі словами :"ти не правильно, дай я САМА"! Я тисячі разів злостилася на недобре помитий посуд а казала:"Боженьку, що ти то намив? Я ліпше САМА"!
То хто винен, що він тепер не прибирає і посуд не мє7 - звичайно, Я САМА!!!
Бо то все підсвідомість. коріння і наш, западенський характер!!
Я жінка, отже, я сильніша!!!
Його часто болить спина (скоріше за все зіщемлення нерва) і не може то ходити, то спати. От і мені доводиться більшіть роботи, щоя не мла б робити - все ж робити!!
Кажу деколи:"Знаєш, як надоїло мені бути сильною? Хочу хоч раз сказати:"Я НЕ МОЖУ!" - і лягти полежати. А то все "я не можу"...але встаю і йду робити...
А він все :"Я не можу! Я завтра зроблю...Що, горить? " І тако сяде сиднем і сидить то за компом, то просто спить!

(Господи, чи він колись виспиться той лінюх нечемний??)

Як нажену щось робити - то робить, а як не нажену - то й не зробить...
А правда, дівчата в тому, що жінка була виноватою і буде, бо такі ми "дурні" українки щирі і працьовиті! Лиш чому Бозя нас нагородила лінивими чоловіками?

---------- Додано в 22:19 ---------- Попередній допис був написаний в 22:13 ----------

А Ви спитайтеся, чи він розуміє, що Вам не можна нервуватися?
Що нервові клітини жінок відмирають у 3 рази частіше, ніж у чоловіків і при цьому організм старіє, відповідно у 3 рази швидше, ніж чоловічий!!!
Чому їм можна бути егоїстами, а жінкам ні!!!!

Думають лиш про свою шкуру!!!

:ireful::babruysk:

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

перепрошую...не всіх

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Дуже- дуже гарно сказано!!!!!!!!Єдине, що вирватися з оточення, яке пригнічує дуже тяжко...Треба мати величезну силу волі!!!
Знаєте,Фрезія, Ваші слова ніби прозвучали у вухах, захотілося щось міняти!!!
Нехай у Вас все буде добре!!!

---------- Додано в 22:26 ---------- Попередній допис був написаний в 22:25 ----------

Вітаю! Вам воістину, повезло!!!!

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

І чого це ви пожаліли, що тут я нашкрябала свої думки?
Я не грішу....То до слова! Хіба навіть ВИ так не кажете часом, коли сил нема?
А що, Ваш чоловік теж не лінивий? Ну скажіть, хіба це не "пощастило?"

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

винна свекруха, вона ж його таким виховала. а свекруха хіба не жінка? жінка!

 

Відповідь: У всьому винна жінка?..

Та, знаєте, якось я не питала, коли зустрічалися, що він робить дома, бо жив він тоді з бабусею - так що логічно - робив усе!
Взагалі, то я не до того вела, бо ви вже зачепилися за кусок фрази і давай жваво обговорювати. Я вела до того, що:

Ми самі собі виховуєм чоловіка...І нажаль, не у всіх виходить виховати собі гарного помічника, товариша і суперового коханця одночасноed4d70def841dc74b57)